Справа № 191/2730/20
Провадження № 1-в/191/639/20
іменем України
17 березня 2021 року м. Синельникове
Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
за участю секретаря ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Синельникове Дніпропетровської області клопотання засудженого ОСОБА_3 про застосування до нього положення ч. 5 ст. 72 КК України про зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання,
за участю прокурора ОСОБА_4 , захисника - ОСОБА_5 , -
встановив:
16.09.2020 року на адресу суду надійшло клопотання засудженого ОСОБА_3 про застосування до нього положення ч.5 ст. 72 КК України, щодо зарахування строку попереднього ув'язнення з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
До початку судового засідання засуджений надав заяву про розгляд клопотання без його участі, що не перешкоджає розгляду клопотання відповідно до ч. 4 ст. 539 КПК України.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши їх в сукупності, а також враховуючи думку захисника, який підтримав клопотання засудженого, прокурора Синельниківської окружної прокуратури, який заперечував проти задоволення клопотання, суд встановив наступне.
Відповідно до ч. 1 ст.1 Закону України «Про попереднє ув'язнення» попереднє ув'язнення є запобіжним заходом, який у випадках, передбачених КПК України, застосовується щодо підозрюваного, обвинуваченого (підсудного) та засудженого, вирок щодо якого не набрав законної сили.
Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_3 засуджений вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 13.02.2018 року, який набрав законної сили 16.03.2018 року, за ч. 1 ст. 309, ч.1 ст.71 КК України до 3 років 3 місяців позбавлення волі, за злочини, вчиненинй ним 08.01.2018 року. Строк відбування покарання визначено відраховувати з часу затримання засудженого.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про попереднє ув'язнення» попереднє ув'язнення є запобіжним заходом, який у випадках, передбачених КПК України, застосовується щодо підозрюваного, обвинуваченого (підсудного) та засудженого, вирок щодо якого не набрав законної сили.
У строк попереднього ув'язнення включається строк:
а) затримання особи без ухвали слідчого судді, суду;
б) затримання особи на підставі ухвали слідчого судді, суду про дозвіл на затримання;
в) тримання особи під вартою як запобіжний захід, обраний суддею, судом на стадії досудового розслідування або під час судового розгляду кримінального провадження;
г) перебування обвинуваченого у відповідному стаціонарному медичному закладі при проведенні судово-медичної або судово-психіатричної експертизи;
ґ) перебування особи, яка відбуває покарання, в установах попереднього ув'язнення для проведення слідчих дій або участі у судовому розгляді кримінального провадження.
При розгляді клопотання засудженого суд враховує висновок Великої Палати ВС від 29.08.2018 року. Так, Постановою Верховного Суду, було визначено застосування норми права, передбаченої ч. 5 ст. 72 КК України (зарахування строку попереднього ув'язнення у строк покарання). Якщо особа вчинила злочин до 20 червня 2017 року (включно), то під час вирішення судом питання про зарахування строку попереднього ув'язнення у строк покарання, застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII, в силу як прямої, так і зворотної дії кримінального закону в часі. Якщо особа вчинила злочин до 20 червня 2017 року (включно) і щодо неї продовжували застосовуватися заходи попереднього ув'язнення після 21 червня 2017 року, тобто після набрання чинності Законом № 2046-VIII, то під час зарахування попереднього ув'язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII. В такому разі Закон № 838-VIII має переживаючу (ультраактивну) дію. Застосування до таких випадків Закону № 2046-VIII- є неправильним, оскільки зворотна дія Закону № 2046-VIII як такого, що « іншим чином погіршує становище особи», відповідно до ч. 2 ст. 5 КК України не допускається.
Згідно з ч. 6 ст. 13 Закону « Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Отже, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_3 засуджений за вчинення 08.01.2018 року кримінального правопорушення, тобто після 21.06.2017 року, то під час зарахування попереднього ув'язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 2046-VIII (пряма дія Закону № 2046 -VIII), тобто в редакції закону, яка діяла після 21.06.2017 року.
Затримання ОСОБА_3 відбулося 08 грудня 2019 року, після набрання вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 13.02.2018 року, законної сили 16.03.2018 року, що встановлено із наданої копії рапорту про затримання особи.
Суд вважає, що у задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_3 про зарахування в строк відбутого покарання з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, слід відмовити, оскільки засуджений не є особою на яку розповсюджується дія ч.5 ст.72 КК України в редакції Закону № 838-VIII від 26.11.2015 р., яка набула чинності з 24.12.2015 року, і до нього не було застосовано попереднє ув'язнення.
На підставі викладеного, керуючись ст. 539 КПК України, ч. 5 ст. 72 КК України, суд,-
постановив:
В задоволенні клопотання ОСОБА_3 про застосування до нього положення ч.5 ст. 72 КК України, щодо зарахування строку попереднього ув'язнення з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, відмовити.
Копію ухвали направити в ДУ «Синельниківська виправна колонія (№94)», засудженому, прокурору Синельниківської окружної прокуратури для відома.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Синельниківський міськрайонний суд протягом семи діб з моменту її проголошення, а засудженим в той же строк з моменту вручення.
Головуючий суддя: ОСОБА_1