Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
25 березня 2021 р. № 520/2693/21
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Волошина Д.А., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо не зарахування ОСОБА_1 періоду служби в армії з 15.05.1990 по 16.10.1992 до спеціального стажу роботи у сфері охорони здоров'я та відмови в призначенні пенсії за вислугою років відповідно до пункту «е» частини 1 статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 період проходження служби у Збройних силах в період з 15.05.1990 по 16.10.1992 та призначити позивачу пенсію за вислугою років відповідно до пункту «е» частини першої статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 01.05.2020.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відмова відповідача щодо не зарахування строкової військової служби до стажу роботи на посадах, що дають право на пенсію за вислугу років, є протиправною. З діями відповідача позивач не погоджується, зазначає, що відповідно до п. «е» ч. 1 ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», право на пенсію за вислугу років мають: працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення незалежно від віку за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років, а після 01.04.2015 - 25 років і 6 місяців, з 01.04.2016 по 31.03.2017 - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців. В примітці 2 Постанови КМУ № 909 від 04.11.1993р. «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років» вказано, що робота в установах і на посадах, передбачених переліком посад в даній постанові, дає право на пенсію за вислугою років незалежно від форми власності або відомчої належності закладів і установ. До посад відносяться - лікарі та середній медичний персонал (незалежно від найменування посад) лікарняних закладів, лікувально-профілактичних закладів особливого типу, лікувально-трудових профілакторіїв, амбулаторно-поліклінічних закладів, закладів швидкої та невідкладної медичної допомоги, закладів переливання крові, закладів охорони материнства і дитинства, санаторно-курортних закладів, установ з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби та територіальних органів Держсанепідслужби (щодо працівників, які не є державними службовцями), діагностичних центрів. З огляду на вище зазначене, враховуючи те, що він працював в закладах охорони здоров'я на протязі 27 років на посадах, які відносяться до посад середніх медичних працівників, та дату його народження 1971 рік, вважає, що має право на призначення йому пенсії за вислугу років у відповідності до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а тому просить позов задовольнити.
Ухвалою суду від 25.02.2021 відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 263 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.
Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та вручена відповідачу, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.
Відповідач 16.03.2021 надав відзив на позов, в якому зазначив, що на момент звернення з заявою про призначення пенсії за вислугу років у позивача має бути не менше 26 років 6 місяців спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України. Згідно наданих документів та індивідуальних відомостей про застраховану особу загальний стаж позивача складає 33 роки 00 місяців 23 дня, спеціальний стаж роботи, що дає право на пенсію за вислугу років, складає 24 роки 07 місяців 02 дня. Оскільки у позивача відсутній необхідний стаж роботи за вислугу років, передбачений абз. 2 п. 16 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відсутні підстави для призначення пенсії.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази, судом встановлено наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 1986 по 1990 роки навчався в Куп'янському медичному училищі Харківської області, отримавши спеціальність фельдшер, що підтверджується копією диплому серії НОМЕР_1 від 28.02.1990 (а.с. 22).
Згідно з записами в трудовій книжці серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 працював:
- з 06.04.1990 по 10.05.1990 в Куп'янській районній лікарні Харківської області на посаді фельдшера;
- з 15.05.1990 по 16.10.1992 проходив службу в Збройних Силах;
- з 15.04.1993 по 01.04.2007 в Куп'янській районній лікарні Харківської області на посаді виїзного фельдшера станції швидкої медичної допомоги;
- з 01.04.2007 по 31.12.2012 на посаді фельдшера по прийманню викликів станції швидкої та невідкладної допомоги в Куп'янській центральній міській лікарні Харківської області;
- з 01.01.2013 по 30.09.2013 на посаді фельдшера екстреної медичної допомоги Куп'янського відділення №1 екстреної медичної допомоги по переводу з КЗОЗ Куп'янської центральної міської лікарні;
- з 01.10.2013 по 30.04.2020 на посаді фельдшера швидкої та невідкладної медичної допомоги Куп'янського відділення екстреної (невідкладної) медичної допомоги по переводу до КЗОЗ «Обласна клінічна лікарня-центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф.
30.04.2020 позивач звільнився з займаної посади за власним бажанням в зв'язку з виходом на пенсію за вислугу років, згідно ст. 38 КЗпП України, відповідно до наказу №205-к від 30.04.2020.
10 квітня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до відділу з питань призначення пенсії управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області з відповідною заявою щодо призначення пенсії за вислугу років.
Рішенням відділу з питань призначення пенсії управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №1360 від 13.04.2020 ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років, як працівнику охорони здоров'я, у зв'язку із відсутністю необхідного спеціального стажу, який дає право для призначення пенсії за вислугу років, а саме 26 років 6 місяців. Зазначено, що загальний стаж позивача складає 32 роки 10 місяців 25 днів, спеціальний стаж 24 роки 7 місяців 2 дні.
Отримавши довідку Об'єднаного районного військового комісаріату м. Харкова від 23.04.2020 №174/4, що підтверджувала проходження позивачем строкової військової служби у Збройних Силах з 15.05.1990 по 14.10.1992, ОСОБА_1 повторно звернувся до відділу з питань призначення пенсії управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області із заявою про призначення пенсії за вислугу років від 04.05.2020.
Рішенням відділу з питань призначення пенсії управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №1575 від 06.05.2020 ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років, як працівнику охорони здоров'я, у зв'язку із відсутністю необхідного спеціального стажу, який дає право для призначення пенсії за вислугу років, а саме 26 років 6 місяців. Зазначено, що загальний стаж позивача складає 32 роки 11 місяців 23 дні, спеціальний стаж 24 роки 7 місяців 2 дні.
18 січня 2021 року позивач знову звернувся до відділу з питань призначення пенсії управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області з заявою про призначення пенсії за вислугу років.
Рішенням відділу з питань призначення пенсії управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №274 від 21.01.2021 ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років, як працівнику охорони здоров'я, у зв'язку із відсутністю необхідного спеціального стажу, який дає право для призначення пенсії за вислугу років, а саме 26 років 6 місяців. Зазначено, що загальний стаж позивача складає 33 роки 0 місяців 2 дні, спеціальний стаж 24 роки 7 місяців 2 дні.
Позивач, не погоджуючись з діями Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, за захистом своїх прав звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Частиною 1 ст. 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.
Статтею 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їх сімей.
Відповідно до ст. 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.
Згідно ст. 52 цього Закону, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів, відповідно до пункту «е» статті 55.
Відповідно до п. «е» ст. 55 Закону №1788-ХІІ працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 01 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 01 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 01 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 01 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 01 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 01 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 01 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 01 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 01 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 01 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 01 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення, зокрема:
- які в період до 1 січня 2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацами першим та другим цього пункту;
- 1971 року народження і старші за наявності вислуги років на цих посадах, передбаченої абзацами другим - одинадцятим цього пункту, та після досягнення ними 55 років - які народилися з 1 січня 1971 року.
Постанова Кабінету Міністрів України «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років» від 04 листопада 1993 року № 909 передбачає, зокрема, посади лікарів та середнього медичного персоналу (незалежно від найменування посад) в лікарняних закладах, лікувально-профілактичних закладах особливого типу, лікувально-трудових профілакторіях, амбулаторно-поліклінічних закладах, закладах швидкої та невідкладної медичної допомоги, закладах переливання крові, закладах охорони материнства і дитинства, санаторно-курортних закладах, санітарно-епідеміологічних закладах, діагностичних центрах.
Згідно зі ст. 62 Закону №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Пунктом «в» ч. 3 ст. 56 Закону №1788-ХІІ передбачено, що до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, зараховується військова служба та перебування в партизанських загонах і з'єднаннях, служба в органах державної безпеки, внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби.
Із змісту рішення відділу з питань призначення пенсії управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №274 від 21.01.2021 встановлено, що ОСОБА_1 визначено загальний стаж 33 років 0 місяців 23 дні, з них спеціального стажу працівника охорони здоров'я - 24 роки 7 місяців 2 дні.
Відділом з питань призначення пенсії управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області до спеціального стажу позивача не зараховано періоду служби в Збройних Силах з 15.05.1990 по 14.10.1992 на посаді санінструктора.
Так, судом встановлено, що позивач з 15.05.1990 по 14.10.1992 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_3 в званні «матрос», «спеціаліст 3 кл.», «спеціаліст 2 кл.», «спеціаліст 1 кл.» та «старшина 2 ст.» та ОСОБА_1 присвоєно посадову кваліфікацію санітарний інструктор молодших медичних спеціалістів надводного корабля, що підтверджується копією військового квитка серії НОМЕР_4 від 14.05.1990 (а.с. 15-20) та довідкою Об'єднаного районного військового комісаріату м. Харкова від 23.04.2020 №174/4, що підтверджує проходження позивачем строкової військової служби у Збройних Силах з 15.05.1990 по 14.10.1992 (а.с. 21).
Згідно з абзацом 2 ч. 1 ст. 8 Закону №2011-ХІІ час перебування громадян України на військовій службі зараховується до страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що передбачала право на пенсію на пільгових умовах до введення в дію Закону України «Про пенсійне забезпечення» або на пенсію за віком на пільгових умовах до набрання чинності Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі і час проходження строкової військової служби, які зараховуються до пільгового стажу, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію на пільгових умовах.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 28.11.2018 у справі №348/2384/16-а.
Згідно ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Аналогічні положення закріплені в ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року №2232-ХІІ, відповідно до якої військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Професійна назва «інструктор із санітарної освіти» передбачена розділом «Фахівці» галузевим випуском 78 «Охорона здоров'я» Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників, що затверджений наказом Міністерства охорони здоров'я України від 29 березня 2002 року №117, кваліфікаційними вимогами до якої є неповна вища освіта (молодший спеціаліст) за напрямом підготовки "Медицина" за будь-якою спеціальністю медичного профілю. Спеціалізація за фахом "Санітарна освіта". Без вимог до стажу роботи. У зазначеному розділі затверджені професійні назви спеціалістів, які належать до середнього медичного персоналу (з неповною вищою медичною освітою, раніше - середньою медичною освітою).
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 1986 по 1990 роки навчався в Куп'янському медичному училищі Харківської області, отримавши спеціальність фельдшер, що підтверджується копією диплому серії НОМЕР_1 від 28.02.1990 (а.с. 22).
Таким чином, з урахуванням наявного у позивача спеціального стажу 24 роки 7 місяців 2 дні, а також спірного періоду проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_3 з присвоєною посадовою кваліфікацією санітарний інструктор молодших медичних спеціалістів надводного корабля (2 роки 4 місяці 2 дні) на момент звернення ОСОБА_1 з первісною заявою про призначення пенсії за вислугу років від 10.04.2020, то сукупний спеціальний стаж роботи позивача склав більше 26 років 6 місяців.
Отже, являються безпідставними доводи відповідача про те, що станом на момент звернення позивача до відповідача із первісною заявою від 10.04.2020 про призначення пенсії за вислугу років у позивача не було необхідного спеціального стажу 26 років 6 місяців.
Таким чином, суд дійшов висновку, що на момент звернення із первісною заявою про призначення пенсії позивач мав спеціальний стаж для призначення пенсії за вислугою років, як працівник закладу охорони здоров'я, відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Також, суд зазначає, що згідно довідки Об'єднаного районного військового комісаріату м. Харкова від 23.04.2020 №174/4, позивач проходив строкову військову службу у Збройних Силах з 15.05.1990 по 14.10.1992, однак у трудовій книжці зазначено, що ОСОБА_1 проходив службу у Збройних Силах з 15.05.1990 по 16.10.1992.
З цього приводу суд зазначає, що згідно з копією військового квитка від 14.05.1990 серії НОМЕР_4 , 14.10.1992 позивач на підставі наказу №165 від 09.09.1992 звільнений (демобілізований) в запас і направлений в Куп'янський РВК. До місця призначення зобов'язаний прибути і стати на військовий облік 16.10.1992. Отже, фактично ОСОБА_1 звільнений (демобілізований) в запас 14.10.1992.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 період проходження служби у Збройних силах в період з 15.05.1990 по 14.10.1992.
Щодо позовної вимоги зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити позивачу пенсію за вислугу років відповідно до пункту «е» частини першої статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 58 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» Пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов'язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду.
Прийняття рішення про призначення пенсії за вислугу років належить до повноважень відповідача.
Відповідно до Рекомендації Комітету Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням варто розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Pedersen and Baadsgaard проти Данії» від 17.12.2004, № 49017/99 зазначено, що здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних держаних органів, що їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї.
Під дискреційним повноваженням варто розуміти компетенцію суб'єкта владних повноважень на прийняття самостійного рішення у межах, визначених законодавством, та з урахуванням принципу верховенства права.
Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Отже, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Оскільки пенсійним органом не досліджувався загальний спеціальний стаж роботи позивача, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію за вислугу років відповідно до пункту «е» частини першої статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є такими, що не підлягають задоволенню.
А тому, з метою повного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, скасувавши рішення відділу з питань призначення пенсії управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №274 від 21.01.2021, яким ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років, як працівнику охорони здоров'я, у зв'язку із відсутністю необхідного спеціального стажу, який дає право для призначення пенсії за вислугу років та зобов'язавши Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області вирішити питання щодо призначення пенсії ОСОБА_1 за вислугу років, як працівнику охорони здоров'я, з урахуванням висновків суду.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно частини 1 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Отже, розглянувши подані сторонами докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог адміністративного позову з підстав, викладених вище.
Відповідно до частини 8 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022, ЄДРПОУ 14099344) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо не зарахування ОСОБА_1 періоду служби в армії з 15.05.1990 по 14.10.1992 до спеціального стажу роботи у сфері охорони здоров'я та відмови в призначенні пенсії за вислугою років відповідно до пункту «е» частини 1 статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 період проходження служби у Збройних Силах період з 15.05.1990 по 14.10.1992.
Скасувати рішення відділу з питань призначення пенсії управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №274 від 21.01.2021, яким ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років, як працівнику охорони здоров'я, у зв'язку із відсутністю необхідного спеціального стажу, який дає право для призначення пенсії за вислугу років.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області вирішити питання щодо призначення пенсії ОСОБА_1 за вислугу років, як працівнику охорони здоров'я, з урахуванням висновків суду.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області суму сплаченого судового збору у розмірі 908,00 грн (дев'ятсот вісім гривень 00 копійок).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Д.А. Волошин