Справа №464/1191/20
пр.№ 2-п/464/11/21
23.03.2021 Сихівський районний суд м. Львова
в складі: головуючого - судді Горбань О.Ю.,
секретаря судових засідань Максимець Б.А.,
за участі:
представника відповідача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, котра продовжує навчання,-
У березні 2021 року відповідач звернувся до суду із заявою про скасування заочного рішення Сихівського районного суду міста Львова від 20.07.2020, відповідно до якого з нього сягнуті на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частини зі всіх видів заробітку доходу, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 02.03.2020 і до припинення навчання чи до досягнення нею двадцятитрьохрічного віку, у зв'язку з тим, яка з цих обставин настане першою. Як на підставу для скасування заочного рішення відповідач вказує, що про існування вказаного рішення йому стало відомо 10.02.2021 на прийомі у державного виконавця. Про ухвалення такого рішення йому не було відомо, копію заочного рішення він не отримував, так як за адресою: АДРЕСА_1 не проживає з 2019 року. При ухваленні заочного рішення судом не було враховано, що він сплачує аліменти на іншу дитину - сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/3 частини зі всіх видів заробітку. Крім цього, судом не враховано, що він вдруге одружений, на його утриманні перебувають батьки. Вказаний розмір аліментів він не спроможний платити, оскільки отримує мінімальну заробітну плату у розмірі 6000 гривень в місяць.
Ухвалою суду від 10.03.2021 прийнято до розгляду заяву про перегляд заочного рішення.
В судовому засіданні представник відповідача - адвокат Семенина В.М. заяву підтримав та просив таку задоволити. Вказує, що причиною неподання відповідачем відзиву на позовну заяву, а разом з тим і доказів, які мають значення для справи у визначений судом строк, була невірно зазначена адреса, за якою відповідач не проживає.
Представник позивача ОСОБА_6 в судове засідання не з'явився, подав чергове письмове клопотання про відкладення розгляду даної заяви. Суд вважає, що його неявка не перешкоджає розгляду даної заяви.
Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали заяви, суд приходить до наступного.
Із матеріалів цивільної справи вбачається, що 20.07.2020 Сихівським районним судом міста Львова ухвалено заочне рішення яким стягнуто з ОСОБА_2 користь ОСОБА_3 аліменти на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частини зі всіх видів заробітку доходу, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 02.03.2020 і до припинення навчання чи до досягнення нею двадцятитрьохрічного віку, у зв'язку з тим, яка з цих обставин настане першою.
Відповідно до наявної в матеріалах відповіді Адресно-довідкового відділу місце проживання ОСОБА_2 - АДРЕСА_2 , з інформації, наданої позивачем - АДРЕСА_1 . Зазначена адреса міститься також у копії заочного рішення Сихівського районного суду м.Львова від 21.12.2018 (а.с.4)
Судом встановлено, що відповідач належним чином повідомлявся судом про призначені у справі судові засідання, однак жодного разу в такі не з'явився. Відповідачу двічі, за вказаною вище адресою, скеровувались повідомлення про виклик в призначені на 30.03.2020, 29.04.2020 судові засідання разом з позовною заявою та додатками до неї, поштові конверти повернуті на адресу суду із відміткою «інші причини». З повідомлення про виклик в судове засідання на 14.05.2020 вбачається, що відповідач таке особисто отримав (а.с.4), тричі подавав клопотання від 12.05.2020, 29.05.2020, 17.07.2020 про відкладення, в яких відповідач зазначив свою адресу АДРЕСА_1 .
Враховуючи вищенаведене, суд критично оцінює твердження представника заявника ОСОБА_1 , згідно яких відповідачу не було відомо про існування судової справи та прийняте судом заочне рішення. На переконання суду, відповідач достовірно був обізнаний про справу про стягнення аліментів на утримання його доньки, котра на розгляді суду знаходилась з 02.03.2020 по 20.07.2020, тобто понад 4 місяці. Жодних доказів про проживання за іншою адресою АДРЕСА_1 відповідач не подавав, також не інформував про наявність у нього на утриманні інших осіб, в тому числі за виконавчими провадженнями.
. Відповідно до п. 2 ч. 7 ст. 128 ЦПК України, у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.
Відповідно до ч. 1 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
Перевіряючи обґрунтованість та доведеність вимоги заяви в частині поновлення строку на оскарження заочного рішення суду у даній справі, суд приймає до уваги те, що порядок оскарження заочного рішення, встановлений статтями 284-287 Цивільного процесуального кодексу України.
За вимогами правила ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення ( ст. 127 ЦПК України).
Крім того, як зазначає Європейський суд з прав людини у своїх висновках, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Керуючись практикою Європейського суду з прав людини, суду необхідно виходити з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 та «Круз проти Польщі» від 19.06.2001.
У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод проголошено право на справедливий судовий розгляд.
Одним з елементів справедливого судового розгляду є принцип правової визначеності прав і обов'язків сторін спору та неможливість безпідставного поновлення пропущеного процесуального строку для оскарження рішення суду, що набрало законної сили, лише з метою його скасування на шкоду інтересам іншого учасника процесу.
Поновлення строку на оскарження рішення суду без доведеності поважності причин не забезпечувало б рівновагу між інтересами сторін та правову визначеність у цивільних правовідносинах, яка є складовою верховенства права, проголошеного статтею 8 Конституції України.
Необґрунтоване поновлення процесуальних строків на оскарження «остаточного судового рішення» є порушенням принципу res judicata (правової визначеності), про що неодноразово наголошувалося у прецедентній практиці Європейського суду з прав людини.
Виходячи з принципу змагальності в цивільному процесі, прав та обов'язків сторін у справі, визначених Цивільним процесуальним кодексом України, суд виключно з ініціативи та в межах доводів сторін може поновити строк звернення до суду за обґрунтованим їх зверненням, а тому у разі пропущення строку звернення до суду належить обґрунтувати поважність причин пропущення такого строку. Зазвичай це обставини, що не залежать від волі такої особи.
Поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтвердженні належними доказами.
Окрім цього, представник заявника у поданій заяві про перегляд заочного рішення не навів достатніх доказів, які би мали істотне значення для правильного вирішення справи і могли би спростувати висновки суду по суті даного спору.
У п. 1 ст. 44 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено принцип остаточності рішення, який є складовою частиною верховенства права.
Згідно принципу остаточності рішення жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами ( п. 46 рішення у справі «Устименко проти України», п.п. 51,52 рішення у справі «Рябих проти Росії», п. 61 рішення у справі «Брумареску проти Румунії»).
Згідно із положеннями ст. 285 ЦПК України у заяві про перегляд заочного рішення повинно бути зазначені, зокрема: обставини, що свідчать про поважність причин неявки в судове засідання і не повідомлення їх суду, і докази про це, посилання на докази, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення проти вимог позивача. До заяви про перегляд заочного рішення додаються докази, на які посилається заявник.
Відповідно до ч. 1 ст. 288 Цивільного процесуального кодексу України, заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Отже, за змістом положень чинного законодавства, скасування заочного рішення суду можливе за умов якщо відповідач не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, та відповідач надає докази, які мають значення для справи, та можуть привести до ухвалення рішення, протилежного заочному повністю або частково, або до його зміни. Тобто, якщо б ці докази були відомі суду при розгляді справи, то у справі було б ухвалено інше рішення.
Наявність вищенаведених обставин повинна бути у їх сукупності, при відсутності хоча б однієї з них, заочне рішення скасуванню не підлягає.
Відповідачем в заяві про перегляд заочного рішення не наведено жодного доказу, в розумінні ст.76 ЦПК України, який би мав істотне значення для правильного вирішення спору та спростовував висновки суду наведені в заочному рішенні суду від 20.07.2020 щодо стягнення з нього аліментів в розмірі 1/3 частини на утримання його повнолітньої доньки, котра навчається.
Обставини, на які посилається відповідач в своїй заяві про скасування заочного рішення не спростовують висновків суду, наведених у заочному рішенні, а зводяться до незгоди із визначеним судом розміром аліментів, тобто незгоди із результатом вирішення спору, що є підставою для апеляційного оскарження рішення суду чи для звернення до суду з позовом про зменшення розміру стягуваних аліментів.
Крім того, суд враховує, що відповідач фактично виконує рішення суду, сплачує аліменти на утримання повнолітньої доньки, при цьому відповідач не позбавлений права на звернення до суду із позовом про зменшення розміру аліментів.
Посилання відповідача на наявність на його утриманні неповнолітнього сина, на утримання якого з нього стягують аліменти, не звільняють його від законодавчо визначеного ст.199 СК України обов'язку утримувати повнолітню дитину ОСОБА_7 . Твердження відповідача про перебування на його утриманні батьків похилого віку також не спростовують обов'язку відповідача утримувати повнолітню дитину. Жодних доказів на підтвердження законних підстав для скасування заочного рішення відповідачем не наведено.
Таким чином, оскільки підставами скасування заочного рішення є поважність неявки в судове засідання відповідача та наявність істотних доказів у справі в обґрунтування заперечень проти вимог позивача, за відсутності зазначених обставин у сукупності, суд не має підстав для скасування заочного рішення, а відтак, у задоволенні заяви про перегляд заочного рішення та поновленні строку поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення слід відмовити.
Керуючись статтями 284, 287, 288 ЦПК України, суд
заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення у справі № 464/1191/20 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, котра продовжує навчання - залишити без задоволення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Заочне рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання
Повний текст ухвали виготовлений 25.03.2021.
Суддя О.Ю.Горбань