Миколаївської області
Справа №477/2226/20
Провадження №2-о/477/13/21
24 березня 2021 року Жовтневий районний суд Миколаївської області у складі головуючої судді Семенової Л.М.,
при секретарі судового засідання - Дячок Л.С.,
за участю заявника - ОСОБА_1 ,
представника заявника - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві в окремому провадженні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Управління соціального захисту населення Вітовської районної державної адміністрації, про встановлення факту, що має юридичне значення,
03 грудня 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою, в якій просить встановити факт її проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 з 20 квітня 2018 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 , задля встановлення статусу члена сім'ї загиблого ветерана війни та отримання відповідних пільг.
В обґрунтування своєї заяви зазначила, що вона перебувала з ОСОБА_3 у шлюбі, який було розірвано 20 квітня 2018 року, однак і після розірвання шлюбу продовжили проживати однією сім'єю у АДРЕСА_1 до його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , вели спільне господарство, піклувались про сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В зв'язку з неможливістю оформлення статусу члена сім'ї померлого ветерана війни задля отримання відповідних пільг, звернулася до суду із цією заявою.
Заінтересована особа Управління соціального захисту населення Вітовської районної державної адміністрації у своєму відзиві на заяву просила відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 , посилаючись на наступне. На момент смерті ОСОБА_3 заявниця не перебувала з ним у шлюбі, тому відповідно до абзацу 16 п.1 ч.1 ст.10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу» не належить до членів сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни та відповідно не має права користуватись відповідними пільгами. Документи, долучені заявницею до заяви, також не підтверджують того, що вона та ОСОБА_3 проживали однією сім'єю після розірвання шлюбу.
В ході розгляду справи заявник та її представник заяву підтримали та підтвердили обставини, що викладені у ній.
Представник заінтересованої особи у судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи заінтересовану особу повідомлено належно.
У судовому засіданні за клопотанням заявника допитані свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .
Свідок ОСОБА_5 суду пояснив, що він є братом заявниці, часто приїздив до неї у гості. Після розірвання шлюбу з ОСОБА_3 , сестра продовжувала проживати разом з ним та дитиною у квартирі, яку вони винаймали у м.Херсоні.
Свідок ОСОБА_6 суду пояснила, що є дружиною брата заявниці ОСОБА_5 . Померлого ОСОБА_3 знала з 2015 року як чоловіка заявниці. Кожного року приїздили з чоловіком у гості до його сестри у м.Херсон, де вона разом з чоловіком та сином винаймала квартиру. Після смерті ОСОБА_3 чоловік вже сам їздив до сестри та племінника на ту ж квартиру.
Заслухавши пояснення позивача та її представника, опитавши свідків, дослідивши надані письмові докази, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували у шлюбі з 21.11.2015 року, який розірвано рішенням Голопристанського районного суду Херсонської області 20.04.2018 року, що набрало законної сили (а.с.8).
Згідно посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого 25.12.2015 року, та листа Управління соціального захисту населення Голопристанської районної державної адміністрації Херсонської області від 22.03.2021 року №03-14/223 ОСОБА_3 перебував на обліку в Управлінні соціального захисту населення та охорони здоров'я Голопристанської районної державної адміністрації в Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги, як учасник бойових дій та відповідно до ст. Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» користувався пільгами відповідно до чинного законодавства (а.с.11,59).
ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідно до свідоцтва про смерть НОМЕР_2 , виданого виконавчим комітетом Садівської сільської ради Голопристанського району Херсонської області (а.с.10).
Підстави, з яких заявниця звернулася до суду із цією заявою підтверджуються листом Управління соціального захисту населення Вітовської районної державної адміністрації №6168/07 від 24.09.2020 року, відповідно до якого ОСОБА_1 роз'яснено щодо неможливості встановлення їй статусу члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни, оскільки на момент смерті ОСОБА_3 шлюб із ним було розірвано за рішенням суду (а.с.5).
Відповідно ч.1 ст.293 ЦПК України у порядку окремого провадження розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Згідноп.5 ч.2 ст.293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
За положеннями ст.256 ЦПК України суд встановлює факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не встановлено іншого порядку їх встановлення.
Статтею 3 СК України, передбачено, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Пунктом 6 Рішення Конституційного Суду України від 03.06.1999 № 5-рп/99 встановлено, що до членів сім'ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках. Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.д.
Звертаючись до суду з заявою, заявниця вказувала, що проживала із ОСОБА_3 однією сім'єю після розірвання шлюбу з 20.04.2018 року і до його смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 , вели з ним спільне господарство, та разом піклувались про малолітнього сина ОСОБА_4 , 2014 року народження.
Виходячи з вищенаведеного, заявник повинна довести належними доказами факт спільного проживання з померлим ОСОБА_3 після розірвання шлюбу однією сім'єю, що означає у тому числі ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, і т.д.
Відповідно до ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Предметом доказування у кожній справі є факти, які становлять основу заявлених вимог і заперечень проти них або мають інше значення для правильного розгляду справи і підлягають встановленню для прийняття судового рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до частини 2 статті 76 ЦПК України ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
В ході розгляд справи заявником не доведено обставини проживання однією сім'єю з ОСОБА_3 після розірвання їх шлюбу і до його смерті, ведення ними спільного господарства, наявності спільних витрат для потреб сім'ї.
Матеріали справи не містять належних та достатніх доказів, які б давали суду правові підстави для висновку, що заявник та ОСОБА_3 за життя були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки, тобто проживали однією сім'єю.
Проживання у період після розірвання шлюбу і до смерті ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджено в суді показами свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , не є підставою для задоволення вимог заявниці, оскільки підлягає доведенню саме факт проживання однією сім'єю з ОСОБА_3 після розірвання шлюбу, а не проживання за однією адресою.
Докази, надані заявницею на підтвердження її діяльності щодо організації облаштування місця поховання ОСОБА_3 та установки пам'ятника, не приймаються судом до уваги, оскільки облаштування місця поховання не доводить факту проживання заявниці з ОСОБА_3 однією сім'єю у період після розірвання шлюбу і до його смерті.
Зазначене стосується і довідки Херсонського навчально-виховного комплексу «Дошкільний навчальний заклад-загальноосвітня школа №15» від 23.10.2020 року №01-21/393 щодо відвідування ОСОБА_4 навчального закладу та участі його батька ОСОБА_3 у вихованні, навчанні дитини за період з 07.08.2017 року по 31.10.2018 року, оскільки вказане свідчить про належне виконання батьком своїх обов'язків щодо дитини, однак не є достатнім доказом проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 однією сім'єю після розірвання їх шлюбу.
Крім того, п.1 ч.1 ст.10 Закону «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", визначено членів сім'ї загиблого до яких належать: утриманці загиблого, батьки, один з подружжя який не одружився вдруге та діти.
Відповідно до ч.2 ст. 21, ч.1 ст.36 Сімейного Кодексу проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя, шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків лише у подружжя.
Виходячи з системного аналізу зазначених правових норм Сімейного кодексу України правове регулювання сімейних відносин якого є основним його завданням, який визначає засади шлюбу, особисті немайнові та майнові права і обов'язки подружжя, підстави виникнення, зміст особистих немайнових і майнових прав та обов'язків батьків і дітей, усиновлювачів та усиновлених, інших членів сім'ї та родичів, суд вважає, що необхідною, або, як ще її називають, конститутивною ознакою шлюбу є його реєстрація державним органам реєстрації актів цивільного стану. Без такої реєстрації шлюбу як правової категорії немає. Так званий «цивільний шлюб» - це побутова категорія, яка віддзеркалює наявність лише однієї ознаки шлюбу - сімейного союзу жінки та чоловіка. Відсутність державної реєстрації не робить цей союз актом цивільного стану, тобто шлюбом у правовому розумінні цього слова. Жінка та чоловік у цьому союзі мають статус сім'ї, але не мають статусу подружжя.
Тобто, встановлення факту проживання однією сім'єю заявниці та загиблого ОСОБА_3 який був учасником бойових дій, не тягне за собою правових наслідків у розумінні Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» відносно ОСОБА_1 як члена сім'ї загиблого.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю на момент смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 відмовити.
Відтак, враховуючи, що суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 , судові витрати, понесені заявником, слід віднести на її рахунок.
Керуючись статтями 259, 265, 268 ЦПК України,
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановення факту її проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 з 20 квітня 2018 року до 04 жовтня 2018 року - відмовити в повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У відповідності до підпункту 15.5 пункту 1 Перехідних положень ЦПК України в редакції від 03 жовтня 2017 року, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Л.М.Семенова