Ухвала
24 березня 2021 року
м. Київ
справа № 753/3548/17
провадження № 61-2073ск21
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Луспеника Д. Д. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 04 березня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 19 червня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Національного банку України, треті особи: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», про стягнення грошових коштів,
У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з указаним вище позовом.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 04 березня 2019 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду
від 19 червня 2019 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
У липні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду
із касаційною скаргою на рішення Дарницького районного суду м. Києва
від 04 березня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду
від 19 червня 2019 року.
Ухвалою Верховного Суду від 31 липня 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху з наданням строку для усунення її недоліків, а саме запропоновано заявнику надати суду виправлену касаційну скаргу, яка за формою і змістом повинна відповідати вимогам статті 392 ЦПК України, із зазначенням повного найменування третьої особи у справі, дати отримання копії судового рішення суду апеляційної інстанції та адреси електронної пошти, а також сплатити судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 16 000,00 грн та надати суду документи, що підтверджують його сплату. Зазначено строк виконання ухвали, а також попереджено про наслідки її невиконання.
Ухвалою Верховного Суду від 17 жовтня 2019 року відмовлено
ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 04 березня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 19 червня 2019 року, продовжено ОСОБА_1 встановлений ухвалою Верховного Суду від 31 липня 2019 року процесуальний строк для сплати судового збору. Зазначено строк виконання ухвали, а також попереджено про наслідки її невиконання.
Ухвалою Верховного Суду від 02 березня 2020 року заяви ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору залишено без розгляду, касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 04 березня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду
від 19 червня 2019 року визнано неподаною та повернуто заявнику (провадження № 61-14052ск19).
У червні 2020 року ОСОБА_1 вдруге звернулася до Верховного Суду
із касаційною скаргою на рішення Дарницького районного суду м. Києва
від 04 березня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду
від 19 червня 2019 року.
Ухвалою Верховного Суду від 09 липня 2020 року поновлено
ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження судових рішень, касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху з наданням строку для усунення її недоліків, а саме запропоновано заявнику надати уточнену редакцію касаційної скарги із посиланням на підставу (підстави) касаційного оскарження відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України. Зазначено строк виконання ухвали, а також попереджено про наслідки її невиконання.
Ухвалою Верховного Суду від 29 жовтня 2020 року відмовлено
у задоволенні заяви ОСОБА_1 про повернення суми сплаченого судового збору. Продовжено ОСОБА_1. строк для усунення недоліків касаційної скарги, вказаних в ухвалі Верховного Суду від 09 липня 2020 року. Зазначено строк виконання ухвали, а також попереджено про наслідки її невиконання.
Ухвалою Верховного Суду від 23 грудня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва
від 04 березня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду
від 19 червня 2019 року визнано неподаною та повернуто заявнику, заяву ОСОБА_1 про повернення судового збору задоволено та зобов'язано Управління Державної казначейської служби України у Печерському районі м. Києва повернути ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі
16 000,00 грн (провадження № 61-9440ск20).
30 січня 2021 року ОСОБА_1 втретє звернулася до Верховного Суду
із касаційною скаргою на рішення Дарницького районного суду м. Києва
від 04 березня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду
від 19 червня 2019 року.
Ухвалою Верховного Суду від 19 лютого 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху з наданням строку для усунення її недоліків, а саме запропоновано заявнику уточнити касаційну скаргу із посиланням на підставу (підстави) касаційного оскарження відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України, а також на випадки, передбачені частиною третьою статті 394 ЦПК України, сплатити судовий збір за подання касаційної скарги і надати документи, що підтверджують його сплату. Зазначено строк виконання ухвали, а також попереджено про наслідки її невиконання.
У березні 2021 року на виконання вимог ухвали Верховного Суду
від 19 лютого 2021 року ОСОБА_1 надіслала уточнену касаційну скаргу разом із доданими до неї матеріалами, в якій посилається на підстави касаційного оскарження судових рішень та обґрунтовує підстави для поновлення строку на касаційне оскарження. Проте, вимоги ухвали Верховного Суду від 19 лютого 2021 року не виконано в частині сплати судового збору за подання касаційної скарги.
В уточненій касаційній скарзі ОСОБА_1 порушує клопотання про звільнення її від сплати судового збору на підставі частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів», однак заявник не звільнена від сплати судового збору з цих підстав, про що зазначено судом касаційної інстанції в ухвалі від 19 лютого 2021 року.
Відповідно до пункту 22 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Згідно з частиною третьою статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.
Дійсно, вкладник за договором депозиту є споживачем фінансових послуг,
а банк їх виконавцем та несе відповідальність за неналежне надання цих послуг, проте ОСОБА_1 не укладала з Національним банком України договорів банківського вкладу, за якими просить суд відшкодувати грошові кошти, а отже не є споживачем послуг відповідача у цій справі.
Таким чином, аналіз оскаржуваних судових рішень у справі не дають підстави для висновку про те, що ОСОБА_1 у даному випадку звільнена від сплати судового збору за подання касаційної скарги
у розумінні Закону України «Про захист прав споживачів», а тому підстави для задоволення клопотання відсутні.
Ураховуючи викладене, заявник у відведений судом строк, станом
на 24 березня 2021 року, ухвалу Верховного Суду від 19 лютого 2021 року
у повному обсязі не виконав, що перешкоджає суду касаційної інстанції вирішити питання про відкриття касаційного провадження, а тому касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва
від 04 березня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду
від 19 червня 2019 року підлягає визнанню неподаною та поверненню заявникові.
Відповідно до частини третьої статті 185, частини другої статті 393 ЦПК України у разі невиконання ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху вона вважається неподаною та повертається заявникові.
Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору відмовити.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 04 березня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 19 червня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Національного банку України, треті особи: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», про стягнення грошових коштів вважати неподаною та повернути заявникові.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Д. Д. Луспеник