24 березня 2021 року
м. Київ
справа № 620/3508/19
адміністративне провадження № К/9901/8158/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Рибачука А.І.,
суддів: Бучик А.Ю., Тацій Л.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 620/3508/19
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області
на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.02.2020, постановлену судом у складі колегії суддів: головуючого судді - Чаку Є.В., суддів: Файдюка В.В., Мєзєнцева Є.І.
І. РУХ СПРАВИ
1. 26.11.2019 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі - відповідач), в якому просив:
- визнати протиправним рішення відповідача щодо відмови в призначенні дострокової пенсії за віком відповідно до статті 21 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» від 16.12.1993 № 3721-XII (далі - Закон № 3721-XII);
- зобов'язати відповідача призначити позивачу дострокову пенсію за віком відповідно до статті 21 Закону № 3721-XII з часу подання відповідної заяви.
2. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 23.12.2019 задоволено адміністративний позов.
Визнано протиправним рішення відповідача щодо відмови позивачу у призначенні дострокової пенсії за віком відповідно до статті 21 Закону № 3721-XII.
Зобов'язано відповідача призначити позивачу дострокову пенсію за віком відповідно до статті 21 Закону № 3721-XII з дня звернення з такою заявою, а саме - 06.11.2019.
3. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач 21.01.2020 звернувся до суду з апеляційною скаргою.
4. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.02.2020 апеляційну скаргу відповідача залишено без руху з підстав невідповідності вимогам статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки особою, яка її підписала не надано доказів щодо наявності у неї права її підписувати.
5. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.02.2020 апеляційну скаргу повернуто відповідачу на підставі частини другої статті 298 КАС України та пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України зважаючи на неусунення недоліків апеляційної скарги, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
6. 23.03.2020 відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.02.2020, а справу № 620/3508/19 направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
7. Рішенням суду першої інстанції від 23.12.2019 задоволено адміністративний позов. Відповідач не погодившись з таким рішенням подав апеляційну скаргу. Дана апеляційна скарга підписана першим заступником начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області - Рем О.М.
На підтвердження відповідних повноважень до апеляційної скарги додано копію довіреності від 17.10.2019 №14676/08, підписану та завірену начальником Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області - Ю.Юрченком.
Суд апеляційної інстанції перевіривши апеляційну скаргу щодо дотримання вимог статті 296 КАС України, дійшов висновку така підписана особою, яка не має права її підписувати та встановив скаржнику десятиденний строк з моменту отримання ухвали без руху, для усунення недоліків апеляційної скарги.
Копію ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.02.2020 про залишення апеляційної скарги без руху відповідач отримав 07.02.2020, про що свідчить наявне у матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення.
У встановлений судом строк відповідач не усунув недоліки апеляційної скарги, залишеної ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.02.2020 без руху, що слугувало підставою для повернення апеляційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України.
ІІІ. ОЦІНКА СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
8. Шостий апеляційний адміністративний суд повертаючи апеляційну скаргу застосував процесуальні наслідки, передбачені статтею 298 КАС України, оскільки скаржником не усунуто у встановлений судом строк недоліки апеляційної скарги.
Водночас, суд апеляційної інстанції залишив без руху апеляційну скаргу відповідача, оскільки така підписана особою, яка не має права на її підписання. У матеріалах апеляційної скарги, відсутні документи, які б свідчили про те, що - Рем О.М є особою, яка діє, відповідно до Статуту, положення чи іншого акта, на підставі якого вона здійснює представництво юридичної особи у порядку її самопредставництва, а також не надано жодних доказів того, що має статус адвоката.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
9. Касаційна скарга мотивована, зокрема тим, що суд апеляційної інстанції протиправно повернув апеляційну скаргу, оскільки справа що розглядається є справою незначної складності, в якій, в силу положень статей 57 та 59 КАС України, представником може бути фізична особа, повноваження якої підтверджуються довіреністю юридичної особи, а тому довіреність на представництво прав та інтересів відповідача у судах, яка подавалась разом із зазначеною апеляційною скаргою, повністю відповідає вимогам законодавства, а отже особа, яка підписала апеляційну скарга, мала на це відповідні повноваження.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
10. Верховний Суд, враховуючи доводи та вимоги касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, у відповідності до частини першої статті 341 КАС України, виходить з наступного.
11. Специфіка представництва в адміністративному судочинстві зумовлена його публічно-правовим та офіційним характером і визначена відповідними нормами КАС України.
12. Згідно з частиною першою статті 55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
13. Відповідно до частини третьої статті 55 КАС України юридична особа незалежно від порядку її створення, суб'єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи, суб'єкта владних повноважень), або через представника.
14. Згідно з частиною першою та третьою статті 59 КАС України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами: 1) довіреністю фізичної або юридичної особи; 2) свідоцтвом про народження дитини або рішенням про призначення опікуном, піклувальником чи охоронцем спадкового майна.
Довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (електронним цифровим підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами.
15. Відповідно до Закону України від 02.06.2016 №1401 "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" (далі - Закон №1401), що набрав чинності 30.09.2016, Конституцію України доповнено статтею 131-2, у якій визначено, що виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення. Законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.
16. Вказаним Законом розділ XV «Перехідні положення» Конституції України було доповнено пунктом 16-1, у підпункті 11 якого визначено, що представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 та статті 131-2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 01 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 01 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 01 січня 2019 року.
Представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах виключно прокурорами або адвокатами здійснюється з 01 січня 2020 року.
17. Представництво в суді у провадженнях, розпочатих до набрання чинності Законом №1401, здійснюється за правилами, які діяли до набрання ним чинності, - до ухвалення у відповідних справах остаточних судових рішень, які не підлягають оскарженню.
18. Відповідно до частини другої статті 57 КАС України у справах незначної складності та в інших випадках, визначених цим Кодексом, представником може бути фізична особа, яка відповідно до частини другої статті 43 цього Кодексу має адміністративну процесуальну дієздатність.
19. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 59 КАС України повноваження представників сторін та інших учасників справи можуть бути підтверджені довіреністю фізичної або юридичної особи.
20. Із системного аналізу наведених положень чинного законодавства видно, що представництво органів державної влади і органів місцевого самоврядування під час розгляду адміністративної справи має здійснюватися адвокатом з 01.01.2020 в справах, провадження у яких відкрито після 30.09.2016. Якщо провадження розпочате до 30.09.2016, то представництво у судах апеляційної інстанції може здійснюватися представниками, які не мають статусу адвоката.
21. Винятком з цього правила є окремі категорії справ, до яких віднесені трудові спори, спори щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, малозначні справи, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.
22. Відповідно до пункту 20 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - це адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
23. Згідно з частинами другою та третьою статті 12 КАС України спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
24. Відповідно до частини четвертої статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
25. Ці ж категорії справ зазначено і в частині четвертій статті 12 КАС України, згідно з якою вони розглядаються виключно за правилами загального позовного провадження.
26. Предметом оскарження в цій справі є відмова відповідача у призначенні позивачу дострокової пенсії за віком, що свідчить про те, що ця справа стосується захисту соціальних прав позивача, а тому відноситься до справ незначної складності, яку судом першої інстанції розглянуто у спрощеному позовному провадженні.
27. Викладене свідчить про те, що апеляційна скарга підписана уповноваженою особою, оскільки ця категорія справ не розглядається виключно за правилами загального позовного провадження, натомість така відноситься до справ незначної складності.
28. Отже, суд апеляційної інстанцій не врахував зазначених особливостей представництва у малозначних справах, у зв'язку з чим дійшов помилкових висновків про наявність підстав для залишення апеляційної скарги без руху та її повернення.
29. Як видно з матеріалів справи апеляційна скарга від імені відповідача підписана представником Рем О.М., яка на підтвердження своїх повноважень надала копію довіреності від 07.10.2019 № 14676/08, яка видана начальником Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області першому заступнику начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області Рем О.М. для представництва інтересів управління, зокрема в апеляційних адміністративних судах. Копія довіреності містить відбиток штампу "З оригіналом згідно" з підписом Юрченка Ю., засвідченим відбитком печатки Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області.
У вказаній довіреності, зокрема, зазначено, що Рем О.М. надається право оскаржувати рішення суду в апеляційній та касаційній інстанціях та підписувати всі документи, необхідні для виконання повноважень, наданих цією довіреністю.
30. Викладене свідчить про те, що представником відповідача надано належні докази на підтвердження повноважень щодо вчинення дій, а саме щодо права подання (підписання) апеляційної скарги.
31. У зв'язку з викладеним, колегія суддів вважає помилковим висновок суду апеляційної інстанції про те, що апеляційну скаргу подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, або підписано особою, яка не має права її підписувати, а відтак і про відсутність підстав для повернення апеляційної скарги.
32. Відповідно до частини 1 статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
33. Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
34. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції ухвалено рішення з порушенням норм процесуального права, а тому його необхідно скасувати, а справу відповідно до правил статті 353 КАС України направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 359 КАС України,-
Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області - задовольнити.
Ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.02.2020 - скасувати.
Справу № 620/3508/19 направити до Шостого апеляційного адміністративного суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.
...........................
...........................
...........................
А.І. Рибачук
А.Ю. Бучик
Л.В. Тацій,
Судді Верховного Суду