Справа № 572/3307/20
02 березня 2021 року Сарненський районний суд Рівненської області
в складі:
головуючого судді - ВЕДЯНІНОЇ Т.О.
при секретарі - ВОЗНЮК М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сарни в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу №572/3307/20 за позовом ОСОБА_1 до КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА «САРНИТЕПЛОСЕРВІС» про стягнення боргу по заробітній платі, відшкодування завданої моральної шкоди,-
ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача - КП «Сарнитеплосервіс» Сарненської міської ради на користь позивача середню заробітну плату за час затримки розрахунку при звільненні з 03 квітня 2020 року по 08 вересня 2020 року у сумі 44 547 грн. 91 коп., стягнути з відповідача на користь позивача 3 000 грн. моральної шкоди, вирішивши питання розподілу судових витрат.
В обгрунтувння заявлених позовних вимог позивач у поданій до суду заяві вказує, що вона з 06 вересня 2010 року працювала на різних посадах на підприємстві, яке в даний час називається Комунальне підприємство «Сарнитеплосервіс» Сарненської міської ради, а 03 квітня 2020 року була звільнена з роботи на підставі ст.38 КЗпП України - за власним бажанням, у зв'язку із виходом на пенсію за віком. Наказом №9-к по КП «Сарнитеплосервіс» від 03 квітня 2020 року було вказано бухгалтерії нарахувати позивачці компенсацію за невикористану відпустку за відпрацьований період у кількості 46 календарних дні, а також матеріальну допомогу в розмірі трьох посадових окладів згідно Додатку №12 до колективного договору, що становить суму 35 108 грн. 17 коп. В подальшому позивачці ОСОБА_2 було виплачено із вказаної суми 3000 грн., що мало місце 29 липня 2020 року, інша сума у розмірі 32108 грн. 17 коп. були виплачені позивачці 08 вересня 2020 року.
ОСОБА_2 зазначає, що за наслідками здійсненої Управлінням Держпраці у Рівненській області перевірки, її повідомлено, що згідно із розрахунком середнього заробітку за час затримки виплати належних сум при звільненні їй нараховано середній заробіток за період з 03 квітня 2020 року по 08 вересня 2020 року у сумі 55587 грн. 46 коп., із яких до спалти підлягає 44 747 грн. 91 коп. Проте, позивач отримала із цієї суми лише 200 грн.
Враховуючи наведене, позивач просить стягнути з відповідача на її користь вказану вище суму середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні.
Крім цього, позивач зазначає, що внаслідок порушення її трудових прав їй заподіяно моральну шкоду, яка виражається у моральних стражданнях, яких позивач зазнала в зв'язку із необхідністю вживати додаткових заходів для отримання зароблених коштів. Розмір компенсації моральної шкоди позивачем визначено у 3000 грн.
В судове засідання позивач подала письмову заяву, якою позовні вимоги підтримала частково, просить задоволити вимоги, за відрахуванням 200 грн., які добровільно сплачені відповідачем.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, подав відзив на позов ОСОБА_2 , в якому зазначає, що надані позивачем докази щодо пеонесених нею судових витрат не відповідають вимогам діловодства, так як не засвідчені належним чином, через що ці докази сторона просить визнати недопустимими, вказаний у позові розмір оплати за надану юридичну допомогу сторона вважає завищеним та необґрунтованим, через що просиь відмоити у задоволенні вимоги позивача в частині відшкодування понесених судових Крім цього, відповідач просить застосувати до вимог позивача строки позовної давності, відповідно до вимог ч.1 ст.233 КЗпП України, а також зменшити суму відшкодування понесених позивачем судових витрат до 0 грн.
Відповідачем заявлено клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з овідомленням (викликом) сторін.
Позивачем заявлено клопотання про прийняття до розгляду заяви про зміну позовних вимог - в частині зменшення суми середнього заробітку (з урахуванням сплачених грошових коштів у сумі 200 грн., а також в частині понесених судових витрат).
В подальшому позивачем заявлено клопотання про зменшення заявлених позовних вимог ще на 200 грн., добровільно сплачених відповідачем 19 лютого 2021 року.
Вказані клопотання судом задоволені.
Інших клопотань сторонами заявлено не було.
Отже, правовідносини між сторонами по справі виникли з приводу трудових правовідносин в частині оплати заробітної плати та відшкодування моральної шкоди.
Вказані правовідносини регулюються нормами КЗпП України.
Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, суд дійшов до наступного.
Відповідно до копії трудової книжки серії НОМЕР_1 , виданої 10 жовтня 1976 року на ім'я ОСОБА_2 - остання 06 вересня 2010 року була прийнята на посаду інженера КП «Сарнитеплосервіс» на підставі наказу №51-к та 03 квітня 2020 року звільнена з посади провідного інженера КП наказом №9-к - за власним бажанням, у зв'язку із виходом на пенсію за віком, на підставі ст.38 КЗпП України.
Вказані обставини підтверджуються додатково наданою суду позивачем випискою з наказу №9-к по КП «Сарнитеплосервіс» від 03 квітня 2020 року, яким ОСОБА_2 провідного інженера з 03 квітня 2020 року звільнено за власним бажанням у зв'язку із виходом на пенсію за віком на підставі ст.38 КЗпП України. Бухгалтерії підприємства наказано нарахувати компенсацію за невикористану відпустку за відпрацьований період у кількості 46 календарних днів, а також матеріальну допомогу у розмірі трьох посадових окладів згідно Додатку №12 до Колективного договору.
Відповідно до ст.116 КЗпП України - при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
Повідомлення про розгляд звернення ОСОБА_2 Управлінням держпраці у Рівненській області №19-04/5458 від 31 серпня 2020 року, доводить, що в ході проведеної перевірки встановлено, що на день звільнення позивача їй нараховано заробітну плату за квітень 2020 року пропорційно відпрацьованому часу у сумі 1275 грн. 57 коп., компенсація за невикористані дні відпустки у сумі 15 539 грн. 85 коп., матеріальна допомога разового характеру у сумі 26 787 грн, до виплати всього 35 108 грн. 17 коп. Виплата коштів в сумі 3000 грн. проведена 29 липня 2020 року. Враховуючи наведене, встановлено порушення строків проведення розрахунку при звільненні позивача з роботи.
Статтею 117 КЗпП України встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Із повідомлення про розгляд звернення ОСОБА_2 Управлінням держпраці у Рівненській області №19-04/6572 від 13 жовтня 2020 року, судом встановлено, що в ході перевірки за повторним зверненням позивача з'ясовано, що 08 вересня 2020 року позивачеві КП «Сарнитеплосервіс» виплачено розрахункові кошти у сумі 32 108 грн. 17 коп. Згідно з розрахунком середнього заробітку за час затримки виплати належних сум при звільненні ОСОБА_2 нарахований середній заробіток за період з 03 квітня 2020 року до 08 вересня 2020 року у сумі 55 587 грн. 46 коп., до виплати - 44 747 грн. 91 коп., яку КП зобов'язовується виплатити до 01 листопада 2020 року.
Відповідно до ст.81 ЦПК України - кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
У відповідності до вказаної вище норми, відповідачем не надано доказів сплати позивачеві середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнення у строк до 01 листопада 2020 року.
Враховуючи наведене, з огляду на досліджені судом докази, суд вважає вимги ОСОБА_2 обґрунтованими та такими, що підлягають жо задоволення відповідно до заяви позивача.
Окрім вимоги щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, позивачем ставиться вимога про стягнення з відповідача 3000 грн. у відшкодування завданої моральної шкоди.
Стаття 237-1 КЗпП України передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику в разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
Тривалість часу, протягом якого відповідачем не проведено розрахунок при звільненні позивача, необхідність звернення до суду за захистом своїх порушених прав свідчить про те, що ОСОБА_2 заподіяно моральні страждання, які полягали у відсутності коштів, необхідних людині для існування, що потягло втрату нормальних життєвих зв'язків.
Суд вважає, що сума заявленого відшкодування моральної шкоди - 3000 грн., є співмірною завданим позивачу моральним стражданням, а тому, з урахуванням вимог розумності та справедливості, вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Крім цього, відповідно до вимог ст.141 ЦПК України - судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача 2) у разі відмови в позові - на позивача.
Оскільки суд дійшов висновку щодо обґрунтованості заявлених позивачем вимог - слід стягнути на її користь понесені нею судові витрати, що підтверджені документально.
Квитанція від 21 грудня 2020 року доводить оплату позивачем судового збору за вимогу про відшкодування завданої моральної шкоди у сумі 840 грн. 80 коп.
Крім цього, квитанція №3-20 від 04 грудня 2020 року доводить факт оплати позивачем адвокату Михальцю Г.В. 4 700 грн. за надані юридичні послуги по оформленню позовної заяви та по представництву довірителя у суді.
Додаток №1 до Договору №20-042 про надання правової допомоги від 04 грудня 2020 року зазначає перелік виконаної роботи за вказаним договором, за яким здійснено оплату послуг у сумі 4 700 грн.
В даному випадку судом не приймаються до уваги заперечення відповідача щодо необхідності визнання цих доказів недопустимими з тих підстав, що вони не завірені належним чином, відповідно до вимог діловодства, так як ці докази надані суду в оригіналі.
Вказані судові витрати пов'язані з розглядом справи; їх розмір є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, через що ця вимога також підлягає до задоволення.
З огляду на наведене, позов ОСОБА_2 підлягає до задоволення в повному обсязі.
На підставі наведеного, ст.ст.94, 116, 117, 237-1 КЗпП України, керуючись ст.ст. 81, 141, 263-265 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 (жительки АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 ) до КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА «САРНИТЕПЛОСЕРВІС» (м.Сарни вул.Кулікова,7 Рівненської області, код ЄДРПОУ 35132153) задовольнити повністю.
Стягнути з КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА «САРНИТЕПЛОСЕРВІС» на користь ОСОБА_1 44 137 грн. 91 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 03 квітня 2020 року по 08 вересня 2020 року, 3 000 грн. моральної шкоди та 5540 грн.80 коп. понесених судових витрат.
Стягнути з КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА «САРНИТЕПЛОСЕРВІС» 840гривень 80 копійок судового збору.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з моменту проголошення. У разі оголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Суддя: