Провадження № 22-ц/803/2044/21 Справа № 209/2395/20 Суддя у 1-й інстанції - Багбая Є. Д. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю.
Категорія 57
25 березня 2021 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді - Петешенкової М.Ю.,
суддів - Городничої В.С., Лаченкової О.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у м. Дніпрі цивільну справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 09 листопада 2020 року
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», третя особа ОСОБА_2 про захист прав споживачів,-
У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вищевказаним позовом посилаючись на те, що 24 березня 2020 року через термінал АТ КБ «ПриватБанк» ТS202412, розташований за адресою: Дніпропетровська область м. Кам'янське, пр. Тараса Шевченка, буд. 9, помилково перерахував грошові кошти в розмірі 7500 гривень на картковий рахунок № НОМЕР_1 , який належав ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивач зазначає, що грошові кошти призначалися брату вищезазначеної особи ОСОБА_2 , який будучи єдиним спадкоємцем померлого ОСОБА_3 , не звертався і не збирається звертатися до нотаріальної контори з заявою про відкриття спадщини.
Після звернення до банку 03 квітня 2020 року з заявою про повернення коштів отриманих без достатньої правової підстави, він отримав відповідь про неможливість повернення коштів та у разі звернення до банку особи зі свідоцтвом про право на спадщину, банком буде розглянута можливість перерахування коштів.
У зв'язку з викладеним, просить суд визнати за ним право на отримання грошових коштів в сумі 7500,00 грн. та зобов'язати АТ КБ «ПриватБанк» перерахувати грошові кошти у вказаному розмірі на його картковий рахунок у банку.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 09 листопада 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення мотивовано тим, що грошові кошти були перераховані банком на чітку вказівку позивача, який сам зазначив реквізити отримувача грошових коштів, тому вина банку в даному випадку відсутня. Судом не встановлено іншої можливості отримання грошових коштів з рахунку померлого клієнта банку крім отримання їх спадкоємцем при пред'явленні відповідного свідоцтва про право на спадщину.
Не погодившись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що на момент помилкового переказу грошових коштів, рахунок померлого ОСОБА_3 мав бути закритим банком, і такої ситуації не мало статися, оскільки на момент перерахування коштів працівники банку були обізнані про смерть власника рахунку. ОСОБА_2 являється єдиним спадкоємцем померлого ОСОБА_3 , проте він спадщину не приймав і приймати не збирається, тому іншої можливості повернути помилково перераховані кошти іншим способом, ніж за рішенням суду, не має.
АТ КБ «ПриватБанк» подало відзив на апеляційну скаргу, в якому просило залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду без змін, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 24 березня 2020 року ОСОБА_1 через термінал АТ КБ «ПриватБанк» ТS202412, що розташований за адресою: Дніпропетровська область м. Кам'янське, пр. Тараса Шевченка, 9, помилково перерахував грошові кошти в розмірі 7500,00 гривень на картковий рахунок № НОМЕР_1 , який належав ОСОБА_3 (а.с.8).
Останній є братом ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтв про народження (а.с.17,18).
На момент перерахування коштів, тобто 24 березня 2020 року, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с. 19).
02 квітня 2020 року позивач звернувся до банку із заявою про повернення грошових коштів отриманих без достатньої правової підстави та просив повернути йому грошові кошти (а.с. 10).
В травні 2020 року позивач отримав відповідь про неможливість повернення коштів та рекомендовано звернутися до банку особі, яка є спадкоємцем померлого, з відповідними підтверджуючими документами, а саме свідоцтвом про право на спадщину щоб отримати грошові кошти (а.с. 11).
Порядок здійснення переказів встановлено Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» та Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року №22.
Згідно ст. 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (далі - Закон) банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. Банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, яке міститься в документі на переказ готівки, протягом операційного часу в день надходження цього документа до банку.
Відповідно до ст. 30 Закону переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.
Згідно ст. 32 Закону банки зобов'язані виконувати доручення клієнтів, що містяться в документах на переказ, відповідно до реквізитів цих документів.
Платник несе відповідальність за відповідність інформації, зазначеної ним в документі на переказ, суті операції, щодо якої здійснюється цей переказ (ст. 33 Закону).
Порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використання, передбачений Положенням Про здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів, затвердженим Постановою НБУ від 05 листопада 2014 року №705, якою викладені загальні вимоги до безпеки здійснення платіжних операцій та управління ризиками.
Користувач зобов'язаний контролювати рух коштів за своїм рахунком та повідомляти емітента про операції які не виконувалися користувачем (пункт 5 розділу 6 зазначеного положення).
Емітент у разі здійснення недозволеної або некоректно виконаної платіжної операції, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися або які були виконані некоректно, негайно відшкодовує платнику суму такої операції та, за необхідності, відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції (пункт 8 розділу 6 положення).
Положення передбачає обов'язок емітента (банку) відновити залишок на рахунку клієнта у випадку здійснення помилкового або неналежного переказу.
Визначення поняття «помилковий переказ» та «неналежний переказ» міститься у п. 1.24 ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», а саме:
-помилковий переказ - рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини банку або іншого суб'єкта переказу відбувається її списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому цієї суми у готівковій формі;
-неналежний переказ - рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій формі, тобто у випадках наявності вини банку або ініціатора переказу у здійсненні платежу.
Водночас пунктом 5 розділу 6 Постанови передбачено обов'язок користувача контролювати рух коштів за свої рахунком, а пунктом 8 розділу 6 розмежовує ризики та відповідальність користувача за збитки від здійснення операцій моментом повідомлення користувача банку про втрату електронного платіжного засобу або втрату чи розповсюдження стороннім особам інформації про ідентифікацію.
ОСОБА_1 зазначає, що 24 березня 2020 року ним здійснено операцію по перерахуванню коштів 7500,00 грн. за допомогою терміналу самообслуговування АТ КБ “ПриватБанк”.
Позивач власноручно ввів реквізити для здійснення переказу грошових коштів, після здійснення операції отримав чек, в якому зазначені реквізити транзакції, а саме: відправник; рахунок одержувача; отримувач коштів.
Згідно ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші обмеження його права щодо розпорядження грошовими коштами, не передбачені законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.
Згідно ст. 1071 ЦК України банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 1228 Цивільного кодексу України право на вклад входить до складу спадщини незалежно від способу розпорядження ними. Усі кошти, які знаходяться на рахунку, є вкладом. Зазначені кошти належать спадкоємцям після прийняття спадщини відповідно до ст. 1268 Цивільного кодексу України та мають бути видані їм на підставі свідоцтва про право на спадщину, відповідно до ст. 1296 Цивільного кодексу України.
Вклад або депозит перебуває на зберіганні в банку або в іншій фінансовій установі до моменту запиту спадкоємця. Спадкоємець може звернутися по кошти у будь-який час після смерті спадкодавця.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції врахував, що грошові кошти були перераховані банком за вказівкою позивача, який сам зазначив реквізити отримувача грошових коштів, у зв'язку з чим дійшов обґрунтованого висновку про відсутність вини банку у здійсненій операції, а тому отримати грошові кошти з рахунку померлого клієнта може лише спадкоємець за пред'явленням відповідного свідоцтва про право на спадщину.
Доводи апеляційної скарги з приводу того, що рахунок померлого ОСОБА_3 мав бути закритим, оскільки на момент перерахування коштів банк був обізнаний про смерть власника рахунку, підлягають відхиленню, оскільки належними та допустимими доказами позивачем не підтверджені.
Посилання в апеляційній скарзі на пункт 142 розділу 14 Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків - резидентів і нерезидентів, затвердженої Постановою правління НБУ №492 від 12 листопада 2003 року, яким встановлено обов'язок банку закрити поточні рахунки, колегією суддів не приймаються, оскільки такий обов'язок у банку виникає лише після виплати коштів спадкоємцю(ям) та іншим особам на підставі документів, визначених законодавством України.
Аргументи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_2 будучи єдиним спадкоємцем померлого ОСОБА_3 спадщину не приймав та не збирається приймати, не є підставою для скасування правильного по суті та законного рішення суду, оскільки прийняття спадщини є його правом, а не обов'язком.
Таким чином, переглядаючи справу, відповідно до вимог 367 ЦПК України в межах доводів та вимог апеляційної скарги, за наявними в справі доказами, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення без змін.
Згідно ст. 141 ЦПК України, судові витрати, у зв'язку з переглядом судового рішення, розподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 09 листопада 2020 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий: М.Ю. Петешенкова
Судді: В.С. Городнича
О.В. Лаченкова