26 березня 2021 року справа № 580/1287/21
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд одноособово в складі головуючого судді Бабич А.М., розглянувши в залі суду в порядку загального позовного письмового провадження адміністративний позов Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про скасування рішення,
12.03.2020 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18000, м.Черкаси, вул.Смілянська, буд.23; код ЄДРПОУ 21366538) (далі - позивач) до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) (01001, м.Київ, пров.Музейний, буд.2-Д; код ЄДРПОУ 43315602) (далі - відповідач) про скасування постанови від 26.02.2021 щодо накладення штрафу в розмірі 10200,00 грн. у виконавчому провадженні №63753412.
Додатково просив стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, який є суб'єктом владних повноважень, понесені ним судові витрати, розраховані відповідно до Закону України «Про судовий збір», в розмірі 2270,00грн.
Позов обґрунтований тим, що відповідач всупереч вимог закону не врахував факту добровільного виконання позивачем, як боржником у виконавчому провадженні, рішення суду.
Ухвалою від 16.03.2021 суд прийняв до розгляду та відкрив загальне позовне провадження і призначив підготовче засідання на 22.03.2021 на 14 год. 00 хв.
Під час підготовчого провадження суд задовольнив клопотання позивача про розгляд справи без його участі. Ухвалою від 22.03.2021 суд закрив підготовче провадження у справі і вирішив подальший її розгляд здійснювати у письмовому провадженні.
Відповідач правом подати до суду відзив не скористався.
Оцінивши заявлені доводи, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову з огляду на таке.
Суд встановив, що у провадженні відповідача перебуває виконавче провадження №63753412 щодо примусового виконання виконавчого листа від 11.08.2020 №580/1171/20, виданого Черкаським окружним адміністративним судом, про зобов'язання позивача у цій справі з 01.01.2018 здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 90% сум грошового забезпечення та здіснити виплату з урахуванням виплачених сум. Стягувачем згідно з постановою є ОСОБА_1 .
Виконавче провадження відкрите згідно з постановою головного державного виконавця Вельган Оксани Василівни від 30.11.2020 після набрання 07.08.2020 законної сили рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 15.05.2020 в справі №580/1171/20.
Отримавши вказану постанову, позивач листом від 10.12.2020 №2300-0802-5/62778 її повідомив, що 12.08.2020 провів перерахунок пенсії ОСОБА_1 . Після здійснення перерахунку його пенсія виплачується у новому збільшеному розмірі. За період з 01.01.2018 до набрання рішеням суду законної сили нараховано суму боргу 43461,12грн., що підтверджується протоколом про перерахунок. До листа додав копію протоколу від 12.08.2020 про перерахунок пенсії.
Постановою відповідача від 26.02.2021 на позивача, як боржника у виконавчому провадженні, накладено штраф в сумі 10200,00грн. за невиконання рішення суду та вимог державного виконавця.
Тому позивач звернувся з вищевказаним позовом.
Надаючи спірним обставинам суд врахував таке.
Згідно зі ст.1 Закону України від 2 червня 2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - ЗУ №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Виконавче провадження згідно зі ст.2 вказаного Закону здійснюється з дотриманням таких засад:
1) верховенства права;
2) обов'язковості виконання рішень;
3) законності;
4) диспозитивності;
5) справедливості, неупередженості та об'єктивності;
6) гласності та відкритості виконавчого провадження;
7) розумності строків виконавчого провадження;
8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями;
9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Згідно з ч.2 ст.18 вказаного Закону виконавець зобов'язаний:
1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом;
2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження;
3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання;
4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом;
5) роз'яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов'язки.
Відповідно до п.1 ч.3 ст.18 ЗУ №1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону, та згідно з п.3 - з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну. Крім того відповідно до п.16 - накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.
Згідно з ч.4 ст.18 ЗУ №1404-VIII вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.
Отже, державний виконавець уповноважений вжити передбачені законом заходи для виконання виконавчого документа.
Відповідно до ч.5 ст.19 ЗУ №1404-VIII боржник зобов'язаний:
1) утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення;
2) допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій;
3) за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п'яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України;
4) повідомити виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини;
5) своєчасно з'являтися на вимогу виконавця;
6) надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.
Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити дії або утриматися від їх вчинення, врегульований ст.63 вказаного Закону.
Зокрема, за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
Згідно з положеннями ст.75 ЗУ №1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Отже, для притягнення боржника до відповідальності за невиконання рішення у визначений строк виконавець зобов'язаний з'ясувати наявність причин такої бездіяльності та надати їм оцінку. Застосування штрафу є правомірним, якщо такі причини не є поважними.
Суд врахував, що розрахунком відповідача від 12.08.2020 підтверджується, що позивач до часу отримання постанови державного виконавця від 30.11.2020 здійснив 12.08.2020 перерахунок пенсії ОСОБА_1 . Після здійснення перерахунку його пенсія виплачується у збільшеному розмірі. За період з 01.01.2018 до набрання рішенням суду законної сили нараховано суму боргу 43461,12грн., що підтверджується протоколом про перерахунок.
Отже, у вказаній частині судове рішення виконане до дати відкриття виконавчого провадження. Водночас відсутні належні допустимі та достовірні докази безпосередньої виплати (отримання) стягувачем вказаних сум коштів, тобто саме повного його виконання.
Згідно з п.1 ч.2 ст.92 Конституції України Державний бюджет України і бюджетна система України встановлюється виключно законами. Такими законами є Закон України про Державний бюджет на поточний рік, Бюджетний кодекс України.
Відповідно до ч.2 ст.71 Закону України від 09.07.2020 №1058 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058) кошти Пенсійного фонду не включаються до складу Державного бюджету України.
Статтею71 Закону №1058 визначено, що бюджет Пенсійного фонду - план утворення і використання цільового страхового фонду, що формується за рахунок страхових внесків до солідарної системи та надходжень з інших джерел, визначених цим Законом.
Постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 №649 (далі - Постанова №649) затверджено Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду. Вказаний Порядок визначив механізм погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, за рахунок коштів передбачених у Державному бюджеті Пенсійного фонду України на цю мету.
Зважаючи, що постанови уряду є підзаконним нормативно-правовим актом, на період їх чинності підлягають безумовному застосуванню, оскільки відповідно до вимог ст.117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів, що у спірних правовідносинах з'ясовував на виконання вказаних вище вимог ст.18 Закону причин, з яких не було перераховано стягувачу кошти. Не надав суду жодного допустимого та достовірного доказу щодо наявності коштів у позивача, як боржника відповідного виконавчого провадження, для повного виконання рішення суду, а саме безпосередньої виплати стягувачу коштів перерахованої пенсії. Не обґрунтував причин, з яких не оцінив отриманий від боржника протокол про перерахунок пенсії стягувача, у т.ч. не довів суду відсутності поважних причин невиконання позивачем рішення суду, за що прийняте спірне рішення.
Відсутність безпосередньої виплати з державного бюджету коштів пенсіонеру не свідчить про очевидну винну в заявлених спірних правовідносинах бездіяльність позивача, як боржника, позаяк конкретні строки для такої виплати виконавчим документом не визначені. Отже, для вказаних правовідносин застосування штрафу не виконує спонукаючої, стимулюючої функції для боржника.
Тому суд дійшов висновку, що приймаючи спірне рішення відповідач не обґрунтовано не врахував докази вжиття позивачем всіх заходів у межах своїх повноважень для повного виконання рішення суду та неообхідність виконання позивачем вимог постанови Уряду України №649..
Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та законами України.
Суд також врахував, що відповідач у оспорюваній постанові не зазначив, які дії ним вчинялись для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, та чи здійснював перевірку виконання позивачем такого рішення та чи оцінював причини, з яких частина виконавчого документа не виконана.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів, що в заявлених спірних правовідносинах діяв з дотриманням меж, порядку та строків, визначених законом.
Зважаючи, що виконавчий лист не виконаний виключно в частині безпосереднього отримання стягувачем коштів, які фінансуються напряму з державного бюджету, відсутність належного обґрунтування в спірному рішенні факту допущеного порушення та не врахування поважності причин, наявних у боржника, у т.ч. не врахування відсутності у виконавчому документі строку, протягом якого мають бути виплачені стягувачу кошти, суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів позивача та наявність підстав згідно з ч.1 ст.5 КАС України для задоволення позову шляхом визнання протиправним і скасування спірного рішення.
Для розподілу судових витрат суд врахував.
Відповідно до ч.2 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Оскільки докази понесених судових витрат вказаного виду відсутні, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 2-20, 72-78, 132-139, 241-246, 287, 295 КАС України, суд
1. Позовну заяву Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18000, м.Черкаси, вул.Смілянська, буд.23; код ЄДРПОУ 21366538) задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову від 26.02.2021 головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) (01001, м.Київ, пров.Музейний, буд.2-Д; код ЄДРПОУ 43315602) Вельган О.В. про накладення у виконавчому провадженні №63753412 на Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18000, м.Черкаси, вул.Смілянська, буд.23; код ЄДРПОУ 21366538) штрафу в розмірі 10200,00 грн.
2. Судові витрати розподілу не підлягають.
3. Копію рішення направити учасникам справи.
4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня його підписання.
Суддя А.М. Бабич
Рішення ухвалене, виготовлене в повному обсязі та підписане 26.03.2021.