Справа № 564/706/21
24 березня 2021 року
Костопільський районний суд Рівненської області в складі:
головуючої судді ОСОБА_1
з участю секретаря ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Костопіль кримінальне провадження щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Луганськ, Луганської області, зареєстрованого та жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, неодруженого, із базовою загальною середньою освітою, раніше не судимого, військовослужбовця військової служби за контрактом, солдата, майстра - номер обслуги реактивного артилерійського взводу реактивної артилерійської батареї реактивного артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 408 КК України
ОСОБА_4 , проходячи військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 на посаді майстра - номер обслуги реактивного артилерійського взводу реактивної артилерійської батареї реактивного артилерійського дивізіону, діючи умисно, у порушення вимог ст. ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», усвідомлюючи суспільно - небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно - небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, із метою тимчасово ухилитися від військової служби, з мотивів небажання виконувати обов'язки військової служби, в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, 02 лютого 2021 року близько 08 год. 00 хв., самовільно залишив місце служби, де тимчасово дислокувався підрозділ реактивного артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 , на базі табірного збору військової частини НОМЕР_2 у АДРЕСА_2 та не виконуючи обов'язки військової служби проводить час на власний розсуд, чим вчинив дезертирство, тобто самовільне залишення місця служби з метою ухилитися від військової служби, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 408 КК України.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав, дав суду показання, що дійсно 02.02.2021 року близько 08 год. 00 хв. самовільно залишив місце служби. У вчиненому щиро розкаявся, просив суд суворо не карати та обрати йому покарання не пов'язане з позбавленням волі. Крім того повідомив суду, що він сирота, з 6 років позбавлений батьківської опіки. Через такий тяжкий збіг особистих обставин, конфліктні відносини у військовій частині, був виснажений обов'язками військової служби та не зміг надалі виконувати їх та продовжувати військову службу.
Враховуючи те, що обвинувачений повністю визнав себе винним у вчиненні вказаного кримінального правопорушення та на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів по справі стосовно тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому судом з'ясовано, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності та істинності їх позиції немає, а також їм зрозуміло, що вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Відповідно до цих вимог закону суд обмежив дослідження доказів допитом обвинуваченого та дослідженням тих матеріалів кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого.
Оцінивши дослідженні в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що в судовому засіданні вина обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 408 КК України доведена повністю та кваліфікація його дій за ч.3 ст. 408 КК України правильна, оскільки обвинувачений ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем, вчинив самовільне залишення місця служби з метою ухилитися від військової служби в умовах особливого періоду, крім воєнного стану.
Відповідно до вимог ст.65 КК України та п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року №7 "Про практику призначення судами кримінального покарання", суд призначає покарання, яке є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення та попередження скоєння нових злочинів, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Обставини, які пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , відповідно до ст. 66 КК України, є щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.
Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , відповідно до ст. 67 КК України судом не встановлено.
Беручи до уваги особу обвинуваченого, суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_4 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, по місцю служби характеризується посередньо, є сиротою та перебуває в умовах збігу тяжких особистих та життєвих обставин.
Відповідно до ст.50 КК України, покарання є заходом примусу, полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Тому, враховуючи вищевказане та обставини, що пом'якшують покарання і за міркуванням суду істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого, який перебуває в тяжких життєвих обставинах, суд приходить до висновку, що на підставі ст.69 КПК України, ОСОБА_4 може бути призначине покарання нижче від нижчої межі, встановленої санкції ч.3 ст.408 КК України.
Суд, у відповідності до ст.75 КК України та враховуючи сукупність пом'якшуючих покарання обставин, які істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а також приймаючи до уваги дані про особу обвинуваченого, який розкаявся у вчиненому та запевнив суд, що він усвідомив свою провину та в подальшому вчиняти подібного не буде, особисте ставлення до вчиненого, приходить до висновку про можливість виправлення обвинуваченого без позбавлення його волі, прийнявши рішення про його звільнення від відбування покарання з випробуванням, що буде достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів.
Крім того, суд вважає необхідним покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 обов'язки у відповідності до пп. 1,2 ч.1 ст.76 КК України.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 349, 373-375 КПК України, ст. ст. 50, 65, 66-67, 75, 76, ч. 3 ст. 408 КК України, суд
Визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.408 КК України та призначити йому покарання із застосуванням ст.69 КК України 2 (два) роки позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік.
Відповідно до пп. 1, 2 ч.1 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_4 обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, поклавши здійснення такого нагляду за ОСОБА_4 на уповноважений орган з питань пробації за місцем його проживання.
Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_4 не обирався.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Рівненського апеляційного суду через Костопільський районний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
СуддяОСОБА_1