СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
пр. № 1-кс/759/1946/21
ун. № 759/5599/21
24 березня 2021 року м. Київ
Слідчий суддя Святошинського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Святошинської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 про накладення арешту в кримінальному провадженні за № 12020100080001732 від 01.04.2020, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 203-2 КК України,-
Прокурор Святошинської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту, в якому просить накласти арешт на: двадцять один системний блок, двадцять моніторів, вісімнадцять клавіатур та одинадцять комп'ютерних мишок, які були вилучені в ході обшуку від 20.03.2021 року за адресою: АДРЕСА_1 .
Клопотання обгрунтоване тим що 20.03.2021 року на спец. лінію «102» надійшло повідомлення про те що за адресою: АДРЕСА_1 , проводяться азартні ігри, на гроші з використанням комп'ютерної техніки.
В період часу з 15 годин 53 хвилин по 16 годину 48 хвилин 20.03.2021 року на підставі ч. 3 ст. 233 КПК, було проведено невідкладний обшук за адресою:
АДРЕСА_1 , в ході якого було виявлено та вилучено: двадцять один системний блок, двадцять моніторів, вісімнадцять клавіатур та одинадцять комп'ютерних мишок.
Слідчим органу досудового слідства було винесено поставу про визнання переліченого вище майна речовим доказом по кримінальному провадженню.
Вказані вище речові докази свідчать, що за адресою: АДРЕСА_2 , надаються послуги з грального бізнесу без відповідної ліцензії.
У зв'язку з тим, що вказане майно не можливо використати як речові докази в кримінальному провадженні № 12020100080001732 від 01.04.2020, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 203-2 КК України, а також з метою проведення відповідних судових експертиз, слідчий звернувся з вказаним клопотанням.
Слідчий через канцелярію суду подав заяву у якій просив розгляд проводити у його відсутність.
Прокурор в судове засідання не з'явився.
Про розгляд клопотання також був повідомлений власник вилученого майна ТОВ "Екста Лінк". Представник власника направив до суду клопотання, в якому просив у задоволенні клопотання відмовити, розгляд проводити у відсутність представника власника.
Частиною 1 статті 172 КПК України передбачено окрім іншого, що неприбуття слідчого, прокурора у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
Згідно з нормою ч. 4 ст. 107 КПК України фіксація під час розгляду клопотання за допомогою технічних засобів не здійснювалась.
Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя дійшов таких висновків.
В провадженні слідчого відділу Святошинського УП ГУНП у місті Києві перебуває кримінальне провадження № 12020100080001732 від 01.04.2020, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 203-2 КК України.
З матеріалів клопотання вбачається, що слідчим був проведений невідкладний обшук на підставі ч. 3 ст. 233 КПК України.
Згідно з протоколом обшуку від 20.03.2021 року в ході проведення невідкладного обшуку за адресою: АДРЕСА_1 було виявлено та в подальшому вилучено двадцять один системний блок, двадцять моніторів, вісімнадцять клавіатур та одинадцять комп'ютерних мишок (а.с. 7-10).
22.03.2021 року пстановою слідчого двадцять один системний блок, двадцять моніторів, вісімнадцять клавіатур та одинадцять комп'ютерних мишок, визнано речовим доказом на час проведення досудового розслідування (а.с. 11)
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Частиною 2 ст. 170 КПК України визначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Статтею 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України, та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.
Статтею 98 КПК України, визначено, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ч.2 ст.173 Кримінального процесуального кодексу України встановлено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Відповідно до ч.2 ст. 234 КПК України обшук проводиться на підставі ухвали слідчого судді місцевого загального суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, а у кримінальних провадженнях щодо злочинів, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду.
Відповідно до ч. 3 ст. 233 КПК України слідчий, прокурор має право до постановлення ухвали слідчого судді увійти до житла чи іншого володіння особи лише у невідкладних випадках, пов'язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину. У такому випадку прокурор, слідчий за погодженням із прокурором зобов'язаний невідкладно після здійснення таких дій звернутися з клопотанням про проведення обшуку до слідчого судді. Слідчий суддя розглядає таке клопотання згідно з вимогами статті 234 цього Кодексу, перевіряючи, крім іншого, чи дійсно були наявні підстави для проникнення до житла чи іншого володіння особи без ухвали слідчого судді. Якщо прокурор відмовиться погодити клопотання слідчого про обшук або слідчий суддя відмовить у задоволенні клопотання про обшук, встановлені внаслідок такого обшуку докази є недопустимими, а отримана інформація підлягає знищенню в порядку, передбаченому статтею 255 цього Кодексу.
Клопотання та додатки до нього не містять інформації (документів) про звернення органу досудового розслідування до суду з клопотанням в порядку ч. 3 ст. 233 КПК України.
Крім того, оцінюючи можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, слід зазначити про відсутність у доданих до матеріалів клопотання інформації щодо призначення експертиз відносно вилученого майна.
Так, дослідивши викладені у клопотанні доводи, надані матеріали, враховуючи відповідно до вимог ст. 173 КПК, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 170-173, 175, 233, 309, 372, 392, 532 КПК України,
У задоволенні клопотання прокурора Святошинської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 про накладення арешту в кримінальному провадженні за № 12020100080001732 від 01.04.2020, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 203-2 КК України, відмовити.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Святошинський районний суд м. Києва протягом п'яти днів з дня її оголошення, а для особи, без виклику якої було постановлено ухвалу, строк апеляційного оскарження обчислюється з дня отримання нею копії даної ухвали.
Слідчий суддя: ОСОБА_1