Справа № 713/1839/17
Провадження №1-кс/713/70/21
іменем України
24.03.2021 м. Вижниця
Слідчий суддя Вижницького районного суду Чернівецької області ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , за участю представника заявника адвоката ОСОБА_3 , за участю потерпілої ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вижниця заяву ОСОБА_5 про закриття кримінального провадження внесеного до ЄРДР за №12013270060000545 від 24.10.2013 року за ст.190 ч.3 КК України та скасування арешту майна, -
ОСОБА_5 звернувся до Вижницького районного суду Чернівецької області із заявою про закриття кримінального провадження внесеного до ЄРДР за №12013270060000545 від 24.10.2013 року за ст.190 ч.1 КК України та скасування арешту.
У скарзі вказує, що дізнавачем сектору дізнання Вижницького районного ВП ГУНП в Чернівецькій області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12013270060000545 від 24.10.2013 року.
24 жовтня 2013 року за заявою ОСОБА_4 були внесені відомості до ЄРДР за №12013270060000545 від 24.10.2013 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.190 ч.1 КК України і розпочато досудове розслідування.
Ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 20 листопада 2017 року апеляційну скаргу скаржниці ОСОБА_4 задоволено частково. Накладено арешт на житловий будинок, який розташований за адресою АДРЕСА_1 . Арешт існує і до сьогоднішнього дня. Тривале існування арешту на спадкове майно порушує його права та законні інтереси, що унеможливлює прийняття спадщини, після смерті батька ОСОБА_6 .
З моменту застосування забезпечення у кримінальному провадженні від 20.11.2017 року, ухвалою суду апеляційної інстанції, не здобуто будь-яких даних щодо вини посадових осіб. Однак, як зазначено вище, існування арешту на спадкове майно позбавляє законного права на прийняття належної частки на спадщину.
Вважає, що арешт на майно (частку майна) ОСОБА_5 - житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 накладено необґрунтовано та цей спір спадкоємців ОСОБА_4 та бабусі доньок - ОСОБА_7 повинен вирішуватись судом загальної юрисдикції, а не під час кримінального провадження. До того ж даний будинок не є предметом доказування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12013270060000545 від 24.10.2013 року.
Відповідно до ст. 219 КПК України строк проведення досудового провадження обчислюється з моменту внесення відомостей про вчинення кримінального правопорушення в ЄРДР до дня звернення до суду з обвинувальним актом або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження. Минуло не 18 місяців, а більше 72 місяців.
За таких обставин досудове розслідування в даному кримінальному провадженні, із врахуванням, термінів непоодинокого закриття провадження, триває більше 80 місяців, що перевищує встановлені строки досудового розслідування кримінальних проступків майже в 10 разів. У даному кримінальному провадженні жодній особі не повідомлено про підозру.
Просить скасувати арешт накладений ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 20 листопада 2017 року на житловий будинок, який розташований за адресою АДРЕСА_1 . Винести ухвалу про закриття кримінального провадження внесеному до ЄРДР за №12013270060000545 від 24.10.2013 року.
В судовому засіданні представник заявника ОСОБА_3 скаргу підтримав, посилався на обставини викладені в скарзі, просив її задовольнити.
В судове засідання прокурор та дізнавач сектору дізнання Вижницького РВП у Чернівецькій області не з'явились, належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи.
В судовому засіданні потерпіла ОСОБА_4 заперечувала щодо задоволення заяви, просила відмовити в її задоволенні.
Суд, заслухавши представника заявника ОСОБА_3 , потерпілу ОСОБА_4 , дослідивши заяву та матеріали кримінального провадження №12013270060000545 від 24.10.2013 року, дійшов до висновку, що в задоволенні заяви ОСОБА_5 необхідно відмовити, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 24 жовтня 2013 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12013270060000545 внесено запис про кримінальне правопорушення, передбачене ст.190 ч.1 КК України.
З витягу з кримінального провадження внесеного до ЄРДР за №12013270060000545 від 24 жовтня 2013 року вбачається, що 23.10.2013 року у Вижницький РВ УМВС України в Чернівецькій області поступила заява ОСОБА_4 , про те, що працівники Берегометської селищної ради та Вижницького РБТІ надали громадянці ОСОБА_7 , неправдиві документи на будинковолодіння та земельну ділянку по АДРЕСА_2 внаслідок чого остання незаконно заволоділа вказаним будинком та земельною ділянкою біля даного будинку.
Ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 20 листопада 2017 року апеляційну скаргу скаржниці ОСОБА_4 задоволено частково. Накладено арешт на житловий будинок, який розташований за адресою АДРЕСА_1 .
У відповідності до ч.1 ст.174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Частиною 1 статті 9 КПК України визначено, що під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно дотримуватись вимог Конституції, цього кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Згідно з положеннями пункту 19 частини 1 статті 7, частини 3 статті 26 КПК України, слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом
Відповідно до п. 1-1 ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом з підстави, передбаченої пунктом 3-1 частини першої цієї статті.
Згідно з пунктом 3-1 частини першої статті 284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо не встановлено особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, у разі закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, крім випадків вчинення особливо тяжкого злочину проти життя чи здоров'я особи або злочину, за який згідно із законом може бути призначено покарання у виді довічного позбавлення волі.
Учасники кримінального провадження мають право заявляти клопотання прокурору про закриття кримінального провадження за наявності передбачених цим пунктом підстав.
Відповідно до визначеного у пункті 22 частини 1 статті 3 КПК України терміну суд першої інстанції - місцевий загальний суд, який має право ухвалити вирок або постановити ухвалу про закриття кримінального провадження, а також Вищий антикорупційний суд у кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до його підсудності цим Кодексом, а також апеляційний суд у випадку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до абзацу четвертого частини чотири статті 284 КПК України закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 3-1 частини першої цієї статті, здійснюється судом за клопотанням прокурора.
Системний аналіз вище перелічених норм дає підстави дійти висновку, що слідчий суддя не наділений повноваженнями закривати кримінальне провадження з підстав, передбачених п. 1-1 ч. 2 ст. 284 КПК України, оскільки даний обов'язок відноситься виключно до компетенції суду. Крім того, з клопотанням про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 3-1 частини першої цієї статті, до суду має право звернутись виключно прокурор. В даному випадку з вказаним клопотанням заявник мав би звертатись до прокурора.
Крім того, частиною 9 статті 284 КПК України встановлено, що якщо закінчилися строки досудового розслідування з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань до дня повідомлення особі про підозру, встановлені частиною першою статті 219 цього Кодексу, слідчий суддя може винести ухвалу про закриття кримінального провадження за клопотанням іншої особи, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, або її представника.
Виходячи із норм чинного національного законодавства та прецедентної практики Європейського суду з прав людини, час, який враховується для визначення розумності строків, починається з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення. З цього моменту згідно зі ст.219 КПК України /до внесення змін до КПК України Законом України №2147а-VIII від 03.10.2017 року/ починається і відлік строків досудового розслідування, персоніфікується кримінальне провадження - з'являється підозрюваний /ст.42 КПК України/.
Відповідно до пункту 4 § 2 розділу 4 Закону України № 2147а-VIII від 03.10.2017 року - зміни не мають зворотньої дії в часі та застосовуються до справ, по яким відомості про кримінальне правопорушення внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань після введення в дію цих змін.
Так, у разі, якщо у кримінальному провадженні жодній особі не повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, то Кримінальним процесуальним кодексом України не встановлено граничних строків для досудового розслідування такого кримінального провадження.
З огляду на зазначене, суд вважає, що відповідно до положень ч. 9 ст. 284 КПК України слідчий суддя має право постановити ухвалу про закриття кримінального провадження у разі, якщо закінчилися строки досудового розслідування з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР до дня повідомлення особі про підозру, встановлені виключно частиною першою статті 219 цього Кодексу.
Проте, враховуючи, що зміни не мають зворотньої дії в часі та застосовуються до справ, по яким відомості про кримінальне правопорушення внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань після введення в дію цих змін, а також, що у даному кримінальному провадженні жодній особі не повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, а КПК України не встановлено граничних строків для досудового розслідування такого кримінального провадження, приходжу до висновку, що строки досудового розслідування у розумінні статті 219 КПК України не закінчилися, у зв'язку з чим відсутні підстави для закриття кримінального провадження, передбачені ч. 9 ст. 284 КПК України.
Таким чином, доводи в клопотанні про закриття кримінального провадження, досудове розслідування в якому триває, та про скасування арешту - є необґрунтованими, оскільки слідчим суддею не встановлено підстав визначених ст. 284 КПК України для закриття кримінального провадження саме судом, як наслідок, потреба в подальшому застосуванні арешту житлового будинку в межах кримінального провадження не відпала, арешт на житловий будинок в межах кримінального провадження накладено обґрунтовано, в зв'язку з чим клопотання про скасування арешту також не підлягає задоволенню.
Доказів необґрунтованості накладення арешту та обставин, які б свідчили, що у застосуванні арешту відпала потреба, суду не представлено.
За таких обставин, заява ОСОБА_5 про закриття кримінального провадження №12013270060000545 від 24.10.2013 року за ст.190 ч.1 КК України та скасування арешту ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 20 листопада 2017 року, задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 219, 284, 376 КПК України, Слідчий суддя, -
В задоволенні заяви ОСОБА_5 про закриття кримінального провадження внесеного до ЄРДР за №12013270060000545 від 24.10.2013 року за ст.190 ч.3 КК України та скасування арешту майна, - відмовити.
Ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає, заперечення проти неї можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.
Слідчий суддя: ОСОБА_1