17 березня 2021 року
м. Чернівці
справа № 713/2378/20
провадження №22-ц/822/268/21
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Половінкіна Н. Ю.
суддів: Кулянди М.І. Одинака О.О.
секретаря Вовкун Н.Ю.
з участю заявника ОСОБА_1
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1
заінтересована особа - Вижницька державна нотаріальна контора Чернівецької області
апеляційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Вижницького районного суду Чернівецької області від 15 січня 2021 року, головуючий у першій інстанції Осокін А.Л.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 у грудні 2020 року звернувся до суду з заявою про встановлення факту прийняття спадщини з участю заінтересованої особи Вижницької державної нотаріальної контори Чернівецької області.
Зазначав, що внаслідок смерті батька ОСОБА_2 відкрилась спадщина ІНФОРМАЦІЯ_1 .
До складу спадщини входить земельна ділянка площею 1,10 га, що розташована на території Чорногузівської сільської ради Вижницького району Чернівецької області, цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
ОСОБА_2 вчинено заповіт на користь сина ОСОБА_1 , посвідчений секретарем виконавчого комітету Чорногузівської сільської ради Вижницького рйаону Чернівецької області Вірста Н.Д. 4 грудня 2009 року.
Постановою державного нотаріуса Вижницької державної нотаріальної контори Чернівецької області від 2 липня 2020 року відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, оскільки ОСОБА_1 протягом 6 місяців не подав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, вважається таким, що не прийняв спадщини.
Посилався на те, що постійно проживав з батьком ОСОБА_2 на час смерті спадкодавця, прийняв спадщину.
Просив встановити факт прийняття спадщини ОСОБА_1 після смерті свого батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Ухвалою Вижницького районного суду Чернівецької області від 15 січня 2021 року заяву ОСОБА_1 про встановлення факту прийняття спадщини, залишено без розгляду.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просить ухвалу Вижницького районного суду Чернівецької області від 15 січня 2021 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Зазначав про неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, чи є інші заінтересовані у вирішенні справи особи та не перевірив, чи впливатиме встановлений факт на права, обов'язки цих осіб, встановлення ухвалою Вижницького районного суду Чернівецької області від 28 грудня 2020 року у справі №713/2377/20 факту його проживання з батьками у будинку АДРЕСА_1 .
Посилався на те, що постійно проживаючи з спадкодавцем ОСОБА_2 на час відкриття спадщини, фактично вступив в управління та володіння спадковим майном. Заява про встановлення факту прийняття спадщини не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. Відсутній спір між спадкоємцями.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_1 не надходило.
Мотивувальна частина
Позиція апеляційного суду
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.
Постановляючи ухвалу про залишення заяви без розгляду, суд першої інстанції керувався положеннями частин 1, 2, 4 ст. 315 ЦПК України та дійшов висновку про наявність підстав для залишення заяви ОСОБА_1 про встановлення факту прийняття спадщини без розгляду.
На обгрунтування таких висновків суд першої інстанції зазначив про наявність спору про право, оскільки встановлення юридичного факту необхідне заявнику ОСОБА_1 для подальшого вирішення питання щодо спадщини.
Відповідно до частин 1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судове рішення наведеним нормам відповідає.
Фактичні обставини, встановлені судом першої та апеляційної інстанції
Встановлено, що внаслідок смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина ІНФОРМАЦІЯ_1 .
До складу спадщини входить земельна ділянка площею 1,10 га, розташована на території Чорногузівської сільської ради Вижницького району Чернівецької області, цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЧВ №025606, земельна ділянка площею 0,1334 га, розташована на території Чорногузівської сільської ради Вижницького району Чернівецької області, цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №358000.
ОСОБА_2 вчинено заповіт на користь сина ОСОБА_1 , посвідчений секретарем виконавчого комітету Чорногузівської сільської ради Вижницького рйаону Чернівецької області Вірста Н.Д. 4 грудня 2009 року, зареєстрований в реєстрі за №65.
Постановою державного нотаріуса Вижницької державної нотаріальної контори Чернівецької області від 2 липня 2020 року відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, оскільки ОСОБА_1 протягом 6 місяців не подав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, вважається таким, що не прийняв спадщини.
Відповідно довідки виконавчого комітету Чорногузівської сільської ради Вижницького району Чернівецької області від 27 жовтня 2011 року №1855 ОСОБА_2 постійно проживав та перебував на реєстраційному обліку за місцем проживання в АДРЕСА_1 по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 . На день смерті ОСОБА_2 в будинку була зареєстрована дружина ОСОБА_3 . Спадкоємцями за законом першої черги були дружина ОСОБА_3 , син ОСОБА_1 , син ОСОБА_4 .
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права при прийнятті постанови
Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Пунктом 5 частини другої вказаної норми передбачено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення такого факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право.
Таким чином, юридичні факти можуть бути встановленні лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.
Суддя відмовляє в відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду (частина четверта статті 315 ЦПК України).
Справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, в разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження.
Якщо під час розгляду справи в порядку окремого провадження з'ясується, що має місце спір про право, суд залишає заяву без розгляду та роз'яснює заявникові, що він має право звернутися до суду з позовом на загальних підставах.
Тобто, визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов'язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.
Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб'єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов'язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб'єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.
У порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав осіб; встановлення факту не пов'язується із наступним вирішенням спору про право.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зроблено висновок, що «у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.
Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:
- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення;
- встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;
- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);
- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів».
Відповідно до п.2. постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» в порядку окремого провадження
розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
У заяві про встановлення такого юридичного факту обов'язково має бути зазначено з якою метою заявник має бажання встановити такий факт (пункт 1 частини першої статті 318 ЦПК України).
ОСОБА_1 просив встановити факт прийняття спадщини з метою оформлення свідоцтва про прийняття спадщини, яка відкрилась внаслідок смерті ОСОБА_2 .
Як вбачається із роз'яснень, викладених у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 7, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім'єю, постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, факту прийняття спадщини відповідно до статті 549 ЦК Української РСР.
Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.
Разом з тим, ОСОБА_1 просить про встановлення факту прийняття спадщини.
Відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.
Аналогічну норму містить пункт 3.21. глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5.
Згідно пункту 3.22. глави 10 розділу ІІ Порядку уразі відсутності у паспорті такого спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця проживав разом із цим спадкодавцем.
У частині першій статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Згідно із частинами першою та другою статті 1277 ЦК України у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням, зобов'язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою.
Заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини.
З матеріалів справи вбачається, що спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_2 є його сини ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , які у встановлений законом строк не подали заяву про прийняття спадщини.
Постановою державного нотаріуса Вижницької державної нотаріальної контори Чернівецької області від 2 липня 2020 року відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, оскільки ОСОБА_1 протягом 6 місяців не подав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, вважається таким, що не прийняв спадщину.
За обставин відсутності спадкоємця, який прийняв спадщину, встановлення факту прийняття спадщини необхідно заявнику ОСОБА_1 для отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом, є підстави для висновку про наявність спору про право, зокрема між ОСОБА_1 та органом місцевого самоврядування, який підлягає вирішенню у позовному провадженні.
З огляду на наведене суд першої інстанції дійшов правильного висновку про залишення заяви без розгляду.
Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Ухвала Вижницького районного суду Чернівецької області від 15 січня 2021 року постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права
Керуючись п. 1 ч. 1 ст.374, ч.1 ст.375 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Вижницького районного суду Чернівецької області від 15 січня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Дата складання повного судового рішення 24 березня 2021 року.
Головуючий Н.Ю. Половінкіна
Судді М.І. Кулянда
О.О. Одинак