Іменем України
16 березня 2021 рокуСєвєродонецькСправа № 360/3228/20
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Ірметової О.В.
за участю:
секретаря судового засідання Попової Н.І,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Луганській області ро визнання протиправною та скасування податкової вимоги про сплату боргу (недоїмки), -
31 серпня 2020 року до Луганського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) із позовом до Головного управління ДПС у Луганській області (далі - відповідач, ГУ ДПС у Луганській області) в якому просить суд визнати противоправною та скасувати вимогу про сплату недоїмки (боргу) від 21.02.2020 видану Головним управлінням ДПС у Луганський області № Ф-52109-52У.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що 25.02.2005 проведено державну реєстрацію фізичної особи підприємця ОСОБА_1 , про що внесено запис до Єдиного державного реєстру.
11.10.2007 за власним бажанням позивачем припинено підприємницьку діяльність фізичної особи підприємця ОСОБА_1 , про що внесено запис до Єдиного державного реєстру.
21.02.2020 Головним управлінням ДПС у Луганський області винесена вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-52109-52У, в якій зазначено, що ОСОБА_1 станом на 23.03.2020 має заборгованість зі сплати єдиного внеску, яка становить 29 293,44 грн.
28.07.2020 Господарським судом Луганської області, в якому працює позивач, отримано постанову від 17.07.2020 ВП № 61799379, винесену державним виконавцем Сєвєродонецького міського ВДВС Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, в якій, зокрема, постановлено звернути стягнення на доходи боржника та проводити щомісячне утримання з усіх видів заробітку (доходу), що належать до виплати боржнику після відрахування податків, у розмірі 20%, починаючи з 01.07.2020 до погашення заборгованості у розмірі 32365,48 грн.
05.08.2020 до ГУ ДПС Луганської області адвокатом Суховим М.М., якій діяв інтересах позивача, було подано адвокатський запит, в якому останній просить надати копію вимоги від 21.02.2020 №Ф-52109-52У.
11.08.2020 на зазначений адвокатський запит ГУ ДПС Луганської області було надано копію корінця вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 21.02.2020 № Ф-52109-52У, в якому зазначено, що станом на 23.03.2020 ОСОБА_1 має заборгованість зі сплати єдиного внеску, яка становить 29293,44 грн.
Позивач вважає, що Головним управлінням ДПС у Луганський області безпідставно винесена вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-52109-52У зі сплати єдиного внеску, так як по-перше на дату закриття ФОП ОСОБА_2 взагалі не існувало єдиного внеску, а по-друге ФОП ОСОБА_2 не зміг би припинити підприємницьку діяльність при наявності боргів по податках, зборах (обов'язкових платежах), заборгованості в Пенсійному фонді України або в органів фондів соціального страхування, тобто по всіх обов'язкових платежах які існували на дату внесення запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою підприємцем.
Також позивач зазначає, що існує дві вимоги про сплату боргу (недоїмки) перша від 21.02.2020 № Ф-52109-52У, в якій зазначено, що станом на 23.03.2020 ОСОБА_1 має заборгованість зі сплати єдиного внеску, яка становить 29 293,44 грн, друга вимога про сплату боргу (недоїмки) від 21.02.2020 № Ф-52109-52, в якій зазначено, що станом на 31.01.2020 ОСОБА_1 має заборгованість зі сплати єдиного внеску, яка становить 32 832,84 грн.
Разом із позовною заявою подано заяву про забезпечення позову.
Ухвалою суду від 01 вересня 2020 року заяву про забезпечення позову задоволено. Зупинено дію вимоги Головного управління ДПС у Луганській області про сплату недоїмки (боргу) від 21.02.2020 № Ф-52109-52У; стягнення на підставі вимоги Головного управління ДПС у Луганській області (93401, м. Сєвєродонецьк, вул. Енергетиків, 72, код ЄДРПОУ 43143746) про сплату недоїмки (боргу) від 21.02.2020 № Ф-52109-52У з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) у розмірі 29293,44 грн до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 360/3228/20 (а.с. 29-30).
Ухвалою суду від 03.09.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, справу визначено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с. 35-36).
Головне управління ДПС у Луганській області позовних вимог не визнало про що 25 вересня 2020 року надало відзив на позовну заяву (а.с. 43-47), в якому заперечувало проти позовних вимог.
В обґрунтування заперечень проти позову, відповідачем зазначено, що позивач у своєму позові зазначає, що у 2005 році він був зареєстрований як фізична особа-підприємець та у 2007 році його підприємницьку діяльність було припинено, про що внесено запис до Єдиного державного реєстру. Однак, з 05.04.2012 та по теперішній час ОСОБА_1 перебуває на обліку як фізична особа, яка займається незалежною професійною (адвокатською) діяльністю на підставі свідоцтва № 4626/10 виданого 22.09.2011 Київською обласною КДКА.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообо'язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.
Адвокатською діяльністю відповідно до ст.1 Закону України від 05.07.2012 №5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визнається незалежна професійна діяльність адвоката із здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту». Пунктом 3 ст. 4 Закону № 5076 встановлено, що адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання. У разі якщо фізична особа, яка отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, має намір здійснювати адвокатську діяльність і надавати адвокатські послуги, така особа зобов'язана обрати організаційно-правову форму здійснення адвокатської діяльності (індивідуально, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) і стати на облік у контролюючому органі або здійснити державну реєстрацію відповідно до законодавства. Інформація про найменування і місце знаходження організаційної форми адвокатської діяльності вноситься до Єдиного реєстру адвокатів України, ведення якого забезпечується радою адвокатів України. Тобто, обов'язок стати на облік в контролюючих органах як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - ЄСВ) виникає у адвоката, якщо до Єдиного реєстру адвокатів України внесено запис про здійснення адвокатської діяльності індивідуально.
Відповідно до Закону № 2464 роботодавці та особи, які провадять незалежну професійну діяльність, розглядаються як окремі платники ЄСВ. Базою нарахування ЄСВ для таких платників є сума доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума ЄСВ не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі, якщо такими платниками не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, така особа зобов'язана визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску.
05.04.2012 представником позивача за довіреністю ОСОБА_3 (виданої 12.03.2012 державним нотаріусом Мельник К.В.) було подано до управління Пенсійного фонду України м. Сєвєродонецька заяву про взяття на облік ОСОБА_1 як платника єдиного внеску - фізичну особу, яка займається незалежною професійною (адвокатською) діяльністю. Відповідно до витягу з єдиного реєстру Адвокатів України 28.07.2013 позивачем зупинено адвокатську діяльність.
Відповідач серед іншого зазначає, що для звільнення від обов'язку по сплаті єдиного соціального внеску недостатньо лише зупинити дію свідоцтва, що підтверджує право на здійснення адвокатської діяльності, необхідно також знятись з обліку у контролюючих органах як самозайнята особа, оскільки саме факт обліку у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків як особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність, і є підставою для нарахування ЄСВ. При цьому виключенню підлягають також відомості з Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Сума заборгованості за ОСОБА_1 у розмірі 32832,84 грн складається з сальдо у розмірі 3539,40 грн, яке станом на 01.10.2013 було передано УПФУ у м. Сєвєродонецьку, 8448,00 грн - за 2017 рік, 2457,18 грн - І квартал 2018 року, 2457,18 грн - II квартал 2018 року, 2457,18 грн - III квартал 2018 року, 2457,18 грн - IV квартал 2018 року, 2754,18 грн - І квартал 2019 року, 2754,18 грн - II квартал 2019 року, 2754,18 грн - III квартал 2019 року, 2754,18 грн - IV квартал 2019 року. Отже, станом на 31.01.2020 позивач мав заборгованість зі сплати єдиного внеску, у зв'язку з чим Головне управління ДПС у Луганській області було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 21.02.2020 № Ф-52109-52 на суму заборгованості 32832,84 грн.
Відповідач зазначив, що 21.02.2020 ГУ ДПС у Луганській області складена вимога № Ф-52109-52 про сплату заборгованості по єдиному внеску на загальнодержавне соціальне страхування (недоїмки), яка станом на 31.01.2020 складає 32832,84 грн. Вимога вручена 27.02.2020, про що свідчить поштове повідомлення з зазначеними в ньому відомостями про вручення.
31.03.2020 Головним управлінням ДПС у Луганській області було направлено заяву про відкриття виконавчого провадження за вимогою від 21.02.2020 № Ф-52109-52У (узгоджена з позначкою «органу державної виконавчої служби») про стягнення з позивача заборгованості зі сплати єдиного внеску у загальній сумі 29293,44 грн, яка була направлена виключно до органів ВДВС відповідно до норм порядку.
За таких обставин, на думку відповідача, враховуючи, що недоїмка у позивача виникла за період до 01.10.2013 та за 2017 - 2019 роки, позивач повинен сплатити нарахований внесок у повному обсязі.
Ухвалою суду від 28 вересня 2020 року позовну заяву залишено без руху, запропоновано позивачу протягом п'яти днів з дати отримання даної ухвали усунути недоліки позовної заяви шляхом надання до суду клопотання про поновлення строку на звернення до суду разом із відповідними обґрунтуваннями та доказами (а.с. 66-67).
Ухвалою суду від 08 жовтня 2020 року продовжено розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Луганській області ро визнання протиправною та скасування податкової вимоги про сплату боргу (недоїмки) (а.с. 76).
Ухвалою суду від 24 листопада 2020 року визначено продовжити розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання (а.с. 82).
Ухвалою суду від 01 лютого 2021 року закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до судового розгляду по суті (а.с. 135).
Ухвалою суду від 25 лютого 2021 року витребувано від господарського суду Луганської області докази щодо сплати ЄСВ за ОСОБА_1 в період з 25.07.2013 по 31.12.2019 (а.с. 141-142).
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 72-77,90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов наступного.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 (а.с. 7, 93).
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 25.02.2005 позивач зареєстрований Сєвєродонецькою міською радою у якості фізичної особи-підприємця за № 238300000000000747, 11.10.2007 внесено запис про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця (а.с. 8-9).
22.09.2011 ОСОБА_1 видано свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 4626/10 (а.с. 61, 96,119).
22.09.2011 позивачем через уповноваженого представника подано заяву про взяття на облік платником єдиного внеску (а.с. 92).
Відповідно до витягу з ІКІС ПФУ: Підсистема «Відомості з реєстру страхувальників», ОСОБА_1 зареєстровано у якості страхувальника , взято на облік в Міністерстві доходів і зборів України 05.04.2012, запис про зняття з обліку позивача, як платника єдиного внеску відсутній (а.с. 98, 118).
21.02.2020 ГУ ДПС у Луганській області складена вимога № Ф-52109-52 про сплату заборгованості по єдиному внеску на загальнодержавне соціальне страхування (недоїмки), яка станом на 31.01.2020 складає 32 832,84 грн; засобами поштового зв'язку 25.02.2020 вимога направлена позивачу, та вручена 27.02.2020 (а.с. 50).
Вказана сума заборгованості у розмірі 32832,84 грн складається з сальдо у розмірі 3539,40 грн, яке станом на 01.10.2013 було передано УПФУ у м. Сєвєродонецьку, 8448,00 грн - за 2017 рік, 2457,18 грн - І квартал 2018 року, 2457,18 грн - II квартал 2018 року, 2457,18 грн - III квартал 2018 року, 2457,18 грн - IV квартал 2018 року, 2754,18 грн - І квартал 2019 року, 2754,18 грн - II квартал 2019 року, 2754,18 грн - III квартал 2019 року, 2754,18 грн - IV квартал 2019 року (а.с. 51).
31.03.2020 Головним управлінням ДПС у Луганській області направлено заяву про відкриття виконавчого провадження за вимогою від 21.02.2020 № Ф-52109-52У, яка є узгодженою з позначкою «органу державної виконавчої служби» про стягнення з позивача заборгованості зі сплати єдиного внеску у загальній сумі 29 293,44 грн, яка була направлена виключно до органів ВДВС (а.с. 11,15, 18-19, 48).
Державним виконавцем Сєвєродонецького міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Харків) 17.07.2020 винесено постанову № 61799379 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника за вимогою про сплату боргу № Ф - 52109-52У (а.с. 13-14).
Вирішуючи спірне питання щодо правомірності нарахування позивачу єдиного внеску на загальнодержавне соціальне страхування та винесення оскаржуваної позивачем вимоги про сплату боргу, суд враховує наступні норми права.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464-VI) платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами..
Пунктом 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI до платників єдиного внеску віднесено також фізичних осіб-підприємців, в тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування.
Відповідно до частини другої статті 6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Згідно з абзацом першим пункту 1, пунктами 2, 3 частини першої статті 7 Закону №2464-VI єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.
Для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, єдиний внесок нараховується на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Відповідно до пункту 5 статті 8 Закону №2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску. У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.
За визначеннями, наведеними у пунктах 4, 5 частини першої статті 1 Закону №2464-VI, мінімальний страховий внесок сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця; тоді як, максимальна величина бази нарахування єдиного внеску максимальна сума доходу застрахованої особи на місяць, що дорівнює п'ятнадцяти розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом, на яку нараховується єдиний внесок.
Як зазначено в абзаці третьому частини восьмої статті 9 Закону №2464-VI, платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов'язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
В той же час, відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї права на здійснення підприємницької діяльності, яку особа фактично не здійснює, Законом № 2464-VI не врегульовано.
З урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи підприємці, проте фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, задля досягнення мети збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов'язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.
Особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок сплати його роботодавцем.
Інше тлумачення норм Закону № 2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в податкових органах і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.
Аналогічний правова позиція відносно застосування норм Закону № 2464-VI була викладена Верховним Судом в постанові від 27 листопада 2019 року у справі №160/3114/19 та в подальшому підтримана в постановах від 04 грудня 2019 року в адміністративній справі № 440/2149/19, від 23 січня 2020 року у справі № 480/4656/18, від 27 березня 2020 року у справі № 140/2214/19, від 03 квітня 2020 року у справі № 140/642/19, від 19 червня 2020 року у справі № 824/876/19-а.
Матеріалами справи підтверджено, що у період (2017-2019), в який у позивача заборгованість (недоїмка) зі сплати єдиного внеску, позивач перебував на посаді судді господарського суду Луганської області (а.с.140)
Так, згідно довідки господарського суду Луганської області протягом 2015-2019 років роботодавець щомісячно сплачував єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за найманого працівника ОСОБА_1 , що перевищувала розмір мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановлений Законом України «Про державний бюджет України» на відповідний рік, тобто в сумі, що перевищує розмір мінімального страхового внеску на місяць (а.с. 156-157).
Крім цього, у матеріалах справи відсутні та відповідачем не надано жодних доказів щодо безпосереднього здійснення позивачем підприємницької діяльності у цей же період (у 2017 - 2019 роках), отримання інших доходів ніж від трудової діяльності як найманим працівником.
Враховуючи зазначені обставини у справі та законодавчі положення, що регулюють спірні правовідносини, з огляду на нараховування та сплату роботодавцем за позивача, як за застраховану особу, суд приходить до висновку про відсутність у позивача обов'язку зі сплати єдиного внеску за аналогічний період а відтак вимога про сплату боргу (недоїмки) від 21.02.2020 № Ф-52109-52-У в частині нарахування єдиного соціального внеску за 2017, 2018, 2019 роки у розмірі 29293,44 грн є протиправною та підлягає безумовному скасуванню.
З огляду на зазначене, позовні вимоги ОСОБА_1 є обгрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 840,80 грн, що підтверджується квитанцією № 26 від 27.08.2020 (а.с. 6), який підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 4, 5, 19, 20, 77, 205, 229, 241-246, 255, 268, 286, 295 КАС України суд, -
Позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Луганській області ро визнання протиправною та скасування податкової вимоги про сплату боргу (недоїмки), - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Луганській області про сплату недоїмки (боргу) від 21.02.2020 № Ф-52109-52-У в частині нарахування єдиного соціального внеску за 2017, 2018, 2019 роки у розмірі 29293,44 грн.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Луганській області (93401, Луганська обл., м. Сєвєродонецьк, вул. Енергетиків, буд. 72) судові витрати у розмірі 750,17 грн (сімсот п'ятдесят гривень 17 коп).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.
Повний текст судового рішення буде складено 26 березня 2021 року.
Суддя О.В. Ірметова