Справа №705/5065/20
2/705/1092/21
23 березня 2021 року Уманський міськрайонний суд Черкаської області
в складі: головуючої-судді Білик О.В.
за участю секретаря судового засідання - Щербакової Л.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Умань цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини та дружини, -
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини та дружини, вказавши, що 03.12.2016 вона зареєструвала шлюб з відповідачем. Від шлюбу народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає з нею та знаходиться на її утриманні. Через різні характери та погляди на майбутнє, вони припинили проживати однією сім'єю з відповідачем, шлюб фактично розпався. З моменту окремого проживання, відповідач приймати участь у вихованні та забезпеченні їхнього сина з власної ініціативи самоусунувся від виконання своїх батьківських обов'язків, не проводить час із сином, участі у його житті свідомо не приймає. Тому просить стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання сина ОСОБА_4 в розмірі ј частини з усіх видів доходу відповідача, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дати подання позову та до досягнення дитиною повноліття. Стягнути з відповідача на її користь аліменти на її утримання в розмірі встановленого прожиткового мінімуму на одну особу станом на 01.01.2020 вказаний розмір, починаючи з дати подання позову та до досягнення дитиною трьохрічного віку. Стягнути з відповідача на її користь аліменти за останні шість місяців на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5 в розмірі 5 337 грн. (50% м.п.м.- 889,5 за останні шість місяців становить 5 337 грн.).
Ухвалою судді від 03.03.2021 було відкрите провадження у справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, з викликом сторін.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засідання позов підтримала та просила його задовольнити. Вказала, що вона була вимушена вийти на роботу, перервати декретну відпустку по догляду за дитиною до трьох років, тому що тих коштів, що виплачує держава їй не вистачає на утримання на дитини. На даний час вона працює, отримує заробітну плату в розмірі 7-8 тисяч гривень на місяць.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов визнав частково та підтримав відзив на позовну заяву, в якому просив прийняти рішення про стягнення з нього аліментів на утримання сина ОСОБА_5 у розмірі ј частини з усіх видів доходу, але не менше між 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дати подання позову та до досягнення дитиною повноліття. Відмовити у позовних вимогах ОСОБА_1 про стягнення з відповідача аліментів на утримання позивача в розмірі встановленого прожиткового мінімуму на одну особу, станом на 01.01.2020 вказаний розмір, починаючи з дати подання позову та до досягнення дитиною трьохрічного віку, а також про стягнення з відповідача на користь позивача аліментів за останні шість місяців на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5 в розмірі 5337 грн.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд, приходить до наступного.
Судом встановлено, що сторони зареєстрували шлюб 03.12.2016 в Уманському міському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Черкаській області, відповідний актовий запис № 594.
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є: батьком - ОСОБА_2 , матір'ю - ОСОБА_1 , актовий запис № 557.
Статтею 180 Сімейного кодексу України передбачено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Згідно ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Згідно з статтею 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Згідно з ч.1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Судом встановлено, що дитина проживає з позивачем, яка, фактично, несе витрати на утримання дитини. Враховуючи те, що позивач несе витрати як на своє утримання, так і на утримання дитини, суд вважає, що відповідач також повинен нести періодичні витрати на утримання дитини, для забезпечення належного розвитку та умов проживання дитини.
При визначенні розміру аліментів суд враховує обставини, передбачені ст. 182 СК України, а саме: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Пунктом 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» № 3 від 15.05.2006 передбачено, що згідно з ч. 3 ст. 181 Сімейного кодексу України аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька (ст. 183 цього Кодексу) або в твердій грошовій сумі (ст. 184 СК) і виплачуються щомісячно.
Вирішуючи питання про розмір аліментів, суд враховує вимоги ст.ст. 182, 183 Сімейного Кодексу України і приходить до висновку про доцільність стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання дитини у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно до повноліття дитини.
Відповідно до ч. 1 ст.192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Стосовно вимоги про стягнення аліментів на утримання позивача слід відзначити наступне.
Аналіз норм статей 75 і 76 Сімейного кодексу України дає підстави для висновку про те, що аліментні зобов'язання на утримання одного з подружжя можуть бути призначені лише за наявності юридичних складових - сукупності певних умов, а саме: перебування в зареєстрованому шлюбі або у фактичних шлюбних відносинах після розірвання шлюбу;
непрацездатність одного з членів подружжя; потреба в матеріальній допомозі; нижчий від прожиткового рівень матеріального забезпечення.
Відповідно до статті 84 Сімейного кодексу України дружина має право на утримання від чоловіка під час вагітності; дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років; якщо дитина має вади фізичного або психічного розвитку, дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка до досягнення дитиною шести років; право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу; аліменти, присуджені дружині під час вагітності, сплачуються після народження дитини без додаткового рішення суду; право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має і в разі розірвання шлюбу.
Статтею 75 Сімейного кодексу України передбачено, що дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу. Непрацездатним вважається той із подружжя, який досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є особою з інвалідністю I, II чи III групи. Один із подружжя є таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму, встановленого законом. Права на утримання не має той із подружжя, хто негідно поводився у шлюбних відносинах, а також той, хто став непрацездатним у зв'язку із вчиненням ним умисного кримінального правопорушення, якщо це встановлено судом. Той із подружжя, хто став непрацездатним у зв'язку з протиправною поведінкою другого з подружжя, має право на утримання незалежно від права на відшкодування шкоди відповідно до Цивільного кодексу України.
Таким чином, право на утримання (аліменти) має зазначена вище непрацездатна особа, яка не забезпечена прожитковим мінімумом.
Однією із умов закону стосовно надання права на утримання дружини є змога чоловіка таку матеріальну допомогу надавати.
В судовому засіданні встановлено, що позивач працює, що підтверджується витягом з наказу від 11.01.2021 № 1-к Дочірнього підприємства «Умань-Агро» про переривання відпустки та вихід на роботу.
Позивач в судовому засіданні підтвердила розмір заробітної плати, що складає 7-8 тисяч гривень на місяць, що є більше ніж прожитковий мінімум на працездатну особу в розрахунку на місяць. Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» прожитковий мінімум на працездатну особу в розрахунку на місяць встановлено на рівні з 1 січня - 2 270 грн. А тому її не можна вважати особою, яка потребує матеріальної допомоги в розумінні частини четвертої статті 75 СК України.
Позивач не довела належними та допустимими доказами наявність обставин, які слугували б підставою для задоволення позовних вимог в частині стягнення аліментів на її утримання.
Виходячи із досліджених та наведених судом доказів позов в частині стягнення аліментів на утримання дружини не підлягає до задоволення.
Звертаючись з позовною заявою, ОСОБА_1 просила стягнути з відповідача на її користь аліменти за останні шість місяців на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5 в розмірі 5 337 грн. (50% м.п.м.- 889,5 за останні шість місяців становить 5 337 грн.).
Присудження аліментів за минулий час у відповідності до положень ч. 2 ст. 191 СК України, передбачає зазначення дати з якої мають стягуватись визначені судом аліменти у відмінності від положень ч. 1 ст. 191 СК України, натомість позивачка просить стягнути конкретну суму у розмірі 5 337 грн.
Відповідно до положень ст. 194 СК України, аліменти можуть бути стягнуті за виконавчим листом за минулий час, але не більш як за десять років, що передували пред'явленню виконавчого листа до виконання. Якщо за виконавчим листом, пред'явленим до виконання, аліменти не стягувалися у зв'язку з розшуком платника аліментів або у зв'язку з його перебуванням за кордоном, вони мають бути сплачені за весь минулий час.
У відповідності до ч. 2 ст. 191 СК України, аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач надасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв'язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за десять років.
Ухилення від сплати аліментів може виражатися у тому, що зобов'язана особа ухилялась від укладення договору про сплату аліментів на утримання дитини, приховувала своє місцезнаходження або свій заробіток (доходи), не реагувала на направлені їй листи, та інші подібні дії.
Обов'язковою умовою присудження аліментів за минулий час є доведеність саме позивачем вжиття заходів щодо одержання аліментів з відповідача, та неможливість їх одержати у зв'язку з ухиленням останнього від їх сплати.
За загальним правилом, визначеним СК України, та судовою практикою, вважається недоцільним обтяжувати відповідача виплатами за минулий період, якщо позивач не вжив заходів щодо одержання аліментів (у тому числі не подав позов про стягнення аліментів, залишив його без розгляду) з особистих мотивів.
Вимоги позивача про стягнення аліментів за минулий час мають бути підтвердженні офіційними зверненнями стягувача до платника аліментів, за відсутності таких доказів, вимоги є необґрунтованими й задоволенню не підлягають.
Матеріали справи не містять доказів, що позивач вживала до подачі позову до суду належних заходів щодо одержання аліментів з відповідача, та не надала доказів ухилення відповідача від сплати аліментів в сенсі ч. 2 ст. 191 СК України.
Таким чином, вказані норми закону регулюють питання заборгованості після фактичного присудження аліментів та в межах здійснення виконавчого провадження, натомість в даному випадку судом початково вирішується спір про стягнення аліментів і в такому разі стягнення заборгованості по аліментам з визначенням її конкретної суми чинними нормами СК України не передбачено, тому вимоги про стягнення з відповідача заборгованості по сплаті аліментів за останні шість місяців в сумі 5 337 грн. задоволенню не підлягають.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що позивач звільнена від сплати судового збору при подачі позову про стягнення аліментів, позов задоволено частково, а тому відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача слід стягнути судовий збір в дохід держави в розмірі 908,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.cт. 180-182, 183, 191 СК України, ст.ст. 19, 141, 258, 259, 263-264, 274, 279 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини та дружини - задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 , проживаючого в АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_3 , проживаючої в АДРЕСА_2 , аліменти на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частки з усіх видів його доходів, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 28 грудня 2020 року, і до досягнення дитиною повноліття.
В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.
На підставі п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України допустити негайне виконання рішення суду про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь держави судовий збір в сумі 908,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Уманський міськрайонний суд Черкаської області протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому копії рішення суду.
Повний текст рішення виготовлений 26.03.2021.
Суддя: О. В. Білик