Справа № 464/1539/20
пр.№ 1-кп/464/145/21
24.03.2021 Сихівський районний суд міста Львова
у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участі: секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові кримінальне провадження про обвинувачення
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Львова, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, неодруженого, непрацюючого, судимості не має, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 186 КК України, -
встановив:
Обвинувачений ОСОБА_4 07.03.2020 приблизно о 10.00 год., перебуваючи біля торгового кіоску, що на АДРЕСА_2 , маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, шляхом вільного доступу таємно викрав з торгового прилавка майно потерпілої ОСОБА_5 , а саме: підліткові спортивні штани марки «Adidas», сірого кольору, з візерунком дрібної чорної клітинки, вартістю 200 грн., та підліткові спортивні штани марки «Adidas», сірого кольору, вартістю 200 грн., а всього майна на загальну суму 400 грн. Після цього, тримаючи викрадене майно в своїх руках, хотів покинути місце події, проте, його дії були виявлені потерпілою ОСОБА_5 , яка вимагала повернути викрадене майно, після чого, ОСОБА_4 , не маючи можливості розпорядитись викраденим майном, розуміючи, що його дії виявлені, продовжуючи свій злочинний умисел не заволодіння чужим майном, почав втікати з викраденим, однак, виконавши всі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, такий не було закінчено з причин, що не залежали від його волі, оскільки був зупинений перехожим з викраденим майном у дворі будинку, що за адресою: АДРЕСА_2 .
Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні винуватість у вчиненому визнав повністю, зазначив, що підтверджує вчинення ним інкримінованого йому злочину за вказаних в обвинуваченні обставин. Інших доповнень не має. Щиро розкаявся у вчиненому, просив суд суворо не карати.
Потерпіла ОСОБА_5 в судове засідання не з'явилась, звернулась до суду з заявою про розгляд справи за її відсутності та повідомила, що цивільний позов не заявляє та щодо міри покарання обвинуваченому покладається на розсуд суду.
Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, за відсутності заперечень учасників судового провадження, суд обмежив дослідження доказів допитом обвинуваченого, дослідженням матеріалів кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, та матеріалів щодо речових доказів, оскільки докази щодо інших обставин ніким не оспорювалися. Наслідки визначення саме такого обсягу доказів, що підлягають дослідженню, учасникам судового провадження роз'яснені.
Кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 186 КК України є правильною, оскільки останній вчинив закінчений замах на відкрите викрадення чужого майна (грабіж).
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , судом враховано те, що останнім вчинено злочин середньої тяжкості (відповідно до існуючої на цей час класифікації кримінальних правопорушень - нетяжкий злочин), щире каяття, що є обставиною, яка пом'якшує покарання, особу обвинуваченого, який неодружений, не працює, на медичних обліках не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно, судимості не має.
Судом взято до уваги інформацію, викладену у досудовій доповіді, про середній ризик вчинення повторного правопорушення та середній ризик небезпеки для суспільства, у зв'язку з чим, орган пробації вважає, що виправлення обвинуваченого є можливим без позбавлення або обмеження волі за умови здійснення нагляду та застосування соціально-виховних заходів.
Враховуючи вищевказані обставини в сукупності, суд дійшов до висновку про необхідність призначення ОСОБА_4 покарання у виді штрафу у межах санкції інкримінованої йому статті КК України, в редакції, що діяла на час вчинення злочину.
На переконання суду, вищевказане покараннявідповідатиме загальним засадам призначення покарання, викладеним у ст. 65 КК України, та є необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження вчинення нових злочинів.
Питання речових доказів необхідно вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.
Керуючись статтями 370, 374 КПК України, суд, -
ухвалив:
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 186 КК України, та призначити покарання у виді штрафу у розмірі п'ятдесят и неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить вісімсот п'ятдесят гривень.
Речові докази у справі, а саме, підліткові спортивні штани марки «Adidas», сірого кольору, з візерунком дрібної чорної клітинки та підліткові спортивні штани марки «Adidas», сірого кольору, які передані на зберігання потерпілій ОСОБА_5 , - залишити у власності останньої.
Апеляційна скарга на вирок суду подається до Львівського апеляційного суду через Сихівський районний суд м. Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення з підстав, передбачених ст. 394 КПК України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Головуючий ОСОБА_1