Іменем України
24 березня 2021 року
Київ
справа №826/6671/16
адміністративне провадження №К/9901/20672/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Берназюка Я.О., Чиркіна С.М., розглянувши у письмовому провадженні в касаційному порядку справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту фінансів Міністерства оборони України, Міністерства оборони України про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, за касаційною скаргою Міністерства оборони України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва у складі колегії суддів Федорчука А.Б., Кобилянського К.М., Мазур А.С. від 05.10.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів Глущенко Я.Б., Пилипенко О.Є., Кузьмишиної О.М. від 20.12.2016,
Короткий зміст позовних вимог
1. У квітні 2016 року ОСОБА_1 (далі по тексту також ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Департаменту фінансів Міністерства оборони України, Міністерства оборони України (далі по тексту також Департамент, Міноборони відповідно, відповідачі), у якому просив:
- визнати протиправною відмову Департаменту щодо права позивача на отримання одноразової грошової допомоги на підставі постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2015, статті 16 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975;
- визнати право позивача відповідно до постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2015, підпункту 4 пункту 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та частини третьої пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 на отримання одноразової грошової допомоги в зв'язку з встановленням другої групи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при випробуванні ядерної зброї;
- зобов'язати Департамент фінансів Міністерства оборони України виплатити одноразову грошову допомогу позивачу в зв'язку з встановленням МСЕК інвалідності другої групи з 06.04.2015 в розмірі 90-кратного прожиткового мінімуму, встановленого Законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності другої групи.
2. У позовній заяві наводились аргументи про те, що дії Департаменту стосовно невиплати позивачу одноразової грошової допомоги на підставі Постанови Київського апеляційного адміністративного суду, інваліду 2-ої гр. є незаконними та такими, які грубо порушують права позивача, передбачені та гарантовані частиною другою статті 3, статтями 8, 22, 24, 46, 92 Конституції України, підпунктами 4, 5 пункту 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.10.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.12.2016, позов задоволено частково.
4. Відповідно до резолютивної частини вищевказаної постанови суду першої інстанції, визнано протиправною відмову Департаменту фінансів Міністерства оборони України щодо права ОСОБА_1 на отримання одноразової грошової допомоги на підставі постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2015 ,статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975. Зобов'язано Міністерство оборони України виплатити одноразову грошову допомогу ОСОБА_1 в зв'язку з встановленням МСЕК інвалідності другої групи з 06.04.2015 відповідно до підпункту 2 пункту 6 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги в розмірі 90-кратного прожиткового мінімуму, встановленого Законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності другої групи. В іншій частині позову відмовлено.
5. Ухвалюючи такі судові рішення в частині задоволених позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що право на отримання одноразової грошової допомоги набувається у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності та не ставиться в залежність від первинного чи вторинного встановлення такої інвалідності.
6. Оскільки інвалідність ІІ групи була встановлена позивачу після набрання чинності відповідних правових норм Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975, які передбачають право на отримання спірної одноразової грошової допомоги, то ці акти законодавства поширюються на спірні правовідносини і підлягають застосуванню.
7. Суди також звертали увагу на те, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2015 у справі № 759/12970/15-а, підтверджено право позивача на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до статей 16, 16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», пункту 6 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975.
8. При цьому, враховуючи вищевикладене, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що належним і ефективним способом відновлення порушеного права, у даному конкретному випадку, є саме зобов'язання Міноборони виплатити ОСОБА_1 спірну грошову допомогу.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
9. Не погоджуючись із вищевказаними судовими рішеннями в частині задоволених позовних вимог, Міноборони подано касаційну скаргу в якій відповідач, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить їх у вищенаведеній частині скасувати та відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
10. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 27.10.1989 ОСОБА_1 звільнений з військової служби у запас з посади старшого викладача кафедри радіотехніки Київського вищого військового авіаційного інженерного училища та 20.08.2001 йому встановлено третю групу інвалідності у зв'язку з захворюванням, пов'язаним з виконанням обов'язків військової служби при випробуванні ядерної зброї.
11. Згідно довідки до акта огляду МСЕК серії АВ №0422530 ОСОБА_1 з 06.04.2015 встановлено другу групу інвалідності внаслідок захворювання, що пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при випробуванні ядерної зброї.
12. Позивач звернувся до військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 з заявою від 14.05.2015 щодо оформлення відповідних документів на отримання одноразової грошової допомоги по інвалідності, до якої були додані: копія довідки МСЕК від 09.04.2015, копія посвідчення ветерана війни-інваліда війни 2-ої групи, копія довідки страхової компанії «Оранта».
13. Листом від 28.05.2015 №4985 військовим комісаріатом Київського міського військового комісаріату було повідомлено ОСОБА_1 , що право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 у нього відсутнє, оскільки на день звільнення з військової служби (31.10.1989) та на даний час не існує правової норми, яка б давала право на отримання одноразової грошової допомоги.
14. Таку відмову ОСОБА_1 оскаржив у судовому порядку.
15. Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 16.09.2015 у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
16. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2015 у справі №759/12970/15-а, постанову Святошинського районного суду м. Києва від 16.09.2015 скасовано та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано відмову ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 щодо отримання одноразової грошової допомоги відповідно до статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 «Про затвердження порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» - протиправною та зобов'язано Київський міський військовий комісаріат оформити документи на отримання ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в зв'язку з встановленням МСЕК інвалідності другої групи внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби з 06.04.2015 відповідно до пункту 6 «Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві».
17. Позивачем 05.11.2015 подано до військового комісара Київського міського військового комісаріату заяву про прийняття документів відповідно до рішення Київського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2015 у справі №759/12970/15-а на отримання одноразової грошової допомоги в зв'язку з встановленням МСЕК інвалідності другої групи внаслідок захворювання пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби з 06.04.2015 та направити документи на розгляд до Департаменту фінансів Міністерства оборони України на розгляд.
18. Листом №11051 від 10.11.2015 військовий комісар Київського міського військового комісаріату повідомив позивача, що подані ним документи направлено на розгляд комісії щодо виплати одноразової грошової допомоги в зв'язку з визнанням інвалідності 2 групи (огляд повторний) в 2015 році, захворювання пов'язане з виконанням обов'язків при випробуванні ядерної зброї.
19. Військовий комісар Київського міського військового комісаріату листом від 02.12.2015 №11844 повідомив позивача, що Департамент фінансів за вихідним від 27.11.2015 №248/3/6/3614 повернув документи позивача до ІНФОРМАЦІЯ_1 та повідомив, що дія законодавчих та нормативно-правових актів на позивача не поширюється то і підстав для розгляду поданих документів не вбачається.
20. У касаційній скарзі відповідач наполягає на тому, що позивач не має права на отримання спірної одноразової грошової допомоги, оскільки вищу групу інвалідності йому встановлено після спливу дворічного строку, визначеного частиною четвертою статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», і пунктом 8 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975.
21. Скаржник наполягає й на тому, що ОСОБА_1 не є особою, на яку поширюються вимоги вищевказаних актів законодавства, оскільки він не підпадає під визначення військовослужбовця, наведеного у частині першій статті 5 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
22. Зокрема, Міноборони наголошує, що під час розгляду цієї справи у судах попередніх інстанцій позивачем не було надано до суду жодного доказу, який підтверджував би факт проходження ним військової служби у Збройних Силах України або його статус військовослужбовця іншого, утвореного відповідно до законів України військового формування та правоохоронного органу спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Державної спеціальної служби зв'язку та захисту інформації України.
23. Також, відповідач звертає увагу й на те, що установленими судами попередніх інстанцій обставин справи не підтверджено проходження позивачем служби у резерві станом на момент встановлення йому інвалідності ІІ групи.
24. Окрім цього, у касаційній скарзі наводяться аргументи про те, що Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975, набрав чинності з 01.01.2014, а тому не може поширюватись на спірні правовідносини, оскільки звільнення ОСОБА_1 з військової служби відбулось до цієї дати - у 1989 році.
25. Вказує скаржник і на те, що суди попередніх інстанцій, обравши належним способом захисту порушеного права ОСОБА_1 зобов'язання виплатити йому спірну одноразову грошову допомогу, перебрали на себе повноваження Міноборони.
26. Так, основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (застосовується Верховним Судом у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин), а також встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
27. Дія цього Закону поширюється на: 1) військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - правоохоронних органів), Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов'язок за межами України, та членів їх сімей; 2) військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти; 3) військовозобов'язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і членів їх сімей (частина перша статті 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).
28. Чинна, станом на час первинного встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності у 2001 році, редакція статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачала, що військовослужбовці, а також військовозобов'язані, призвані на збори, підлягають державному обов'язковому особистому страхуванню на випадок загибелі або смерті в розмірі 100-кратного мінімального прожиткового рівня населення України на час загибелі або смерті, а також в разі поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, одержаних у період проходження служби (зборів), у розмірі, залежному від ступеня втрати працездатності, що визначається у відсотковому відношенні від загальної суми страхування на випадок загибелі або смерті.
29. Законом України від 03.11.2006 №328-V «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб» статтю 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» викладено у новій редакції, яка діяла з 01.01.2007 по 01.01.2014, та якою було введено поняття «одноразова грошова допомога».
30. 01.01.2014 набрав чинності Закон України від 04.07.2012 №5040-VI «Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців», яким статтю 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» викладено у новій редакції та доповнено цей Закон статтями 16-1-16-4. Ця редакція Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» діяла й станом на час встановлення позивачу інвалідності ІІ групи у квітні 2015 року.
31. Згідно з положеннями частин першої, пункту 5 частини другої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у вищенаведеній редакції одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби;
32. Одноразова грошова допомога у випадках, зазначених у підпунктах 5 - 9 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується залежно від встановленої військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту інвалідності та ступеня втрати ним працездатності у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому у випадках, зазначених у підпункті 5 пункту 2 статті 16 цього Закону, розмір одноразової грошової допомоги не може бути меншим за 70-кратний прожитковий мінімум, встановлений законом для працездатних осіб (частина друга статті 16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).
33. Відповідно до частин четвертої, дев'ятої статті 16-3 вищезазначеного Закону, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми. Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
34. На виконання вищевказаних правових норм Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» Кабінет Міністрів України затвердив Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, який набрав чинності 24.01.2014.
35. Цим Порядком (пункт 1) визначено механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст).
36. Пунктом 3 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві передбачено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є, зокрема, у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
37. За приписами підпункту 2 пункту 6 вищеназваного Порядку одноразова грошова допомога призначається і виплачується військовослужбовцю, інвалідність якого настала в період проходження військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби, у розмірі 90-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи.
38. Пунктом 8 цього ж Порядку передбачено, що якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному та резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
39. Згідно з пунктом 12 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів)
Оцінка доводів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
40. Аналіз вищенаведених положень законодавства дає підстави для висновку, що право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» виникає у осіб, на яких поширюється дія цього Закону, у день встановлення їм інвалідності, тобто з дати, зазначеної у довідці медико-соціальної експертної комісії, а до правовідносин, які виникли щодо призначення і виплати такої допомоги, слід застосовувати законодавство, чинне станом на вказану дату.
41. У зв'язку з наведеним, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що на позивача поширюється дія Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» і Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975, які були чинними станом на час виникнення спірних правовідносин та передбачали право на отримання одноразової грошової допомоги.
42. Суди попередніх інстанцій обґрунтовано відхилили твердження відповідача про те, що вищевказані положення законодавства не розповсюджують свою дію на спірний випадок з огляду на факт звільнення позивача з військової служби до набрання ними чинності у 1989 році, оскільки, як вже зазначено вище, наявність права на отримання одноразової грошової допомоги пов'язується законодавцем саме з датою встановлення інвалідності.
43. Колегія суддів вважає безпідставними й аргументи касаційної скарги про те, що позивач не є особою, на яку поширюється дія Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», й з цього приводу зазначає таке.
44. Питання соціального захисту осіб, які проходили військову службу у Збройних Силах СРСР, вже вирішувалось Верховним Судом, який у постанові від 20.02.2018 (справа №813/1576/17) сформулював такий правовий висновок.
45. Обов'язок призначення та виплати особі, яка проходила службу саме у Збройних Силах СРСР, одноразової грошової допомоги, у зв'язку із встановленням їй інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби, в силу вимог Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» і Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, покладений саме на Міністерство оборони України, оскільки Збройні Сили СРСР на той час були підпорядковані та знаходились на фінансовому забезпеченні Міністерства оборони СРСР, правонаступником якого в подальшому стало Міністерство оборони України.
46. Колегія суддів не вбачає підстав для відступу від такої правової позиції й, з урахуванням встановлених у цій справі обставин, дійшла висновку про те, що позивач є особою, на яку поширюється дія Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» і прийнятих на його виконання нормативно - правових актів.
47. Разом з тим, надаючи оцінку посиланням скаржника на те, що ІІ група інвалідності встановлена позивачу поза межами дворічного строку, передбаченого частиною четвертою статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» і пунктом 8 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, колегія суддів зазначає таке.
48. Правильність застосування у схожих правовідносинах пункту 4 статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та пункту 8 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 була предметом перевірки під час касаційного розгляду справи №240/10153/19.
49. У постанові від 15.07.2020, прийнятою у вищевказаній справі Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відступити від правового висновку, зробленого у постановах Верховного Суду від 20.03.2018 (справа №295/3091/17), 21.06.2018 (справа №760/11440/17), 30.09.2019 (справа №825/1380/18) та інших, де його застосовано, й сформовано такий висновок про застосування пункту 4 статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»:
(1) право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі у зв'язку із встановленням військовослужбовцю під час повторного огляду вищої групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності визначається за законодавством, що діє на день повторного огляду;
(2) передбачені пунктом 4 статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» обмеження права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі дворічним строком після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності застосовуються починаючи з 01.01.2014;
(3) зазначений дворічний строк обчислюється з дня первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, незалежно від дати, коли їх встановлено вперше (до 01.01.2014 чи після).
50. Застосовуючи вищевикладені правові висновки Верховного Суду, в контексті встановлених судовим розглядом обставин справи, що розглядається, колегія суддів дійшла висновку про відсутність у позивача права на отримання спірної одноразової грошової допомоги, оскільки встановлення другої групи інвалідності відбулось понад дворічний строк, передбачений частиною четвертою статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
51. Посилання ж судів попередніх інстанцій на те, що право на отримання ОСОБА_1 спірної одноразової грошової допомоги підтверджено постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2015, прийнятої у справі №759/12970/15-а, колегія суддів оцінює критично, оскільки це, за встановлених у даному конкретному випадку обставин цієї справи, суперечить наявній у законодавстві правовій регламентації, а також не відповідає правозастосовчій практиці Верховного Суду, яка, згідно з частиною п'ятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, підлягає обов'язковому врахуванню при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
52. Ураховуючи наведене, Верховний Суд, провівши касаційний розгляд справи у межах доводів та вимог касаційної скарги, повноважень касаційного суду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, констатує, що висновки судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення цього позову не ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права, у зв'язку з чим ухвалені ними судові рішення є незаконними і підлягають скасуванню.
53. За правилами пункту 3 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
54. Підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права (частина перша статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України).
55. За наведених обставин, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги та ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.
56. Керуючись статтями 340, 341, 344, 349, 351, 355, 356, підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, пунктом 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15.01.2020 №460-IX,
Касаційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.10.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.12.2016 скасувати.
Ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до Департаменту фінансів Міністерства оборони України, Міністерства оборони України про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Н.В. Коваленко
Судді: Я.О. Берназюк
С.М. Чиркін