Справа № 366/501/21
Провадження №2-з/366/5/21
10 березня 2021 року смт. Іванків
Суддя Іванківського районного суду Київської області Гончарук О.П., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подачі позовної заяви, -
04.03.2021 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення позову до подачі позовної заяви до суду, в якій заявник просив: вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на
- земельну ділянку загальною площею 0,1436 га, що знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, село Гніди, кадастровий номер 3220882601:01:006:0041 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 48684132208);
- земельну ділянку загальною площею 0,1436 га, що знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, село Гніди, кадастровий номер 3220882601:01:006:0034 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 48598732208);
- житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, загальною площею 510,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 964705332208);
- машино-місце у напівпідземному паркінгу за адресою: АДРЕСА_2 .
В своїй заяві заявник посилається, що між сторонами було укладено договір позики грошей в сумі 117000,0 доларів США та 505000,0 Євро, згідно з яким позивач передав відповідачу визначену суму грошей, а відповідач зобов'ячався повернути йому зазначену суму грошей не пізніше 11.04.2018 року, про що в порядку ч.2 ст. 1047 ЦК України видав письмову розписку.
Рішенням Іванківського районного суду Київської області від 09.07.2020 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 та стягнуто з ОСОБА_2 суму основного боргу 17789143,19 грн. та 3% річних - 682811,00 грн., що разом складає 18471954,19 грн., відшкодування збитків у сумі 9502500,0 грн., як відшкодування збитків внаслідок порушення умов попереднього договору від 09.05.2018р. Рішення суду набрало законної сили 09.07.2020р.
07.09.2020 року управлінням примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 62956722 та стягнення з ОСОБА_2 суму боргу 17789143,19 грн. та 3% річних - 682811,00 грн., що разом складає 18471954,19 грн., та відшкодування збитків у сумі 9502500,0 грн. як відшкодування збитків внаслідок порушення умов попереднього договору від 09.05.2018 року, судовий збір у розмірі 9605,0 грн.
03.02.2016 року винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.
Згідно вказаної постанови ОСОБА_2 був зобов'язаний подати декларацію про доходи та майно, а державний виконавець зобов'язаний попередити боржника про відповідальність за неподання зазначеної декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
Однак зазначена постанова виконана не була, та суму боргу не стягнуто з ОСОБА_2 .
Частинами 1, 2 ст. 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно ч.3 ст.150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22.12.2006 року роз'яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Таким чином, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвіднесення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Вказана позиція викладена у Постанові Верховного суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25.09.2019 року по справі №320/3560/18.
З заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову до подачі позовної заяви не вбачається, з якими конкретно вимогами він має намір звернутися в подальшому до суду, тобто заявником не визначено конкретний предмет позову, зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, який позивач буде просити суд визначити у рішенні. Не зазначення в заяві про забезпечення позову до подачі позовної заяви обсягу позовних вимог з якими заявник має намір звернутися до суду унеможливлює встановлення зв'язку між заходом забезпечення позову (який просить застосувати заявник) і предметом позову, щодо відповідності та співмірності заходу забезпечення позову предмету позову, оскільки судом по суті спір розглянуто на винесено рішення про стягнення основної суми боргу, 3% річних, відшкодовано збитки та стягнуто судовий збір.
Крім того, ОСОБА_1 у заяві про забезпечення позову до подачі позовної заяви не навів мотивів, яким чином невжиття заходу забезпечення позову, який він просить застосувати, утруднить або зробить неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову з яким він має намір звернутися до суду.
Враховуючи, що державним виконавцем вже винесено постанову про арешт майна боржника та оголошено заборону на його відчуження.
Враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку, що заявником не аргументовано заяву про забезпечення позову до подачі позовної заяви щодо застосовування заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельні ділянки, житловий будинок, та машино-місце та не надано доказів щодо реальної небезпеки, за якої невжиття заходів забезпечення позову може призвести до ускладнення, або навіть неможливості у майбутньому виконати рішення суду.
Саме лише посилання в заяві про забезпечення позову на потенційну можливість того, що невжиття відповідних заходів може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.
Враховуючи викладене, те, що заявником не наведено обставин та мотивів, яким чином невжиття запропонованих ним заходів забезпечення позову утруднить або зробить неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову, суд приходить до висновку, що заявнику слід відмовити у задоволенні його заяви про забезпечення позову до подачі позовної заяви.
Аналізуючи вищевикладені обставини, приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з врахуванням роз'яснення Верховного Суду України, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв'язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову,забезпечити фактичне виконання судового рішення вразі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду вразі невжиття таких заходів; суд приходить до висновку, що заява ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволенню не підлягає, оскільки на даний час судом не встановлено, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду в разі задоволення позову, заявником належним чином не обґрунтовано своїх вимог щодо забезпечення позову.
На підставі викладеного та керуючись вимогами ст. ст.149-154,157,353 ЦПК України, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову до його подання - відмовити.
Згідно зі ст. 261 ЦПК України, 1. Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. 2. Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями). Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Іванківський районний суд Київської області протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання, але не пізніше закінчення строку карантину.
Суддя: О.П. Гончарук