19 березня 2021 року
м. Київ
справа № 2-2756/11
провадження № 61-3103ск21
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Ігнатенка В. М., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Виконавчий комітет Новокропивницької сільської ради,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2 ,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 9 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Новокропивницької сільської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2 , про визнання права власності на самочинне будівництво,
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Виконавчого комітету Новокропивницької сільської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2 , про визнання права власності на самочинне будівництво.
Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 28 грудня 2011 року позов задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок загальною площею 60,2 кв.м, житловою площею 21,5 кв.м; сарай загальною площею 13,5 кв.м, розташовані на АДРЕСА_1 .
У вересні 2019 року ОСОБА_4 , який не брав участі у справі, проте вважає, що суд вирішив питання про його права та інтереси, оскаржив рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 28 грудня 2011 року в апеляційному порядку.
Ухвалами Львівського апеляційного суду від 6 вересня 2019 року відкрито апеляційне провадження, від 13 листопада 2019 року призначено справу до розгляду.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 9 лютого 2021 року ОСОБА_3 залучено до участі у справі як правонаступника позивача ОСОБА_1 .
Не погоджуючись із ухвалою Львівського апеляційного суду від 9 лютого 2021 року, ОСОБА_3 26 лютого 2021 року подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказане судове рішення.
Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження, суд дійшов наступних висновків.
Згідно зі статтею 25 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України Верховний Суд переглядає у касаційному порядку судові рішення, ухвалені судами першої та апеляційної інстанцій.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у пунктах 2 і 3 частини першої статті 389 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Підставою касаційного оскарження ухвали Львівського апеляційного суду від 9 лютого 2021 рокузаявник вказує порушення норм процесуального права. Зазначає, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для залучення до участі у справі правонаступника. Вважає, що апеляційне провадження у справі не могло бути відкрите у зв'язку зі смертю позивача ОСОБА_1 і підлягає закриттю.
Згідно з положеннями частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Згідно з частиною шостою статті 394 ЦПК України ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.
Зі змісту касаційної скарги та оскаржуваного судового рішення вбачається, що скарга заявника є необґрунтованою і наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності зазначеного судового рішення.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, Львівський апеляційний судвиходив із того, що ОСОБА_1 був власником житлового будинку на АДРЕСА_1 , право власності на який було зареєстроване за ним на підставі рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 28 грудня 2011 року. ОСОБА_3 , який прийняв спадщину після ОСОБА_1 за законом, є власником вказаного будинку.
Судом апеляційної інстанції за матеріалами справи установлено, що ОСОБА_1 звернувся з позовом до Виконавчого комітету Новокропивницької сільської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2 , про визнання права власності на самочинне будівництво.
Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 28 грудня 2011 року позов задоволено; визнано за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок загальною площею 60,2 кв.м, житловою площею 21,5 кв.м; сарай загальною площею 13,5 кв.м, розташовані на АДРЕСА_1 .
Також апеляційний суд установив, що ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
11 грудня 2014 року ОСОБА_3 отримав свідоцтво про право на спадщину за законом. До складу спадщини входив, зокрема, житловий будинок на АДРЕСА_1 .
Згідно змісту статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вказаним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає.
Відповідно до частин першої та четвертої статті 25 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України здатність мати цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.
Згідно із частиною першою статті 42 ЦПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи.
Здатність мати цивільні процесуальні права та обов'язки сторони, третьої особи, заявника, заінтересованої особи (цивільна процесуальна правоздатність) мають усі фізичні і юридичні особи (стаття 46 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 47 ЦПК України здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи.
У разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу (стаття 55 ЦПК України).
Установивши, що спірні правовідносини допускають правонаступництво, суд апеляційної інстанції правильно застосував положення закону та за наявності правових підстав залучив до участі у справі ОСОБА_3 .
Доводи касаційної скарги про те, що апеляційне провадження у справі не могло бути відкрите у зв'язку зі смертю позивача і підлягає закриттю, касаційний суд відхиляє, оскільки ОСОБА_1 набув статусу сторони у справі після відкриття провадження судом першої інстанції.
Посилання заявника на застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 127/328/17, відхиляються касаційним судом, оскільки вказане судове рішення ухвалене за інших установлених судами обставин справи.
Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваного судового рішення, касаційна скарга ОСОБА_3 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 9 лютого 2021 року є необґрунтованою, додержання судом апеляційної інстанції норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а наведені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про незаконність судового рішення.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, Верховний Суд виходить із того, що у даній справі сторонам надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних правовідносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованого та правильного висновку суду апеляційної інстанції.
Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 7 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. При цьому право на суд не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, і такі обмеження не можуть зашкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 36 рішення у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom) від 21 лютого 1975 року та пункт 27 рішення у справі «Пелевін проти України» від 20 травня 2010 року.
Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
Оскільки оскаржуване судове рішення є законним і обґрунтованим, ухваленим із додержанням норм процесуального права й підстави для його скасування відсутні, у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 9 лютого 2021 року суд відмовляє.
Керуючись статтями 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 9 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Новокропивницької сільської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2 , про визнання права власності на самочинне будівництво.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: С. О. Карпенко
В. М. Ігнатенко
В. А. Стрільчук