Справа № 643/729/21
Провадження № 3/643/780/21
25.03.2021 м.Харків
Суддя Московського районного суду м. Харкова Олійник О.О., розглянувши матеріали, які надійшли з Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, працюючого водієм в ТОВ «Трансмейл-2012», мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 1 ст. 44-3 КУпАП,-
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії АПР18 520859, ОСОБА_1 , 29.12.2020 року о 07 годині 50 хвилин, керуючи транспортним засобом I-VAN, д.н. НОМЕР_1 в м. Харкові по пр-ту Ювілейному 51, здійснював регулярні пасажирські перевезення по міському маршруту 10Е (Амосова - Барабашово) перевозив пасажирів у кількості 35 осіб, чим порушив дозволену максимальну кількість місць для сидіння 21 на 14 осіб, чим порушив вимоги п.п. 10 п. 2 ПКМУ № 1236 від 09.12.2020 року, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 44-3 КУпАП.
Відносно ОСОБА_1 було складено адміністративний протокол про вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 44-3 КУпАП.
Також у протоколі зазначено, що ОСОБА_1 раніше притягувався до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 44-3 КУпАП 16.10.2020 року, але копію постанови Управлінням патрульної поліції суду надано не було.
Під час складання протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 роз'яснені права та обов'язки, передбачені ст. 55, 56, 59, 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП та було повідомлено особі про те, що його розгляд справи відбудеться у Московському районному суді м. Харкова.
ОСОБА_1 з'явився у судове засідання разом зі своїм захисником - адвокатом Шевцовою Ю.В., надали суду пояснення, відповідно до яких ОСОБА_1 заперечив свою провину у правопорушенні до якого його притягують, пояснив суду, що він не бачить скільки саме пасажирів заходить до маршрутки через перегородку, яка встановлена у салоні, а тому не може контролювати точну кількість пасажирів, які сідають у салон. Повідомив, що поліцейські зупинили його вже на зупинці біля метро Барабашово, після того, як всі пасажири вийшли з салону і після складання протоколу, вже потім були запрошені свідки, які розписалися у протоколі та надалі пояснення під диктовку поліціянтів. Одна зі свідків ОСОБА_2 працює продавчинею кави біля Барабашово і він її знає, свідки не могли бачити кількість пасажирів, оскільки вони вже були залучені після того, як всі пасажири вийшли з салону. Також надав суду письмові заперечення на протокол, в яких просив суд закрити справу на підставі ст. 7, п. 1 ст. 247 КУпАП. Проти заявленого раніше представником трудового колективу клопотання про передання його на поруки трудового колективу заперечив, оскільки вважає себе невинуватим та таке клопотання не підтримує.
Захисник, яка діє на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, договору про надання правової допомоги та ордеру, також просила суд закрити провадження за вказаним протоколом, оскільки вважає, що в діях її клієнта відсутній склад адміністративного правопорушення. Повідомила суд, що у протоколі є невідповідності, на які просила суд звернути увагу, а саме у графі “місце складення протоколу” зазначено: м. Харків, без зазначення точної адреси складення протоколу, що є грубим порушенням вимог чинного законодавства. Також вказує, що до адміністративного протоколу не додано технічної характеристики транспортного засобу з якого б вбачалася точна кількість місць для сидіння пасажирів для цього транспортного засобу. Рапорт складений працівником поліції не може вважатися належним доказом, оскільки така особа є представником суб'єкта владних повноважень.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КУпАП законодавство України про адміністративне правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України, згідно ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Статтею 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Адміністративна відповідальність за ст.44-3 КУпАП настає у разі порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб", іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.
На час вчинення адміністративного правопорушення та розгляду справи чинність норми ч. 1 ст. 44-3 КУпАП не скасовано.
Згідно ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, крім іншого, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, висновком експерта та показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, а, відповідно до вимог ч. 2 ст. 251 КУпАП, обов'язок щодо збирання доказів покладається саме на особу, уповноважену на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначену ст. 255 КУпАП.
Під час судового засідання судом були досліджені наступні докази: протокол про адміністративне правопорушення АПР18 520859 від 29.12.2020 року, рапорт працівника поліції, відповідно до якого поліцейський констатує факт того, що водій ОСОБА_1 перевозив пасажирів у кількості 35 осіб, що перевищує кількість місць для сидіння, чим порушив вимоги Постанови КМУ від 09.12.2020 року № 1236, пояснення свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які надали письмові пояснення записані поліцейськими з їхніх слів про те, що водій ОСОБА_1 перевозив пасажирів у кількості 35 осіб, що перевищує кількість місць для сидіння, чим порушив вимоги Постанови КМУ від 09.12.2020 року № 1236, лазерний диск, якій був долучений до матеріалів справи, однак файл із записом був пошкоджений і відтворити його запис у судовому засіданні не вбачалося за можливим.
Пояснень пасажирів, які їхали у салоні цього транспортного засобу, технічних характеристик вказаного транспортного засобу із зазначенням точної кількості місць для сидіння, інших відеозаписів із фіксування зазначеного правопорушення, або будь-яких інших доказів до суду надано не було.
Відповідно до ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а згідно ч. 1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Виходячи із сталої практики Європейського суду з прав людини (рішення у справі «Еркапіч проти Хорватії» від 25.04.2013 (Erkapic v. Croatia) з приводу дотримання національними судами під час розгляду справ п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року, згідно якої «за відсутності суттєвих підстав для протилежного, поняття справедливого судового розгляду вимагає надавати більшого значення свідченням, наданими у суді, порівняно з протоколами допитів осіб на попередньому слідстві, оскільки останні являють собою, передусім, процес збору стороною обвинувачення інформації на підтримку своєї позиції».
Разом з тим, до протоколу, на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 44-3 КУпАП поліцейським було надано рапорт працівника поліції, який суд вважає таким, що сам по собі, окремо від інших доказів по справі та у їх взаємозв'язку не може слугувати доказом вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 44-3 КУпАП.
В розумінні правової позиції висловленої у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 15.04.2020 року №489/4827/16а вбачається, що свідчення службової особи інспектора патрульної поліції не можуть вважатись об'єктивними доказами у справі, оскільки така особа є представником суб'єкта владних повноважень, який виконує функції нагляду та контролю, тому і рапорт який був складений поліцейським не можна вважати доказом винуватості у вчиненні інкримінованого адміністративного правопорушення.
Що стосується письмових пояснень свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , то у своїх поясненнях, які є ідентичними за змістом, вони вказують, що були залучені поліцейськими під час складання протоколу, даних що вони бачили особисто кількість пасажирів в салону їхні пояснення не містять, з огляду на те, що місце складення протоколу вказане як місто Харків, без зазначення конкретної адреси, то у суду відсутні підставі стверджувати, що даний протокол був складений безпосередньо після зупинки транспортного засобу. Суд бере до уваги пояснення ОСОБА_1 , який пояснив, що протокол був складений вже на кінцевій зупинці біля метро Академіка Барабашова і той факт, що він знайомий з одним із свідків, а саме ОСОБА_4 , яка є продавчинею кави на ринку Барабашова.
Будь-яких інших належних доказів на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 44-3 КУпАП, які б дозволяли суду на підставі ст. 252 КУпАП, зробити висновок про доведеність факту вчинення особою інкримінованого правопорушення, суду не надано.
Положення ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ст. 17 ЗУ “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” - суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Зазначене узгоджується і з практикою Європейського суду з прав людини, що сформульована у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), згідно яких «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом».
Суд наголошує, що він не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
На підставі викладеного, оцінюючи надані докази, суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад правопорушення, передбачений ч. 1 ст.44-3 КУпАП, а отже провадження по справі підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Оскільки, суд дійшов висновку про необхідність закриття провадження по справі, судовий збір на підставі ст. 40-1 КУпАП стягненню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 247, 252, 283, 284 КУпАП, суд,
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст.44-3 КУпАП закрити у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення на підставі п. 1 ч.1 ст. 247 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду у десятиденний строк з дня її проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Московський районний суд м. Харкова.
Суддя - Олійник О.О.