Справа № 820/4542/18
Провадження № 2-а/638/28/21
Іменем України
26 лютого 2021 року м. Харків
Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді Шишкіна О.В.,
за участю секретаря Комлєвої К.С.,
розглянувши в порядку спрощеного провадження у залі суду м. Харкова адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Інспектора ПП м. Харків в УПП в Харківській області ДПП - Коваленко Ю.Д., про визнання дій протиправними та скасування постанови,
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Інспектора ПП м. Харків в УПП в Харківській області ДПП - Коваленко Ю.Д. про визнання дій протиправними та скасування постанови, в обґрунтування якого вказав, що 31 травня 2018 року інспектором патрульної поліції м. Харків в Управління патрульної поліції у Харківській області Департаменту патрульної поліції Коваленко Юлією Дмитрівною (далі- Відповідачка) відносно ОСОБА_1 , винесена Постанова про накладення адміністративного стягнення по справі, про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі Серія ВР № 328419.
Відповідно до винесеної Постанови позивача визнано винним у здійсненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.122 КУпАГІ України. Як зазначено в постанові, я порушив п. 8, 4 Правил дорожнього руху України, а саме вимоги дорожнього знаку 3.21 «В'їзд заборонено». У зв'язку з чим, відповідачем було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 гривень..
Позивач вважає, що дана постанова винесена є незаконною, винесеною з порушенням чинного законодавства, оскільки не містить доказів вчинення адміністративного правопорушення, справу розглянуто з порушенням закону на місці вчинення правопорушення, позивачу не було забезпечено права, передбачені ст. 271, 275 КУпАП.
Позивач, з урахуванням збільшених позовних вимог, просив суд визнати дії Інспектора ПП м. Харків в УПП в Харківській області ДПП - Коваленко Ю.Д. протиправними, скасувати постанову Інспектора ПП м. Харків в УПП в Харківській області ДПП - Коваленко Ю.Д. серії ВР № 328419 від 31.05.2018 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП, провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, стягнути з відповідача суми сплаченого штрафу у розмірі 674 грн.
Позивач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав суду заяву, в якій просив справу розглядати за його відсутності.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином і в установленому законом порядку.
Відповідач відзиву на позовну заяву не подав.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що постановою Інспектора ПП м. Харків в УПП в Харківській області ДПП - Коваленко Ю.Д. ВР № 328419 від 31.05.2018 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 грн 00 коп.
Згідно з постановою фактичною підставою притягнення позивача до адміністративної відповідальності було те, що він 31.05.2018 о 12:57 год у м. Харкові по пр-т. Науки, 12, керуючи автомобілем BMW e24 cabrio, порушив вимогу дорожнього знаку 3.21 «В'їзд заборонено», чим порушив вимоги п. 8.4 ПДРУ України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Із змісту позовної заяви вбачається, що спір між позивачем та відповідачем виник з приводу того, що позивач вважає дії відповідача протиправними, а постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення незаконною, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, а також порушення процедури розгляду справи.
Порядок оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення врегульований статтею 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до пункту третього частини першої статті КУпАП постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Звертаючись із позовною заявою позивач не погоджується з обставинами, викладеними в оскаржуваній постанові серії ВР № 328419 від 31.05.2018року, а також посилається на порушення процедури розгляду справи.
Відповідно до ст. 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення органи Національної поліції розглядають, крім іншого, справи про адміністративні правопорушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, частини 1, 2, 3 статті 122.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Згідно з ч.4 ст.258 Кодексу України про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 4 ст. 285 Кодексу України про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу, копія постанови уповноваженої посадової особи у справі про адміністративне правопорушення вручається особі, щодо якої її винесено, на місці вчинення правопорушення.
Позивач посилався на рішення Конституційного Суду України від 26.05.2015 № 5-рп/2015 у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення, в якому КС України зазначив, що підстав для ототожнення місця вчинення адміністративного правопорушення з місцем розгляду справи про таке правопорушення немає, а словосполучення «на місці вчинення правопорушення» і «за місцем його вчинення», які містяться у статтях 258, 276 Кодексу, мають різне цільове спрямування і різний правовий зміст. Зокрема, словосполучення «за місцем його вчинення», застосоване у положенні частини першої статті 276 Кодексу, за якою «справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення», вказує на місцезнаходження органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення у межах його територіальної юрисдикції згідно з адміністративно-територіальним устроєм України. Таким чином, Конституційний Суд України дійшов висновку, що словосполучення «за місцем його вчинення», яке міститься в положенні частини першої статті 276 Кодексу, визначає адміністративно-територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення.
Однак, вже після прийняття Конституційним Судом України зазначеного рішення, норми Кодексу України про адміністративні правопорушення та, зокрема, ст. 258 зазнали змін, а відповідно вимоги ч. 4 ст. 258 - постанова у справі про адміністративне правопорушення виноситься на місці вчинення правопорушення.
Таким чином доводи позивача про порушення процедури та розгляду на місці вчинення правопорушення справи є безпідставними та не заслуговують на увагу.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Отже, в адміністративних справах щодо оскарження рішень та дій суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його вини. Така презумпція вини покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.
Частина 1 статті 122 КУпАП передбачає відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.
Згідно статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до стаття 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідачем не надано доказів в підтвердження обґрунтованості та правомірності прийняття постанови про накладення адміністративного стягнення на позивача за вказане вище правопорушення.
Отже, керуючись приписами наведених норм законодавства, оцінивши надані сторонами до матеріалів справи докази, враховуючи, що відповідачем не доведено правомірність встановлення адміністративного правопорушення, законність дії щодо складання постанови про адміністративне правопорушення суд дійшов висновку про скасування оскаржуваної постанови та задоволення позову в цій частині вимог. З огляду на те, що у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю складу адміністративного правопорушення, суд вважає необхідним також закрити провадження у даній справі про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
З урахуванням зазначених обставин, суд вважає, що постанова про накладення на позивача адміністративного стягнення за скоєння адміністративного правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП, у вигляді штрафу в розмірі 255 грн, підлягає скасуванню із закриттям провадження по справі.
При цьому суд зазначає, що позовні вимоги про визнання дій Інспектора ПП м. Харків в УПП в Харківській області ДПП - Коваленко Ю.Д. протиправними задоволенню не підлягають, оскільки ст. 286 КАС України, якою передбачені особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, такі повноваження у суду відсутні.
Щодо вимоги позивача про стягнення на його користь з відповідача грошових коштів у сумі 674 грн у зв'язку з добровільною сплатою штрафу, суд зазначає, що відповідно до ст. 286 КАС України, якою врегульовано особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, не передбачено вирішення питання щодо повернення грошових коштів, сплачених добровільно як оплата штрафу.
Водночас суд роз'яснює позивачу право відшкодування шкоди завданої незаконним рішенням суб'єкта владних повноважень в порядку цивільного судочинства.
З урахуванням викладеного суд задовольняє позовні вимоги частково, скасовує постанову серії ВР № 328419 від 31.05.2018 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП відносно ОСОБА_1 , та закриває провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП
Керуючись ст. 2, 72-77, 79, 90, 134, 139, 241-246, 286 КАС України, суд
ухвалив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Інспектора ПП м. Харків в УПП в Харківській області ДПП - Коваленко Ю.Д., про визнання дій протиправними та скасування постанови - задовольнити частково.
Постанову Інспектора патрульної поліції м. Харків в Управління патрульної поліції в Харківській області ДПП - Коваленко Ю.Д., серії ВР №328419 від 31.05.2018 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП - скасувати.
Провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції (м. Харків, вул. Шевченка, 315-А, код ЄДРПОУ 40108646) на користь держави судовий збір в сумі 352 (триста п'ятдесят дві) грн 40 коп.
Рішення суду може бути оскаржено протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду через Дзержинський районний суд м. Харкова разом із одночасним надісланням копії апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 26 лютого 2021 року.
Суддя О.В. Шишкін