про повернення позовної заяви
25 березня 2021 рокуСєвєродонецькСправа № 360/921/21
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Кисельова Є.О., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
До Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області щодо не виплати пенсії з квітня 2016 року;
- зобов'язати Рубіжанське об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області поновити виплату пенсії з квітня 2016 зі сплатою усією заборгованості, нарахувати і сплатити компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії відповідно за період з травня 2016 року по наступний час;
- допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення пенсії за один місяць;
- зобов'язати відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення згідно ст.382 КАСУ.
Ухвалою суду від 01 березня 2021 року позов ОСОБА_1 залишено без руху. Запропоновано позивачеві протягом десяти календарних днів з дня отримання цієї ухвали усунути зазначені в ухвалі недоліки позовної заяви шляхом надання до суду позовної заяви із зазначенням коли саме позивач дізнався про порушення своїх прав, та копій позовної заяви відповідно до кількості учасників справи, а в разі пропуску строку звернення до суду з позовом - заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду із зазначенням підстав для поновлення строку, з обґрунтуванням та документальним підтвердженням наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду з даною позовною заявою.
На виконання ухвали суду від 01.03.2021 позивачем до канцелярії суду 22.03.2021 надано заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду.
В обґрунтування заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду позивач зазначив, що ніякого рішення від відповідача про припинення виплати пенсії не отримував, про порушення своїх прав дізнався від правозахисників в лютому 2021 року. Позивач також зазначив, що згідно ч.2 ст.46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виплата перерахованої пенсії позивачу підлягає поновленню з моменту її припинення. Аналогічну позицію щодо застосування строків звернення до суду у справах цієї категорії викладено в постанові Верховного Суду від 20.03.2018 у справі №573/1759/17 (К/9901/3564/18).
Розглянувши надану позивачем заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду, суд зазначає наступне.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч.1 ст.123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Таким чином, законодавством регламентовано чіткі строки звернення до суду з адміністративним позовом, перебіг яких починається з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення свого права або законного інтересу, що обумовлено метою досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та дисциплінуванням учасників адміністративного судочинства щодо своєчасної реалізації їх права на захист.
Отже, законодавством передбачено, що у разі, якщо особа не знала про порушення, але з певної дати повинна була про нього дізнатись, перебіг строку обчислюється саме з моменту, коли особа повинна була дізнатись про відповідне порушення її прав.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами (Постанова Верховного Суду від 17.07.2018 року у справі №521/21851/16-а).
Як вказує позивач в позовній заяві, в квітні 2016 року відповідач припинив виплату пенсії, яка є єдиним джерелом існування. При цьому, на виконання ухвали суду від 01.03.2021 вказав, що ніякого рішення від відповідача про припинення виплати пенсії не отримував та про порушення своїх прав дізнався від правозахисників в лютому 2021 року.
Суд зазначає, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення її прав, свобод чи інтересів. Якщо цей день встановити точно не можливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому «повинна» необхідно тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав.
Суд уважає, що оскільки пенсія є щомісячним платежем, тому не отримуючи кожного місяця коштів у належному розмірі, починаючи з 01 квітня 2016 року, позивач повинна була бути обізнаною про порушення її прав та мала змогу звернутись до суду за їх захистом у межах строку, встановленого законом.
Відповідно до частин першої, другої статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії. Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Отже, стаття 46 Закону №1058-IV застосовується у разі невиплати нарахованих сум пенсії. Вказаний висновок відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду у справі №510/1286/16-а.
Проте, з позовної заяви та заявлених позовних вимог не встановлено, що оспорювані позивачем суми були нараховані, але не виплачені відповідачем.
Суд також звертає увагу на правову позицію, викладену в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08 лютого 2021 року у справі №520/10332/20 щодо строків звернення до суду у подібних правовідносинах.
Щодо посилання позивача на висновки, які викладено в постанові Верховного Суду від 20.03.2018 у справі №573/1759/17 (К/9901/3564/18), суд зазначає, що згідно вказаного висновку за змістом ст.87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та ст.46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» строк давності не застосовується лише до вимог щодо нарахованих пенсій, а якщо у спірних правовідносинах суми пенсії не були нараховані пенсійним органом заборгованість перед позивачем не виникає.
Таким чином, не вирішення питання про поновлення строку звернення до суду на стадії відкриття провадження може призвести до негативних наслідків для позивача.
При цьому, жодних доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду з позовними вимогами за період з квітня 2016 року по 25.02.2021 позивач не надав, підстав неможливості своєчасного звернення до суду з зазначеними вимогами у встановлений КАС України строк не зазначив.
Суд вважає за необхідне зазначити про те, що встановлення процесуальних строків законом та судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Тому, якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.
В силу закону, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджується належними доказами.
Розглянувши матеріали позову та доданих до нього документів суддя вважає, що наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду позивачем не доведено та судом з матеріалів позовної заяви не встановлено.
Враховуючи означені вище приписи, суд зазначає, що чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів, що обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 45 рішення від 28.10.1998 року у справі "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії"; пункт 51 рішення від 22.10.1996 року у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20.09.2011 року у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").
Водночас, слід звернути увагу, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.
За таких обставин, обґрунтування причин поважності пропуску строку звернення до адміністративного суду, вказані в заяві позивача про поновлення строків, не приймаються судом в якості поважності причин пропущеного строку, у зв'язку з відсутності будь-яких доказів на підтвердження зазначених обставин.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду передбачені ст.123 КАС України.
Відповідно до ч.2 ст.123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
За приписами п.9 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Відповідно до ч.8 ст.169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Враховуючи не визнання судом поважними підстави пропуску строку звернення позивача з даним позовом до адміністративного суду, позовна заява підлягає поверненню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.122, 123, 169, 248 Кодексу адміністративного судочинства України,
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії повернути позивачу.
Копію ухвали разом із позовною заявою та доданими до неї матеріалами надіслати позивачу.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
СуддяЄ.О. Кисельова