24 березня 2021 р.м. ХерсонСправа № 540/4239/20
Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пекного А.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі до Товариства з обмеженою відповідальністю "АРМ-ХАУС" про стягнення коштів з рахунків платника податків у банках та стягнення коштів за рахунок готівки в рахунок погашення податкового боргу,
встановив:
Головне управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (далі-позивач) звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АРМ-ХАУС" (далі-відповідач, Товариство), в якому просить стягнути кошт з рахунків платника податків у банках та кошти за рахунок готівки в рахунок погашення податкового боргу по податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 152 473,22 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в ході здійснення відповідачем господарської діяльності за ним рахується податкова заборгованість по податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 152 473,22 грн., яка виникла у зв'язку з несплатою відповідачем грошових зобов'язань, визначених ним самостійно у податкових деклараціях та нарахованих контролюючим органом відповідно до податкових повідомлень-рішень, прийнятих за наслідками перевірок.
До боржника застосовувались заходи стягнення визначені Податковим кодексом України, а саме на підставі підпункту 59.1 статті 59 ПК України відповідачу вручено податкову вимогу та згідно статті 89 розділу II ПК України контролюючим органом прийнято рішення про опис майна у податкову заставу. Однак, вказані дії контролюючого органу не призвели по погашення податкового боргу, тому позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою від 29.12.2020р. провадження у вказаній справі відкрите, розгляд справи призначений за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Вказаною ухвалою запропоновано відповідачу надати до суду відзив на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали. Ухвала суду направлена на адресу відповідача відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, однак вручено не було з причин незалежних від суду.
Відповідно до частин 8, 11 ст. 126 КАС України вважається, що повістку вручено юридичній особі, якщо вона доставлена за адресою, внесеною до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, або за адресою, яка зазначена її представником, і це підтверджується підписом відповідної службової особи. Розписку про одержання повістки (повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.
За таких обставин, суд вважає, що відповідач був належно повідомлений про розгляд справи у спрощеному позовному провадженні.
Станом день розгляду справи відповідач не скористався своїм процесуальним правом щодо надання відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк. Витребувані докази також не надані.
Відповідно до положень ч.6 ст.162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
У період з 11.01.2021р. по 18.02.2021р. головуючий суддя перебував на лікарняному.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов до наступного.
Товариство з обмеженою відповідальністю "АРМ-ХАУС" (код ЄДРПОУ 40841073) зареєстроване Управлінням державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради 19.09.2016 за №13541020000006481, взято на облік до Головного управління ДПС у Херсонській області. Автономній Республіці Крим та м. Севастополі 03.01.2020.
З матеріалів справи вбачається, що Товариством подавалась до контролюючого органу податкові декларації з податку на додану вартість, а саме:
- № 9079012395 від 19.04.2019 на суму 61 815.00 грн. з терміном сплати 30.04.2019;
- № 9104323420 від 20.05.2019 на суму 26 608.00 грн. з терміном сплати 30.05.2019;
- № 9132613977 від 21.06.2019 на суму 26 122,00 грн. з терміном сплати 30.06.2019;
- № 9159378845 від 22.07.2019 на суму 19 940,00 грн. із терміном сплати 30.07.2019;
- № 9186727661 від 20.08.2019 на суму 11 432,00 грн. із терміном сплати 30.08.2019.
Також відповідачем подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за 01.06.2019 №9163299766 на суму зменшення 19 940,00 грн.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що за Товариством обліковується податковий борг по ПДВ який нарахований згідно:
- податкового повідомлення-рішення №0050845012 від 11.07.2019 на суму 170,00 грн., прийнятого на підставі акту перевірки № 1882/50.12/40841073 від 08.07.2019 "Про результати камеральної перевірки питання своєчасності подання податкової декларації з ПДВ за травень 2019р.";
- податкового повідомлення-рішення №0071165104 від 25.10.2019 на суму 36 899,22 грн, прийнятого на підставі акту перевірки № 2872/51.04/40841073 від 11.09.2019 "Про результати камеральної перевірки дотримання вимог п.192.1 ст.192, п.201.10 ст.201 ПК України";
- податкового повідомлення-рішення №0067595104 від 30.09.2019 на суму 11 550.00 грн., прийнятого на підставі акту перевірки № 2172/50.12/40841073 від 15.07.2019 "Про результати камеральної перевірки дотримання вимог п.192.1 ст.192, п.201.10 ст.201 ПК України";
- податкового повідомлення-рішення №0090435104 від 11.12.2019 на суму 3 988.00 грн., прийнятого на підставі акту перевірки № 3475/51-04/40841073 від 11.11.2019 "Про результати камеральної перевірки ТОВ "Арм-Хаус" з питання своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з ПДВ";
- податкового повідомлення-рішення №0092925104 від 27.12.2019 на суму 1 020.00 грн., прийнятого на підставі акту перевірки № 3083/51-04/40841073 від 18.11.2019 "Про результати камеральної перевірки питання своєчасності подання податкової декларації з ПДВ за вересень 2019";
- податкового повідомлення-рішення №0092905104 від 27.12.2019 на суму 170,00 грн., прийнятого на підставі акту перевірки № 2979/51-04/40841073 від 18.10.2019 "Про результати камеральної перевірки питання своєчасності подання податкової декларації з ПДВ за серпень 2019".
З наявних у матеріалах справи копій рекомендованих повідомлень вбачається, що усі вищезазначені акти камеральних перевірок та податкові повідомлення-рішення направлені на адресу Товариства, однак не отримані останнім з причин незалежних від податкового органу.
Доказів оскарження, скасування чи відкликання податкових повідомлень-рішень №0050845012 від 11.07.2019, №0071165104 від 25.10.2019, №0067595104 від 30.09.2019, №0090435104 від 11.12.2019, №0092925104 від 27.12.2019, №0092905104 від 27.12.2019 до суду не надані.
З витягу з інтегрованої картки платника податку вбачається, що станом на 30.04.2019р. у відповідача була наявна переплата у розмірі 27 113,00 грн.
З матеріалів справи вбачається, що контролюючим органом сформовано та направлено на адресу відповідача податкову вимогу від 16.05.2019р. №88969-50 на суму 34514,00 грн. Крім того, податковим органом прийнято рішення про опис майна у податкову заставу №29656/10/50.17-08 від 12.06.2019р.
Вказане не призвело до погашення грошового зобов'язання відповідачем, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Вирішуючи дані правовідносини суд враховує наступні обставини та приписи законодавства.
Відповідно до ч.2 ст.73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
З огляду на зміст наведеної норми процесуального права та з урахуванням того, що вимогою заявленого позову є стягнення податкової заборгованості, предметом доказування у даній справі мають бути обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими законом пов'язує можливість стягнення податкового боргу у судовому порядку, встановлення факту узгодженості грошового зобов'язання, наявності податкового боргу, його сплати у добровільному порядку тощо.
Відповідно до пункту 1 ст. 36 ПК України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Як встановлено п.57.1 ст.57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків (п.56.11 ст.56 ПК України).
Враховуючи, що відповідачем самостійно нараховано та задекларовано, але не сплачено у повному обсязі самостійно задекларовані податок на додану вартість таземельний податок з юридичних осіб, за ним рахується податкове зобов'язання з вказаних податків, яке перетворилось на податковий борг платника у розумінні підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України.
Статтею 14 ПК України визначено, що податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений Податковим кодексом України строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Отже, самостійно задекларовані відповідачем, але не сплачені протягом строків, визначених податковим законодавством грошові зобов'язання, набули статусу податкового боргу з огляду на їх узгодженість.
Щодо грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом відповідно до податкових повідомлень-рішень, суд зазначає наступне.
Пунктом 54.5 статті 54 ПК України, встановлено, якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.
Відповідно до положень ст. 56 ПК України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.
Скарга, подана із дотриманням строків, визначених пунктом 56.3 цієї статті, зупиняє виконання платником податків грошових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження.
Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов'язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.
З урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.
При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Пунктом 57.3 статті 57 ПК України встановлено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Таким чином, у разі незгоди з податковим повідомленням - рішенням, яким платнику податків визначено грошове зобов'язання, останній має право оскаржити таке податкове повідомлення рішення в адміністративному чи судовому порядку. Протягом строку оскарження грошове зобов'язання вважається неузгодженим.
Як встановлено судом, відповідачу направлені усі акти перевірок та усі податкові повідомлення-рішення, однак жоден з них не був отриманий з причин незалежних від податкового органу.
Разом з тим, суд зауважує, що згідно абз. 2 п. 58.3. ст. 58 ПК України податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.
Згідно п. 42.2. ст. 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Відповідачем не надано до суду доказі відкликання чи скасування податкових повідомлень-рішень, на підставі яких податковим органом заявлені вимоги щодо стягнення коштів.
Отже, узгоджене грошове зобов'язання, проте не сплачене платником податків у добровільному порядку в строки визначені законодавством набуває статусу податкового боргу, з метою стягнення якого контролюючий орган має право звертатись з відповідним позовом до суду.
При вирішенні спору про стягнення податкового боргу суд не може давати оцінку правомірності прийняття податкового повідомлення - рішення на підставі якого виник податковий борг, оскільки це не є предметом такого правового спору.
Проте, таку оцінку суд може надати під час розгляду справи про правомірність податкового повідомлення-рішення.
Аналогічна позиція неодноразово викладалась Верховним Судом у постановах, зокрема, від 25.01.2019р. у справі №810/1760/17. У цій же постанові Верховний Суд вказав на те, що "…Суди попередніх інстанцій вийшли за межі позовних вимог, оскільки предметом спору за вирішенням якого звернувся позивач не є правомірність податкового повідомлення - рішення.
В межах вказаного спору перевірці підлягали обставини щодо наявності податкового боргу за стягненням якого звернувся контролюючий орган. Проте саме під час з'ясування обставин щодо наявності податкового боргу підлягало з'ясуванню і підстави його виникнення (наявність податкового повідомлення - рішення, чинного на час звернення з позовом про стягнення боргу)…".
Отже, з огляду на викладене та приймаючи до уваги, що предметом спору в межах даної справи не є правомірність податкового повідомлення - рішення, суд позбавлений можливості надавати правову оцінку правомірності податковим повідомленням-рішенням, які прийняті за наслідками проведеної позивачем документальної планової виїзної перевірки.
В межах даного спору перевірці підлягають обставини щодо наявності податкового боргу за стягненням якого звернувся контролюючий орган. Під час з'ясування обставин щодо наявності податкового боргу судом з'ясовані підстави його виникнення, а саме податковий борг відповідача виник у результаті несплачених грошових зобов'язань, нарахованих самим платником відповідно до податкових декларацій з ПДВ (№9079012395 від 19.04.2019, № 9104323420 від 20.05.2019, № 9132613977 від 21.06.2019, № 9159378845 від 22.07.2019, № 9186727661 від 20.08.2019.) та контролюючим органом відповідно до податкових повідомлень-рішень (№0050845012 від 11.07.2019, №0071165104 від 25.10.2019, №0067595104 від 30.09.2019, №0090435104 від 11.12.2019, №0092925104 від 27.12.2019, №0092905104 від 27.12.2019), які станом на день розгляду даної справи є чинними.
Відповідно до положень ст. 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.
Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.
Податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Судом встановлено, що контролюючим органом сформовано та направлено на адресу відповідача податкову вимогу від 16.05.2019р. №88969-50 на суму 34514,00 грн.
Доказів скасування чи відкликання вказаної податкової вимоги до суду не надано.
Із часу направлення податкової вимоги до часу звернення з даним позовом до суду відповідач є постійним боржником, що підтверджується витягами з інтегрованої картки платника податків. Зазначена обставина звільняє податковий орган від необхідності повторного направлення податкової вимоги.
З метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу (п.88.1 ст.88 ПК України).
Підпунктами 89.1.1 та 89.1.2 пункту 89.1 статті 89 ПК України передбачено, що право податкової застави виникає:
- у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку;
- у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.
Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг (п.89.3 ст.89 ПК України).
З матеріалів справи убачається, що податковим органом прийнято рішення про опис майна у податкову заставу №29656/10/50.17-08 від 12.06.2019р.
Таким чином, станом на день постановлення даного рішення, за Товариством рахується податковий борг (з урахуванням переплати у сумі 27 301,00 грн.) у загальній сумі 152 473,22 грн.
Застосовані податковим органом заходи не призвели до погашення податкового боргу в добровільному порядку.
Підпунктом 20.1.19 пункту 20.1 статті 20 ПК України встановлено, що контролюючі органи мають право, крім іншого, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.
Згідно з п.41.2 ст.41 ПК України органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу.
Згідно з підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючий орган має право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Порядок стягнення податкового боргу платників податків регулюється статтями 95 - 99 Податкового кодексу України. Зазначені норми визначають перелік заходів, що можуть вживатися контролюючим органом до платника податків із метою погашення податкового боргу, до яких належить стягнення коштів, які перебувають у власності платника податків, а також продаж майна платника податків, що перебуває в податковій заставі (пункт 95.1 статті 95 Податкового кодексу України).
Положеннями ст. 95 ПК України визначено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Отже, з аналізу наведених норм вбачається, що обов'язковою підставою для стягнення податкового боргу є надіслання (вручення) саме податкової вимоги. При цьому відповідні стягнення можуть провадитись не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги. Прийняття ж рішення про опис майна у податкову заставу не є обов'язковою підставою для стягнення коштів з рахунків платника податків.
Окремо суд звертає увагу, що відповідачем не були оскаржені ані висновки контролюючого органу, що зафіксовані в актах перевірок, а ні податкові повідомлення-рішення, прийняті на підставі таких актів.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював особливу важливість принципу "належного урядування". Цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (дивитися рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, пункт 120, ECHR 2000-I, "Онер'їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, пункт 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, пункт 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, пункт 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, пункт 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, пункт 37, від 25 листопада 2008 року).
В силу принципу пропорційності втручання в право особи безперешкодно користуватися та розпоряджатися своїм майном можливе лише за умови дотримання "справедливої рівноваги" між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав людини.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що податковим органом дотримана процедура визначення податкового зобов'язання відповідача та повідомлення останнього про наявність податкового боргу. Однак вказані дії позивача не призвели до погашення відповідачем податкового боргу у повному обсязі.
Як вбачається із матеріалів справи, в банківських установах на ім'я відповідача відкриті поточні банківські рахунки, з яких може проводитись стягнення податкового боргу.
Станом на день розгляду справи відповідачем не подано доказів погашення податкового боргу, заявленого до стягнення в межах даної справи.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Статтею 77 КАС України, встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази та норми чинного законодавства України, суд дійшов до висновку, що позивач свою позицію обґрунтував належними та допустимими доказами. Відповідачем не надано жодних доказів сплати вказаного податкового боргу у повному обсязі або інших належних доказів, спростовуючих наведені позивачем доводи щодо наявності податкового боргу.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позов Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі до Товариства з обмеженою відповідальністю "АРМ-ХАУС" про стягнення коштів з рахунків платника податків у банках та стягнення коштів за рахунок готівки в рахунок погашення податкового боргу - задовольнити.
Стягнути кошти з рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю "АРМ-ХАУС" (73009, м. Херсон, вул. Нафтовиків, 48, код ЄДРПОУ 40841073), у банках, що його обслуговують та кошти за рахунок готівки в рахунок погашення податкового боргу по податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 152 473 (сто п'ятдесят дві тисячі чотириста сімдесят три) грн. 22 (двадцять дві) коп. - код платежу 14060100), отримувач: УК у м. Херсоні / м. Херсон/14060100, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код отримувача (ЄДРПОУ) - 37959779. номер рахунку - UA328999980313070029000021002.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя А.С. Пекний
кат. 111020300