25 березня 2021 року
м. Київ
справа №9901/88/21
адміністративне провадження №П/9901/88/21
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Усенко Є.А., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язати вчинити дії,
22.03.2021 ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» подала до Верховного Суду як суду першої інстанції позов, в якому просить: визнати протиправною бездіяльність Вищої ради правосуддя (далі - ВРП), яка полягає в тому, що ВРП, як розпорядник публічної інформації, не створила систему обліку публічної інформації; зобов'язати ВРП створити систему обліку публічної інформації та оприлюднити на офіційному вебсайті ВРП інформацію з цієї системи.
Суд, перевіряючи, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), виходить з такого.
Згідно з частиною першою статті 160 КАС у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Відповідно до пунктів 4, 5, 9 частини п'ятої статті 160 КАС у позовній заяві зазначається зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.
Під змістом позовних вимог розуміється, в тому числі, визначення способу захисту свого права, свободи чи інтересу, який має бути сформульовано чітко і зрозуміло, а обставини, які викладаються в позовній заяві, мають бути конкретними і обґрунтовувати позовні вимоги.
ОСОБА_1 у позовній заяві не зазначає обставини, які б обґрунтовували її довід про порушення її прав, свобод чи законних інтересів бездіяльністю ВРП, яку вона оскаржує. Позивачка фактично висловлює незгоду з інформацією, що розміщена на офіційному вебсайті ВРП у документі «Система обліку публічної інформації ВРП» (ІНФОРМАЦІЯ_2), яка, на її думку, є неповною (обмеженою). Посилаючись на рішення Верховного Суду від 02.11.2020 у справі №9901/275/20 за позовом ОСОБА_2 до ВРП про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, доводить, що документ «Система обліку публічної інформації ВРП» не є системою обліку публічної інформації у розумінні Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 №2939-VI, а свідчить про те, що ВРП як розпорядник публічної інформації не створила та не забезпечила функціонування системи обліку публічної інформації з урахуванням вимог статті 18 вказаного Закону, що обмежує її право на доступ до публічної інформації. Позивачка, однак, конкретних обставин, які б обґрунтовували (розкривали) її довід про порушення ВРП її права на доступ до публічної інформації, не зазначає.
Відповідно до пункту 1 статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.
Велика палата Європейського суду з прав людини в рішенні від 08.11.2016 у справі «Угорський Гельсінський комітет проти Угорщини» (Magyar Helsinki Bizottsag v. Hungary) (заява №18030/11) вказала, що при вирішенні питання, наскільки заборона доступу до інформації є втручанням в права заявника на свободу вираження поглядів, слід оцінювати, зокрема такі критерії:
- мета запитувача. Необхідно встановити, чи справді отримання інформації є необхідним для реалізації запитувачем інформації його функції зі сприяння публічної дискусії із суспільно важливих питань, і чи справді ненадання інформації створить суттєву перешкоду свободі вираження поглядів;
- природа інформації. Інформація, дані або документи, щодо яких вимагається доступ, повинні відповідати вимогам трискладового тесту, тобто збиратися в цілях задоволення саме суспільного інтересу.
Застосування Конвенції та практики Європейського суду з прав людини національними судами як джерела права передбачено статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».
Частиною дев'ятою статті 161 КАС встановлено, що у позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору.
Відповідно до частини другої статті 122 КАС для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Позивачка не зазначила, коли вона дізналася про порушення своїх прав, свобод чи інтересів бездіяльністю ВРП, яку оскаржує. Враховуючи, що оновлений офіційний веб-сайт ВРП за посиланням: hcj.gov.ua, на якому розміщено розділ ''Публічна інформація та система її обліку'' за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_1 розпочав роботу з 26.09.2019 (позовні вимоги ОСОБА_1 стосуються інформації цього розділу), перевірити дотримання позивачкою строку звернення до суду без цього неможливо.
За правилами частини першої статті 123 і частини шостої статті 161 КАС у разі подання позивачем позову після закінчення строків, установлених законом, він зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Відповідно до положень частини першої статті 169 КАС суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи наведене, позовна заява залишається без руху з наданням ОСОБА_1 десятиденного строку з дня вручення копії цієї ухвали, впродовж якого позивачка вправі надати/надіслати суду: позовну заяву із зазначенням обґрунтування порушення її прав (інтересів) внаслідок бездіяльності ВРП, яку вона оскаржує, та відомостей щодо дати її обізнаності про таке порушення. У разі подання позову після закінчення строку, установленого частиною другою статті 122 КАС, додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин, з яких строк пропущений.
Уточнена у відповідності із вище зазначеними вказівками позовна заява повинна бути подана разом з її копією, як це встановлено частиною першою статті 161 КАС.
Керуючись статтями 19, 22, 122, 160, 161, 169, 266 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язати вчинити дії залишити без руху.
Встановити для усунення зазначених в цій ухвалі недоліків позовної заяви десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали.
Роз'яснити, що в разі якщо недоліки в позовній заяві не будуть усунуті протягом встановленого строку, позовна заява підлягає поверненню відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
...........................
Є.А. Усенко,
Суддя Верховного Суду