Справа № 320/3956/20 Суддя (судді) першої інстанції: Леонтович А.М.
23 березня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Парінова А.Б.,
суддів: Беспалова О.О.,
Грибан І.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Національної поліції в Київській області в якому просив суд:
- визнати протиправною та скасувати відмову Головного управління Національної поліції України в Київській області викладену у листі від 08.04.2020 №29/С-226 щодо не призначення та невиплати йому одноразової грошової допомоги, за встановленою 2 групою інвалідності, захворювання пов'язано з проходженням служби в органах внутрішніх справ;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції України в Київській області відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» та Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі, смерті, втрати непрацездатності поліцейського, затвердженого МВС України від 11.01.2016 р. №4 провести дії по призначенню та виплаті одноразової грошової допомоги за встановленою 2 групою інвалідності, захворювання пов'язано з проходженням служби в органах внутрішніх справ грошової суми одноразової грошової допомоги у 90-кратному розмірі прожиткового мінімуму, встановленого Законом для працездатних осіб на 01 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату.
Позов мотивовано тим, що після звільнення з органів внутрішніх справ, 14.03.2016 при первинному огляді МСЕК йому було встановлено ІІІ групу інвалідності, внаслідок захворювання, що пов'язано з проходженням служби в органах внутрішніх справ та виплачено одноразову грошову допомогу у розмірі 206700,00 грн. Водночас, оскільки 08.04.2019 при повторному медичному огляді йому було встановлено ІІ групу інвалідності, позивач вважає, що він має право на отримання одноразової грошової допомоги як інвалід ІІ групи. Проте, відповідачем було протиправно відмовлено у призначені та виплаті йому відповідної допомоги, що зумовило його звернення до суду з даним позовом.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2020 року позов задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано відмову Головного управління Національної поліції України в Київській області викладену у листі від 08.04.2020 №29/С-226 щодо не призначення та невиплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, за встановленою 2 групою інвалідності, захворювання пов'язано з проходженням служби в органах внутрішніх справ. Зобов'язано Головне Управління Національної поліції у Київській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги, у зв'язку із встановленням 01.04.2019 II групи інвалідності, з урахуванням висновків суду. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, Головне управління Національної поліції в Київській області подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування всіх обставин справи та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на приписи п. 4 ч. 1 ст. 97 ЗУ «Про Національну поліцію» та п. 8 розділу 4 наказу МВС України від 11.01.2016 та разом з цим, наголошує, що нормами чинного законодавства не передбачено виплату одноразової грошової допомоги у разі переогляду МСЕК поліцейським. Порядком 4 виключено можливість отримання особою одноразової грошової допомоги у більшому розмірі у разі зміни саме групи інвалідності.
За наведених обставин, апелянт вважає, що рішення Київського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2020 року є незаконним, а тому відповідно до приписів ст. 317 КАС України підлягає скасуванню.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2020 року та на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України призначено справу до апеляційного розгляду у порядку письмового провадження.
Позивачем, було подано до суду відзив на апеляційну скаргу, відповідно до змісту якого останній зазначає, що вимоги апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими, а викладені у апеляційній скарзі доводи - такими, що суперечать нормам чинного законодавства. Разом з цим, позивач стверджує, що судом першої інстанції при вирішенні даного спору було правильно встановлено обставини справи та надано їм належну правову оцінку з дотриманням вимог норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.
З огляду на викладені у відзиві обставини, позивач просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
З метою повного та всебічного встановлення обставин справи, колегією суддів ухвалено рішення про продовження апеляційного розгляду даної справи на строк, що не перевищує п'ятнадцяти днів.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Як було встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач проходив службу в органах внутрішніх справ з 13.02.1999 по 06.11.2015, а в подальшому з 07.11.2015 по 04.02.2016 перебував на службі в поліції. Був звільнений зі служби в поліції на підставі підпункту 2 пункту 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію», що підтверджується Витягом з наказу № 43 від 04.03.2016.
14.03.2016 позивачу було встановлено ІІІ групу інвалідності внаслідок захворювання, яке пов'язано з проходженням служби в органах внутрішніх справ.
У зв'язку з встановленням позивачу інвалідності ІІІ групи, він у 2017 році отримав одноразову грошову допомогу у розмірі 206 700,00 грн.
У подальшому, відповідно до довідки до акта огляду МСЕК серії АВ №1054656, за результатами повторного огляду, позивачу з 08.04.2019 встановлена ІІ інвалідності, пов'язана з проходженням служби в органах внутрішніх справ.
26.04.2019 позивач звернувся до начальника Головного управління Національної поліції у Київській області із заявою (рапортом) про виплату йому одноразової грошової допомоги як інваліду ІІ групи.
Відповідач листом від 24.05.2019 №29/с-385 повідомив про відсутність підстав для призначення позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності. Дану відмову мотивував тим, що така виплата нараховується та виплачується тільки працівникам міліції, та тим, що проміжок часу між первинним встановленням інвалідності (ІІІ група) та повторним (ІІ група інвалідності), перевищує дворічний термін, встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850 «Про затвердження Порядку та умов призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції».
Вказане рішення суб'єкта владних повноважень позивач оскаржив у судовому порядку. Проте, рішенням Київського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2019 року у справі № 320/3352/19 позивачу було відмовлено у задоволенні позовних вимог з тих підстав, що ІІ групу інвалідності позивачу повторно встановлено понад два роки з моменту звільнення його зі служби в поліції. Вказане рішення було залишено без змін судом апеляційної інстанції та набрало законної сили 27 лютого 2020 року.
02.03.2020 позивач знову звернувся до Головного управління Національної поліції у Київській області з заявою (рапортом) про виплату йому одноразової грошової допомоги як інваліду ІІ групи.
Листом № 29/С-226 від 08.04.2020 відповідач відмовив позивачу у виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку з тим, що статтями 97-101 ЗУ «Про Національну поліцію» та Наказом МВС України від 11.01.2014 № 4 «Про затвердження Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського» зі змінами внесеними згідно з Наказом МВС № 249 від 05.04.2019 не передбачено виплату одноразової грошової допомоги у разі перегляду МСЕК поліцейським.
Не погоджуючись з прийнятим відповідачем рішенням, позивач звернувся за захистом порушених прав та інтересів до суду з даним адміністративним позовом.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що зі змісту відмови у виплаті одноразової грошової допомоги відповідача випливає, що внесеними змінами звужено право саме осіб з попередньо встановленою інвалідністю на отримання одноразової допомоги в більшому розмірі. Водночас, судом першої інстанції враховано, що відповідно статті 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Переглядаючи справу за наявними у ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України в органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закону України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року № 580-VIII (далі також - Закон України №580-VIII у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин у даній справі).
Згідно із підпунктом 4 частини 1 статті 97 Закону № 580-VIII, одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського (далі - одноразова грошова допомога) є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у разі, зокрема, визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті.
Отже, з аналізу наведеної норми законодавства вбачається, що поліцейський протягом шести місяців після звільнення з поліції у зв'язку з визначенням йому інвалідності, що настала внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції має право отримати одноразову грошову допомогу.
Приписами частини 2 статті 97 Закону № 580-VIII регламентовано, що порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.
За приписами статті 100 Закону № 580-VIII визначення інвалідності та ступеня втрати працездатності без визначення інвалідності поліцейським здійснюється в індивідуальному порядку державними закладами охорони здоров'я відповідно до закону та інших нормативно-правових актів.
Частинами 3, 6 цієї статті визначено, що у разі визначення інвалідності або часткової втрати працездатності без визначення інвалідності поліцейському, особі, звільненій зі служби в органах поліції, який (яка) на день отримання інвалідності, визначення відсотка часткової втрати працездатності без визначення інвалідності або на день його (її) звільнення з органів поліції займав (займала) посаду в державному органі, установі, організації або у вищому навчальному закладі, які виконують роботу в інтересах держави та її безпеки, із залишенням на службі в поліції, виплата одноразової грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів тих органів державної влади, до яких вони були відряджені. Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, визначеної цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення в них такого права.
Як було встановлено судом та визнається учасниками справи, у зв'язку з встановленням позивачу інвалідності ІІІ групи 14.03.2016, він у 2017 році отримав одноразову грошову допомогу у розмірі 206 700,00 грн. Тобто, фактично позивач вже реалізував своє право на отримання одноразової грошової допомоги, визначеної цим Законом протягом трьох років з дня виникнення в них такого права.
Разом з тим, предметом даного спору є вирішення питання щодо наявності у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі у зв'язку з встановленням йому ІІ групи інвалідності, яка пов'язана з проходженням служби в органах внутрішніх справ за результатами повторного огляду від 08.04.2019.
Вирішуючи відповідне питання колегія суддів зазначає про таке.
Станом на час встановлення позивачу ІІ групи інвалідності, яка пов'язана з проходженням служби в органах внутрішніх справ за результатами повторного огляду від 08.04.2019 механізм оформлення і виплати одноразової грошової допомоги (надалі - ОГД) у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейських центрального органу управління поліції, територіальних органів поліції, міжрегіональних територіальних органів Національної поліції, установ та організацій, що належать до сфери управління Національної поліції України (далі - органи поліції), поліцейських в т.ч. слухачів та курсантів вищих навчальних закладів із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (далі - навчальних закладів), поліцейських, відряджених до інших органів державної влади, установ, організацій (далі - інших органів) було визнано у Порядку та умовах виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.01.2016 № 4 (Порядок №4 - далі).
Підпунктом 2 пункту 4 розділу І Порядку №4 встановлено випадки, за яких призначається ОГД у разі загибелі (смерті), інвалідності чи втрати працездатності поліцейського: під час виконання службових обов'язків (пункти 3, 5 частини першої статті 97 Закону) - випадок, пов'язаний із здійсненням повноважень та основних завдань міліції або поліції, чи участі в антитерористичній операції, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України.
Згідно із підпунктом 2 пункту 1 розділу І Порядку №4, днем виникнення права на отримання ОГД є: у разі встановлення поліцейському інвалідності - дата, з якої встановлено інвалідність, що зазначена в довідці до акта огляду медико-соціальної експертної комісії, у разі відсутності дати, з якої встановлено інвалідність, - дата видачі довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії.
У відповідності до пункту 3 розділу ІІІ Порядку заява (рапорт) про виплату ОГД у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського (додаток 1) подається керівнику органу поліції, навчального закладу за останнім місцем проходження служби поліцейським або за останнім місцем проходження поліцейським служби перед відрядженням до інших органів (далі - останнім місцем проходження служби).
Для виплати ОГД у разі часткової втрати працездатності без визначення інвалідності чи в разі визначення інвалідності поліцейський подає: 1) заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням втрати працездатності чи інвалідності; 2) довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках); 3) довідку органу, установи, організації, підрозділу, яким попередньо було здійснено виплату ОГД із зазначенням підстави та дати її призначення, розміру виплати (у разі отримання такої виплати); 4) копію довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією; 5) копію постанови відповідної ВЛК щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; 6) копії акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) поліцейського, зокрема про те, що воно не пов'язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС; 7) копію посвідчення інваліда війни (за наявності); 8) копії сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; 9) копію документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідний контролюючий орган і має відповідну відмітку в паспорті). Копії документів завіряються підписом власноруч, та перевіряються особою, що приймає документи (пункт 5 Порядку №45).
Разом з тим, пунктом 8 розділу IV Порядку № 4 (у редакції чинній до 14.05.2019 тобто станом на встановленням позивачу ІІ групи інвалідності, яка пов'язана з проходженням служби в органах внутрішніх справ за результатами повторного огляду від 08.04.2019) визначено, що у разі якщо поліцейському протягом двох років після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми. Підставою для такої виплати є довідка органу, установи, організації, підрозділу, яким попередньо було здійснено виплату ОГД із зазначенням підстави та дати її призначення, розміру виплати, видана фінансовим підрозділом цього органу, установи, організації, підрозділу, за останнім місцем отримання ОГД.
Водночас, колегія суддів зазначає, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2019 року у справі 320/3352/19, яке було залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2020 року та яке набрало законної сили встановлено, що ІІ групу інвалідності позивачу повторно встановлено понад два роки з моменту звільнення його зі служби в поліції, а тому підстави для призначення позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності відсутні.
Проте, у подальшому, згідно наказу Міністерства внутрішніх справ України №249 від 05.04.2019, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за №414/33385 від 19.04.2019, були внесені зміни до Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, а саме, абзац перший пункту 8 викладено в наступній редакції: «Якщо поліцейському після встановлення ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми».
Вказаний наказ набув чинності 14.05.2019.
Тобто, з аналізу наведеної норми законодавства вбачається, що після внесення відповідних змін законодавець фактично виключив право поліцейського на отримання грошової допомоги в більшому розмірі у разі якщо протягом двох років після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності останньому під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу.
Так, колегія суддів зазначає, що положення зазначеної норми підлягають застосуванню за наступних обставин:
- якщо поліцейському після встановлення ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії групу інвалідності;
- якщо поліцейському після встановлення ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії більший відсоток втрати працездатності.
Водночас, приписи наведеної норми не місять підстав та умов для призначення та виплати поліцейському грошової допомоги в більшому розмірі у разі якщо поліцейському після первинного встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу.
Отже, з аналізу наведених норм законодавства слідує, що станом на час звернення позивача до відповідача з заявою від 08.04.2020 нормами чинного законодавства не передбачено права поліцейського на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі після встановлення йому вищої групи інвалідності.
Разом з цим, колегія суддів критично оцінює посилання суду першої інстанції на приписи ст. 101 Закону № 580-VIII, оскільки вказана норма визначає підстави, за яких призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються взагалі (тобто вперше), проте позивач просить здійснити йому виплату одноразової грошової допомоги у більшому розмірі у зв'язку з встановленням йому ІІ групи інвалідності, яка пов'язана з проходженням служби в органах внутрішніх справ за результатами повторного огляду від 08.04.2019, що не є тотожним реалізації права поліцейського на отримання одноразової грошової допомоги як такого.
Також колегія суддів вказує про помилковість посилання суду першої інстанції на те, що згідно з підпунктом «б» пункту 4 частини першої статті 99 поліцейським, яким внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції встановлено II групу інвалідності розмір одноразової грошової допомоги складає 90 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 01 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату. Так, суд апеляційної інстанції зауважує, що відповідна норма не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки II групу інвалідності позивачу було встановлено після шести місяців після звільнення його з поліції.
З огляду на зазначене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що відповідачем було протиправно відмовлено позивачу у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги з підстав внесення змін до Порядку № 4, а саме виключення можливості отримання особою одноразової грошової допомоги у більшому розмірі у разі зміни саме групи інвалідності.
При цьому, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, що внесення вказаних законодавчих змін призвело до звуження прав позивача, оскільки, як було встановлено судом згідно попередньої редакції зазначеної норми позивач також не мав права на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі у зв'язку з встановленням йому ІІ групи інвалідності, яка пов'язана з проходженням служби в органах внутрішніх справ за результатами повторного огляду від 08.04.2019.
У свою чергу, колегія суддів зазначає, що у судовій практиці Верховного Суду сформульовано ряд правових позицій стосовно застосування конституційного принципу незворотності дії закону у часі, зокрема: реалізація права особи має здійснюватися за нормами, чинними на момент вираження волевиявлення такої особи у формі конкретних дій (звернення до суб'єкта владних повноважень тощо); право не може існувати на майбутнє; нереалізовані права (неотримана пільга, неоформлений статус тощо) особи не накопичуються протягом дії закону, який в подальшому втратив чинність або був змінений.
У контексті застосування принципу дії закону у часі це означає, що визначене у нормативно-правовому акті право, якщо особою не було здійснено конкретних дій щодо його реалізації під час чинності такого нормативно-правового акта, не може бути збережене у майбутньому після того, як відповідний акт втратив свою чинність, а новим нормативно-правовим актом таке право не передбачено або встановлено у іншому обсягу.
Також, колегія суддів зазначає, що відповідно до вимог ч. 1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст.77 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, який відповідачем в даному випадку виконаний.
Проте, враховуючи принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів, а також у доведенні перед судом їх переконливості, суд зазначає, що обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідачем не звільняє позивача від обов'язку доказування протилежного.
Разом з цим, позивачем не наведено жодних обґрунтованих доводів та не надано належних та допустимих доказів протиправності прийнятого суб'єктом владних повноважень рішення.
Отже, з огляду на встановлені обставини справи норми чинного законодавства у їх сукупності та взаємозв'язку, колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність правових підстав для їх задоволення.
Натомість, колегією суддів встановлено, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального права, що стали підставою для неправильного вирішення справи, у той час як встановлені під час апеляційного розгляду обставини справи та норми чинного законодавства у сукупності та взаємозв'язку свідчать про обґрунтованість доводів апеляційної скарги та наявність правових підстав для її задоволення.
Таким чином, колегією суддів встановлено, що висновки викладені у рішенні суду першої інстанції про задоволення позовних вимог не відповідають обставинам справи та нормам чинного законодавства, а також спростовуються доводами апелянта.
Згідно статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, а рішення прийнято з порушенням норм матеріального права, що є підставою для його скасування, та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні вимог.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 311, 315, 317, 321-322, 325, 328-329 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Київській області задовольнити.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2020 року скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя А.Б. Парінов
Судді: О.О. Беспалов
І.О. Грибан