Справа №: 398/511/21
провадження №: 2/398/955/21
Іменем України
"25" березня 2021 р. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі:
головуючого судді Бугайченко Т.А., з участю секретаря судового засідання Василяки І.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Олександрії в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , від імені якого діє ОСОБА_2 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про відшкодування моральної шкоди за несвоєчасну виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,
ОСОБА_2 , який діє від імені позивача ОСОБА_3 , звернувся до суду з позовом, відповідно до якого просить стягнути з відповідача на користь позивача 5000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди за несвоєчасну виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а також судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_3 є учасником бойових дій. Проходив службу у Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України. 07.03.2019 року наказом №34о/с командира ВЧ НОМЕР_1 з позивачем припинено контракт про проходження військової служби у Національній гвардії України та звільнено у запас Збройних сил України на підставі п.п. «б» п. 2 ч. 5 (за станом здоров'я) ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України №115 від 16.05.2019 року позивача виключено із списків особового складу частини та усіх видів забезпечення. Однак в день звільнення з позивачем не було проведено остаточного розрахунку, а саме не було виплачено грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій в період з 2015 по 2019 рік виходячи з грошового забезпечення, станом на день звільнення з військової служби 16.05.2019р. У зв'язку із зазначеним позивач за захистом свого порушеного права звернувся в суд з позовом до відповідача та рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13.01.2020 року позов задоволено в повному обсязі. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо ненарахування та невиплати позивачу грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 16.05.2019 року, зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 16.05.2019 року. На виконання вказано рішення суду ВЧ НОМЕР_1 30.01.2020 року на картковий рахунок позивача було перераховано грошові кошти. При цьому, відповідачем у день розрахунку не було виконано приписи ст.116 КЗпП України щодо виплати працівникові середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тим самим порушено права позивача. За захистом вказаного права позивач звернувся до суду і рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24.03.2020 року його позовні вимоги було задоволено в повному обсязі, визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні та зобов'язано виплатити останньому середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 17.05.2019 року по 30.01.2020 року. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 22.07.2020 року апеляційну скаргу ВЧ НОМЕР_1 Національної гвардії України було залишено без задоволення, а рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24.03.2020 року залишено без змін.
14.09.2020 року Верховний Суд виніс ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24.03.2020 року і постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 22.07.2020 року. Внаслідок протиправної бездіяльності відповідача позивач лише 15.09.2020 року, тобто через 1 рік та 6 місяців після звільнення, отримав середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні. Ввідповідач не в перше порушував трудові та соціальні права позивача, зокрема не виплативши останньому грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, не проводивши індексацію грошового забезпечення у зв'язку з чим позивач змушений був звернутись до суду за захистом своїх прав, що завдало йому моральної шкоди. Таким чином, на думку представника позивача, зважаючи на бездіяльність відповідача, яка встановлена вищезазначеними рішеннями судів, є всі підстави для стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди в сумі 5000грн.
Представник позивача також просить у позові стягнути з відповідача на користь позивача понесенні останнім судові витрати, які складаються з витрат на правничу допомогу.
01.03.2021 року від командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на адресу суду надійшов відзив на позов, відповідно до якого відповідач заперечує проти задоволення позову з тих підстав, що невиплата позивачу належних при звільненні сум сталася не з вини відповідача, а у зв'язку з відсутністю належного нормативного регулювання та сталої судової практики щодо виплати компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки учасникам бойових дій. Крім того, на думку, відповідача, позивачем не зазначено в чому полягає моральна шкода та не обґрунтовано її розмір. Також, відповідачем на користь позивача сплачено середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, що є своєрідною компенсаційною виплатою. У зв'язку із зазначеним відповідач просить відмовити в задоволенні позову.
11.03.2021 року представником позивача до суду подано відповідь на відзив, відповідно до якої позивач має право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, оскільки відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, має на меті як компенсацію потерпілому завданих збитків так і запобігання вчинення суб'єктом владних повноважень такого у майбутньому, зокрема, шляхом здійснення превентивних заходів для удосконалення виконання своїх функцій, спрямованих на інтереси людини. Моральна шкода була завдана позивачу бездіяльністю військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, яка полягає у несвоєчасній виплаті середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформовані Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 року у справі №464/3789/17. Так, в зазначеній постанові Верховний Суд зазначив, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема і моральної, за порушення прав людини є одним з ефективних засобів юридичного захисту (п.49). Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - це емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання (п.52). Порушення прав людини чи погане поводження з нею з боку суб'єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров'я потерпілого(п.50). При цьому відсутність наслідків у вигляді розладів здоров'я внаслідок душевних страждань, психологічних переживань не свідчить про те, що позивач не зазнав страждань та приниження, а отже і не свідчить про те, що моральної шкоди не завдано. Наявність вини з боку відповідача, в розумінні ч.1 ст.1167 ЦК України, встановлена рішеннями судів у справі №340/402/20, у якій визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні.
Позивач та представник позивача у судове засідання не з'явились, від представника позивача надійшло клопотання про проведення розгляду справи без його участі. Позовні вимоги просить задовольнити.
Представник відповідача також у судове засідання не з'явився, надіслав клопотання про розгляд справи без його участі.
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позов та заперечення проти нього, оцінивши подані сторонами докази, суд приходить до наступних висновків.
Суд в межах заявлених позовних вимог та наданих доказів у справі встановив наступні факти та правовідносини.
Позивач є учасником бойових дій та перебував на військовій службі, що підтверджується посвідченням учасника бойових дій серія НОМЕР_2 (а.с.6).
Наказом командувача Національної гвардії України від 07.03.2019 року №34о/с, позивача звільнено з військової служби у запас Збройних Сил України за підпунктом «б» пункту два частини п'ятої (за станом здоров'я) статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»(а.с.7).
Як свідчить вказаний наказ позивач проходив військову службу в військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України та має військове звання полковника, начальника заступник командира НОМЕР_3 з тилу - начальник тилу НОМЕР_3 Національної гвардії України.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13.01.2020 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, позовні вимоги задоволено повністю. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 16.05.2019 року, зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 16.05.2019 року.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24.03.2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії позовні вимоги було задоволено в повному обсязі. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні та зобов'язано виплатити останньому середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 17.05.2019 року до 30.01.2020 року.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 22.07.2020 року апеляційну скаргу ВЧ НОМЕР_1 Національної гвардії України було залишено без задоволення, а рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24.03.2020 року залишено без змін.
14.09.2020 року Верховний Суд виніс ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24.03.2020 року і постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 22.07.2020 року.
Зазначені рішення судів набрали законної сили та виконані, що не заперечується сторонами.
Так, 30.01.2020 року відповідачем перераховано на рахунок позивача грошові кошти як компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, а 15.09.2020 року сплачено 164614,97 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Питання відповідальності за порушення трудових прав військовослужбовців та відшкодування моральної шкоди військовослужбовцю у разі порушення його трудових прав не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулюють порядок проходження військової служби.
За таких обставин суд вважає за можливе застосувати до спірних правовідносин положення Цивільного кодексу України як таких, що визначають загальні підстави та порядок відшкодування моральної шкоди.
За змістом ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірною бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини (ч. 1 ст. 1167 ЦК України).
Крім того, оскільки у спірних правовідносинах підставою відшкодування є порушення саме трудових прав позивача, то суд приходить до висновку про можливість застосування також і норм КЗпП України.
За правилами ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Отже, за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (невиплати належних йому грошових сум), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності (п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»).
Зазначеними вище судовими рішеннями судів, зокрема встановлено, що саме протиправна бездіяльність відповідача призвела до порушення трудових прав позивача, що полягає у невиплаті в день звільнення грошової компенсації за невикористану позивачем у 2015-2019 рр. додаткову відпустку як учасника бойових дій.
Згідно з ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Отже, суд приходить до висновку, що саме протиправна бездіяльність відповідача призвела до порушення трудових прав позивача та чинним законодавством України саме на відповідача покладено обов'язок відшкодувати позивачу моральну шкоду за наявності факту заподіяння йому цієї шкоди.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд враховує практику Європейського суду з прав людини, яким визнана презумпція моральної шкоди, тобто відповідно до позиції ЄСПЛ, в разі порушення майнових або цивільних прав «середня», «нормально» реагуюча на протиправну щодо неї поведінку людина повинна відчути страждання (моральну шкоду).
Так, рішенням від 27 липня 2004 року у справі «Ромашов проти України» Європейський суд з прав людини присудив заявнику відшкодування моральної шкоди, хоча заявник не представив жодного документа на підтвердження своїх вимог про відшкодування моральної шкоди. Суд врахував той факт, що в результаті виявлених порушень заявник зазнав моральної шкоди, який не може бути відшкодована шляхом лише констатації судом факту порушення.
Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати зокрема: в моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушення стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Суд враховує, що при звільненні з військової служби позивач розраховував на отримання вказаних вище виплат та компенсацій, які не були виплачені з вини відповідача. Вимушена неможливість користуватися належними позивачу коштами внаслідок неправомірної бездіяльності відповідача призвела до значних душевних страждань, погіршення психологічного стану, що безумовно відобразилось на фізичному здоров'ї позивача.
Суд визначає розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди залежно від характеру та обсягу страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості (п. 9 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в заявах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 року).
При визначенні розміру моральної шкоди суд приймає до уваги також характер правопорушення, його тривалість, зокрема те, що позивач, належні йому при звільненні суми, отримав більш як через рік з моменту звільнення. Крім того, порушення прав позивача з боку відповідача призвело до втрати нормальних життєвих зв'язків та вимагало від позивача додаткових зусиль для організації свого життя, в тому числі шляхом звернення за правовою допомогою, а потім до суду за захистом порушеного права.
Керуючись принципами розумності, виваженості і справедливості, суд вважає обґрунтованим розмір моральної шкоди в сумі 5 000,00 грн., яка підлягає стягненню з відповідача.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Позивач на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подачу позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, підлягає сплаті судовий збір у розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Позов подано до суду 01.02.2021 року.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2021 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2020 року складав 2270,00грн.
З урахуванням загального розміру задоволених позовних вимог (5 000,00 грн.) за подання цього позову необхідно було сплатити судовий збір в розмірі 908,00 грн. (0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб).
На підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідачів на користь держави судовий збір пропорційно до задоволених вимог в розмірі 908,00 грн.
Оскільки представником позивача подано до суду заяву у якій він вказує, що докази витрат на правову допомогу будуть подані до суду протягом п'яти днів після ухвалення рішення по справі, питання щодо розподілу понесених позивачем витрат на послуги адвоката, суд наразі не вирішує.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 76 - 82, 137, 141, 258, 259, 263 - 265, 268 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Гулий Андрій Васильович до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про відшкодування моральної шкоди за несвоєчасну виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задовольнити повністю.
Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на користь ОСОБА_1 , моральну шкоду в розмірі 5 000 (п'ять тисяч) гривень 00 копійок.
Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на користь держави судовий збір в розмірі 908 (дев'ятсот вісім) гривень 00 копійок.
Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду через Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 25.03.2021 року.
Учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса місця проживання, зареєстрована у встановленому законом порядку: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ;
представник позивача: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса місцезнаходження: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ;
відповідач: військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України, адреса місцезнаходження: АДРЕСА_3 , код за ЄДРПОУ 14322859.
Суддя Т.А.Бугайченко