22 березня 2021 року
м. Київ
справа №761/26187/19
провадження № 61-3091ск21
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Калараша А. А., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду від 27 січня 2020 року та на постанову Київського апеляційного суду від 20 січня 2021 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «СЕТАМ», приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Мілоцького Олега Леонідовича, ОСОБА_2 , третя особа Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «АЛЬФА-БАНК» про визнання електронних торгів недійсними, скасування протоколу проведення електронних торгів та акту державного виконавця про проведення електронних торгів,
В липні 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, просив визнати електронні торги від 10 червня 2019 року, проведені ДП «СЕТАМ» щодо реалізації лоту № 351837, недійсними, скасувати протокол проведення прилюдних торгів № 411693 від 10 червня 2019 року щодо реалізації лоту № 351837 та акт приватного виконавця Мілоцького О.Л. про проведені електронні торги від 13 червня 2019 року щодо реалізації автомобіля.
Рішенням Шевченківського районного суду від 27 січня 2020 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 20 січня 2021 року, відмовлено у задоволенні позовних вимог.
26 лютого 2021 року ОСОБА_1 подав засобами поштового зв'язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Шевченківського районного суду від 27 січня 2020 року та на постанову Київського апеляційного суду від 20 січня 2021 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.
Вивчивши подану касаційну скаргу, суд дійшов висновку, що вона не може бути прийнята до розгляду, виходячи з таких підстав.
Касаційна скарга подана поза межами строку касаційного оскарження.
Відповідно до статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Оскаржувана постанова проголошена 20 січня 2021 року. Відомості про дату виготовлення повного тексту у тексті постанови відсутні, в зв'язку з чим строк касаційного оскарження обчислюється з дати проголошення постанови та сплинув 19 лютого 2021 року. Касаційну скаргу подано 26 лютого 2021 року, тобто, поза межами строку касаційного оскарження.
Скаржник посилається на те, що копію оскаржуваної постанови отримано його представником 26 січня 2021 року, що підтверджується відповідною розпискою в матеріалах справи, проте, разом з касаційною скаргою жодних доказів отримання копії оскаржуваного рішення скаржником не додано, а перевірити матеріали справи на наявність таких доказів суд позбавлений можливості на стадії вирішення питання про відкриття провадження, оскільки матеріали справи витребовуються лише після відкриття касаційного провадження.
Крім того, скаржник не порушує питання про поновлення строку касаційного оскарження, а суд в контексті статті 13 ЦПК України позбавлений права за власної ініціативи вирішувати такого роду процедурні питання.
За таких підстав, касаційна скарга не може бути прийнята судом до розгляду та на підставі частини третьої статті 393 ЦПК України підлягає залишенню без руху.
Також скаржником не виконані в повній мірі вимоги статті 392 ЦПК України щодо оформлення касаційної скарги.
У цій справі скаржник оскаржує в касаційному порядку судові рішення, право на касаційне оскарження яких передбачене пунктом 1 частини першої статті 389 ЦПК України.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України в касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
Касаційна скарга всупереч вимогам статті 392 ЦПК України не містить чітких посилань на підстави касаційного оскарження. Скаржник узагальнено посилається на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, натомість, чітко не зазначає підставу касаційного оскарження та її обґрунтування.
Суд касаційної інстанції нагадує скаржнику положення статті 13 ЦПК України, відповідно до якої суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Верховний Суд роз'яснює скаржнику положення статті 400 ЦПК України, відповідно до якої переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
За правилами частини восьмої статті 394 ЦПК України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються, зокрема, підстава (підстави) відкриття касаційного провадження.
Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що належне зазначення скаржником підстав для касаційного оскарження є обов'язковою умовою щодо оформлення касаційної скарги, виконання якої необхідно для коректного зазначення підстав касаційного оскарження в ухвалі про відкриття касаційного провадження у справі та для подальшого розгляду касаційної скарги.
Скаржником не виконано вимоги законодавства стосовно зазначення підстав касаційного оскарження, в зв'язку з чим касаційна скарга не відповідає вимогам статті 392 ЦПК України.
Суд касаційної інстанції роз'яснює, що скаржнику для усунення даного недоліку, а також з метою недопущення подвійного тлумачення змісту касаційної скарги, необхідно надати до суду уточнену касаційну скаргу, в якій згрупувати, систематизувати та чітко зазначити підставу(и) касаційного оскарження судових рішень у відповідності до визначеного статтею 389 ЦПК України переліку підстав для касаційного оскарження судових рішень та їх відповідне мотивування.
Тобто, заявнику слід чітко зазначити конкретний (конкретні) пункт (пункти) частини другої статті 389 ЦПК України, який (які) відповідно до змісту касаційної скарги є підставою (підставами) для подачі даної касаційної скарги та відповідне обґрунтування (посилання на норму закону, правові висновки Верховного Суду, висловлені в подібних правовідносинах тощо) з урахуванням вимог цієї ухвали.
Крім того, за подання касаційної скарги не сплачений судовий збір.
Разом зі скаргою ОСОБА_1 подав заяву про звільнення від сплати судового збору, в обґрунтування якої посилається на незадовільний майновий стан, який не дозволяє сплатити судовий збір у необхідному розмірі, на підтвердження чого надає довідку від 23 лютого 2021 року, видану Дарницькою районною філією Київського міського центру зайнятості (вих.№263.1-876/21), за змістом якої довідка видана ОСОБА_1 про те, що він зареєстрований у Дарницькій районній філії КМЦЗ як безробітний з 17 лютого 2021 року, а у виплаті допомоги по безробіттю йому відмовлено.
Вивчивши подане клопотання, суд дійшов висновку, що воно не підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.
Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням зменшити суму судового збору або звільнити від його сплати за умови, якщо:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є: військовослужбовці; батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Наведений перелік є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.
Суд бере до уваги те, що скаржник перебуває на обліку в державному центрі зайнятості як безробітний, йому відмовлено у виплаті допомоги по безробіттю, що дає підстави для висновку про можливий скрутний майновий стан скаржника, проте, цивільним процесуальним законодавством суд не наділений повноваженнями звільняти від сплати судового збору за наявності тих підстав, які не передбачені переліком умов , за яких особа може бути звільнена від сплати судового збору, а тому у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору слід відмовити.
Суд роз'яснює, що скаржник не позбавлений права звернутися повторно з таким клопотанням з зазначенням підстав, визначених частиною першою статті 8 Закону України «Про судовий збір».
Оскільки відсутні підстави для звільнення від сплати судового збору, то суду необхідно розрахувати його розмір на загальних підставах.
Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України «Про судовий збір».
За правилами частини 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
З позовною заявою, в якій заявлено дві позовні вимоги немайнового характеру, ОСОБА_1 звернувся до суду в липні 2019 року.
За правилами статті 4 Закону України «Про судовий збір» в редакції, чинній на час звернення з позовом, за подання фізичною особою позовної заяви немайнового характеру розмір судового зборку дорівнює 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про судовий збір» у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Таким чином, за дві вимоги немайнового характеру до суду першої інстанції підлягав сплаті судовий збір у розмірі 768,40 грн за кожну.
За правилами статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання фізичною особою касаційної скарги на рішення суду розмір судового збору дорівнює 200% ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, скарги.
Таким чином, за подання касаційної скарги підлягає сплаті судовий збір у розмірі 3073,60 грн (768,40х2х200%-3073,60).
Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до УК у Печерському районі/Печерський район/22030102, код ЄДРПОУ: 38004897, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007, ККДБ: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд.055)».
На підтвердження сплати судового збору необхідно надати суду оригінал документу, що підтверджує його сплату, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
За таких підстав касаційна скарга не може бути прийнята судом до розгляду, оскільки оформлена з недотриманням вимог статті 392 ЦПК України та подана поза межами строку касаційного оскарження, а питання про поновлення строку скаржник не порушує.
Керуючись статтями 185, 261, 393 ЦПК України,
Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду від 27 січня 2020 року та на постанову Київського апеляційного суду від 20 січня 2021 року залишити без руху.
Надати для усунення зазначених вище недоліків строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали до касаційної скарги застосовуються наслідки, передбачені процесуальним законодавством.
Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя А. А. Калараш