Р I Ш Е Н Н Я
23.03.2021
м. Лозова Харківської області
Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі:
головуючого - Харабадзе К.Ш.,
за участю секретаря - Бєловол О.О.,
Справа № 629/6031/20
Номер провадження 2/629/331/21
позивач - ОСОБА_1
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальність «Фінансова компанія «Інвест Фінанс»
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальність «Українське бюро кредитних історій»
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу про визнання недійсним договору позики
Позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсним договору позики № 10000550895 від 20.05.2019 між Товариством з обмеженою відповідальність «Фінансова компанія «Інвест Фінанс» та невстановленою особою від імені ОСОБА_1 , зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальність «Українське бюро кредитних історій» видалити інформацію щодо фінансового зобов'язання ОСОБА_1 перед Товариством з обмеженою відповідальність «Фінансова компанія «Інвест Фінанс» за договором позики № 10000550895 від 20.05.2019, посилаючись на те, що станом на 20.05.2019 позивач мала у користуванні сім-карту оператора мобільного зв'язку «ВФ Україна» з номером - НОМЕР_1 , на вказаному мобільному номері було встановлено додаток Інтернет-банку «Приват24», з усіма її особистими даними. 20.05.2019 року приблизно о 10:00 год, позивач помітила на власному мобільному телефону, в якому було встановлено сім-карту з номером - НОМЕР_1 інформаційне повідомлення: «Не зареєстровано в мережі». Після чого, звернулась до відділення оператора мобільного зв'язку «ВФ Україна», де їй повідомили, що номер телефону НОМЕР_1 , яким вона користувалась, було викрадено. Надалі, позивач звернулась до відділення АТ КБ «ПриватБанк», з метою блокування рахунків, проте працівники відділення повідомили їй, що з її рахунку було переведено усі наявні грошові кошти, а саме 13800 гривень. За даним фактом позивач звернулась із заявою до Лозівського ВП ГУНП в Харківській області, та було розпочате досудове розслідування, відомості про яке внесенні до ЄРДР №12019220380000749 від 22.05.2019 року. Крім того, 20.06.2020, позивач, за допомогою інтернет-ресурсу «Кредитні історії УБКІ» зробила запит на своє ім'я, стосовно наявних кредитних заборгованостей, та побачила, що на її ім'я оформлені договори позики в фінансових установах, а саме: ТОВ «Фінансова компанія «Джобер» - договір позики, який складається із Пропозиції укласти договір про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту (Оферта) №332814 від 20.05.2019 та Акцепту (заява про прийняття пропозиції укласти договір про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту (Оферти)) №332814 від 20.05.2019 - сума наданої позики 3600 гривень; ТОВ «Фінансова компанія «Верона» - договір позики, який складається із Пропозиції укласти договір про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту (Оферта) №453477 від 20.05.2019 та Акцепту (заява про прийняття пропозиції укласти договір про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту (Оферти)) №453477 від 20.05.2019 - сума наданої позики 3600 гривень; ТОВ «Фінансова компанія «Інвест Фінанс» - договір №10000550895 від 20.05.2019 - сума позики 4000 гривень. По кожному з кредитів був нарахований процент, та згідно з даними інтернет - ресурсу «Кредитні історії УБКІ» станом на 20.06.2020 загальна сума кредиту, з урахуванням відсотків складає 91 353 гривні, та в подальшому була значно збільшена. Позивач жоден з перерахованих договорів позик не укладала, вона звернулась з відповідною заявою до органів Національної поліції, а саме до Лозівського ВП ГУНП в Харківській області. Відомості за її заявою внесені до ЄРДР за №12020225380000015 від 05.07.2020, та розпочате досудове розслідування за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст.190 КК України. В ході досудового розслідування, в порядку ст. 93 КПК України, було отримано вищезазначені кредитні договори, які невстановлена особа уклала засобами інтернет-ресурсу від її імені. Крім того, встановлено ІР адреси цифрових приладів з яких надходили її данні, останні знаходились у м. Кривий Ріг, одночасно з цим, сама позивач знаходилась у м. Лозова Харківської області, що можуть підтвердити ряд свідків. Крім того, відповідно до договорів позики перерахування грошових коштів здійснювалось на банківську картку № НОМЕР_2 , яка не належить позивачу, наразі користувача вказаної банківської картки встановлює орган досудового розслідування. Проведеним досудовим розслідуванням, повністю встановлений факт вчинення шахрайських дій відносно раніше згаданих фінансових установ від імені позивача. Позивач не визнає договір № 10000550895 від 20.05.2019, який не містять підпису позивача. Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що договори позики укладені не позивачем, а сторонньою особою, яка не мала на те повноважень і довіреності на укладання такого договору їй не надавалась.
Представник відповідача ТОВ «ФК «Інвест Фінанс» в наданому суду відзиві на позов посилалася на те, що 20.05.2019 року гр. ОСОБА_1 з метою отримання кредиту було здійснено реєстрацію на веб-сайті Товариства та надано наступні відомості: ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспортні дані: НОМЕР_3 виданий 22.12.2001 року; РНОКПП НОМЕР_4 ; телефон: НОМЕР_5 ; e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_2 ; номер карти: НОМЕР_2 , на який було здійснено перерахунок грошових коштів (кредиту) по нижче вказаному укладеному договору, підтвердженням чого є інформаційна довідка ТОВ «Платежі Онлайн» про успішно здійснену транзакцію типу «виплата кредиту» на номер карти НОМЕР_2 , яку вказав позивач при реєстрації на сайті, за вих.№54/02 від 08.02.2021 року. Також, зазначив IP-адресу, з якої було здійснено вхід на сайт Товариства з метою реєстрації та подальшого оформлення, укладення кредитного договору та отримання кредиту - НОМЕР_6 . Так, 20.05.2019 року між ОСОБА_1 та Товариством було укладено кредитний договір №10000550895 від 20.05.2019 року із додатком № 1 (графік розрахунків) на суму кредиту 4000,00 грн., строком на 30 календарних днів, під 1,50% на залишок суми кредиту за кожний день користування кредитними коштами, в електронному вигляді на, веб-сайті Товариства - https://cashberry.com.ua/.Згідно п. 1.2 Договору №10000550895 від 20.05.2019 року «кредит надається Позичальнику строком до 19.06.2019 року. Кредит має бути повернутий згідно графіку платежів, але в будь-якому разі цей Договір діє до повного виконання Позичальником своїх зобов'язань за ним Договором». Станом на 08.02.2021 зобов'язання за договором № 10000550895 від 20.05.2019 року Позичальником не виконані, яка станом на 03.08.2019 року становить 10300,00 гри. та складається із: суми кредиту - 4000,00 грн., процентів за прострочене тілом по кредиту -4500,00 грн та прострочених процентів за користування кредитом - 1800,00 грн. З метою перевірки кредитоспроможності позичальника, 20.05.2019 Товариством було здійснено запит до Українського бюро кредитних історій. Відповідно до пункту 9.4. Кредитного договору, позичальник підтверджує, що: до укладення цього Договору отримав від Кредитора інформацію, зазначену в частині другій статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та статті 9 Закону України «Про споживче кредитування»; повідомлений про свої права згідно статті 8 Закону України «Про захист персональних даних»; інформація надана Кредитором з дотриманням вимог законодавства про захист прав споживачів та забезпечує правильне розуміння Позичальником суті фінансової послуги без нав'язування її придбання; надав згоду на передачу Кредитору своїх персональних даних та їх обробку з мстою оцінки фінансового стану Позичальника та його спроможності виконати зобов'язання за цим Договором та ін. Зазначений договір укладений в електронній формі з проставлянням позивачем - ОСОБА_1 електронного підпису. Зі змісту оспорюваного кредитного договору № 10000550895 від 20.05.2019 року вбачається, що в ньому визначено основні істотні умови, характерні для такого виду договорів, зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, розмір процентів, умови кредитування. ОСОБА_1 погодилась па укладення договору саме такого змісту, про що свідчить її заявка до ТОВ «ФК «Інвест Фінанс» та підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Позивач здійснивши акцептування Оферти, підтвердив, що впевнений в тому, що всі умови зрозумілі та він чітко усвідомлює, які платежі, у якій сумі, у який термін та у якій валюті необхідно буде сплачувати, та шляхом підписання цієї заяви, він засвідчує, що у належній та доступній формі був проінформований про усі мови і зобов'язується неухильно їх дотримуватися. На підставі вищевикладеного, просить у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилися, в наданій суду заяві представник позивача просив розгляд справи проводити за його відсутності та відсутності позивачки, заперечень щодо заочного розгляду справи від позивача, її представника до суду не надходило.
Представник відповідача ТОВ «ФК «Інвест Фінанс» просив розгляд справи проводити за його відсутності.
Представник відповідача Товариство з обмеженою відповідальність «Українське бюро кредитних історій» у судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлявся, відзиву до суду не надходило.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється
Дослідивши матеріали справи, суд доходить до такого.
Судом встановлено, що 20.05.2019 між ТОВ «Фінансова компанія «Інвест Фінанс» та від імені ОСОБА_1 було укладено договір № 10000550895 в електронній формі /а.с. 20-28/.
Загальний розмір наданої позики становив 4000 грн на строк до 19.06.2019 включно.
04.07.2020 ОСОБА_1 звернулася до Лозівського ВП ГУНП в Харківській області із заявою про те, що 20.05.2019 невідома особа шахрайським шляхом заволоділа її грошовими коштами /а.с. 9/.
Лозівським ВП ГУНП в Харківській області 05.07.2020 за вказаним фактом внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, відкрито кримінальне провадження № 12020225380000015 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України /а.с. 12-13/.
У відповідності до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Статті 77-80 ЦПК України встановлюють, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
На підтвердження своїх вимог сторона позивача надала суду лише: копії витягу з єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження № 12020225380000015 від 05.07.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, пам'ятки про процесуальні права та обов'язки потерпілого з врученням ОСОБА_1 , протоколу допиту потерпілої ОСОБА_1 , заяви ТОВ ФК «Інвест фінанс» від 15.07.2020 року про залучення до кримінального провадження № 12019220380000877 від 15.12.2019 року як потерпілого, виписка з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ «ФК «Інвест Фінанс», свідоцтво про реєстрацію фінансової установи ТОВ «ФК «Інвест Фінанс», договір № 10000550895 від 20.05.2019, графік розрахунків, інформаційну довідку ТОВ «Платежі Онлайн», розрахунок заборгованості, розпорядження № 1680 від 16.05.2017 національної комісії що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, скріншоту IP address, витягу з єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження № 12019220380000749 від 22.05.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України. Будь-яких клопотань, заяв в порядку ст.ст. 83, 84,116 ЦПК України від позивача, її представника до суду не надходило.
Ствердження представника позивача про наявність у користуванні ОСОБА_1 станом на 20.05.2019 сім-карти оператора мобільного зв'язку «ВФ Україна» з номером - НОМЕР_1 , про звернення ОСОБА_1 до відділення оператора мобільного зв'язку «ВФ Україна» і повідомлення їй про викрадення номеру телефону НОМЕР_1 , про звернення ОСОБА_1 до відділення АТ КБ «ПриватБанк» з метою блокування рахунків, про рух грошових коштів ОСОБА_1 , про знаходження ОСОБА_1 на час вчинення правочину у м. Лозова Харківської області у відповідності до вимог ст. 12,13,81 ЦПК України не були доведені при розгляді справи належними та допустимими доказами.
Представник позивача також, зазначаючи, що проведеним досудовим розслідуванням, повністю встановлений факт вчинення шахрайських дій відносно фінансових установ від імені позивача, не врахував, що досудове розслідування, розпочате за заявою позивача, триває, і вирок у кримінальному провадженні не ухвалено, а обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Крім того, за змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.
Згідно з частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).
Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб'єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб'єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов'язки. Здійснення правочину законодавством може пов'язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), проте сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає у згоді сторін взяти на себе певні обов'язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб'єктів).У двосторонньому правочині волевиявлення має бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб'єктів цивільного права.
Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним відповідно до припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення: під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.
Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.
У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов'язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов'язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.
За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Отже, підпис є невід'ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.
Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).
У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.
Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими. Разом із тим, у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.
За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до частини другої статті 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов'язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19) дійшла висновку про те, що такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.
Разом із цим суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної в позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.
Враховуючи наведене, оспорюваний договір № 10000550895 від 20.05.2019 є неукладеними, тому у задоволенні позову про визнання його недійсним необхідно відмовити саме з підстав обрання позивачем неефективного способу захисту, оскільки неможливо визнати неукладений правочин недійсним.
Відмова у задоволенні позову через обрання неефективного(неналежного) способу захисту не позбавляє позивача права заявити позов про зобов'язання вчинити певні дії; про зобов'язання утриматися від певних дій; тощо.
Задоволенню не підлягають і вимоги ОСОБА_1 про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальність «Українське бюро кредитних історій» видалити інформацію щодо фінансового зобов'язання ОСОБА_1 перед Товариством з обмеженою відповідальність «Фінансова компанія «Інвест Фінанс» за договором № 10000550895 від 20.05.2019 з підстав, які викладені судом вище, у зв'язку з недоведеністю.
Керуючись статтями 12, 13, 81, 265-268 ЦПК України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест Фінанс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське бюро кредитних історій» про визнання недійсним договору позики - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається через Лозівський міськрайонний суд Харківської області до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальність «Фінансова компанія «Інвест Фінанс», код ЄДРПОУ 40284315, місцезнаходження за адресою: м. Київ, вул. Кловський узвіз, буд. 7, прим. 103
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальність «Українське бюро кредитних історій», код ЄДРПОУ 33546706, місцезнаходження за адресою: м. Київ, вул. Грушевського, 1-Д
Суддя К.Ш. Харабадзе