01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6apladm.ki.court.gov.ua
Головуючий у першій інстанції: П'ятничук І.В.
Суддя-доповідач: Епель О.В.
23 березня 2021 року Справа № 759/9984/20
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Епель О.В.,
суддів: Карпушової О.В., Степанюка А.Г.,
за участю секретаря Сакевич Ж.В.,
розглянувши в прядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу сержанта поліції управління патрульної поліції в Херсонській області Марценкевича Олега Олександровича на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 16 жовтня 2020 року у справі
за позовом ОСОБА_1
до сержанта поліції управління патрульної поліції
в Херсонській області Марценкевича Олега Олександровича,
третя особа на стороні відповідача,
яка не заявляє самостійні вимоги
на предмет спору: Управління патрульної поліції в Херсонській області
про скасування постанови та закриття провадження у справі,
Історія справи.
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до сержанта поліції управління патрульної поліції в Херсонській області Марценкевича Олега Олександровича (далі - відповідач), третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору: Управління патрульної поліції в Херсонській області про скасування постанови від 05.06.2020 серії ЕАМ № 2638760 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності та закриття провадження у справі.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 16 жовтня 2020 року адміністративний позов задоволено повністю.
Ухвалюючи зазначене рішення, суд першої інстанції виходив з відсутності доказів, які б підтверджували вчинення позивачем адміністративного правопорушення, за яке його було притягнуто до відповідальності.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити постанову про відмову в задоволенні позову в повному обсязі, наполягаючи на тому, що матеріалами справи, зокрема наданим в суді першої інстанції відеозаписом із нагрудної камери підтверджується зафіксоване за допомогою сертифікованого пристрою перевищення позивачем швидкості на 48 км/год. понад норму.
З цих та інших підстав апелянт вважає, що оскаржуване ним рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору в цілому.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.03.2020 було відкрито апеляційне провадження, установлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити таку скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, наполягаючи на необґрунтованості доводів апелянта та правильності висновків суду першої інстанції і стверджуючи, що ним не було вчинено адміністративного правопорушення, за яке його притягнуто до відповідальності.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню з наступних підстав.
Обставини справи, установлені судом першої інстанції.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 05.06.2020 інспектором Марценкевичем О.О. було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серія ЕАМ № 26387605, якою на позивача накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 255,00 грн.
У вказаній постанові відповідачем зафіксовано, що 05.06.2020 ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом - автомобілем «Рено», державний номер НОМЕР_1 перевищив максимальну швидкість, яку встановлено державними знаками 3.29, 3.31, 3.33, а саме рухався зі швидкістю 98 км/год., перевищивши дозволену швидкість руху на 48 км/год., чим порушив п. 12.9 ПДР та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Позивач, вважаючи таку постанову протиправною, звернувся до суду з цим позовом.
Нормативно-правове обґрунтування.
Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), Законами України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII), «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353-XII (далі - Закон № 3353-ХІІ), Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою КМУ від 10.10.2001 № 1306 (далі - ПДР).
Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У частині першій статті 3 Закону № 580-VIII закріплено, що у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до п. 1.9 ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно зі ст. 14 Закону № 3353-XII учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Нормами Закону № 580-VIII передбачено, що до повноважень національної поліції відповідно до покладених на неї обов'язків належать: виявляти причини та умови, вживати заходів щодо попередження та усунення виявлених адміністративних правопорушень; патрульні поліцейські уповноважені перевіряти документи, що посвідчують особу, чи документи, що підтверджують певне право особи; складати протоколи про адміністративні правопорушення, застосовувати інші передбачені законом заходи забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення; у випадках, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення, здійснювати провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймати рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечувати їх виконання.
Відповідно до п.п. 12.4, 12.9 ПДР України в населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
Водієві забороняється: а) перевищувати максимальну швидкість, визначену технічною характеристикою даного транспортного засобу; б) перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4, 12.5, 12.6 та 12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29 Знак 3.29 "Обмеження максимальної швидкості", 3.31 Знак 3.31 "Зона обмеження максимальної швидкості" або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту «и» пункту 30.3 цих Правил.
Згідно з частиною першою статті 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
На підставі частини першої статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають, серед іншого, справи про адміністративні правопорушення, зокрема передбачені частиною першою статті 122 цього Кодексу.
Пунктом 5 розділу IV Інструкції № 1395 передбачено, що постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, складається у письмовій формі або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.
У статті 276 КУпАП визначено місце розгляду справи про адміністративне правопорушення. Так, справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.
Процедуру оформлення поліцейськими підрозділів патрульної поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов'язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція, матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі визначає Інструкція № 1395.
У разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу (пункт 4 розділ 1 Інструкції № 1395).
Пункт 1 розділу ІІІ Інструкції № 1395 передбачає, що справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачене ст. 122 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення (пункт 2 розділу ІІІ Інструкції № 1395).
У ст. 245 КУпАП закріплено, що завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Висновки суду апеляційної інстанції.
Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що рух транспортних засобів у населених пунктах із швидкістю більше 50 км/год є підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності в порядку частини першої статті 122 КУпАП.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги та усуваючи неповноту з'ясування судом першої інстанції обставин цієї справи, колегія суддів установила, що матеріалами відеофіксації, які містяться в матеріалах цієї справи, підтверджується вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідальність за яке визначена частиною першою статті 122 КУпАП, а саме перевищення швидкості в населеному пункті /т.1 а.с.38/.
При цьому, у спірній постанові від 05.06.2020 чітко вказано місце розгляду справи, а саме: автодорога М-14 Одеса-Мелітополь-Новоазовськ, 203 км, яке в даному випадку збігається з місцем вчинення адміністративного правопорушення. Тож, не заповнення цих даних (фактично не здійснення їх дублювання) безпосередньо в графі вказаної постанови «час та місце скоєння, суть і підстави правопорушення» не є достатньою підставою для скасування цієї постанови.
При цьому, колегія суддів приймає до уваги правовий підхід, закладений ЄСПЛ при вирішенні справи «Сутяжник проти РФ» (рішення від 25.04.2018) та застосований Верховним Судом у справах №№ 826/5575/17, 910/10616/17, відповідно до якого надмірне прагнення до чистоти, переваги форми над змістом є правовим пуризмом.
Згідно зі ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Ураховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність достатніх та необхідних правових підстав для задоволення позову в цій справі.
Надаючи оцінку всім доводам учасників цієї справи, судова колегія приймає до уваги рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в даному випадку відсутні достатні правові підстави для задоволення позовних вимог.
Отже, судом першої інстанції було неповно встановлено обставини цієї справи, неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального, що призвело до неправильного вирішення спору в цілому.
Відповідно до ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Таким чином, апеляційна скарга сержанта поліції управління патрульної поліції в Херсонській області Марценкевича Олега Олександровича підлягає задоволенню, рішення Святошинського районного суду м. Києва від 16 жовтня 2020 року - скасуванню, адміністративний позов - залишенню без задоволення.
Розподіл судових витрат.
З огляду на результат розгляду цієї справи та відповідно до приписів ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 272, 286, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу сержанта поліції управління патрульної поліції в Херсонській області Марценкевича Олега Олександровича - задовольнити.
Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 16 жовтня 2020 року - скасувати та ухвалити постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.
Судове рішення виготовлено 23 березня 2021 р.
Головуючий суддя О.В. Епель
Судді: О.В. Карпушова
А.Г. Степанюк