Провадження № 22-ц/803/3889/21 Справа № 173/1527/20 Суддя у 1-й інстанції - Петрюк Т. М. Доповідач - Макаров М. О.
Категорія 27
16 березня 2021 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді Макарова М.О.
суддів - Демченко Е.Л., Куценко Т.Р.
при секретарі - Керімовій-Бандюковій Л.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» на рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 19 січня 2021 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, -
У вересні 2020 року товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» звернулося із поздо ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Позовні вимоги Товариства мотивовані тим, що 04 травня 2007 року між ЗАТ «ОТП Банк» (правонаступником якого є АТ «ОТП Банк», який в свою чергу відступив права вимоги до ТОВ «ОТП Факторинг Україна) та ОСОБА_1 , було укладено кредитний договір № МL-300/0224/2007, за яким позичальник отримав кредитні кошти у розмірі 63 065,00 доларів США з кінцевим терміном повернення 04 травня 2017 року.
З метою забезпечення повного і своєчасного виконання боргових зобов'язань за вищевказаним кредитним договором між ЗАТ «ОТП БАНК» і ОСОБА_1 , і ОСОБА_2 , було укладено договір Іпотеки (майнова порука) № PCL-308/0224/2007, предметом якого є квартира, загальною площею 67.3 кв.м., житловою площею 40.1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до п.4.4. Договору Іпотеки, вартість предмета Іпотеки становить 454 967,00 грн. Згідно з умовами договору купівлі-продажу кредитного портфеля від 12 листопада 2010 року ПАТ «ОТП Банк» у відповідності до ст. 512, 514, 1077-1079, 1082, 1084 ЦК України відступив, а ТОВ «ОТП Факторинг Україна» прийняло право вимоги за кредитним договором № МL-300/0224/2007 від 04 травня 2007 року, укладеним між ЗАТ «ОТП Банк» та відповідачем.
Крім того, рішенням Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 14 січня 2015 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» суму боргу за кредитним договором № МL-300/0224/2007 від 04 травня 2007 року в сумі 876 577,63 грн., з яких: 770176,36 грн., - заборгованість по кредиту; 30311,57 грн., заборгованість за відсотками; 1000000 грн. - пеня; 3654 грн. судові витрати. Дане рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області на сьогоднішній день фактично не виконане, що підтверджується роздруківкою інформації з автоматизованої системи виконавчого провадження по боржнику ОСОБА_1 , довідкою ТОВ «ОТП Факторинг Україна» від 31 серпня 2020 року про стан боргу, що й стало причиною звернення до суду.
Враховуючи викладене, позивач просив звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за договором іпотеки від 04 травня 2007 року № PCL-308/0224/2007 в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» за кредитним договором № МL-300/0224/2007 від 04 травня 2007 року, укладеного із закритим акціонерним товариством «ОТП Банк», в розмірі 900487,93 грн., шляхом проведення прилюдних торгів з початковою ціною, визначеною за процедурою, яка передбачена законом України «Про виконавче провадження», на рівні не нижчому ніж звичайні ціни на цей вид майна визначеної на підставі оцінки майна, проведеної суб'єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
Рішенням Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 19 січня 2021 року відмовлено у задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна».
Рішення суду мотивоване тим, що сторони погодили в укладеному договорі Іпотеки, обов'язкове направлення вимоги (Іпотечного повідомлення) Іпотекодавцю про усунення порушень до початку процедури звернення стягнення на предмет Іпотеки. Проте доказів того, що відповідачам надсилалась письмова вимога (Іпотечне повідомлення) про усунення порушень або виконання основного зобов'язання не надано. Таким чином суд вважав, що позивачем порушений порядок звернення стягнення на предмет Іпотеки, визначений ЗУ «Про Іпотеку» та погоджений сторонами в укладеному договорі Іпотеки.
В апеляційній скарзі товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що посилання суду на порушення порядку звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку ст. 35 ЗУ “Про іпотеку” є необґрунтованим, оскільки він стосується виключно позасудового врегулювання та жодним чином не позбавляє позивача на звернення до суду для захисту своїх порушених прав.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а рішення скасувати, з огляду на наступне.
Так, матеріалами справи та судом першої інстанції встановлено, що 04 травня 2007 року між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 , було укладено кредитний договір № МL-300/0224/2007, за яким останній отримав кредитні кошти у розмірі 63065,00 доларів США з кінцевим терміном повернення 04 травня 2017 року.
Встановлено, що позивач належним чином виконав покладені на нього обов'язки за укладеним кредитним договором, а саме видав споживачу кредит в сумі 63065,00 дол. США, що підтверджується випискою по особовому рахунку.
Крім того, 04 травня 2007 року з метою забезпечення повного і своєчасного виконання боргових зобов'язань за вищевказаним кредитним договором між ЗАТ «ОТП БАНК» і ОСОБА_1 , з ОСОБА_2 було укладено договір Іпотеки (майнова порука) № PCL-308/0224/2007, предметом якого є квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до п. 4.4 Договору Іпотеки, вартість предмета Іпотеки становить 454 967,00 грн..
Встановлено, що рішенням Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 14 січня 2015 року стягнуто з ОСОБА_1 суму боргу за кредитним договором № МL-300/0224/2007 від 04 травня 2007 року в сумі 876 577,63 грн., з яких: 770176,36 грн. - заборгованість по кредиту; 42401,27 грн. - заборгованість за відсотками; 100000,00 грн. - пеня.
Оскільки відповідачем заборгованість за укладеним кредитним договором не погашається і рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 14 січня 2015 року відповідачем не виконане, позивач просив звернути стягнення на предмет іпотеки за укладеним з відповідачем договором Іпотеки.
Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 ст. 509 ЦК України визначено, що зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі статтями 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 цього Кодексу).
Відповідно до ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику ( грошові кошти) у такій самі сумі або речі, визначеними родовими ознаками, у такій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядок, що встановлені договором.
Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (стаття 575 ЦК України).
Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про іпотеку» іпотекою визнається вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника в порядку, встановленому цим Законом.
Згідно з ч. 1 ст. 7 ЗУ «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.
Частина 1 ст. 12 ЗУ «Про іпотеку» передбачає, що у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.
Частинами 1, 3 ст. 33 ЗУ «Про іпотеку» визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Частиною 1 ст. 35 ЗУ «Про іпотеку» визначено, що у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.
Разом з цим, ч. 2 ст. 35 ЗУ «Про іпотеку» визначено, що положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.
Отже, за змістом ч. 1 ст. 12, ч. 1 ст. 33 та ст. 35 ЗУ «Про іпотеку» реалізації права іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки передує реалізація ним права вимагати дострокового виконання основного зобов'язання.
І лише тоді, якщо останнє не виконане чи неналежно виконане, іпотекодержатель, якщо інше не передбачено законом, може звертати стягнення на предмет іпотеки. Недотримання цих правил є перешкодою для звернення стягнення на предмет іпотеки, але не перешкоджає іпотекодержателю звернутися з позовом до боржника про виконання забезпеченого іпотекою зобов'язання відповідно до ч. 2 ст. 35 Закону.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про обов'язкову необхідність направлення банком письмової вимоги про усунення порушень на адресу іпотекодавців перед зверненням до суду із вказаним позовом.
Також судом першої інстанції не було враховано обставин, встановлених у рішенні Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 14 січня 2015 року, яким стягнуто з ОСОБА_1 борг за кредитним договором № МL-300/0224/2007 від 04 травня 2007 року в загальній сумі 876 577,63 грн.
Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частини четверта статті 82 ЦПК України).
Наявність судового рішення про стягнення заборгованості не позбавляє кредитора права задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Колегією суддів встановлено, що рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 14 січня 2015 року не виконане.
Будучи належним чином повідомленими про розгляд справи, відповідачі на спростування заявлених позовних вимог відзив не надали, як і не надали належних доказів на підтвердження виконання чи часткового виконання рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 14 січня 2015 року.
Стаття 41 ЗУ «Про іпотеку» визначає, що реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього Закону.
Таким чином, ЗУ «Про іпотеку» визначає спеціальний порядок звернення стягнення на предмет іпотеки, у тому числі деякі специфічні правила для здійснення реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Статтею 39 ЗУ «Про іпотеку» встановлено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмету іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його
в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню
з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.
Встановивши наявність заборгованості за кредитним договором, порушення обов'язків іпотекодавцем щодо виконання взятих на себе кредитних зобов'язань, зокрема невиконання рішення суду, яким з них стягнуто виниклу кредитну заборгованість, колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав у іпотекодержателя вимагати звернення стягнення на передану в іпотеку квартиру, з метою погашення заборгованості за кредитним договором.
Крім того, колегія суддів вважає, що сума заборгованості яка визначена позивачем не підлягає застосуванню, оскільки рішенням Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 14 січня 2015 року стягнуто достроково з ОСОБА_1 всю суму боргу за кредитним договором № МL-300/0224/2007 від 04 травня 2007 року в розмірі 876 577,63 грн., а тому після цього рішення сума боргу визначається на підставі ст. 625 ЦК України.
Разом з тим, відповідно до ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.
Мораторій є відстроченням виконання зобов'язання, а не звільненням від його виконання.
Відтак мораторій на стягнення майна, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, установлений Законом, не передбачає втрати кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов'язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусово стягувати (відчужувати без згоди власника) цей предмет іпотеки (застави).
Отже, вказаний Закон є правовою підставою, що не дає змоги органам і посадовим особам, які здійснюють примусове виконання рішень про звернення стягнення на предмет іпотеки та провадять конкретні виконавчі дії, вживати заходи, спрямовані на примусове виконання таких рішень стосовно окремої категорії боржників чи іпотекодавців, які підпадають під дію положень цього Закону на період його чинності.
Таким чином, звернення стягнення на предмет іпотеки на час дії Закону не підлягає примусовому виконанню.
На вказане суд першої інстанції уваги не звернув, в зв'язку із чим дійшов передчасного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна».
Оскаржуване рішення як таке, що суперечить нормам матеріального та процесуального права підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна».
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» підлягає стягненню судовий збір по 2 627,50 грн. з кожного.
Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 376 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» - задовольнити частково.
Рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 19 січня 2021 року - скасувати.
Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки - задовольнити частково.
Звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру загальною площею 67.3 кв.м., житловою площею 40.1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за договором іпотеки від 04 травня 2007 року № PCL-308/0224/2007 в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» за кредитним договором № МL-300/0224/2007 від 04 травня 2007 року, укладеного із закритим акціонерним товариством «ОТП Банк», в розмірі 876577,63 грн., шляхом проведення прилюдних торгів з початковою ціною, визначеною за процедурою, яка передбачена законом України «Про виконавче провадження», на рівні не нижчому ніж звичайні ціни на цей вид майна визначеної на підставі оцінки майна, проведеної суб'єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
Виконання рішення суду відстрочити до закінчення дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» судовий збір в розмірі по 2 627,50 грн. з кожного.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий суддя М.О. Макаров
Судді Е.Л. Демченко
Т.Р. Куценко