Справа № 357/12522/20
2/357/284/21
Категорія 69
іменем України
25 березня 2021 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді - Орєхова О. І. ,
за участі секретаря - Ломако Є. О.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду № 2 в м. Біла Церква цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, -
В грудні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, мотивуючи тим, що 31.07.1999 року вона зареєструвала шлюб з відповідачем по справі ОСОБА_2 . 23 березня 2006 року шлюб між ними було розірвано. Від спільного проживання у них народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Син на даний момент навчається в Університеті державної фіскальної служби України на 2 курсі, денна форма навчання. Відповідач на утримання сина матеріальної допомоги не надає, не зважаючи на те, що згідно законодавства зобов'язаний це робити. Вона не в змозі самостійно утримувати їхнього сина, у зв'язку з тим, що йому необхідні кошти на проїзд до місця навчання, проживання, одяг, харчування, підручники тощо, що й зумовило необхідність звернення до суду. Відповідач здорова, працездатна людина матеріально забезпечений, аліменти на користь інших осіб не сплачує. Просила суд стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на її користь на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти у розмірі 1/4 частину з всіх видів його заробітку ( доходу ), але не менше 50 % від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з дня пред'явлення позову ідо досягнення сином 23 років, за умови, що він буде продовжувати навчання ( а. с. 1-3 ).
Ухвалою судді 21 січня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у вищезазначеній справі. Постановлено провести розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням ( викликом ) сторін ( а. с. 20-21 ).
В судове засіданні після оголошення перерви з 24.03.2021 року, про що свідчить наявний протокол судового засідання ( а. с. 29-31 ) позивач ОСОБА_1 не з'явилася, надала до суду заяву, яка отримана судом 25.03.2021 року за вх. № 14267, в якій просила розгляд справи проводити у її відсутність.
Відповідач ОСОБА_2 після оголошення перерви в судовому засіданні 24.03.2021 року в судове засідання не з'явився, 24.03.2021 року за вх. № 14060 судом отримано заяву, в якій останній позов визнав та просив розглядати справу без його участі ( а. с. 33 ).
Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Оскільки учасники справи в судове засідання не з'явилися, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши матеріали справи, враховуючи пояснення надані сторонами в судовому засідання 24.03.2021 року, вважає, що позовні вимоги позивача ОСОБА_1 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання, підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Судом встановлені фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.
В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі з 1999 року по 2006 рік, що не спростовано сторонами.
23 березня 2006 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано, про що в матеріалах справи свідчить свідоцтво про розірвання шлюбу від 24 січня 2007 року, серія НОМЕР_1 , видане Відділом реєстрації актів цивільного стану Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області ( а. с. 8 ).
Встановлено, що від шлюбу у подружжя народилася дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що в матеріалах справи свідчить копія свідоцтва про народження, Серія НОМЕР_2 , виданого Відділом реєстрації актів громадянського стану Білоцерківського управління юстиції від 12 липня 2001 року, актовий запис № 798, де батьками є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ( а. с. 7 ).
Звертаючись до суду з вказаними вимогами, позивач зазначає, що відповідач на утримання сина матеріальної допомоги не надає, не зважаючи на те, що згідно законодавства зобов'язаний це робити, а вона не в змозі самостійно утримувати їхнього сина, тому вимушена звернутися з вищевказаними вимогами в судовому порядку.
Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дні, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин ( фактів ), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 2 статті 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення.
Частиною 5, 6 статті 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (ч. 3 ст. 51 Конституції України).
Правовідносини щодо обов'язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання, і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу).
Так, обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання після досягнення повноліття (незалежного від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18 років, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Відповідно до ч. 1 ст. 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка або син, а також самі дочка або син, які продовжують навчання.
Відповідно до ч. 3 ст. 199 СК України, право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Згідно з статтею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів із урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів із одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим із батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Відповідно до ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
В п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» зазначено, що обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів:1) досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
У відповідності до п. 17 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Отже, обов'язковою умовою стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини є навчання, право на утримання припиняється у разі припинення навчання.
Навчання, крім побутових витрат, також потребує значних коштів на придбання літератури, методичного матеріалу, щоденного виділення коштів на харчування та транспорт.
Обов'язок утримувати дитину є рівною мірою обов'язком як матері, так і батька, при чому обов'язком особистим, індивідуальним, який не залежить від віку батьків.
Згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
З довідки за вих. № 11/14-16 від 28 січня 2021 року, яка видана Університетом державної фіскальної служби України ОСОБА_3 вбачається, що він дійсно навчається в Університеті державної фіскальної служби України на 2 курсі освітнього рівня бакалавр, денної форми навчання Навчально-наукового інституту економіки, оподаткування та митної справи, за спеціальністю «Облік та оподаткування», група ОПБ-19-1. Зарахований 01 вересня 2019 року. Строк закінчення 30 червня 2023 року. Навчається за рахунок коштів фізичних та юридичних осіб ( а. с. 24 ).
З наявних в матеріалах справи квитанцій, які надані позивачем до позову вбачається, що за навчання в Університеті ДФС України, за кожний місяць ОСОБА_3 сплачує 2 700 гривень ( а. с. 11 ).
Крім того, згідно Договору № 20046461 від 31.08.2020 року, який укладений між Університетом державної фіскальної служби України та ОСОБА_3 вбачається, що ОСОБА_3 дійсно є студентом денної форми навчання за освітнім ступенем бакалавр за спеціальністю 071 «Облік і оподаткування», де загальна плата за надання освітньої послуги та порядок розрахунків, загальна вартість освітньої послуги на момент укладання Договору становить ( без урахування рівня інфляції ) 80 907 гривень. Замовник щомісяця здійснює оплату за освітні послуги у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Виконавця ( п.1.1., 4.1., 4.7. Договору ).
В судовому засіданні 24.03.2021 року позивач наголошувала, що вона не в змозі самостійно утримувати сина, вона несе витрати по сплаті за навчання сина, надає кошти на проїзд до місця навчання, проживання, одяг, харчування, підручники тощо.
Як встановлено в судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 не надає допомоги сину під час навчання.
Отже, судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_3 є повнолітньою, навчається на денній формі навчання, а відтак потребує матеріальної допомоги, оскільки саме по собі перебування на денній формі навчання свідчить про неможливість її працевлаштування впродовж часу навчання.
Встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 знаходиться на утриманні позивача ОСОБА_1 , що не спростовано з боку відповідача.
З довідки, виданої Коженицькою сільською радою Білоцерківського району Київської області від 11 грудня 2020 року за вих. № 02-33-348 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 вбачається, що згідно облікових документів вона дійсно зареєстрована та проживає в АДРЕСА_1 та має такий склад сім'ї: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 - мати; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - син. Всього три особи ( а. с. 10 ).
Згідно ч.1 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджується за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Встановлено в судовому засіданні 24.03.2021 року, що відповідач ОСОБА_2 працює, одержує заробітну плату, у зв'язку з чим має можливість утримувати дитину.
Як в судовому засіданні 24.03.2021 року так і звертаючись до суду 24.03.2021 року з заявою про розгляд справи за відсутності відповідача останній позов визнав ( а. с. 29-31, 33 ).
Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнають учасника справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставини або добровільності їх визнання.
Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Тому, враховуючи вищенаведені обставини, матеріальне становище дитини та батька, матеріальне становище платника аліментів, визнання позову з боку відповідача, суд приходить до висновку, що з відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 підлягають стягненню аліменти на користь позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який продовжує навчання, у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходів), для дитини відповідного віку, починаючи з 11 грудня 2020 року, і до закінчення навчання, але не пізніш ніж до досягнення сином двадцяти трьох років.
Згідно ч. 1 ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Згідно п. 3 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно із ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Отже, з відповідача ОСОБА_2 підлягає стягненню на користь держави судовий збір у сумі 840,80 гривень ( вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок ).
Згідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 16, 182, ч.1 ст. 191, ст. ст. 192, 198-200 СК України, ст. ст. 4, 12, 13, 19, 76, 77, 81, 82, 206, 133, 141, 211, 247, 265, 273, 353, 354, п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, ст. 51 Конституції України, Пленумом Верховного Суду України №3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», Законом України «Про судовий збір», суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, - задовольнити.
Стягувати з відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти на користь позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який продовжує навчання, у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходів), для дитини відповідного віку, починаючи з 11 грудня 2020 року, і до закінчення навчання, але не пізніш ніж до досягнення сином двадцяти трьох років.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у сумі 840,80 гривень ( вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок ).
Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць - підлягає негайному виконанню.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ( адреса реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 );
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ).
Повне судове рішення складено 25 березня 2021 року.
Рішення надруковано в нарадчій кімнаті в одному примірнику.
СуддяО. І. Орєхов