Провадження № 22-ц/803/775/21 Справа № 202/3757/17 Суддя у 1-й інстанції - Бєльченко Л. А. Суддя у 2-й інстанції - Пищида М. М.
24 березня 2021 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого - Пищиди М.М.
суддів - Деркач Н.М., Куценко Т.Р.
за участю секретаря судового засідання - Бондаренка В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “Інвестиційно-лізінгова компанія “Рента” на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 07 серпня 2020 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Інвестиційно-лізінгова компанія “Рента” до ОСОБА_1 , треті особи - Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондаренко Ростислав Олександрович, ОСОБА_2 , Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській області, Комунальне підприємство “Жилсервіс-5” Дніпровської міської ради про скасування запису про реєстрацію права власності,-
У червні 2017 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , треті особи - Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондаренко Ростислав Олександрович, ОСОБА_2 , Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській області, Комунальне підприємство “Жилсервіс-5” Дніпровської міської ради про скасування запису про реєстрацію права власності.
Заявлені позовні вимоги обґрунтовано тим, що 22.03.2016 року ТОВ “Інвестиційно-лізінгова компанія “Рента” набуло право власності на нежитлове приміщення у будівлі гуртожитку літ. А-2 на першому поверсі, поз. 1-14, загальною площею 208,2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, серія та № 296, виданого 22.03.2016 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Тараненко Р.В.
Позивач зазначив, що на території вказаного нерухомого майна перебувають невідомі особи. Ним було подано заяву про вчинення кримінального правопорушення до СУ ГУНП в Дніпропетровській області.
Під час досудового розслідування встановлено, що за зазначеною адресою перебував ОСОБА_2 , у зв'язку з чим ТОВ «ІЛК «Рента» звернулося до суду з позовом щодо примусового виселення вказаної особи з вищезазначеного приміщення.
Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 21.11.2016 року по справі № 202/3241/16-ц позовні вимоги ТОВ «ІЛК «Рента» було задоволено.
Особи, котрі знаходилися у належному на праві власності ТОВ «ІЛК «Рента» приміщенні, в обґрунтування правомірності свого перебування надали договір купівлі-продажу, відповідно якого ніби - то вказане приміщення належить їм.
Згодом з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивачу стало відомо, що приміщення АДРЕСА_2 належить на праві власності ОСОБА_3 , відповідачу у справі, на підставі договору купівлі-продажу серія та номер 2435, посвідченого 24.11.2016 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондаренком Р.О.
Позивач вказав, що ним було отримано висновок експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи № 304-17 по вищезазначеному кримінальному провадженню, відповідно до якого нежитлове приміщення № 1 площею 171,9 кв.м., яке складається з поз. 1-10 по АДРЕСА_3 є частиною нежитлового приміщення № 25, що розташовано в будівлі гуртожитку літ. А-2 на першому поверсі по АДРЕСА_3 .
Також експертом зазначено про те, що в указаному будинку не існувало і не існує приміщення № 1 площею 171,9 кв.м., яке складається з поз. 1-10.
У зв'язку з цим позивач вважає договір купівлі-продажу № 2435 від 24.11.2016 року недійсним.
Позивач зазначив, що ТОВ «ІЛК «Рента» стало власником приміщення АДРЕСА_4 22.03.2016 року, а ОСОБА_3 став власником нежитлового приміщення № 1 - 24.11.2016 року, тобто вже після набуття ТОВ «ІЛК «Рента» права власності.
Оскільки об'єкт, право власності на який набув відповідач, є частиною об'єкта нерухомого майна, власником якого є ТОВ «ІЛК «Рента», а останнє не відчужувало частину належного йому нерухомого майна будь-яким особам, відповідач незаконно набув право власності на вищезазначений об'єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення № 1.
У зв'язку з викладеним, позивач просив суд визнати договір купівлі-продажу нежитлового приміщення серії та номер 2435, виданий 24.11.2016 року та посвідчений приватним нотаріусом Бондаренком Р.О., недійсним та усунути перешкоди ТОВ «ІЛК «Рента» у користуванні нерухомим майном, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 шляхом виселення ОСОБА_3 з нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
В подальшому позивач, посилаючись на ті ж самі підстави, заявою від 04.10.2017 року уточнив позовні вимоги та виклав їх у наступній редакції: просив скасувати запис про право власності № 14497785, внесений до Реєстру прав власності на нерухоме майно на підставі договору купівлі-продажу нежитлового приміщення серія та номер 2435, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондаренком Р.О. 24.11.2016 року. (а.с. 89-91т.1).
Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 07 серпня 2020 року у задоволенні позову ТОВ «Інвестиційно-лізингова компанія «Рента» до ОСОБА_3 , треті особи - Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондаренко Ростислав Олександрович, ОСОБА_2 , Регіональне відділення Фонду Державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській області, Комунальне підприємство «Жилсервіс-5» Дніпровської міської ради про скасування запису про реєстрацію права власності - відмовлено (а.с.73-75, т.3).
Не погодившись з рішенням суду, ТОВ «Інвестиційно-лізингова компанія «Рента» звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити (а.с.167-172).
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції було неповно та неправильно встановлено деякі обставини, що мають значення для справи, внаслідок неправильного дослідження і оцінки наданих суду доказів.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за потрібне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що за ТОВ «ІЛК «Рента» 24.03.2016 року на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, серія та № 296, виданого 22.03.2016 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Тараненко Р.В., зареєстровано право власності на нежитлове приміщення у будівлі гуртожитку літ. А-2 на першому поверсі, поз. 1-14, загальною площею 208,2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 12-13,14 т. 1).
Встановлено, що за заявою ТОВ «ІЛК «Рента» про вчинення кримінального правопорушення СУ ГУНП в Дніпропетровській області було відкрито кримінальне провадження № 12016040000000471 від 10.06.2016 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України з приводу того, що невстановлені особи шляхом обману заволоділи нежитловим приміщенням в гуртожитку літ. А-2 на 1-му поверсі, поз. 1-14 загальною площею 208,2 кв.м. та а1 ганок, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , чим завдано значну матеріальну шкоду ТОВ «ІЛК «Рента».
Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 15.09.2016 року встановлено, що вказане нежитлове приміщення в гуртожитку літ. А-2 на 1-му поверсі, поз. 1-14 загальною площею 208,2 кв.м. та а1 ганок, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 було зайнято ОСОБА_2 та виселено останнього із зайнятого приміщення (а.с. 10-11, т.1).
Вказаним рішенням також встановлено, що ОСОБА_2 на час ухвалення рішення на праві власності належало нежитлове приміщення № 1 площею 171,9 кв.м., яке складається з поз. 1-10 по АДРЕСА_3 , на підставі договору купівлі-продажу від 16.02.2016 року, укладеного з ОСОБА_4 .
Відповідно до висновку експерта від 12.04.2017 року за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи № 304-17 по кримінальному провадженню № 12016040000000471 нежитлове приміщення № 1 площею 171,9 кв.м., яке складається з поз. 1-10 по АДРЕСА_3 , є частиною нежитлового приміщення № 25, що розташовано в будівлі гуртожитку літ. А-2 на першому поверсі по АДРЕСА_3 , яке належить на праві власності ТОВ «ІЛК «Рента». Також експертом зазначено, що в указаному будинку не існувало і не існує приміщення № 1 площею 171,9 кв.м., яке складається з поз. 1-10 (а.с. 16-38 т. 1).
Також встановлено, що ОСОБА_4 набув право власності на вказане нежитлове приміщення на підставі рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровська області від 03.12.2015 року по справі № 184/2042/15-ц за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ВАТ «Будівельно-монтажна фірма «Дніпроважбуд» про визнання договору дійсним, визнання права власності на нерухоме майно та стягнення заборгованості з орендної плати. Вказаним рішенням задоволено позовні вимоги ОСОБА_4 , визнано дійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 01.03.2013 року укладений між ОСОБА_4 та ВАТ «Будівельно-монтажна фірма «Дніпроважбуд», визнано за ОСОБА_4 право власності на нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_5 у будівлі літ. А-5 нежитлове приміщення № 1 поз. 1-27, загальною площею 538 кв.м., та на нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_3 , у будинку літ. А-2 нежитлове приміщення № 1 поз. 1-10, загальною площею 171,9 кв.м. та стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 заборгованість з орендної плати у розмірі 5000,00 грн. (а.с. 77-78 т. 2).
В подальшому ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу серія та номер 2435, посвідченим 24.11.2016 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондаренком Р.О., продав нежитлове приміщення № 1 площею 171,9 кв.м., яке складається з поз. 1-10 по АДРЕСА_3 відповідачу ОСОБА_3 (а.с. 40-41 т. 1).
Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22.06.2016 року, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29.11.2017 року, рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 03.12.2015 року скасовано та ухвалено нове про відмову ОСОБА_4 у задоволенні позову (а.с. 70-72 т. 2).
Водночас, постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.03.2010 року у справі № 40/287, залишеної без змін постановою Вищого господарського суду України від 15.06.2010 року, частково задоволено позов Регіонального відділення Фонду державного майна України в Дніпропетровській області, визнано неправомірним включення до статутного фонду ВАТ «Будівельно-монтажна фірма «Дніпроважбуд» гуртожитків у місті Дніпропетровську, зокрема, гуртожитка за адресою: АДРЕСА_3 ; визнано недійсним наказ Комітету економіки Дніпропетровської обласної ради народних депутатів від 27.01.1995 року № 114 в частині включення в уставний фонд ВАТ «Будівельно-монтажна фірма «Дніпроважбуд» цих гуртожитків; визнано недійсним Акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу ВАТ «Будівельно-монтажна фірма «Дніпроважбуд», затвердженого заступником голови Дніпропетровського облвиконкому від 21.12.1994 року в частині включення в уставний фонд ВАТ «Будівельно-монтажна фірма «Дніпроважбуд» гуртожитків, зокрема, гуртожитка за адресою: АДРЕСА_3 ; визнано право власності за державою в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області на вказані гуртожитки, зокрема на гуртожиток за адресою: АДРЕСА_3 ; вилучено з незаконного володіння ВАТ «Будівельно-монтажна фірма «Дніпроважбуд» вказані гуртожитки.
В подальшому, з метою реалізації житлових прав мешканців гуртожитку, на виконання Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області звернулося до Дніпропетровської міської ради з проханням розглянути на черговій сесії питання щодо прийняття у комунальну власність територіальної громади об'єктів державної власності, в тому числі гуртожиток по АДРЕСА_3 разом з об'єктами інженерної інфраструктури.
На сесії Дніпропетровської міської ради 30.11.2011 року прийнято рішення № 40/17 про надання згоди на прийняття в комунальну власність територіальної громади міста гуртожитків, до складу яких входив і гуртожиток за адресою: АДРЕСА_3 , які були вилучені з незаконного володіння ВАТ «Будівельно-монтажна фірма «Дніпроважбуд», з передачею на баланс КП «Житлово-експлуатаційне підприємство № 26».
Актом від 31.05.2012 року приймання-передачі основних засобів, КП «Житлово-експлуатаційне підприємство № 26» на підставі рішення Дніпропетровської міської ради від 30.11.2011 року № 40/17 було прийнято на баланс гуртожиток по АДРЕСА_3 .
Таким чином, станом на час розгляду справи гуртожиток за адресою: АДРЕСА_3 перебуває у комунальній власності територіальної громади міста на балансі КП «Жилсервіс-5» Дніпровської міської ради.
Крім того, судом встановлено, що рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 13.04.2017 року по справі № 202/436/17, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 03.05.2018 року та постановою Верховного Суду від 26.11.2019 року, задоволено позовні вимоги керівника Дніпропетровської місцевої прокуратури №1 Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області до ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_2 про витребування майна із чужого володіння; витребувано у ОСОБА_3 на користь держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області нежитлове приміщення, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_6 нежитлове приміщення №1 поз. 1-10, загальною площею 171,9 кв. м. (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 842937612101) (а.с. 23-25, 169-171 т. 2).
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з відсутності правових підстав для задоволення позову, оскільки позивачем ТОВ «ІЛК «Рента» не доведено належними та допустимими доказами порушення його прав з боку відповідача ОСОБА_3 , з урахуванням того, що рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 13.04.2017 року по справі № 202/436/17, яке набрало законної сили, нежитлове приміщення № 1 площею 171,9 кв.м., яке складається з поз. 1-10 по АДРЕСА_3 , витребувано у ОСОБА_3 на користь держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.
Відповідно до вимог статті 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною першою статті 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасники справи розпоряджаються своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст.. 13 ЦПК).
Згідно зі статтею 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).
За приписами статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Неподання стороною позивача належних і допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог є підставою для висновку суду про недоведеність та необґрунтованість позовних вимог, оскільки вони ґрунтуються лише на припущеннях.
Звернувшись до суду з цим позовом, позивач вказує на порушення відповідачем ОСОБА_3 його права власності на нежитлове приміщення у будівлі гуртожитку літ. А-2 на першому поверсі, поз. 1-14, загальною площею 208,2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 та просить скасувати запис про право власності відповідача № 14497785 на нежитлове приміщення № 1 площею 171,9 кв.м., яке складається з поз. 1-10 по АДРЕСА_3 .
Однак, як встановлено під час розгляду справи, вказане нежитлове приміщення № 1 площею 171,9 кв.м., яке складається з поз. 1-10 по АДРЕСА_3 витребувано у відповідача ОСОБА_3 на користь держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, тобто його власником на час розгляду справи є держава, а не відповідач ОСОБА_3 .
Враховуючи зазначене, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки ТОВ «ІЛК «Рента» не доведено належними та допустимими доказами порушення його прав з боку відповідача ОСОБА_3 , з урахуванням того, що рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 13.04.2017 року по справі № 202/436/17, яке набрало законної сили, нежитлове приміщення № 1 площею 171,9 кв.м., яке складається з поз. 1-10 по АДРЕСА_3 , витребувано у ОСОБА_3 на користь держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області.
Колегія суддів вважає безпідставними твердження апелянта про те, що суд першої інстанції прийшов до помилково висновку про фактично зменшення позивачем позовних вимог, з огляду на наступне.
З матеріалів справи, вбачається, що ТОВ «ІЛК «Рента» 02 червня 2017 року подано позов, в якому позивач просив суд: визнати договір купівлі-продажу нежитлового приміщення серії та номер 2435, виданий 24.11.2016 року та посвідчений приватним нотаріусом Бондаренком Р.О., недійсним та усунути перешкоди ТОВ «ІЛК «Рента» у користуванні нерухомим майном, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 шляхом виселення ОСОБА_3 з нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.2-9, т.1)
Однак, в подальшому позивач, посилаючись на ті ж самі підстави, заявою від 04.10.2017 року уточнив позовні вимоги та просив змінити та викласти існуючі позовні вимоги у наступній редакції: просив скасувати запис про право власності № 14497785, внесений до Реєстру прав власності на нерухоме майно на підставі договору купівлі-продажу нежитлового приміщення серія та номер 2435, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондаренком Р.О. 24.11.2016 року (а.с. 89-91, т.1).
Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків місцевого суду, зводяться до переоцінки доказів і незгоди із висновками суду щодо обставин справи.
Відповідно до ч.1 ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що з'ясувавши в достатньо повному об'ємі права та обов'язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи та давши їм правову оцінку, суд першої інстанції постановив рішення, що відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами.
На підставі наведеного та враховуючи, що апеляційна скарга не містить доводів щодо неправильності рішення суду, які б були підставою для його скасування, колегія суддів приходить до висновку, що підстави для скасування чи зміни рішення суду відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Інвестиційно-лізінгова компанія “Рента” - залишити без задоволення.
Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 07 серпня 2020 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до чинного законодавства.
Судді: