ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"25" березня 2021 р. справа № 300/258/21
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кафарського В.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №UA209270/2020/12042 від 16.12.2020 та рішення про коригування митної вартості товарів за №UA209000/2020/100112/1 від 16.12.2020, -
Представник ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовною заявою до Галицької митниці Держмитслужби (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №UA209270/2020/12042 від 16.12.2020 та рішення про коригування митної вартості товарів за №UA209000/2020/100112/1 від 16.12.2020.
Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем протиправно, в порушення норм Митного кодексу України та за наявності усіх документів, які підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару - транспортного засобу марки MERCEDES-BENZ, модель GLK 220 CDI, номер кузова - НОМЕР_1 , та обраний метод його визначення, а саме основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), здійснено визначення митної вартості товару, який ввозиться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту за другорядним методом (резервним), внаслідок чого прийнято оскаржувані картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №UA209270/2020/12042 від 16.12.2020 та рішення про коригування митної вартості товарів за №UA209000/2020/100112/1 від 16.12.2020. Представник позивача вказує, що вартість автомобіля марки MERCEDES-BENZ, модель GLK 220 CDI, номер кузова - НОМЕР_1 згідно рахунку-фактури (інвойс) від 01.12.2020 становить 4 000,00 євро. При перетині кордону України і декларуванні визначено митну вартість транспортного засобу за ціною договору (рахунку-фактури). На переконання представника позивача, відповідач безпідставно поставив під сумнів поданий позивачем перелік документів і необґрунтовано скоригував митну вартість автомобіля марки MERCEDES-BENZ, модель GLK 220 CDI, номер кузова - НОМЕР_1 . Як наслідок, застосування резервного методу для визначення митної вартості товару є протиправним, а збільшення такої вартості з 4 000,00 євро до 5 900,00 євро суттєво порушує права позивача. На підставі вказаного просить суд визнати протиправними та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації та рішення про коригування митної вартості товарів.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01.02.2021 даний позов залишено без руху у зв'язку з невідповідністю вимогам статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, а позивачу надано строк для усунення недоліків.
У зв'язку із усуненням недоліків, ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09.02.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, згідно із правилами, встановленими статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
15.02.2021 на адресу Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшло клопотання відповідача за №7.4-10/14/366 про розгляд справи в судовому засіданні із викликом сторін.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.02.2021 відмовлено у задоволенні клопотання Галицької митниці Держмитслужби від 15.02.2021 за №7.4-10/14/366 про розгляд справи №300/258/21 за позовом ОСОБА_1 до Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №UA209270/2020/12042 від 16.12.2020 та рішення про коригування митної вартості товарів за №UA209000/2020/100112/1 від 16.12.2020 у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду із відповідними письмовими доказами 22.02.2021 (а.с. 54-90). У відзиві представник відповідача щодо заявлених позовних вимог заперечила та в обґрунтування своїх заперечень відмічає, що шляхом пошуку інформації в мережі Інтернет (www.autoline.info) було виявлено оголошення про продаж автомобіля марки MERCEDES- BENZ, модель GLK 220 CDI, реєстраційний номерний знак транспортного засобу 49-NJR-7, за ціною 9 900,00 євро. Власник транспортного засобу та його адреса у реєстраційному документі співпадають з найменуванням та адресою продавця в оголошенні - Autobedruf Bekkers В.V., Boxtelseweg 57,5298 VB Liempde. Оскільки даний автомобіль був зареєстрований на фірму Autobedruf Bekkers B.V. лише 06.11.2020 (графа І реєстраційного документа транспортного засобу), ввезений на митну територію України 13.12.2020, а пробіг, зазначений в оголошенні, в незначній частині відрізняється від пробігу, зафіксованого під час перетину митного кордону України (згідно оголошення - 369 002 км, згідно акту огляду - 371 850 км), то митниця дійшла висновку, що дане оголошення було опубліковане в часових межах, що відповідають або максимально наближені до часу заявленого придбання даного автомобіля - 01.12.2020. Зважаючи на те, що заявлена фактурна вартість (4 000,00 євро) більш як вдвічі відрізняється від ціни пропозиції до продажу цього ж автомобіля підтвердженим власником (9 900,00 євро), у митниці були вагомі підстави вважати, що подані до митного оформлення документи не відображають фактичної ціни угоди. Так, за результатами вивчення наданих декларантом позивача документів, послідовно розглянувши можливість застосування методів визначення митної вартості, митниця встановила неможливість застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме: методу 2а (стаття 59 Митного кодексу України) та методу 26 (стаття 60 Митного кодексу України) з причини відсутності в органу доходів і зборів та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (стаття 62 Митного кодексу України) та методу 2г (стаття 63 Митного кодексу України) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в органу доходів і зборів. У зв'язку з викладеним та відповідно до частини 4 статті 368 МК України, вартість транспортного засобу була визначена Галицькою митницею Держмитслужби самостійно. Враховуючи наведене, відповідач вважає, що рішення про коригування митної вартості товару №UA209000/2020/100112/1 від 16.12.2020 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209270/2020/12042 від 16.12.2020 прийняті з дотриманням вимог чинного законодавства та не підлягають скасуванню.
Представник позивача 24.02.20121 подав суду відповідь на відзив, в якій підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити. При цьому, зазначив що позивачем виконано всі необхідні умови для ввезення транспортного засобу на територію України. Звернув увагу суду, що спірне рішення не містить обґрунтувань розрахунку скоригованої митної вартості та даних, які в свою чергу стосуються вартості - 9 900,00 євро, що є самостійною підставою для його скасування. Крім того, представник позивача відмічає, що в матеріалах адміністративної справи відсутні будь-які документи, які підтверджують визначену відповідачем вартість - 9 900,00 євро (а.с. 92-94).
Суд, розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження, дослідивши та оцінивши в сукупності письмові докази, встановив наступне.
ОСОБА_1 01.12.2020 придбав у нерезидента транспортний засіб - легковий автомобіль марки MERCEDES-BENZ, модель GLK 220 CDI, номер кузова - НОМЕР_1 .
15.12.2020 декларантом позивача подано до митного оформлення електронну вантажну митну декларацію №209270/2020/015436 на легковий автомобіль марки MERCEDES-BENZ, модель GLK 220 CDI, номер кузова - НОМЕР_1 , загальна кількість місць для сидіння - 5, призначений для перевезення пасажирів по дорогах загального користування, номер двигуна - немає даних, тип двигуна двигуна - дизельний, об'єм двигуна - 2143 см3. Потужність двигуна - 125 квт., колісна формула - 4x2, календарний рік виготовлення - 2010, модельний рік виготовлення - 2010, виробник «MERCEDES-BENZ» DE, країна виробництва - Німеччина (DE).
Декларантом одночасно із митною декларацією надано відповідачу ряд документів для підтвердження митної вартості товару і обраний метод її визначення. Зокрема, подано: рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial invoice) №DN2012016 від 01.12.2020 (а.с. 13-14), декларацію про походження товару №б/н від 01.12.2020, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 24.09.2020 (а.с. 18-19), свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 від 24.09.2020 (а.с. 20-21), банківський платіжний документ №SW24KC08O38848 від 09.12.2020 (а.с. 22), внутрішній договір (контракт) доручення №НМР 026815 від 07.12.2020 (а.с. 23), копію паспорта громадянина України з відміткою про реєстрацію місця проживання в Україні серії НОМЕР_4 від 30.05.1998 (а.с. 24), акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA209040/2020/054087 від 13.12.2020 (а.с. 16), інформацію дати виготовлення від 15.12.2020 та копію митної декларації країни відправлення №20NLKI66GNAXHNWD58 від 01.12.2020 (а.с. 26).
Галицькою митницею Держмитслужби розпочато процедуру консультацій із декларантом шляхом формування електронного повідомлення про необхідність надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару згідно частини 2 статті 53 Митного кодексу України, а саме: якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації товару (а.с. 68).
Однак, декларант позивача не надав додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, оскільки вважав, що надав всі необхідні документи разом із митною декларацією №209270/2020/015436 від 15.12.2020.
У зв'язку із вищенаведеним, Галицькою митницею Держмитслужби винесено рішення про коригування митної вартості товарів за №UA209000/2020/100112/1 від 16.12.2020, згідно якого митна вартість товарів не може бути визнана за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, у зв'язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частині 3 статті 53 МК України (ел. відповідь декларанта про відсутність можливості надання запитуваних документів). Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 54 МК України здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчислені митної вартості - заявлена митна вартість даних товарів нижча від подібних і аналогічних товарів. Відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України декларанту виставлена вимога про надання додаткових документів, на підставі яких митна вартість буде визнана: банківські платіжні документи про оплату товару. Відповідно до вимог ч. 6 ст. 54 МК України, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 статті 53 МК України,або відсутність у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, є підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. Проведено консультації з декларантом згідно з ст. 53 МК України. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МК України) та методу 2б (ст. 60 МК України) з причин відсутності митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст. 62 МК України) та методу 2г (ст. 63 МК України) з причин відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митному органу. Митний кодекс України від 13.03.2012 за №4495-VI розділ III. Джерело інформації для коригування митної вартості слугував МД від 04.11.2020 за №100430/2020/12097 (а.с. 15).
В результаті коригування митна вартість вказаного транспортного засобу визначена в розмірі 5 900,00 євро.
Також, у відповідності до частини 6 статті 54, частини 12 статті 264 Митного кодексу України, Галицькою митницею Держмитслужби винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №UA209270/2020/12042, відповідно до якої декларанту відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів з підстав коригування митної вартості товару (а.с. 17).
17.12.2020 декларантом позивача подано до Галицької митниці Держмитслужбиіншу електронну митну декларацію №UA209250/2020/025757 на легковий автомобіль марки MERCEDES-BENZ, модель GLK 220 CDI, номер кузова - НОМЕР_1 , загальна кількість місць для сидіння - 5, призначений для перевезення пасажирів по дорогах загального користування, номер двигуна - немає даних, тип двигуна двигуна - дизельний, об'єм двигуна - 2143 см3. Потужність двигуна - 125 квт., колісна формула - 4x2, календарний рік виготовлення - 2010, модельний рік виготовлення - 2010, виробник «MERCEDES-BENZ» DE, країна виробництва - Німеччина (DE) (а.с. 12).
У вказаній декларації в графі 12 «Відомість про вартість» зазначено 135 208,40 грн.; у лівому підрозділі графи 43 «Код МВВ» декларантом вказано метод визначення митної вартості товарів - « 1», тобто за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, в правому підрозділу графи 43 декларантом вказано метод визначення митної вартості « 6» - за резервним методом визначення митної вартості; у графі 45 «Коригування» вказано вартість товару - 135 208,40 грн.; у графі 47 «Нарахування платежів» митної декларації зазначено види надходжень бюджету, що контролюються митними органами, за кодами 121, 185 та 128 та спосіб здійснення таких розрахунків за кодом « 02».
Окрім цього, нова електронна митна декларація №UA209250/2020/025757 від 17.12.2020 містить:
1) у правому підрозділі графи 43 «Код МВВ» - порядковий номер методу визначення митної вартості, який застосований митним органом у прийнятому рішенні про коригування митної вартості товарів;
2) у графі В «Подробиці розрахунків» наявні відомості про забезпечення сплати митних платежів шляхом зазначення подвійного нарахування за кодами 121 та 128, що відповідає застосуванню заходів забезпечення сплати відповідно до розділу X Митного кодексу України;
3) у графі «Відстрочення платежів» наявні відомості « 17.03.2020», що відповідає забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу X Митного кодексу України зазначається кінцевий термін дії гарантії.
Таким чином, декларант позивача скористався правом на випуск товару, що декларується, у вільний обіг шляхом подання нової митної декларації з відповідним змістом, сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X МК України.
При цьому, не погоджуючись із відмовою відповідача у прийнятті митної декларації та коригування митної вартості товару, представник позивача звернувся до суду з метою захисту порушеного права шляхом скасування оскаржуваних рішень.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Правовідносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування (частина 2 статті 1 Митного кодексу України № 4495-VI від 13.03.2012 - далі МК України).
Згідно із частиною 1 статті 7 Митного кодексу України, встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу.
Митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (пункт 24 частини 1 статті 4 Митного кодексу України).
Згідно частин 1, 2, 3 статті 318 Митного кодексу України, митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.
Митний контроль здійснюється виключно митними органами відповідно до цього Кодексу та інших законів України.
Митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Відповідно до частин 1, 2, 4, пункту 1 частини 6 статті 321 Митного кодексу України товари, транспортні засоби комерційного призначення перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно із заявленим митним режимом.
У разі ввезення на митну територію України товарів, транспортних засобів комерційного призначення митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України.
Граничний строк перебування товарів, транспортних засобів комерційного призначення під митним контролем не може перевищувати 180 календарних днів, крім митних режимів, які передбачають перебування під митним контролем протягом усього часу дії митного режиму.
Митний контроль закінчується у разі ввезення на митну територію України - після закінчення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, за винятком митних режимів, які передбачають перебування під митним контролем протягом усього часу дії митного режиму.
Документи та відомості, необхідні для здійснення митного контролю, порядок подання документів та відомостей, необхідних для митного контролю та форми митного контролю регулюються статтями 334, 335, 336 Митного кодексу України.
Митне оформлення - це виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення (пункт 23 частини 1 статті 4 Митного кодексу України).
Згідно статей 246, 248 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Порядок виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Стаття 49 Митного кодексу України встановлює, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Стаття 51 Митного кодексу України регулює питання визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, згідно частини 1 митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Частиною 2 статті 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Стаття 57 глави 9 Митного кодексу України встановлює основний та другорядні методи визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, частиною 2 якої визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Статтею 58 Митного кодексу України встановлено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів (пункт 2 частини 1).
Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні (частина 2).
Відповідно до частини 1 статті 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Згідно частини 2 статті 52 даного Кодексу декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Статтею 53 Митного кодексу України закріплено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина 1).
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина 2).
Статтею 54 Митного кодексу України встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частина 2).
Відповідно до частини 1 статті 55 цього Кодексу рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Як уже встановлено судом, декларантом в інтересах позивача були надані митному органу всі необхідні документи для підтвердження заявленої митної вартості при здійсненні митного оформлення, а саме: рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial invoice) №DN2012016 від 01.12.2020 (а.с. 13-14), декларацію про походження товару №б/н від 01.12.2020, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 24.09.2020 (а.с. 18-19), свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 від 24.09.2020 (а.с. 20-21), банківський платіжний документ №SW24KC08O38848 від 09.12.2020 (а.с. 22), внутрішній договір (контракт) доручення №НМР 026815 від 07.12.2020 (а.с. 23), копію паспорта громадянина України з відміткою про реєстрацію місця проживання в Україні серії НОМЕР_4 від 30.05.1998 (а.с. 24), акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA209040/2020/054087 від 13.12.2020 (а.с. 16), інформацію дати виготовлення від 15.12.2020 та копію митної декларації країни відправлення №20NLKI66GNAXHNWD58 від 01.12.2020 (а.с. 26).
Зміст вказаних документів підтверджував заявлену митну вартість ввізного товару. Таким чином, декларант надав відповідачу всі необхідні документи, які давали можливість останньому встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору купівлі-продажу (рахунку-фактури (інвойс) від 01.12.2020).
Тобто, судом встановлено, що подані 15.12.2020 декларантом позивача до митного оформлення документи (декларація митної вартості та рахунок-фактура (інвойс) за назвою і змістом відповідали вимогам пунктів 1, 3 частини 2 статті 53 Митного кодексу України.
Крім того, декларантом позивача надано митному органу банківський платіжний документ №SW24KC08O38848 від 09.12.2020, який підтверджує оплату 4 000,00 євро згідно рахунку-фактури (інвойс) від 01.12.2020 (а.с. 13).
При цьому, суд звертає увагу, що згідно змісту рахунку-фактури (інвойс) №DN2012016 від 01.12.2020, вартість транспортного засобу - 4 000,00 євро, та в даному рахунку зазначено банківський номер рахунку продавця «IBAN» - №NL91ABNA0594183480, на який згідно банківського платіжного документа №SW24KC08O38848 від 09.12.2020 сплачено 4 000,00 євро.
Відповідно до частини 3 статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
У пунктах 1 та 4 частини 4 статті 54 МК України зазначено, що орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.
Відповідно до частини 5 статті 54 Митного кодексу України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Згідно частини 6 цієї статті, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина 7 статті 54 Митного кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (частина 2 статті 54 Митного кодексу України).
Як встановлено судом вище, декларантом одночасно із митною декларацією було надано відповідачу ряд документів для підтвердження митної вартості товару і обраний метод її визначення. Наведені документи вказані представником відповідача в картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209270/2020/12042 від 16.12.2020.
Суд звертає увагу на те, що аналіз вищенаведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Такий висновок суду, відповідає правовій позиції в подібних правовідносинах, викладеній в постановах Верховного Суду від 20.02.2018 в справі №809/1884/16.
Згідно частини 1 статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Відповідно до частини 2 вказаної статті Кодексу основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Частиною 3 статті 57 МК України передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина 4 статті 57 Митного кодексу України).
Згідно частини 5 вказаної статті Кодексу у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (частина 6 статті 57 Митного кодексу України).
За приписами частини 1 статті 58 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Згідно частини 2 статті 58 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Відповідно до частини 3 статті 58 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини 1 статті 57 цього Кодексу.
Як встановлено судом, митну вартість імпортованого транспортного засобу, що вказана декларантом у митній декларації №209270/2020/015436 від 15.12.2020, визначено за основним методом, а до самої митної декларації декларантом подано всі необхідні документи для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару за ціною договору.
Відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростував зміст рахунку-фактури (інвойс) від 01.12.2020, в тому числі будь-які відомості про отримання від компетентних органів Республіки Німеччина інформації щодо підтвердження чи не підтвердження обставини відчуження позивачу продавцем нерезидентом автомобіля марки MERCEDES-BENZ, модель GLK 220 CDI, номер кузова - НОМЕР_1 .
При цьому, в матеріалах справ міститься відповідь на адвокатський запит від 18.03.2021 нерезидента-продавця легкового автомобіля марки MERCEDES-BENZ, модель GLK 220 CDI, номер кузова - НОМЕР_1 , з гідно якої ОСОБА_1 придбав вказаний автомобіль за 4 000,00 євро.
Крім того, суд погоджується із представником позивача, що спірне рішення про коригування митної вартості товарів за №UA209000/2020/100112/1 від 16.12.2020 не містить обґрунтувань розрахунку скоригованої митної вартості та даних, які в свою чергу стосуються вартості, яку визначив митний орган.
Суд звертає увагу на позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 20.02.2018 за результатом розгляду справи №809/1884/16, згідно якої посилання відповідача на те, що сума, яка зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі), поданому декларантом, не була підтверджена, є безпідставними, оскільки положення статті 53 Митного кодексу України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару.
Відповідач в оскаржуваному рішенні та картці відмови від 16.12.2020, а також у відзиві на позов не вказав на обставини, які обумовили виникнення у митного органу обґрунтованих сумнівів відносно непідтвердження чи невизначеності кількісних, вартісних і достовірних елементів митної вартості або відсутності хоча б однієї із їх складових, яка є обов'язковою при обчисленні такої вартості. Обов'язок доведення обґрунтованості такого сумніву митним органом констатований також в постанові Верховного Суду від 06.03.2019, справа №809/278/17.
Також, представник Галицької митниці Держмитслужби не надав суду жодних доказів про те, що при прийнятті відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2020/100112/1 від 16.12.2020 за резервним методом, було враховано стан транспортного засобу (пошкодження автомобіля, показники одометра, які зазначені в акті про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA209040/2020/054087від 13.12.2020 (а.с. 87-88).
Дослідивши надані позивачем документи, суд дійшов висновку, що у відповідача були в наявності всі документи для визначення митної вартості за ціною рахунку щодо транспортного засобу, який імпортується, та не встановлено жодних інших обставин, визначених положеннями частиною 1 статті 58 Митного кодексу України, які б перешкоджали визначенню митної вартості імпортованих товарів за ціною договору (рахунку-фактури (інвойс) від 01.12.2020).
На підставі наведеного, суд зазначає, що відповідачем не доведено обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом позивача розрахунку митної вартості транспортного засобу за ціною договору (рахунку-фактури (інвойс) від 01.12.2020), а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару не встановлено, тобто основні документи містили всі числові дані, необхідні для визначення вартості, зазначеної в митній декларації.
Окрім цього, згідно позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 30.10.2018 в справі №826/25605/15, ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
Таким чином, визначення відповідачем митної вартості транспортного засобу марки MERCEDES-BENZ, модель GLK 220 CDI, номер кузова - НОМЕР_1 , який ввозиться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту за резервним методом, лише на підставі неподання позивачем запитуваних митним органом документів, є необґрунтованим та безпідставним.
Суд зазначає, що аналогічний предмет доказування присутній у справі №805/2713/16-а.
Так, Верховний Суд у постанові від 19.02.2019 по справі №805/2713/16-а дійшов висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів не відповідає вимогам статті 55 Митного кодексу України у випадку, зокрема, якщо не містить обґрунтувань причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, інформації наявної у митного органу (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості, тощо.
З урахуваннями викладеного, Верховний Суд вважає обґрунтованими висновки судів першої та апеляційної інстанцій, що позивачем подано до митниці повний пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, відповідачем не підтверджено належними доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.
Слід зазначити, що частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Так, згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до пункту 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994, серія A, №303-A, пункт 29).
Крім того, згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (пункт 1); обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) (пункт 3); безсторонньо (пункт 4); добросовісно (пункт 5); з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації (пункт 7); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) (пункт 8); своєчасно, тобто протягом розумного строку (пункт 10).
Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України,в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням встановлених обставин та наведених правових положень, суд дійшов висновку, що відповідачем не дотримано приписів частини 2 статті 2 КАС України, а тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, позов таким, що підлягає до задоволення, а оскаржувані картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за№UA209270/2020/12042 від 16.12.2020 та рішення про коригування митної вартості товарів за №UA209000/2020/100112/1 від 16.12.2020 є протиправними та підлягають скасуванню.
Частина 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Галицької митниці Держмитслужби на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 816,00 грн.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_5 ) до Галицької митниці Держмитслужби (вул. Костюшка, 1, м. Львів, 79000, код ЄДРПОУ 43348711) про визнання протиправними та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №UA209270/2020/12042 від 16.12.2020 та рішення про коригування митної вартості товарів за №UA209000/2020/100112/1 від 16.12.2020 - задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Галицької митниці Держмитслужби№UA209270/2020/12042 від 16.12.2020.
Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Галицької митниці Держмитслужби№№UA209000/2020/100112/1 від 16.12.2020.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Галицької митниці Держмитслужби (вул. Костюшка, 1, м. Львів, 79000, код ЄДРПОУ 43348711)на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_5 ) сплачений судовий збір в розмірі 1 816(одна тисяча вісімсот шістнадцять) грн. 00 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Кафарський В.В.