25 березня 2021 року
м. Київ
справа № 520/2980/2020
адміністративне провадження № К/9901/9134/21
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Кашпур О.В. перевірив касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 29 грудня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Харківській області, у якому просила:
визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Харківській області щодо обчислення позивачу стажу служби в поліції лише в 25 років 00 місяців 06 днів;
зобов'язати Головне управління Національної поліції в Харківській області зарахувати позивачу до вислуги років для призначення пенсії службу в органах внутрішніх справ, поліції, період роботи на посаді доцента кафедри кримінального процесу Харківського національного університету внутрішніх справ, з 07 листопада 2015 року по 01 березня 2016 рік;
провести позивачу перерахунок і виплату грошового забезпечення з урахуванням: 50% надбавки за стаж служби в поліції за вересень-грудень 2019 року; доплати за науковий ступінь кандидата наук з січня 2018 по грудень 2019 року; премії за грудень 2019 року з урахуванням приписів Положення про преміювання поліцейських Головного управління Національної поліції в Харківській області; одноразової грошової допомоги при звільненні.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2020 року позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Харківській області щодо не зарахування позивачу до вислуги років для призначення пенсії службу в органах внутрішніх справ, поліції, період роботи на посаді доцента кафедри кримінального процесу Харківського національного університету внутрішніх справ, з 07 листопада 2015 року по 01березня 2016 року.
Зобов'язано Головне управління Національної поліції в Харківській області зарахувати позивачу до вислуги років для призначення пенсії службу в органах внутрішніх справ, поліції, період роботи на посаді доцента кафедри кримінального процесу Харківського національного університету внутрішніх справ з 07 листопада 2015 року по 01 березня 2016 рік та провести перерахунок і виплату грошового забезпечення з урахування доплати за науковий ступінь кандидата наук з січня 2018 по грудень 2019 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 29 грудня 2020 року, рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 скасовано та прийнято нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено, в іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2020 року залишено без змін.
12 березня 2021 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 29 грудня 2020 року. Скаржник, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.
З 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року №460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким унесено зміни до розділу 3 Глави 2 "Касаційне провадження", зокрема, щодо визначення підстав касаційного оскарження судових рішень та порядку їхнього розгляду.
Так, відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У касаційній скарзі позивач зазначає, що касаційна скарга подається на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Вказує, що рішення суду апеляційної інстанції не відповідає висновкам Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, проте норми права, які суд апеляційної інстанції застосував без урахування висновку викладеного у постанові Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, ОСОБА_1 не зазначає.Доводи скарги обґрунтовані загальними цитатами із законодавства, яким урегульоване питання нарахування грошового забезпечення, а мотиви скаржника зводяться до загальних посилань на правові позиції інших судів, з наведенням цитат із рішень Верховного Суду, без конкретизації обставин справ, за яких такі висновки були висловлені. Водночас, інші аргументи скарги зводяться до переоцінки доказів у справі та неповного з'ясування обставин справи судами першої та апеляційної інстанції, що виключає можливість їхнього перегляду з цих підстав судом касаційної інстанції, повноваження якого визначені статтею 341 КАС України.
Отже, враховуючи те, що скаржником не викладено передбачених цим Кодексом підстав для оскарження судового рішення у касаційному порядку, касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України.
Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 29 грудня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя О.В. Кашпур