Справа № 278/3310/20
Провадження №1-кп/278/141/21
іменем України
26 березня 2021 року, Житомирський районний суд Житомирської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі кримінальне провадження, що внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42019110360000047 від 14 червня 2019 року по обвинуваченню:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , із середньою спеціальною освітою, розлученого, має на утриманні малолітню дочку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не працюючого, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.407 КК України,
Шостого серпня 2015 року ОСОБА_4 призвано на військову службу під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 №83 від 02.09.2015 року ОСОБА_4 зараховано до списків особового складу вказаної військової частини та призначено на посаду курсанта 3 навчальної роти 3 навчального батальйону згаданої військової частини.
Шостого жовтня 2015 року о 08 годині 00 хвилин ОСОБА_4 у порушення ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст.ст.11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст.3-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом та з метою тимчасово ухилитися від військової служби, у порушення наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 02.09.2015 року №83, без дозволу відповідних командирів та поважних причин, в умовах особливого періоду, самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_1 , яка дислокується у АДРЕСА_2 . Під час відсутності у військовій частині ОСОБА_4 обов'язки військової служби за посадою не виконував, перебуваючи поза межами військової частини правоохоронні органи або органи державної влади про свою належність до військової служби, про вчинене ним самовільне залишення військової частини та його причини не повідомив та проводив час на власний розсуд до 03 грудня 2020 року за місцем свого проживання.
Отже, стороною обвинувачення такі дії ОСОБА_4 кваліфіковані за ч.4 ст.407 КК України, як самовільне залишення, нез'явлення до військової частини військовослужбовцем (крім строкової служби) без поважних причин, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану.
Під час судового розгляду справи обвинувачений ОСОБА_4 винним себе у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав повністю, щиро розкаявся, відмовився давати показання, однак з відповідей на запитання убачається, що він погоджується із фактичними обставинами нез'явлення вчасно на службу без поважних причин.
Вина обвинуваченого у скоєному іншими учасниками судового процесу також не оспорюється.
За клопотанням прокурора, підтриманим обвинуваченим, судовий розгляд проведено у відповідності до ч.3 ст.349 КПК України. При цьому обвинуваченому та іншим учасникам процесу, судом роз'яснено, що у даному випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини справи в апеляційному суді.
Суд дійшов висновку, що кваліфікація дій ОСОБА_4 відповідає пред'явленому обвинуваченню, а тому кваліфікує його дії за ч.4 ст.407 КК України, як самовільне залишення, нез'явлення до військової частини військовослужбовцем (крім строкової служби) без поважних причин, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану.
Призначаючи покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке є тяжким злочином, особу винного, який раніше не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно, а також сукупність пом'якшуючих та відсутність обтяжуючих покарання обставин.
Обставини, які пом'якшують покарання обвинуваченому є визнання ним своєї вини, щире каяття та активне сприяння у розкритті даного кримінального правопорушення.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що обвинуваченому слід призначити покарання, необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів у виді позбавлення волі.
Однак, враховуючи особу ОСОБА_4 , який раніше не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно, має на утриманні малолітню дочку, визнання ним своєї вини, щире каяття у вчиненому, сприяння у розкритті даного кримінального правопорушення, які істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим діяння, правову позицію прокурора про можливість виправлення ОСОБА_4 без ізоляції його від суспільствам, суд вважає, що останнього можливо звільнити від відбування цього покарання з випробуванням у відповідності до ст.75 КК України.
На підставі викладеного, керуючись ч.3 ст.349, ст.ст.369-371, 373-376 КПК України, суд, -
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.407 КК України та призначити йому покарання у виді 3 (трьох ) років позбавлення волі.
На підставі ст.ст.75, 76 КК України, звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання у вигляді позбавлення волі з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку - 1 (один) рік не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки, а саме буде періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти даний орган про зміну місця проживання, роботи або навчання.
На вирок може бути подана апеляція до Житомирського апеляційного суду через Житомирський районний суд Житомирської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення. Вирок не може бути оскаржено з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися, і дослідження яких визнано судом недоцільним.
Вирок набирає законної сили після закінчення вказаного строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо він не скасований, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя: ОСОБА_1