Справа № 758/1127/21
24 березня 2021 року м. Київ
Подільський районний суд м. Києва у складі
головуючого судді - Якимець О. І.,
за участю секретаря судового засідання Гайдай К. В.,
учасники справи:
позивач ОСОБА_1 не з'явився,
відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитна установа «Європейська кредитна група» не з'явився,
розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитна установа «Європейська кредитна група» про визнання недійсним договору про надання фінансового кредиту,
позивач звернувся в суд із позовом до відповідача у якому просить визнати договір про надання фінансового кредиту від 04 вересня 2020 року, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Європейська кредитна група» недійсним.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що відповідачем надано фінансову послугу шляхом укладення договору за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи, шляхом оформлення заявки на отримання кредиту. Під час укладення спірного договору позивача письмово не повідомлено про умови споживчого договору, чим порушено ЗУ «Про споживче кредитування». Наводить доводи, що підписання спірного договору не відповідає вимогам ч. 6 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію», оскільки прийняття пропозиції укладення такого здійснюється за допомогою заповнення формуляра заяви, що не відповідає обставинам укладення спірного договору. Заборгованість відсутня, а відтак зобов'язання виконане. Таким чином, оскільки недійсність спірного договору встановлена законом, а тому у відповідності до ст. ст. 203, 205, 207 ЦК України, Закону України «Про захист прав споживачів» просить позов задовольнити. Вирішити питання судового збору у відповідності до ст. 141 ЦПК України.
Відповідачем подано відзив, який містить заперечення на позов. Наводить аргументи, що відповідачем надано фінансову послугу шляхом направлення пропозиції у вигляді комерційного електронного повідомлення укласти електронний договір на офіційному веб-сайті в мережі Інтернет, заповнивши відповідний формуляр заяви. Таким чином, саме з моменту заповнення заяви електронний договір був укладений, тобто дотримано ЗУ «Про електронну комерцію». Щодо форми укладення спірного договору то така також була дотримана, адже договір був підписаний за допомогою одноразового індикатора, що відповідає вимогам чинного законодавства. Щодо форми спірного договору наводить аргументи, що на нього не поширюється дія ЗУ «Про споживче кредитування», оскільки такий договір укладався строкам до одного місяця. Зобов'язання за оспорюваним договором не виконано, що підтверджено доказами. У відповідності до ст. ст. 625, 1050, 1054 ЦК України просить у позові відмовити.
08 лютого 2021 року ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання.
23 лютого 2021 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
У судове засідання позивач не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про місце, дату та час цього засідання. Разом із позовною заявою позивачем подано клопотання про розгляд справи у його відсутності.
У судове засідання відповідач не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про місце, дату та час цього засідання. Разом із відзивом подано заяву про розгляд справи без участі представника відповідача, заперечує проти позову та просить у такому відмовити.
Згідно з ч.2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши дійсні обставини справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов до наступного.
Суд установив, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитна установа «Європейська кредитна група» розміщено публічну пропозицію на укладення договору про надання фінансового кредиту (оферта) на укладення договору про надання фінансового кредиту на сайті товариства. Договір про надання фінансового кредиту складається із цієї публічної пропозиції оферти та індивідуальної частини договору (п. п. 1.1, 1.4 договору оферти).
04 вересня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитна установа «Європейська кредитна група» (товариство) та ОСОБА_1 (клієнт) укладено індивідуальну частину договору про надання фінансованого кредиту № 3283514282/551847 (далі договір).
Відповідно до умов договору товариство надало клієнту фінансовий кредит у розмірі 4000,00 грн, а клієнт зобов'язується повернути його та сплатити проценти за користування кредитом. Кредит надається строком на 30 днів, тобто до 03 жовтня 2020 року, але у будь-якому разі діє до повного виконання клієнтом зобов'язань за цим договором. За користування кредитом клієнт сплачує товариству 912,5 % річних від суми кредиту в розрахунку 2,5 % на добу. Тип процентної ставки - фіксована. Повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюється згідно з графіком розрахунків, який є невід'ємною частиною договору (п. п. 1.1- 1.3, 2.1 договору).
Сума нарахованих процентів становить у розмірі 3000,00 грн, що підтверджено графіком розрахунків, який міститься у додатку № 1 до договору.
Відповідно до інформаційної довідки Товариства з обмеженою відповідальністю «Платежі Онлайн» через платіжний сервіс «Platon» буда проведена успішна транзакція типу «виплата» у розмірі 4000,00 грн на картку НОМЕР_1 , що відповідає номеру картки, який вказаний ОСОБА_1 у п. 7 договору.
Разом із тим, суд зазначає, що паспортні дані клієнта, зазначені в оспорюваному договорі, повністю відповідають паспортним даним позивача, що підтверджено фотом клієнта з паспортом у власних руках.
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (частина третя статті 215 ЦК України).
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» (далі Закон) зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону).
Згідно з ч. 5 ст. 11 Закону пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Відповідно до ст. 12 Закону якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до абзацу другого ч. 2 ст. 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Згідно з ст. 652 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 цього Кодексу договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Із матеріалів справи суд установив, що оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора шляхом направлення смс-коду на номер НОМЕР_2 , який вказаний позивачем у анкеті даних та вводячи смс-код позивач підтвердив підписання оспорюваного договору, а відтак суд прийшов до висновку, що встановлена обставина підтверджує укладення договору між сторонами.
Отже, враховуючи наведене вище, суд прийшов до переконання, що договір, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму, а відтак вважається таким, що укладений у письмовій формі у відповідності до ст. ст. 205, 207 ЦК України.
Разом із тим, аналіз змісту умов договору засвідчує, що останній містить усі істотні умови для відповідного виду договору з яких сторони досягли згоди, а відтак суд прийшов до переконання, що відсутні підстави для визнання його недійсним в силу прямої вказівки закону, на що посилався позивач у позовній заяві, а тому доводи останнього з цього питання суду оцінює критично, адже спростовані встановленими обставинами.
Щодо доводів позивача про застосування до оспорюваного договору умов Закону України «Про споживче кредитування», то такі оцінюються судом критично, адже на правовідносини за оспорюваним договором не розповсюджується дії цього Закону, оскільки кредит надано строком до одного місяця, що відповідає вимогам Закону (п. 1.7 договору, п. 1 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про споживче кредитування»).
Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України та відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України п. 7 постанови № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06 листопада 2009 року правочин може бути визнаний недійсним лише на підставах, визначених законом, та із застосування наслідків недійсності, передбачених законом. Підставами недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовленні ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Таким чином, під час розгляду справи судом останній не встановив законних підстав недійсності договору, адже позивачем цього не доведено у відповідності до вимог ст. ст. 76-80 ЦПК України.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 2 ст. 81 ЦПК України).
Відповідно до ч. ч. 5, 6 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
З врахуванням викладеного, суд дійшов до висновку про те, що відповідачем подано належні та допустимі докази укладення між сторонами 03 лютого 2020 року договору про надання фінансового кредиту № 3371011828/480168 та отримання позивачем кредиту у розмірі 5000,00 грн, а відтак відсутні підстави для визнання договору недійсним, а тому у позові необхідно відмовити за недоведеністю.
У відповідності до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн, які необхідно покласти на останнього.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 17, 76-80, 259, 265, 273, 354, пунктом 3 розділу ХІІ «Прикінцеві положення» ЦПК України, суд
у позові ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитна установа «Європейська кредитна група» про визнання недійсним договору про надання фінансового кредиту від 04 вересня 2020 року № 3283514282/551847, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Європейська кредитна група» недійсним - відмовити.
Судові витрати покласти на позивача ОСОБА_1 .
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Строк апеляційного оскарження може бути поновлено у відповідності до ч.2 ст.354 Цивільного процесуального кодексу України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Учасники справи:
позивач ОСОБА_1 , місце проживання - АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ;
відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитна установа «Європейська кредитна група», місцезнаходження - місто Київ, вулиця Нижній Вал, будинок № 51, код ЄДРПОУ 40203427.
Повне судове рішення складено 24 березня 2021 року.
Суддя О. І. Якимець