Справа № 183/1321/21
№ 3/183/786/21
25 березня 2021 року суддя Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області Гузоватий О.І., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з Новомосковського РВП ГУНП в Дніпропетровській області, відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Городище Черкаської області, громадянина України, приватного підприємця, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 1 ст. 156 КУпАП,
В протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що « ОСОБА_1 27.02.2021 року о 11.30 годині в магазині «Айзберг», який розташований за адресою: Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, вул. Паланочна, 37А, всупереч вимогам ст. 15 ЗУ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» здійснив роздрібну торгівлю на розлив у пластикових стаканчиках вина, а саме вино «Кров Дракона» в кількості 100 мл».
В суд ОСОБА_1 не з'явився, будучи належним чином повідомленим про місце і час розгляду справи.
Судом безпосередньо досліджено наступні докази, додані до матеріалів справи: протокол про адміністративне правопорушення, яким зафіксовано факт правопорушення; письмові пояснення ОСОБА_2 про те, що 27.02.2021 року о 11.30 годині він зайшов до магазину «Айсберг», де купив 100 г. вина на розлив «Кров Дракона», яке продавець налила йому із скляного бутилю об'ємом 10 літрів, за вино він заплатив шість гривень; письмові пояснення ОСОБА_3 про те, що вона працює продавцем в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_2 », 27.02.2021 року до магазину зайшов невідомий чоловік та попросив продати йому 100 г. вина під назвою «Кров Дракона», після цього вона налила йому вказане вино в пластиковий стаканчик та отримала від покупця кошти в сумі 6 гривень; письмові пояснення ОСОБА_1 про те, що він орендує приміщення магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 », де здійснюється продаж продуктових товарів та алкогольних напоїв, 27.02.2021 року він здійснював продаж алкогольних напоїв на розлив. Свою діяльність він здійснює на підставі довіреності від ОСОБА_4 та має право на роздрібну торгівлю алкогольними та тютюновими виробами та відповідну ліцензію, однак магазин « ІНФОРМАЦІЯ_2 » має статус павільйону та не має статусу кафетерію; протокол огляду місця події від 27.02.2021 року, в ході проведення якого було оглянуто приміщення магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 », який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , з якого було вилучено бутилі та пак з вином, які були передані на зберігання до Новомосковського РВП ГУНП в Дніпропетровській області; виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ФОП ОСОБА_4 ; ліцензія на право Роздрібної торгівлі алкогольними напоями терміном дії з 25.03.2020 року до 25.03.2021 року за адресою торгівлі: АДРЕСА_2 ; довіреність ОСОБА_4 , який уповноважує ОСОБА_1 бути його представником у всіх питаннях пов'язаних з веденням його справ, як приватного підприємця, яка дійсна до 14.11.2021 року; копії фотокарток із зображенням магазину «Айзберг», його приміщення та вилученого товару.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд вважає, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 156 КУпАП, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну оцінку, з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і, в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
У зв'язку з цим слід зазначити, що згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Зокрема, в контексті рішення ЄСПЛ «Надточій проти України» (рішення від 15.05.2008, заява N7460/03) правопорушення, яке розглядається, має ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні статті 6 Конвенції, що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне порушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого.
У відповідності до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 156 КУпАП відповідальність за вчинення вказаного правопорушення настає у разі здійснення роздрібної або оптової торгівлі алкогольними напоями чи тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, без марок акцизного податку чи з підробленими марками цього податку.
Так, під час судового розгляду справи встановлено, що матеріали справи про адміністративне правопорушення взагалі не містять доказів, які б підтверджували факт здійснення ОСОБА_1 27.02.2021 року о 11.30 годині в магазині «Айзберг», який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , роздрібної торгівлі на розлив у пластикових стаканчиках вина у кількості 100 мл».
Зокрема, справа не містить доказів придбання алкогольних напоїв на розлив саме у ОСОБА_1 . А згідно з письмових пояснень покупця ОСОБА_2 та продавця ОСОБА_3 убачається, що саме остання продала ОСОБА_2 алкогольні напої.
Інших доказів на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні ним інкримінованого йому адміністративного правопорушення матеріали справи не містять.
Таким чином, відомості, зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення, про те, що ОСОБА_5 27.02.2021 року здійснював торгівлю алкогольними напоями, свого підтвердження не знайшли.
Судом приймається до уваги наявна в матеріалах справи довіреність суб'єкта господарювання ОСОБА_4 , який уповноважує ОСОБА_1 бути його представником у всіх питаннях пов'язаних з веденням його справ як приватного підприємця, втім ці обставини не можуть свідчити, що саме довірена особа ОСОБА_1 набуває статусу суб'єкта господарювання і, відповідно, може нести відповідальність за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 156 КУпАП.
Крім того, слід зазначити, що ч. 1 ст. 156 КУпАП є бланкетною нормою, а тому при описі суті правопорушення в протоколі про адміністративне правопорушення обов'язково повинно бути зазначено, які норми діючого законодавства України порушено особою, яка притягається до відповідальності.
Як убачається із суті правопорушення викладеного в протоколі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 порушив вимоги ст. 15 ЗУ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», при цьому законодавча база України не містить Закону з зазначеною в протоколі назвою. Крім того, в протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено, які саме вимоги даної норми закону було порушено ОСОБА_1 , оскільки відповідальність за інкримінованою йому статтею передбачена, зокрема, за роздрібну торгівлю алкогольними напоями без марок акцизного податку чи з підробленими марками цього податку. Втім, протокол про адміністративне правопорушення взагалі не містить жодних відомостей щодо наявності чи відсутності при роздрібній торгівлі алкогольними напоями марок акцизного податку, чи їх підроблення. Дані обставини свідчать, що формулювання обвинувачення ОСОБА_1 згідно з протоколом про адміністративне правопорушення не узгоджується з диспозицією ч. 1 ст. 156 КУпАП.
При цьому, слід враховувати приписи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також зважити на практику ЄСПЛ у справі «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20.09.2016), де ЄСПЛ розглянув ситуацію, коли національний суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення ініціював дослідження доказів обвинувачення та за результатами дослідження доказів притягнув особу до відповідальності, уточнивши в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунувши певні розбіжності та неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення, що становить порушення ч. 1 ст. 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).
Таким чином, суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка визначає межі розгляду справи судом, оскільки є викладом обставин вчинення адміністративного правопорушення, що ставиться у вину особі, винуватість якої у скоєнні правопорушення має доводитися в суді, а не судом; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки суд, діючи таким чином, буде порушувати вимоги ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, перебираючи на себе функції прокурора та позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя.
Відповідно до положень статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням не інакше як на підставах та у порядку, встановлених законом.
Як наслідок, на переконання суду, дані відображенні поліцейським про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 156 КУпАП, є сумнівними з вищезазначених підстав, а наявність сумнівів не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту».
Стаття 62 Конституції України визначає, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.
Аналогічного роду положення закріплено і у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що посадовою особою органу поліції, уповноваженою на складання протоколу, не надано належних та допустимих доказів на підтвердження поза розумним сумнівом вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 156 КУпАП, та відповідно наявності в його діях складу даного правопорушення, що є підставою для закриття провадження у справі згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в діях останнього складу адміністративного правопорушення.
Вирішуючи долю предметів торгівлі, суд зазначає, що оскільки провадження відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 156 КУпАП підлягає закриттю за відсутністю в діях останнього складу адміністративного правопорушення, тому вилучені в останнього предмети торгівлі згідно з протоколом огляду місця події від 27.02.2021 року, підлягають поверненню власнику за належністю.
Керуючись ч. 1 ст. 156, ст.ст. 247, 251, 256, 280 КУпАП України, суд
Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 156 КУпАП - закрити, у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Предмети торгівлі, які вилучені з магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 », який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , відповідно до протоколу огляду місця події від 27.02.2021 року і передані на зберігання до Новомосковського РВП ГУНП в Дніпропетровській області, повернути за належністю ОСОБА_1 .
Постанова набирає чинності з наступного дня після закінчення строку на її оскарження, а у випадку такого оскарження - з дня набрання законної сили рішенням за результатами такого оскарження, яке винесено за наслідками розгляду справи по суті.
Постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 КУпАП, особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим - протягом десяти днів з дня її винесення.
Апеляційна скарга подається до Дніпровського апеляційного суду через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області.
Суддя О.І. Гузоватий