Справа №932/1480/21
Провадження №2/932/383/21
«16» березня 2021 року м.Дніпро
Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська
в складі: головуючого-судді: Цитульського В.І.,
за участю секретаря: Іванової А.Є.,
представника позивача: ОСОБА_1 ,
представника відповідача: ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Шрамко Віолетта Вячеславівна про визнання договору купівлі-продажу квартири удаваним, -
До Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська 18 лютого 2021 року надійшла вищезазначена позовна заява в якій позивач просив суд визнати договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 21.07.2019 удаваним правочином та визнати, що відносини сторін регулюються правилами щодо правочину-договору позики під заставу нерухомості, який сторони насправді вчинили.
Ухвалою судді Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська Цитульського В.І. від 18.02.2021 відкрито провадження у цивільній справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Стислий виклад позиції позивача зазначеної у позові.
Так, позивачем у позові зазначено, що між ним та відповідачем по справі, 31.07.2019, було укладено договір за яким він передав у власність останній належну йому квартиру АДРЕСА_1 . З огляду на те, що вказаний договір по своїй суті є договором застави, а не договором купівлі-продажу, оскільки фактично ним забезпечувалося виконання боргових зобов'язань перед ОСОБА_4 щодо повернення коштів, вважав за необхідне звернутися до суду з даним позовом.
У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, надав пояснення аналогічні викладеним письмово.
Стислий виклад позиції відповідача зазначеної у відзиві.
Так, позиція відповідача зводиться до не згоди з заявленими позовними вимогами з огляду на те, що відповідачем не надано належних доказів на обґрунтування доводів з приводу того, що укладений договір від 21.07.2019 по своїй суті є договором застави. Крім того, зазначений договір купівлі-продажу підписаний ОСОБА_3 і у ньому містяться посилання щодо ознайомлення останнього з усіма умовами відчуження квартири, отримання коштів за її продаж.
У судовому засіданні представник відповідача надала пояснення аналогічні викладеним у відзиві.
Фактичні обставини встановлені судом.
Згідно з копією договору купівлі-продажу квартири від 31.07.2019, ОСОБА_3 передав у власність ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_1 за що отримав 285 000,00 грн.
Відповідно до копії меморандуму від 31.08.2019 ОСОБА_4 передала грошові кошти ОСОБА_3 в розмірі 5 555 доларів США у борг строком на дванадцять місяців та в якому зазначено, що ОСОБА_3 має за узгодженим графіком погасити борг після чого ОСОБА_4 зобов'язується переоформити на його ім'я або визначених ним осіб квартиру АДРЕСА_1 .
Норми права, що застосував суд.
Положенням ч. 1 ст. 202, ч. 3 ст. 203 ЦК України втзначено, що головною вимогою для правочину є вільне волевиявлення та його відповідність внутрішній волі сторін, які спрямовані на настання певних наслідків, то основним юридичним фактом, що суд повинен установити - чи є дійсна спрямованість волі сторін при укладенні договору, а також з'ясування питання про те чи не укладено цей правочин з метою приховати інший та який саме правочин.
Відповідно до ст.235 ЦК України, удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.
Відповідно до висновку до якого дійшла колегія суддів ВС/КЦС у постанові від 16.01.2019 прийнятій за результатами розгляду справи №521/17654/15-ц, за удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину.
Позивач, заявляючи вимогу про визнання правочину удаваним, має довести: 1) факт укладення правочину, що, на його думку, є удаваним; 2) спрямованість волі сторін в удаваному правочині на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж тих, що передбачені насправді вчиненим правочином, тобто відсутність у сторін іншої мети, ніж намір приховати насправді вчинений правочин; 3) настання між сторонами інших прав та обов'язків, ніж тих, що передбачені удаваним правочином.
Тобто, удаваний правочин вчинюється для прикриття іншого правочину, внаслідок чого в наявності два правочини - прихований і удаваний - такий, що прикриває перший правочин.
Удаваний правочин, на відміну від прихованого, сторонами не виконується. Відповідні права і обов'язки сторонами не реалізуються. Сторони правочину виконують тільки ті обов'язки та реалізують ті права, що випливають із прихованого правочину. З учиненням удаваного правочину сторони навмисно виражають не ту внутрішню волю, що насправді має місце.
Згідно зі ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст.ст.572-593 ЦК України, застава це угода, за якою заставодавець надає заставодержателю в заставу належне йому майно в забезпечення виконання зобов'язань за основним правочином.
Оцінка суду.
З огляду на те, що оскаржуваний договір купівлі-продажу було укладено у липні 2019 року, а меморандум на який посилається позивач у серпні 2019 року, що спростовує наявність факту удаваного правочину, оскільки на момент укладення меморандуму власником квартири була відповідач, яка відповідно до приписів Закону наділена правом на розпорядження належним їй майном на власний розсуд та приймаючи до уваги відсутність належних доказів зі сторони позивача на спростування правомірності договору купівлі-продажу, а саме: тверджень з приводу не отримання коштів за договором; не розуміння правових наслідків його укладення; доказів укладення договору застави (доказів сплати «за договором застави»); заявлені позовні вимоги є такими, що не можуть бути задоволеними.
Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на висновок до якого дійшла колегія суддів ВС/КЦС у постанові від 16 грудня 2020 року прийнятій за результатами розгляду справи № 398/4220/17, сама собою вимога про визнання правочину удаваним спрямована на встановлення обставин, які є підставою для вирішення іншого спору, зокрема, у випадку звернення з позовною вимогою про визнання правочину недійсним, а такий спір у цій справі відсутній, Верховний Суд дійшов висновку про те, що обраний позивачем спосіб захисту його порушених прав або законних інтересів не є ефективним та самостійним, оскільки матиме наслідком лише те, що відносини сторін за таким правочином регулюватимуться правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили, ці правила також застосовуватимуться при вирішенні спору за таким правочином чи стосовно нього.
Керуючись ст.ст.12, 81, 133, 141, 258, 259, 263-268 ЦПК України суд -
Позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Шрамко Віолетта Вячеславівна про визнання договору купівлі-продажу квартири удаваним, - залишити без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Пунктом 15.5 Перехідних положень ЦПК України передбачено, що апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Повний текст рішення суду складено та проголошено 19.03.2021.
Суддя: В.І.Цитульський