24 березня 2021 року
м. Київ
справа № 910/9327/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Булгакової І.В. (головуючий), Бенедисюка І.М. і Львова Б.Ю.,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (далі- Підприємство)
на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2021
за позовом Підприємства
до приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" (далі - Товариство)
про стягнення 119 884 685,25 грн та
за зустрічним позовом Товариства
до Підприємства
про зобов'язання вчинити дії.
За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд
У липні 2019 року Підприємство звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" про стягнення 119 884 685,25 грн.
У жовтні 2019 року Товариство подало до господарського суду міста Києва зустрічний позов до Підприємства про зобов'язання вчинити дії.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.09.2020 по справі № 910/9327/19 призначено судову економічну експертизу, на вирішення якої поставлено питання, згідно переліку, викладеного в резолютивній частині ухвали та зупинено провадження у справі № 910/9327/19 до проведення судової експертизи та отримання висновку експерта.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції від 17.09.2020, Підприємство звернулося до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати зазначену ухвалу від 17.09.2020 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні клопотання відповідача про призначення судової експертизи відмовити, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Водночас у апеляційній скарзі Підприємство також просило поновити строк на апеляційне оскарження зазначеної ухвали суду першої інстанції від 17.09.2020.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.12.2020 апеляційну скаргу Підприємства було повернуто скаржнику, у зв'язку з тим, що останню підписано представником Підприємства Скокіним Леонідом Леонідовичем, на підтвердження повноважень якого додано довіреність від 08.07.2020 №7-03/541/20, строк дії якої встановлено до 06.10.2020, тоді як апеляційна скарга складена і підписана представником 26.10.2020, тобто після закінчення строку дії вказаної довіреності. При цьому жодних документів, які б підтверджували повноваження представника на представництво позивача у даній справі станом на момент звернення з апеляційною скаргою Підприємством не було додано, а в матеріалах справи такі документи теж відсутні.
17.12.2020 Підприємство вдруге звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на ухвалу господарського суду міста Києва від 17.09.2020. Звертаючись повторно до суду з апеляційною скаргою, скаржник просив поновити строк на апеляційне оскарження ухвали, обґрунтовуючи своє клопотання тим, що Підприємство повторно звертається з апеляційною скаргою на ухвалу господарського суду міста Києва від 17.09.2020 у цій справі після усунення недоліків, що зумовили повернення вперше поданої скарги.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.12.2020 апеляційну скаргу Підприємства залишено без руху у зв'язку з тим, що апеляційна скарга була подана з порушенням встановленого частиною першою статті 256 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) строку, а судом апеляційної інстанції було визнано необґрунтованою заяву скаржника про поновлення строку на апеляційне оскарження; надано скаржнику можливість для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення скарги без руху.
Оскаржуваною в касаційному порядку ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2021 визнано наведені в заяві Підприємства про поновлення строку на апеляційне оскарження підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження неповажними та відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Підприємства на ухвалу господарського суду міста Києва від 17.09.2020 на підставі пункту 4 частини першої статті 261 ГПК України. Вказана ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що повернення поданої вперше апеляційної скарги ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.12.2020 не є поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження.
Не погоджуючись з ухвалою суду апеляційної інстанції, Підприємство звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції, а справу передати для продовження розгляду до апеляційного суду.
Узагальнені доводи скаржника зводяться до незгоди з ухвалою суду апеляційної інстанції від 20.01.2021, порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, неврахування висновків Європейського суду з прав людини та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема, щодо права доступу до правосуддя. Крім того, скаржник посилається на неправомірне повернення судом апеляційної скарги Підприємства ухвалою від 07.12.2021 через закінчення строку дії довіреності, виданої на ім'я представника Скокіна Л.Л., оскільки, на думку скаржника, суд апеляційної інстанції, повинен був надати можливість усунути вказаний недолік, залишивши вперше подану апеляційну скаргу без руху.
Від Товариства надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому останній просить відмовити у задоволенні касаційної скарги Підприємства, посилаючись на її необґрунтованість, а ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2021 залишити в силі, оскільки остання є законною та жодним чином не обмежує права позивача на доступ до правосуддя, оскільки поновлення процесуального строку не відбувається автоматично за наявності відповідного клопотання заявника і суд в кожному конкретному випадку має чітко встановити, з якої саме причини такий строк був пропущений та чи належить його поновлювати.
У зв'язку з перебуванням судді Селіваненка В.П. на лікарняному склад судової колегії Касаційного господарського суду змінився, що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 22.03.2021, який наявний в матеріалах справи.
Перевіривши правильність застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права, відповідно до встановлених ними обставин справи, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Приймаючи оскаржувану ухвалу від 20.01.2021 суд апеляційної інстанції виходив з того, що ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.12.2020 апеляційну скаргу Підприємства було залишено без руху, оскільки остання подана з пропуском встановленого строку, а наведені в ній підстави для поновлення строку визнані судом неповажними та запропоновано скаржнику вказати інші підстави для поновлення строку.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що апеляційну скаргу на ухвалу господарського суду міста Києва від 17.09.2020 (повний текст складено 09.10.2020) подано 16.12.2020 (що вбачається зі штампу на конверті, в якому було направлено апеляційну скаргу).
Як свідчать матеріали справи 14.01.2021 Підприємство на виконання ухвали від 29.12.2020 звернулося із заявою про усунення недоліків, в якій Підприємство, обґрунтовуючи причини пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції, зазначає, що останнє вже зверталося з апеляційною скаргою у цій справі, яка була повернута судом апеляційної інстанції без надання можливості заявнику усунути недоліки, а також на те, що представник Підприємства Скокін Л.Л. є належним, оскільки він продовжує надалі працювати на посаді начальника відділу претензійно-позовної роботи юридичного управління Підприємства, що підтверджується копією наказу від 06.10.2020 №1130/о та копією довіреності, виданою на ім'я Скокіна Л.Л. від 13.10.2020 №7-03/846/20, які додані скаржником до цієї заяви, а невідповідність довіреності, яка була додана до вперше поданої апеляційної скарги зумовлена тим, що Скокін Л.Л. був прийнятий на роботу на посаду начальника відділу претензійно-позовної роботи юридичного управління Підприємства за строковим трудовим договором з 06.07.2020 по 06.10.2020. У зв'язку із закінченням строку трудового договору його було звільнено з роботи 06.10.2020, а згідно з наказом від 06.10.2020 №1130/о він був повторно прийнятий на роботу на посаду начальника відділу претензійно-позовної роботи юридичного управління з 07.10.2020 по 05.01.2021. Також у зв'язку із закінченням строку трудового договору поіменовану особу було звільнено з посади з 05.01.2021, а згідно з наказом від 04.01.2021 було повторно прийнято на роботу з 06.01.2021 по 06.01.2022. Таким чином, Скокін Л.Л. працює на посаді начальника відділу претензійно-позовної роботи юридичного управління Підприємства безперервно починаючи з 06.07.2020 по теперішній час.
Водночас, розглядаючи вказану заяву Підприємства, апеляційний суд зазначив, що посилання скаржника на обставини повернення поданої вперше апеляційної скарги ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.12.2020 колегією суддів не приймаються, оскільки факт повернення апеляційної скарги не є поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження.
Відповідно до частини першої статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Частиною четвертою статті 260 ГПК України передбачено, що якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 261 ГПУ України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо, зокрема, скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Касаційний господарський суд зазначає про те, що вирішення питання щодо поновлення строку перебуває в межах дискреційних повноважень суду, який може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених ГПК України. Тобто, вирішуючи таке питання, суд з урахуванням конкретних обставин справи має оцінити на предмет поважності причини пропуску встановленого законом процесуального строку.
Отже, суд апеляційної інстанції, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням доводи скаржника щодо можливості поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, дійшов висновку про наявність підстав для застосування пункту 4 частини першої статті 261 ГПК України та відмови у відкритті апеляційного провадження, оскільки недотримання скаржником вимог процесуального законодавства при зверненні з апеляційною скаргою вперше та підписання скарги особою без надання належних доказів на підтвердження обсягу її повноважень не є поважною причиною для поновлення процесуального строку та не свідчить про наявність непереборних обставин, що не залежали від скаржника, а лише зводяться до внутрішньої організації роботи Підприємства, тобто мають суб'єктивний характер.
Доводи скаржника, викладені в касаційній скарзі вказаних висновків не спростовують.
Посилання скаржника в касаційній скарзі на те, що суд апеляційної інстанції, встановивши, що строк дії довіреності на підтвердження повноважень представника Скокіна Л.Л. закінчився, повинен був надати можливість усунути вказаний недолік, залишивши вперше подану апеляційну скаргу без руху, натомість неправомірно повернув скаргу Підприємства ухвалою від 07.12.2021, не приймаються Касаційним господарським судом, оскільки ухвала апеляційного господарського суду від 07.12.2020 про повернення апеляційної скарги не є предметом касаційного оскарження.
Згідно з частиною третьою статті 304 ГПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.
Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
Відповідно до статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнає, що доступ до суду не є абсолютним і національним законодавством може обмежуватись, зокрема для дотримання правил судової процедури і це не є порушенням права на справедливий суд (рішення у справі "Станков проти Болгарії" від 12.07.2007).
У свою чергу Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
З огляду на викладене Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, оскільки апеляційним судом було постановлено ухвалу з дотриманням норм процесуального права, що надає підстави залишити її без змін.
У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін постановлену у даній справі ухвалу суду апеляційної інстанції, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 129, 304, 308, 309, 315 ГПК України, Верховний Суд
Касаційну скаргу Державного підприємства обслуговування повітряного руху України залишити без задоволення, а ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2021 у справі № 910/9327/19 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя І. Булгакова
Суддя І. Бенедисюк
Суддя Б. Львов