ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"25" березня 2021 р. справа № 300/112/21
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чуприни О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправною відмову у зарахування стажу при призначенні щомісячного довічного грошового утримання судді, зобов'язання зарахувати до спеціального стажу судді половину строку навчання в Одеському державному університеті, тривалістю 2 роки 5 місяців 2 дні, та п'ятирічного стаж роботи, який давав право для призначення на посаду судді, а також зобов'язання провести перерахунок і виплату щомісячного довічного грошового утримання судді із врахуванням такого періоду як стажу роботи на посаді судді, -
ОСОБА_1 (надалі по тексту також - позивач, ОСОБА_1 ) 12.01.2021 звернулася в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (надалі по тексту також - відповідач, Головне управління ПФУ в області, пенсійний орган) про визнання протиправною відмову у зарахування стажу при призначенні щомісячного довічного грошового утримання судді, зобов'язання зарахувати до спеціального стажу судді половину строку навчання в Одеському державному університеті, тривалістю 2 роки 5 місяців 2 дні, та п'ятирічного стаж роботи, який давав право для призначення на посаду судді, а також зобов'язання провести перерахунок і виплату щомісячного довічного грошового утримання судді із врахуванням такого періоду як стажу роботи на посаді судді.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що рішенням Вищої Ради Правосуддя від 18.08.2020 її звільнено з посади судді Івано-Франківського апеляційного суду у зв'язку з поданням заяви про відставку. Період роботи на посаді судді з 04.01.1994 по 18.08.2020. Розпорядженням від 04.09.2020 позивачу призначено щомісячне довічне грошове утримання згідно Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VІІІ від 02.06.2016 (надалі по тексту також - Закон №1402-VІІІ). Втім відповідачем не враховано у повній мірі спеціальний стаж роботи на посаді судді, з якого обчислено відсотки довічного грошового утримання. У зв'язку з чим позивач 15.12.2020 звернулася до Головного управління ПФУ в області із заявою про зарахування до спеціального стажу судді половину періоду навчання в Одеському державному університеті, тривалістю 2 роки 5 місяців 2 дні (загальний період навчання з 22.08.1985 по 26.06.1990), та 5 (п'ять) років (з 04.01.1989 по 03.01.1994) стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді, і зарахованого відповідно до статті 137 Закону України "Про статус суддів", із доповненнями, внесеними Законом від 12.07.2018 за №2509-VІІІ. Листом від 30.12.2020 відповідач відмовив ОСОБА_1 у зарахуванні такого стажу роботи до спеціального стажу на посаді судді та не провів перерахунок розміру довічного грошового утримання, зазначаючи, що спірний стаж дає право на відставку, однак не може бути врахований для збільшення відсотків заробітку при обчисленні довічного грошового утримання. При цьому, пенсійний орган послався на положення Закону №1402-VІІІ, яким визначено, що за кожний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки такого утримання без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. Позивач вважає, що такі дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області суперечать приписам пункту 34 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VІІІ, статті 1 Указу Президента України від 10.07.1995 за №584/95 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів" (надалі по тексту також - Указ №584/95), чинної на час набуття позивачем стажу роботи безпосередньо на посаді судді 10 років, абзацу 2 пункту 3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 за №865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" (яка діяла одночасно із Законом України "Про статус суддів" від 15.12.1992 за №2862-ХІІ), доповненим постановою Кабінету Міністрів України від 11.06.2008 за №545, а також положенням частини 2 статті 137 Закону України "Про судоустрій і статус суддів". На переконання ОСОБА_1 не включення відповідачем до стажу роботи на посаді судді половини строку навчання у вищому навчальному закладі та стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності) , вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді, та врахування останнім лише стажу роботи безпосередньо на посаді судді 26 років 7 місяців 17 днів і визначення загального відсотку 62% для розрахунку щомісячного довічного грошового утримання є протиправним та порушує право позивача на отримання щомісячного довічного грошового утримання у визначеному законодавством розмірі. З урахуванням вказаного просила позов задовольнити в повному обсязі.
Івано-Франківським окружним адміністративним судом ухвалою від 18.01.2021, відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (а.с.16).
Позивач 21.02.2021 подала суду, через канцелярію, письмові пояснення від 21.02.2021 із долученням додаткових доказів (а.с.18, 19-36).
В свою чергу, відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву від 29.01.2021 за №0900-0803-8/3313, який надійшов на адресу суду 03.02.2021 із відповідними письмовими доказами (а.с.39-42, 43-67). Відповідач не погоджується з доводами ОСОБА_1 викладеними у позовній заяві, та вказує на їх безпідставність і необґрунтованість з огляду на наступні обставини. Зокрема зазначено, що згідно пункту 3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 №865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" (надалі по тексту також - Постанова №865) до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби. Проте дана постанова втратила чинність, а Законом №1402-VІІІ не передбачено зарахування періоду навчання у вищих навчальних закладах, який дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання. Водночас щодо зарахування періоду з 04.01.1989 по 03.01.1994 на посадах стажера адвоката Одеської обласної колегії адвокатів відповідач зазначив, що на час призначення ОСОБА_1 на посаду судді питання визначення стажу роботи на посаді судді регулювалося частиною 4 статті 43 Закону України "Про статус суддів" від 15.12.1992 за №2862-ХІІ, згідно якої до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років. Вимоги, визначені Законом №2862-ХІІ, діяли з 10.02.1993 до 05.07.2001 при обранні суддів на посаду вперше. Разом з тим, згідно з частиною 1 і 2 статті 7 Закону №2862-ХІІ право на зайняття посади судді районного (міського), міжрайонного (окружного) суду, військового суду гарнізону має громадянин України, який досяг на день обрання 25 років, має вищу юридичну освіту і, як правило, стаж роботи за юридичною спеціальністю не менше двох років; суддею Верховного Суду Республіки Крим, обласного, Київського і Севастопольського міських, військового суду регіону і Військово-Морських Сил України міг бути громадянин України, який досяг на день обрання 30 років, мав вищу юридичну освіту, стаж роботи за юридичною спеціальністю не менш як п'ять років, в тому числі не менш як три роки на посаді судді. А тому, за доводами відповідача права на зарахування стажу роботи в галузі права з 04.01.1989 по 03.01.1994 ОСОБА_1 немає, оскільки згідно записів трудової книжки тільки з 04.01.1994 зарахована на посаду судді обласного суду. Окрім іншого звернув увагу, що у позовних вимогах позивач просить зарахувати період з 04.01.1989 по 03.01.1994 на посадах, які дають право для призначення на посаду судді, однак згідно запису №5 трудової книжки ОСОБА_1 на посаду стажера адвоката Одеської обласної колегії адвокатів прийнята 01.08.1990. Відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог.
Позивач 03.02.2021 подала клопотання про доручення до матеріалів справи додаткових доказів (а.с.69, 70).
Розглянувши у відповідності до вимог статті 263 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), вивчивши доводи адміністративного позову та письмових пояснень, відзиву на позовну заяву, дослідивши і оцінивши зібрані по справі докази, в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, судом встановлено наступні обставини.
ОСОБА_1 постановою Верховної Ради України від 23 грудня 1993 року №3775-XII призначена на посаду судді Івано-Франківського обласного суду (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3775-12#Text), а постановою Верховної Ради України від 19 лютого 2004 року №1524-ІV обрана суддею апеляційного суду Івано-Франківської області безстроково (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1524-IV#Text).
Указом Президента України від 28 вересня 2018 року №297/18 переведена на посаду судді Івано-Франківського апеляційного суду (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/297/2018#Text).
Вказані обставини підтверджуються поясненнями позивача від 21.01.2021 та не заперечується відповідачем (а.с.18).
Згідно записів у трудовій книжці позивача НОМЕР_1 від 02.08.1982 (а.с.3-4), ОСОБА_1 з 04.01.1994 зарахована на посаду судді Івано-Франківського обласного суду (запис №11), 19.02.2004 позивач обрана суддею безстроково (запис №16), з 02.10.2018 позивача зараховано до складу Івано-Франківського апеляційного суду на посаду судді за переведенням з Апеляційного суду Івано-Франківської області (запис №19).
Рішенням Вищої Ради Правосуддя від 18.08.2020 за №2401/0/15-20, ОСОБА_1 звільнено з посади судді Івано-Франківського апеляційного суду у зв'язку з поданням заяви про відставку (а.с.9, зворотній бік а.с.51).
Відомості із наявного в матеріалах справи наказу голови Івано-Франківського апеляційного суду від 20.08.2020 за №172-ос (а.с.52) вказують про відраховання ОСОБА_1 зі складу Івано-Франківського апеляційного суду з 20.08.2020 на підставі рішення Вищої Ради Правосуддя від 18.08.2020, про що вчинено відповідний запис (№ 20) у трудовій книжці позивача (зворотній бік а.с.4).
Поряд із вказаним, як слідує із матеріалів справи, ОСОБА_1 , до обрання на посаду судді, в період з 02.08.1982 по 21.08.1985 працювала юрисконсультом Тульчинського райпотребсоюзу (запис №1, 2 трудової книжки), з 22.08.1985 по 26.06.1990 навчалася в Одеському державному університеті (запис №3, 4 трудової книжки), з 01.08.1990 прийнята стажером адвоката Одеської обласної колегії адвокатів (запис №5 трудової книжки), та в період з 04.02.1991 по 16.08.1993 працювала в Одеській обласній колегії адвокатів (запис №6, 7 трудової книжки) (зворотній бік а.с.3).
За змістом розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 03.02.2021 за №03-37/7/2021, здійсненого Івано-Франківським апеляційним судом, стаж ОСОБА_1 становить 34 роки і 19 днів (а.с.70), а саме:
- половина навчання в Одеському державному університеті (денна форма) (з 22.08.1985 по 26.06.1990) - 2 роки 5 місяців 2 дні;
- стаж роботи, вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді, зарахований відповідно до статті 137 Закону України "Про статус суддів", із доповненнями, внесеними Законом від 12.07.2018 за №2509-VІІІ - 5 років, а саме: частина стажу роботи юрисконсультом Тульчинського райпотребсоюзу (з 08.09.1983 по 21.08.1985) - 1 рік 11 місяців 14 днів; стаж роботи в Одеській обласній колегії адвокатів (з 01.08.1990 по 16.08.1993) - 3 роки і 16 днів;
- Апеляційний суд Івано-Франківської області, суддя (з 04.01.1994 по 01.10.2018) - 24 роки 8 місяців 28 днів;
- Івано-Франківський апеляційний суд, суддя (з 02.10.2018 по 20.08.2020) - 1 рік 10 місяців і 19 днів.
На підставі зави про призначення пенсії від 21.08.2020, до якої долучено в тому числі трудову книжку, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області з 21.08.2020 призначено ОСОБА_1 довічне грошове утримання відповідно до Закону України "Про статус суддів" (а.с.12, 43, 60).
Вважаючи, що відповідачем не враховано у повній мірі спеціальний стаж судді, з якого визначено відсоток суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, позивач 15.12.2020 звернулася до Головного управління ПФУ в області із заявою про зарахування до спеціального стажу роботи на посаді судді половину строку навчання в Одеському державному університеті, тривалістю 2 роки 5 місяців 2 дні (загальний період навчання з 22.08.1985 по 26.06.1990), та стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) тривалістю 5 років, вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді (з 04.01.1989 по 03.01.1994), відповідно до приписів Указу №584/95, Постанови №865 і статті 137 Закону України "Про статус суддів", із доповненнями, внесеними Законом від 12.07.2018 за №2509-VІІІ (а.с.11).
Відповідач, листом від 30.12.2020 за №4161-4079/Я-02/8-0900/20 повідомив позивача про відсутність підстав для зарахування до спеціального стажу судді періоду навчання та інших періодів роботи, оскільки такі не можуть бути зараховані для збільшення відсотків заробітку при обчисленні довічного грошового утримання, так як чинним законодавством передбачено, що саме за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, без обмеження граничного розміру такого утримання (а.с.12).
ОСОБА_1 вважаючи протиправним не включення відповідачем до стажу роботи на посаді судді половини строку навчання у вищому навчальному закладі та стажу роботи, який надає право для призначення на посаду судді, врахування останнім лише стажу роботи на посаді судді 26 років 7 місяців 17 днів і визначення загального відсотку 62% для розрахунку щомісячного довічного грошового утримання, звернулася до суду, з метою захисту свого порушеного права.
Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд виходить із наступних підстав та мотивів.
У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Так, Законом, що визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні є Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 за №1402-VIII (надалі по тексту також - Закон №1402).
Відповідно до пункту 25 Розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону №1402 право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів". За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
Як слідує із трудової книжки позивача і довідки Івано-Франківського апеляційного суду від 03.02.2021 за №03-37/7/2021 в жовтні 2018 року ОСОБА_1 Указом Президента України від 28 вересня 2018 року №297/18 переведена з посади судді Апеляційного суду Івано-Франківської області на відповідну посаду судді Івано-Франківського апеляційного суду, що є свідченням підтвердження позивачем відповідності займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) за результатами кваліфікаційного оцінювання.
Таким чином, відповідно до пункту 25 Розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону №1402 позивач набула право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному частиною 3 статті 142 цього Закону.
Згідно абзацу 4 пункту 34 Розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону №1402 судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
Таким чином, при обчисленні стажу роботи на посаді судді підлягають застосуванню норми законодавства, які були чинними на день призначення (обрання) відповідного судді.
За правилами частини 1 статті 120 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 за №2453-VI (надалі по тексту також - Закон №2453-VI) суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається статтею 135 цього Закону, має право подати заяву про відставку.
Згідно із вимогами статті 135 Закону №2453-VI до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України; члена Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
Водночас, відповідно до пункту 11 Перехідних положень Закону №2453-VI, в редакції чинній до 28.03.2015, судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.
До набрання чинності Законом №2453-VI зазначені правовідносини регулювались Законом України "Про статус суддів" від 15.12.1992 за №2862-ХІІ (надалі по тексту також - Закон №2862-ХІІ).
Кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов'язків за власним бажанням або у зв'язку з закінченням строку повноважень (частина 1 статті 43 Закону №2862-ХІІ).
Абзацом 2 частини 4 цієї статті Закону передбачено, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
В період дії положень статті 43 Закону №2862-ХІІ правове регулювання поняття стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, було додатково врегульовано і іншими нормативно-правовими актами.
Зокрема, за змістом статті 1 Указу Президента України від 10 липня 1995 року за №584/95 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів" (стаття втратила чинність 20 березня 2008 року), чинної на час набуття позивачем стажу роботи безпосередньо на посаді судді 10 років, до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.
Крім того, згідно з пунктом 3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 за №865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.
Тобто, законодавством, яке діяло на момент набрання чинності Законом №2453-VI, в тому числі в період правового регулювання спірних правовідносин Законом №2862-ХІІ, згідно якого ОСОБА_1 обрано суддею, було передбачено право зарахування до стажу, що дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання судді, за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, половини строку навчання на юридичному факультеті вищого навчального закладу.
Як встановлено судом із матеріалів справи ОСОБА_1 в період з 22.08.1985 по 26.06.1990 навчалася в Одеському державному університеті (денна форма), свідченням чого є запис у трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 02.08.1982 і диплом серії НОМЕР_2 від 25.06.1990 (а.с.3, 5)
Оскільки стаж роботи позивача на посаді судді становив більше 10 років, до стажу роботи, який дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання судді, враховується також половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах.
Вказаний висновок узгоджується із правою позицією, викладеною, зокрема у постановах Верховного Суду від 24 березня 2020 року у справі № 559/512/17, від 29 квітня 2020 року у справі №426/12415/16-а, від 18 червня 2020 року у справі №498/337/17, від 07 вересня 2020 року у справі №426/14458/16.
Водночас, згідно приписів частини 2 статті 137 Закону №1402-VIII до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Відповідно до частини 2 статті 7 Закону №2862-ХІІ (чинної на момент обрання позивача суддею обласного суду), суддею Верховного Суду Республіки Крим, обласного, Київського і Севастопольського міських, військового суду регіону і Військово-Морських Сил України може бути громадянин України, який досяг на день обрання 30 років, має вищу юридичну освіту, стаж роботи за юридичною спеціальністю не менш як п'ять років, в тому числі не менш як три роки на посаді судді.
Частиною 3 Постановою Верховної Ради України від 06.05.1993 за №3192-ХІІ "Про доповнення Постанови Верховної Ради України "Про порядок введення в дію Закону України "Про статус суддів" від 15.12.1992" дію частини 2 статті 7 Закону №2862-ХІІ було зупинено до 01.01.1994.
Тобто, з 04.01.1994, дня зарахування позивача на посаду судді у зв'язку із її обранням на посаду судді Івано-Франківського обласного суду, вимогами частини 2 статті 7 Закону №2862-ХІІ стаж роботи за юридичною спеціальністю не менш як п'ять років в розумінні частини 2 статті 137 Закону №1402-VIII визначався як "стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді".
Виражене й закріплене в частині 2 статті 137 Закону №1402-VIII положення (припис) про те, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді, означає, що до стажу роботи на посаді судді і прирівняних до нього стажів роботи (абзац 4 пункту 34 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII) додається (може додаватися) ще один вид (чи види) роботи (професійної діяльності), який раніше не охоплювався поняттям стажу роботи на посаді судді. Під цим стажем у вимірі чинного законодавчого визначення поняття "стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді" треба розуміти за якісними властивостями вид (види) певної роботи (професійної діяльності) в галузі права, який відрізняється від суддівської і прирівняної до неї роботи та має часові (кількісні) межі (строк роботи).
Системний аналіз статті 137 Закону №1402-VIII (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у її взаємозв'язку з абзацом 4 пункту 34 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VIII дає підстави вважати, що у зв'язку з набранням чинності Законом №2447-VIII, яким унесено зміни до статті 137 Закону №1402-VIII, суддям додатково до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку, підлягає зарахуванню стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
До такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.10.2020 у справі №9901/537/19.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 вересня 2020 року у справі №9901/302/19 (провадження № 11-882заі19). Зокрема, у цій постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила, що при обчисленні стажу роботи на посаді судді підлягають застосуванню норми законодавства, які були чинними на день призначення (обрання) відповідного судді. Водночас при обчисленні стажу, який дає право на відставку окремо слід застосовувати положення частин першої та другої статті 137 Закону №1402-VIII як стаж, який зараховується додатково. У випадку зайняття посади судді без проведення конкурсних процедур стаж роботи (професійної діяльності), передбачений частиною другою статті 137 цього Закону, визначається на момент призначення на посаду судді вперше, а у випадку призначення на посаду судді за результатами конкурсу - зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом для участі у конкурсі та надає право для призначення на цю посаду за його результатами.
Частина 2 статті 137 Закону № 1402-VIII прийнята на покращення соціального захисту суддів як висококваліфікованих фахівців та підвищення їх соціального захисту і передбачає додаткову можливість зарахування до стажу роботи на посаді судді стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді, а не альтернативну можливість вибору стажу, адже в абзаці 4 пункту 34 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII визначено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 5 статті 242 КАС України).
Окрім вказаного, слід відмітити, що спільним листом Вищої ради правосуддя, Верховного Суду, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Радою суддів України, Державною судовою адміністрацією України, Національною школою суддів України від 05.11.2018 за №41783/0/9-18, №2664/0/2-18, №01-6757/18, №9рс-1112/18, №1-22433/18, №02/3878, надано роз'яснення апеляційним та місцевим судам щодо зарахування (перерахунок) стажу роботи на посаді судді (а.с.19-21).
За змістом коментованого листа право на зарахування стажу роботи в галузі права п'ять років мають судді, яких було обрано на посаду судді Верховного Суду Республіки Крим, обласного, Київського і Севастопольського міських, військового суду регіону і Військово-Морських Сил України згідно з вимогами, встановленими Законом №2862-ХІІ.
Більше того, станом на 18.08.2020, день звільнення позивача з посади судді у зв'язку із поданням заяви про відставку, як і на час розгляду справи, частиною 1 статті 69 Закону №1402-VIII визначалися вимоги до кандидатів на посаду судді, серед яких, стаж професійної діяльності у сфері права щонайменше п'ять років, який в розумінні частини 2 статті 137 даного Закону зараховується до стажу роботи на посаді судді.
За приписами статей 21, 22 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Частиною 1 статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.
Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 11.10.2005 за №8-рп/2005 зазначив, що право судді, який перебуває у відставці, на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів. Щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню їх належного матеріального утримання, в тому числі після звільнення від виконання обов'язків судді. Надання судді матеріального захисту є гарантією забезпечення його незалежності. Разом з тим, будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя.
У мотивувальній частині Рішення від 14.12.2011 за №18-рп/2011 Конституційний Суд України вказав на неможливість звуження змісту та об'єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.
У Рішенні Конституційного Суду України від 03.06.2013 за №3-рп/2013 (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.
Пунктом 6.1 Європейської хартії про закон "Про статус суддів" від 10.07.1998 передбаченого, що рівень винагороди суддям за виконання ними своїх професійних обов'язків має бути таким, щоб захистити їх від тиску, що може спричинити вплив на їхні рішення або взагалі поведінку суддів і таким чином вплинути на їхню незалежність та неупередженість.
Пунктом 54 Рекомендації CM/Rес (2010)12 від 17.11.2010 Комітету Міністрів Ради Європи передбачено, що оплата праці суддів повинна відповідати їх професії та виконуваним обов'язкам, а також бути достатньою, щоб захистити їх від дії стимулів, через які можна впливати на їхні рішення. Мають існувати гарантії збереження належної оплати праці на випадок хвороби, відпустки по догляду за дитиною, а також гарантії виплат у зв'язку з виходом на пенсію, які мають відповідати попередньому рівню оплати їх праці.
З огляду на викладене, конституційний статус судді зумовлює обов'язок держави гарантувати достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв'язку з досягненням пенсійного віку чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці - щомісячне довічне грошове утримання. Статус судді та його елементи, зокрема, матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а виступає засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя.
Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 09.11.2018 у справах №713/1064/17, №686/24597/16-а, №686/1938/17, №766/7021/17, №686/24597/16-а, від 11.12.2018 у справі №522/5168/17, №426/14458/16 від 07.09.2020.
За таких обставин, до загального стажу роботи позивача, який дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, слід врахувати:
- половину строку навчання в Одеському державному університеті (із загального періоду денної форми з 22.08.1985 по 26.06.1990) - 2 роки 5 місяців 2 дня;
- частину періоду роботи юрисконсультом в Тульчинському райпотребсоюзу (з 08.09.1983 по 21.08.1985) - 1 рік 11 місяців 14 днів;
- періоду роботи в Одеській обласній колегії адвокатів (з 01.08.1990 по 16.08.1993) - 3 роки 16 днів.
Вказаний період з урахуванням стажу роботи на посаді судді Апеляційного суду Івано-Франківської області у 24 роки 8 місяців 28 днів і стажу роботи на посаді судді Івано-Франківського апеляційного суду - 1 рік 10 місяців і 19 днів, в загальному становить 34 роки і 19 днів.
Така обставина в тому числі підтверджується Розрахунком стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 за №03-37/7/2021 від 03.02.2021, виданої Івано0Франківським апеляційним судом (а.с.70).
Таким чином, невключення до відповідного стажу роботи позивача половини терміну навчання в Одеському державному університеті, частини періоду роботи юрисконсультом в Тульчинському райпотребсоюзу та періоду роботи в Одеській обласній колегії адвокатів, на думку суду, є неправомірним.
З урахуванням висновку про необхідність зарахування відповідачем до спеціального стажу роботи на посаді судді половини терміну навчання позивача в Одеському державному університеті та стажу її роботи, вимога щодо якого визначена законом та надає/надавала право для призначення на посаду судді, суд дійшов висновку щодо обов'язку відповідача здійснити перерахунок загального відсотку для розрахунку довічного грошового утримання від суддівської винагороди ОСОБА_1 .
Так як позивачем при зверненні до відповідача подано усі необхідні і достатні документи для призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, то відновлення порушеного права підлягає з дня призначення такого утримання - 21.08.2020 (а.с.12, 43, 60).
Будь-яких належних та допустимих доказів на спростування доводів позивача та вказаних висновків суду, відповідач не надав.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд вжив всіх заходів на з'ясування обставин, які мають значення для даної справи, в тому числі витребував додаткові докази з власної ініціативи (а.с.16).
Оцінюючи в сукупності обставини справи та враховуючи вищенаведені положення, суд робить висновок про обґрунтованість адміністративного позову, а позовні вимоги такими, що підлягають до задоволення.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд зазначає, що позивачем за подання до суду адміністративного позову немайнового характеру сплачено судовий збір в розмірі 908,00 гривень, підтвердженням чого є наявна в матеріалах справи копія квитанції №74366306 від 12.01.2021 (а.с.13).
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Беручи до уваги вказане, з відповідача підлягають стягненню за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача понесені ним судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 908,00 гривень.
Сторонами не подано до суду будь-яких доказів про понесення ними інших витрат, пов'язаних з розглядом справи, відтак у суду відсутні підстави для вирішення питання щодо їх розподілу.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати до стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності) на посаді судді ОСОБА_1 , з якого визначається (розраховується) відсоток щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від розміру суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді:
- половину строку навчання в Одеському державному університеті (із загального періоду денної форми навчання з 22.08.1985 по 26.06.1990) - 2 роки 5 місяців 2 дня;
- частину періоду роботи юрисконсультом в Тульчинському райпотребсоюзу (з 08.09.1983 по 21.08.1985) - 1 рік 11 місяців 14 днів;
- періоду роботи в Одеській обласній колегії адвокатів (з 01.08.1990 по 16.08.1993) - 3 роки 16 днів.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді, з якого визначається (розраховується) відсоток щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від розміру суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді:
- половину строку навчання в Одеському державному університеті (із загального періоду денної форми навчання з 22.08.1985 по 26.06.1990) - 2 роки 5 місяців 2 дня;
- частину періоду роботи юрисконсультом в Тульчинському райпотребсоюзу (з 08.09.1983 по 21.08.1985) - 1 рік 11 місяців 14 днів;
- періоду роботи в Одеській обласній колегії адвокатів (з 01.08.1990 по 16.08.1993) - 3 роки 16 днів.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області провести ОСОБА_1 з 21.08.2020 (дня призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці) перерахунок загального відсотку для розрахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від розміру суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з урахуванням стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності) на посаді судді:
- половину строку навчання в Одеському державному університеті (із загального періоду денної форми навчання з 22.08.1985 по 26.06.1990) - 2 роки 5 місяців 2 дня;
- частину періоду роботи юрисконсультом в Тульчинському райпотребсоюзу (з 08.09.1983 по 21.08.1985) - 1 рік 11 місяців 14 днів;
- періоду роботи в Одеській обласній колегії адвокатів (з 01.08.1990 по 16.08.1993) - 3 роки 16 днів.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області провести перерахунок та здійснити ОСОБА_1 з 21.08.2020 (дня призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці) виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності) на посаді судді:
- половину строку навчання в Одеському державному університеті (із загального періоду денної форми навчання з 22.08.1985 по 26.06.1990) - 2 роки 5 місяців 2 дня;
- частину періоду роботи юрисконсультом в Тульчинському райпотребсоюзу (з 08.09.1983 по 21.08.1985) - 1 рік 11 місяців 14 днів;
- періоду роботи в Одеській обласній колегії адвокатів (з 01.08.1990 по 16.08.1993) - 3 роки 16 днів.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (ідентифікаційний код юридичної особи 20551088) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) сплачений судовий збір у розмірі 908,00 гривень (дев'ятсот вісім гривень нуль копійок).
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ), АДРЕСА_1 .
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (ідентифікаційний код юридичної особи 20551088), вул. Січових Стрільців, буд. 15, м. Івано-Франківськ, 76018.
Суддя /підпис/ Чуприна О.В.