Провадження № 22-ц/803/1745/21 Справа № 202/7038/20 Суддя у 1-й інстанції - Мачуський О.М. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю.
Категорія 81
25 березня 2021 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді - Петешенкової М.Ю.,
суддів - Городничої В.С., Лаченкової О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у м. Дніпрі цивільну справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 23 листопада 2020 року
у цивільній справі за клопотанням ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішень суду, -
Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 23 листопада 2020 року відмовлено у відкритті провадження за клопотанням ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішень суду.
Не погодившись із вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій ставить питання про скасування ухвали суду.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду не відповідає нормам Конституції України, а також суперечить рішенням Європейського суду з прав людини. Держава забезпечує виконання судових рішень, а те, що в ЦПК України відсутній порядок встановлення судового контролю, не може обмежувати конституційні права громадян.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Згідно матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська з клопотанням, в якому просив встановити судовий контроль за виконанням рішень суду у справах від 08 серпня 2014 року справа № 202/6384/14-ц; від 07 липня 2015 року справа № 202/4873/15-ц; від 02 лютого 2016 року справа № 202/7924/15-ц; від 13 липня 2016 року справа № 202/3697/16-ц; від 28 лютого 2017 року справа № 202/7140/16-ц; від 04 вересня 2017 року справа №202/3778/17; від 05 грудня 2018 року справа № 202/6695/17-ц; від 24 травня 2019 року справа № 202/2283/19, шляхом зобов'язання відповідачів у справі Дніпровську міську раду та голову ліквідаційної комісії КП «ЖЕП №53» ДМР подати звіти про виконання рішень суду.
Вказане клопотання мотивував тим, що судові рішення, винесені на його користь, тривалий час не виконуються, а встановлення контролю у такий спосіб може сприяти меті правосуддя.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно статті 14 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.
Виходячи із засад цивільного судочинства, судове рішення, як таке, вже само по собі являється актом примусу, спрямованим на вчинення тих чи інших дій в інтересах та на користь учасників судового провадження.
Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані, зокрема, на примусове виконання рішень судів, які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших Законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби.
Розділом VII Цивільного процесуального кодексу України передбачена стадія судового контролю за виконанням судових рішень.
Зокрема ст. 447 ЦПК України передбачає, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до статті 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд у разі встановлення обґрунтованості скарги визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Про виконання ухвали, постановленої за результатами розгляду скарги, відповідний орган державної виконавчої служби, приватний виконавець згідно положень ст. 453 ЦПК України повідомляють суд і заявника не пізніше ніж у десятиденний строк з дня її одержання.
Таким чином, законодавством України передбачений судовий контроль за виконанням рішень у цивільному судочинстві шляхом подання скарги на рішення чи бездіяльність виконавця.
Встановлення судового контролю за клопотанням сторони, шляхом зобов'язання відповідачів у справі подати звіти про виконання рішень суду, нормами ЦПК України не передбачено.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що встановивши обставини справи та надавши їм правову оцінку, суд першої інстанції ухвалив рішення, що відповідає вимогам закону, оскільки таке клопотання не підлягає розгляду в порядку контролю за виконанням рішення суду, передбаченого розділом VII ЦПК України, що не позбавляє останнього звернутися до суду з відповідною скаргою.
Доводи ОСОБА_1 з приводу невідповідності рішення суду нормам Конституції України та рішенням Європейського суду з прав людини підлягають відхиленню, оскільки право на доступ до правосуддя, не є абсолютним, про що неодноразово зазначав ЄСПЛ, зокрема у рішеннях «Голдер проти Великої Британії» від 21 лютого 1975 року, «Де Жуффр де ля Прадель проти Франції» від16 грудня 1992 року.
Таким чином, судом першої інстанції правомірно відмовлено у відкритті провадження у справі, передбачених ст. 376 ЦПК України підстав для скасування судового рішення колегією суддів не встановлено, тому оскаржувана ухвала підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 23 листопада 2020 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий: М.Ю. Петешенкова
Судді: В.С. Городнича
О.В. Лаченкова