вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"16" березня 2021 р. м. Київ Справа № 911/3018/20
Суддя Господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., за участю секретарю судового засідання Руденко Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи
за позовом Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»
до Комунального підприємства теплових мереж «Яготинтепломережа»
про стягнення 3114924,67 грн.
за участю представників:
позивача:Бернацька О.В. - адвокат, дов. від 22.12.2020 № 14-337
відповідача:Мамаєв Д.Ю. - адвокат, ордер від 16.11.2020 серія КВ № 408412
суть спору:
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - позивач) до Комунального підприємства теплових мереж «Яготинтепломережа» (далі - відповідач) про стягнення 3114924,67 грн., з яких 2385223,09 грн. основний борг, 312369,53 грн. інфляційні втрати, 173392,03 грн. 3% річних, 243940,02 грн. пеня.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором постачання природного газу від 06.09.2017 № 2055/1718-БО-17 щодо здійснення повного розрахунку за поставлений у період листопад - грудень 2017 року, січень - квітень 2018 року природний газ у строк визначений договором.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 21.10.2020 у даній справі прийнято вказану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати у порядку загального позовного провадження. Призначено у даній справі підготовче судове засідання та встановлено відповідачу строк для подачі відзиву на позовну заяву та інші документи, що підтверджують заперечення проти позову. Запропоновано відповідачу надати до суду у строк встановлений для подання відзиву докази належного виконання зобов'язань за договором постачання природного газу від 06.09.2017 № 2055/1718-БО-17 щодо здійснення повного розрахунку за поставлений природний газ у період з листопад - грудень 2017 року, січень - квітень 2018 року у строк визначений договором, контррозрахунок заявлених до стягнення сум інфляційних втрат, 3% річних та пені.
У встановлений судом строк на адресу Господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив, в якому він заперечує проти позовних вимог з підстав того, що позивачем не доведено вини відповідача в невчасному розрахунку за спожитий природний газ та не враховано соціально-економічний стан держави та відповідача, який фактично змушений надавати послуги за нижчими за собівартість тарифами. Відповідач на підставі ст. 617 Цивільного кодексу України звільняється від сплати санкцій за невчасно проведений розрахунок за спожитий природний газ з підстав невчасного розрахунку споживачів послуг теплопостачання установ та організацій, які фінансуються з державного та міського бюджетів за надані послуги. З огляду на зазначене, відповідач просить суд відмовити в позові в повному обсязі
Крім того, у поданому відзиві відповідач зазначає, що у разі вирішення судом про наявність вини саме відповідача в невчасній сплаті позивачу коштів за спожити природний газ, то в такому випадку він просить зменшити на підставі на ст. 233 Господарського кодексу України та ст. 551 Цивільного кодексу України розмір пені на 70%
У встановлений судом строк на адресу Господарського суду Київської області від позивача надійшла відповідь на відзив від 20.11.2020 № 39/5-3379-20, в якій позивач заперечуючи проти доводів відповідача зазначає, що вказані відповідачем обставини не можуть бути підставою для звільнення від відповідальності за несвоєчасне виконання взятих на себе господарських зобов'язань, укладаючи з позивачем договір постачання природного газу, відповідач взяв на себе зобов'язання своєчасно сплачувати вартість поставленого природного газу у розмірі та порядку, що ним передбачені. Щодо зменшення розміру пені, то позивач не вбачає виключних та достатніх підстав для застосування ст. 233 Господарського кодексу України та ст. 551 Цивільного кодексу України. З огляду на викладене, позивач просить суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
На адресу Господарського суду Київської області від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких крім аналогічних заперечень проти позовних вимог викладених у відзиві, відповідач просить суд задовольнити позов в частині стягнення основного боргу та розстрочити виконання рішення строком на 24 місяці.
На адресу Господарського суду Київської області від позивача надійшли заперечення щодо розстрочення стягнення боргу від 22.12.2020 № 39/5-4643-20, в яких позивач просить суд клопотання про розстрочення виконання судового рішення залишити без задоволення, з тих підстав, що відповідач знаючи про відсутність коштів для своєчасного виконання договірних зобов'язань не надав доказів в обґрунтування своїх доводів щодо виконання судового рішення у даній справі у майбутньому, крім того, зазначаючи про необхідність розстрочення виконання рішення строком на 24 місяці, відповідач не надав доказів можливості сплати боргу частинами протягом такого строку. Таким чином, відповідачем не доведено платоспроможності на виплату стягнутих сум боргу частинами за рішенням суду, а тому розстрочення виконання рішення суду у даній справі може спричинити затягування та невиправдано довгого його виконання.
Протокольною ухвалою Господарського суду Київської області від 19.01.2021, яка відображена в протоколі судового засідання від 19.01.2021, закрито підготовче провадження у даній справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 16.02.2021 об 12:10.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 16.02.2021 у відповідності до положень ст. 216 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву у судовому засіданні та повідомлено учасників справи, що розгляд справи по суті буде продовжено 16.03.2021 о 12:00.
Присутній в судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити з мотивів, викладених в позові. Проти клопотань про зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені та розстрочення виконання рішення строком на 24 місяці заперечував.
Присутній в судовому засіданні представник відповідача проти позовних вимог заперечив, з підстав наведених у відзиві та запереченнях на відповідь на відзив. Подані клопотання про зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені та розстрочення виконання рішення суду у даній справі підтримував.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, присутніх в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд
встановив:
Між сторонами у справі було укладено договір постачання природного газу від 06.09.2017 № 2055/1718-БО-17 (далі - договір), відповідно до умов якого позивач - постачальник зобов'язується поставити відповідачу - споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, а споживач зобов'язується оплатити його на умовах цього договору (п. 1.1 договору).
Відповідно до п. 1.2 договору природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями.
Згідно з п. 1.4 договору за цим договором постачається імпортований газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезений Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на митну територію України.
Відповідно до п. 2.1 договору з урахуванням додаткової угоди від 04.04.2018 № 2 до договору постачальник передає споживачу з 01 жовтня 2017 року по 31 березня 2018 року (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 920.0 тис. куб. метрів (дев'ятсот двадцять тисяч куб. метрів), у тому числі за місяцями (тис. куб. метрів): у жовтні 2017 року - 90 тис. куб. м, у листопаді 2017 року - 150 тис. куб. м, у грудні 2017 року - 180 тис. куб. м, загалом за ІV квартал 2017 року - 420 тис. куб. м. За січень 2018 року - 200 тис. куб. м, за лютий 2018 року - 170 тис. куб. м, за березень 2018 року - 130 тис. куб. м, загалом за І квартал 2018 року - 500 тис. куб. м.
Постачальник передає споживачу в період з 01.04.2018 по 31.05.2018 (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 240 тис. куб. метрів (двісті сорок тисяч куб.м), у тому числі по місяцях (тис. куб. метрів): у квітні 2018 року - 150 тис. куб. м, у травні 2018 року - 90 тис. куб. м. Всього 240 тис. куб. м.
Положеннями п. 3.1 договору визначено, що право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов'язану з правом власності на природний газ.
Відповідно до п. 3.7 договору приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складення добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку природного газу.
Згідно з п. 5.2 договору ціна за 1000 куб. м газу за цим договором на дату його укладення становить 7907,20 грн., крім того, податок на додану вартість (ПДВ) - 20 %. Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 9488,64 грн.
Відповідно до п. 5.4 договору загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок природного газу.
Пунктом 6.1 договору передбачено, що оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки.
Згідно з п. 10.3 договору строк, у межах якого сторони можуть звернутись до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п'ять років.
Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2017 року до 31 травня 2018 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 12.1 договору в редакції додаткової угоди від 04.04.2018 № 2 до договору).
На виконання умов договору позивач у період з листопада 2017 року по квітень 2018 року передав, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 5515623,09 грн., що підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу: від 30.11.2017 на суму 702785,62 грн., від 31.12.2017 на суму 1206015,64 грн., від 31.01.2018 на суму 1220400,41 грн., від 28.02.2018 на суму 1127497,14 грн., від 31.03.2018 на суму 1160346,80 грн., від 30.04.2018 на суму 98577,48 грн. Зазначені акти приймання-передачі природного газу підписані в двохсторонньому порядку повноважними представниками сторін та скріплені печатками позивача та відповідача, завірені копії яких залучені до матеріалів справи.
Відповідач частково розрахувався за поставлений позивачем природний газ. Згідно довідки за операціями по Комунальному підприємству теплових мереж «Яготинтепломережа» з 01.09.2017 по 31.05.2020 та банківських виписок залучених до матеріалів справи, розрахунки за договором від 06.09.2017 № 2055/1718-БО-17 здійснювалися з призначенням платежу: «За спожитий природний газ згідно договору від 06.09.2017 № 2055/1718-БО-17. Процедура по тендеру не передбачена.».
Всупереч умов укладеного між сторонами договору відповідач не виконав належним чином взяті на себе договірні зобов'язання щодо здійснення повного розрахунку за переданий природний газ по переліченим актам приймання-передачі природного газу у строк визначений договором, в зв'язку з чим, за ним на час розгляду справи рахується борг в сумі 2385223,09 грн. Доказів протилежного суду не надано.
Згідно сальдових відомостей за операціями по Комунальному підприємству теплових мереж «Яготинтепломережа» з 01.09.2017 по 31.05.2020, сальдо на користь позивача складає заявлену до стягнення суму заборгованості в сумі 2385223,09 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не виникає з характеру відносин сторін.
Приписами ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Проте, всупереч згаданих приписів закону, положень укладеного між сторонами договору, відповідач не виконав своїх зобов'язань щодо здійснення повного розрахунку за поставлений природний газ у строк визначений договором, в зв'язку з чим за ним рахується заборгованість в розмірі 2385223,09 грн. Доказів протилежного відповідач суду не надав.
Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення з відповідача 2385223,09 грн. заборгованості за поставлений природний газ.
Враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов'язання щодо здійснення розрахунку за переданий природний газ у строк визначений договором, позивач звернувся до суду з даним позовом та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних з прострочених сум грошового зобов'язання.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з розрахунком позивача інфляційні втрати з прострочених сум за загальний період прострочення з 26.01.2018 по 31.07.2020 складають 312369,53 грн.
Згідно з розрахунком позивача 3% річних з прострочених сум за загальний період прострочення з 26.12.2017 по 31.07.2020 складають 173392,03 грн.
Відповідачем вірність розрахунку не заперечено, власного контррозрахунку суду не надано.
Здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3% річних є арифметично вірним, відповідає вказаним нормам законодавства та обставинам справи, а тому вимога в цій частині позову є доведеною та обґрунтованою, а відтак підлягає задоволенню.
Також позивач на підставі п. 8.2 договору просить стягнути з відповідача за прострочення оплати вартості поставленого природного газу, пеню в розмірі 16,4 % річних за період прострочення від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, яка за розрахунком позивача за загальний період прострочення з 26.12.2017 по 31.07.2020 складає 243940,02 грн.
Згідно з п. 8.2 договору у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 16,4 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно частини першої ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Стаття 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» визначає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Відповідно до частини 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Здійснений позивачем розрахунок пені за прострочення оплати вартості поставленого природного газу є арифметично вірним, її розмір не перевищує подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, відповідає зазначеним обставинам справи та вищезазначеним вимогам законодавства, зокрема, ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, а відтак вимога позивача в цій частині позову є доведеною та обґрунтованою.
У відзиві на позовну заяву та запереченнях на відповідь на відзив міститься клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 70% з посиланням на ст. 233 Господарського кодексу України та ст. 551 Цивільного кодексу України, яке мотивовано тим, що відповідач враховуючи свій та соціально-економічний стан держави фактично змушений надавати послуги за нижчими за собівартість тарифами. Невчасно проведений розрахунок за спожитий природний газ виник з підстав невчасного розрахунку споживачів послуг теплопостачання установ та організацій, які фінансуються з державного та міського бюджетів за надані послуги.
На підтвердження зазначених обставин, відповідач надав звіти про витрати на виробництво та фінансові показники діяльності підприємств від надання послуг теплопостачання за січень - грудень 2017 року, за січень - грудень 2018 року.
Главою 24 Господарського кодексу України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність, як загальні засади цивільного законодавства, є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.
Згідно з ч. 2 ст. 216 Господарського кодексу України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов'язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції (частина третя статті 216 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
Згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Зменшення неустойки (зокрема, пені) є протидією необґрунтованого збагачення однією із сторін за рахунок іншої; відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін; право на зменшення пені направлене на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладенні договору, монополістичного положення контрагенту на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій.
При цьому, ні у зазначених нормах, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.
Виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір неустойки (пені та штрафу), оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери кредитора. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити, зокрема, загальний розмір штрафу та пені як відповідальності за час прострочення виконання зобов'язання.
Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.
Суд враховує, що відповідач є комунальним підприємством, не є кінцевим споживачем одержаного природного газу, оскільки відповідно до умов договору, газ використовується відповідачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями, які невчасно сплачують надані послуги з теплопостачання.
Доказів наявності понесення позивачем збитків, які б перевищували чи дорівнювали б розміру заявленої до стягнення суми пені позивач суду не надав. Розмір пені, яку просить позивач стягнути з відповідача є занадто великим та не співрозмірним із можливими збитками.
Беручи до уваги викладене, та враховуючи, що поставлений газ використовується відповідачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями, які невчасно сплачують надані послуги з теплопостачання, а кошти, які надходять від установ/організацій є тими грошовими коштами, за рахунок яких відповідач розраховується за отриманий від позивача природний газ, а також враховуючи загальні засади цивільного законодавства - справедливості, добросовісності, розумності, баланс інтересів сторін, активну позицію відповідача в даному спорі, ступінь виконання зобов'язання боржника, адекватність обсягу і міри відповідальності відповідача за допущене вищезазначене прострочення грошового зобов'язання та недопущення невиправданого збагачення позивача за рахунок стягнення з відповідача занадто великих штрафних санкцій, суд частково задовольняє клопотання відповідача про зменшення розміру пені та зменшує розмір пені на 50% від заявленої до стягнення суми, а саме: зменшує суму пені, що підлягає стягненню до 121970,01 грн.
Також у запереченнях на відповідь на відзив міститься заява про розстрочення виконання рішення строком на 24 місяці.
Розглянувши подану заяву в сукупності з матеріалами справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 238 ГПК України у разі необхідності у резолютивній частині рішення також вказується про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 239 ГПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 ГПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Згідно з ч. 4 ст. 331 ГПК України вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Необхідною умовою для надання розстрочки виконання рішення суду є винятковий випадок та наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Підставою для розстрочки можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Проте, вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Відповідачем не доведено, що ненадання йому розстрочки виконання рішення суду у даній справі призведе до негативних наслідків для його підприємства чи загрозу банкрутства, не доведено наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
За вказаних обставин, суд не вбачає підстав для розстрочення виконання рішення суду у даній справі, в зв'язку з чим відмовляє в задоволенні заяви Комунального підприємства теплових мереж «Яготинтепломережа» про розстрочення виконання рішення.
Заперечення відповідача проти позову, які зводяться до відсутності вини відповідача в невчасному розрахунку за спожитий природний газ та наявності підстав для звільнення його від відповідальності на підставі ст. 617 Цивільного кодексу України від сплати санкцій за невчасно проведений розрахунок за спожитий природний газ, не приймаються судом до уваги при вирішенні спору та відхиляються з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Згідно з ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Положеннями ст. 617 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника.
Згідно ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Відповідно до ст. 229 Господарського кодексу України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання.
Умовами укладеного між сторонами договору визначено обов'язок відповідача здійснювати розрахунок за отриманий природний газ у встановлений договором строк та його виконання не стоїть в залежності від третіх осіб.
Враховуючи викладене, обставини, на які відповідач посилається в обґрунтування підстав, які на його думку звільняють його від відповідальності за допущене прострочення оплати вартості поставленого позивачем природного газу, не є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за порушення ним договірного грошового зобов'язання.
З огляду на зазначене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, а також враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов'язання щодо здійснення розрахунку за поставлений природний газ у строк визначений договором, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 2385223,09 грн. основного боргу, 312369,53 грн. інфляційних втрат, 173392,03 грн. 3% річних та 121970,01 грн. пені, є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню. В решті позовних вимог суд відмовляє з огляду на зменшення судом розміру заявленої до стягнення суми пені.
Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на відповідача.
Керуючись ст. 1291 Конституції України, ст. 13, 74, 123, 129, 232, 233, 236-239, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Позов Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Комунального підприємства теплових мереж «Яготинтепломережа» про стягнення 3114924,67 грн., з яких 2385223,09 грн. основний борг, 312369,53 грн. інфляційні втрати, 173392,03 грн. 3% річних, 243940,02 грн. пеня, задовольнити частково.
2. Стягнути з Комунального підприємства теплових мереж «Яготинтепломережа» (07700, Київська обл., Яготинський р-н, м. Яготин, вул. 1 Травня, 1, ідентифікаційний код 24223294) на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720) 2385223 (два мільйони триста вісімдесят п'ять тисяч двісті двадцять три) грн. 09 коп. основного боргу, 312369 (триста дванадцять тисяч триста шістдесят дев'ять) грн. 53 коп. інфляційних втрат, 173392 (сто сімдесят три тисячі триста дев'яносто дві) грн. 03 коп. 3% річних, 121970 (сто двадцять одну тисячу дев'ятсот сімдесят) грн. 01 коп. пені, 46723 (сорок шість тисяч сімсот двадцять три) грн. 87 коп. витрат зі сплати судового збору.
3. В решті позовних вимог Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Комунального підприємства теплових мереж «Яготинтепломережа» про стягнення 121970,01 грн. пені відмовити.
4. В задоволенні заяви Комунального підприємства теплових мереж «Яготинтепломережа» про розстрочення виконання рішення відмовити повністю.
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Дане рішення Господарського суду Київської області набирає законної сили у строк та порядку передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у строк визначений ст. 256 ГПК України в порядку передбаченому ст. 257 ГПК України з врахуванням пп. 17.5 п. 17 ч. 1 розділу ХІ «Перехідні положення» ГПК України.
Дата складання та підписання повного тексту рішення 26.03.2021.
Суддя Ю.В. Подоляк