П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
24 березня 2021 р.м.ОдесаСправа № 489/4025/20
Головуючий в 1 інстанції: Губницький Д.Г.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Коваля М.П.,
суддів - Кравця О.О.,
- Зуєвої Л.Є.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 14 січня 2021 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Інспектора управління патрульної поліції в Миколаївській області сержант поліції Храпова Сергія Сергійовича, Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови про адміністративне правопорушення, -
У серпні 2020 року ОСОБА_1 (далі - Позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Ленінського районного суду м. Миколаєва із адміністративним позовом до Інспектора управління патрульної поліції в Миколаївській області сержант поліції Храпова Сергія Сергійовича (далі - Відповідач-1, Інспектор Храпов С.С.), за участю Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Відповідача (далі - Третя особа, Управління), в якому просив суд скасувати постанову серії ЕАМ № 2996621 від 18.08.2020 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, винесену Інспектором управління патрульної поліції в Миколаївській області сержант поліції Храповим Сергієм Сергійовичем за ч. 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), у вигляді штрафу в розмірі 425 грн.
В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначає, що оскаржувана постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності є незаконною та безпідставною, оскільки він правила дорожнього руху не порушував, а тому підстави для накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу відсутні.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 10 листопада 2020 року по справі № 489/4025/20 залучено в якості співвідповідачів по справі - Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції (далі - Відповідач-2, Управління) та Департамент патрульної поліції Національної поліції України (далі - Відповідач-3, Департамент); виключено Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції з числа третіх осіб (а.с. 44).
Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 14 січня 2021 року по справі № 489/4025/20 адміністративний позов задоволено частково; скасовано постанову серії ЕАМ № 2996621 від 18.08.2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП та закрито провадження у справі; стягнуто за рахунок його бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 420, 40 грн.; в задоволенні решти позову - відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції звернулось до П'ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій вважає його таким, що винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права, та без повного з'ясування усіх обставин, які мають значення для справи, тому просить суд апеляційної інстанції скасувати його повністю та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що обов'язок доказування в адміністративному судочинстві, визначений статтею 77 КАС України, розподіляється таким чином, що Позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а Відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову. Проте, на переконання Відповідача-2, Позивачем не надано жодного підтвердження, що спростовує факт вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП.
На думку апелянта, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо недоведеності вини Позивача в скоєнні адміністративного правопорушення з огляду на невірне тлумачення поняттях «перехрестя» та «перехрещення проїзних частин», наслідком чого стало ухилення від відповідальності водія, вчинившого грубе порушення Правил дорожнього руху (далі - ПДР). Оскільки для настання обстави, визначених п. 16.8 ПДР, транспортний засіб, під керуванням ОСОБА_1 , під час ввімкнення забороняючого червоного сигналу світлофора, повинен був знаходитись на перехрещенні проїзних частин, чого згідно відеозапису «video_2020-10-15_15-52-40» (фрагмент з 00:06 до 00:08 хв.) не відбулось, інспектор цілком вмотивовано притягнув Позивача до відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 122 КУпАП за порушення п. 8.7.3 (е) ПДР.
Разом з тим, скаржник звертає увагу на фрагмент відеозапису «video_2020-10-15_15-52-40» з 00:06 до 00:10 хв., де виходячи із швидкості руху транспортного засобу під керуванням Позивача, його твердження про те, що під час ввімкнення червоного сигналу світлофора він знаходився в нерухомому стані (поза зоною фіксування камерою, встановленої в автомобілі патрульної поліції), пропускаючи зустрічні автомобілі для виконання маневру, є неправдивими. Та навіть, якщо прийняти дане твердження, як достовірне, то такі дії порушують вимоги п. 16.3 ПДР, як наслідок порушуючи п. 8.7.3 (е), за який ОСОБА_1 і було притягнуто до відповідальності.
Враховуючи наведене вище, апелянт вважає, що Позивачем було вчинене грубе порушення ПДР та такі дії є недопустимими з огляду на безпеку дорожнього руху та в жодному випадку не мають залишатися безкарними.
Позивач надав до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначено про законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 18 серпня 2020 року інспектором управління патрульної поліції в Миколаївській області сержант поліції Храповим С.С. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАМ № 2996621, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. Відповідно до оскаржуваної постанови про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 18.08.2020 року о 10:16:56 год. керуючи транспортним засобом (далі - ТЗ) Subaru Legacy Outback, реєстраційний номер НОМЕР_1 , по вул. Садова, 48 у м. Миколаїв, проїхав перехрестя на заборонений «червоний» сигнал світлофора, чим порушив п. 8.7.3.е ПДР., за яке передбачено відповідальність ч. 2 ст. 122 КУпАП (а.с. 4).
Разом з тим, в якості доказу вчинення водієм зазначеного адміністративного правопорушення Відповідачем-2 додано до суду DVD диск із відеозаписами з нагрудної бодікамери « 20200818235321001806.mov», « 20200818235648001807.mov» та відеозаписом з автомобільного відеореєстратора «video_2020-10-15_15-52-40.mp4».
Однак, оскаржувана постанова по справі про адміністративне правопорушення не містить посилань на технічні засоби, за допомогою яких здійснено відеозапис.
Вважаючи вказану постанову протиправною, ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом.
Розглянувши справу по суті, суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позову з огляду на те, що на відеозапису зафіксовано обставини виконання ОСОБА_1 повороту ліворуч з вулиці Кузнецька на вулицю Садова під час перемикання світлофорів в той час, коли транспортний засіб вже знаходився на перехресті, а тому він був зобов'язаний виїхати з нього в наміченому напрямі. Отже, встановленні обставини справи, вказують, про не можливість встановити винність Позивача у порушенні вимог частини 2 статті 122 КУпАП.
При цьому, в частині відмови у задоволенні позову, місцевий суд зазначив, що інспектори не можуть виступати самостійним відповідачем у таких справах, оскільки належним Відповідачем є саме відповідний орган.
Вирішуючи дану справу в апеляційній інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 та 2 статті 7 КУпАП встановлено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ч. 1 ст. 9 КУпАП).
Положеннями ст. 245 КУпАП зазначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Як випливає з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.
Зі змісту ст. ст. 258, 276, 277 КУпАП вбачається, що справи про адміністративні правопорушення, зокрема передбачені ч. 2 ст. 122 КУпАП, розглядаються уповноваженою особою невідкладно, після виявлення правопорушника та отримання відомостей про суб'єкта цього правопорушення.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ст. 72 КАС України).
При цьому, нормами ч. 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Частиною 1 статті 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Положеннями ст. 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Порядок використання фото та відео техніки встановлюється п. 9 ч. 1 ст. 31 та ст. 40 Закону України «Про національну поліцію».
При цьому норма статті 31 Закону України «Про національну поліцію» є загальною нормою, яка безпосередньо не регламентує порядок застосування технічних приладів та технічних засобів.
Спеціальною нормою, яка регламентує порядок застосування технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису є ст. 40 Закону України «Про національну поліцію».
Пункт 2 частини 1 статті 40 Закону України «Про національну поліцію» чітко встановлює порядок використання техніки в правовідносинах щодо безпеки дорожнього руху, види техніки та умови її використання.
Відповідно до п. 2 частини 1 ст. 40 Закону України «Про національну поліцію» встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Частиною 2 ст. 40 Закону України «Про національну поліцію» встановлено, що інформація про змонтовану/розміщену автоматичну фототехніку і відеотехніку повинна бути розміщена на видному місці.
Апелянт на підтвердження правомірності оскаржуваної постанови посилається на відеозапис з автомобільного відеореєстратора «video_2020-10-15_15-52-40.mp4», який підтверджує факт здійснення Позивачем проїзду перехрестя на заборонений «червоний» сигнал світлофора.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до статті 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
У разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, такий відеозапис не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.
Також, колегія суддів звертає увагу на те, що процесуальний обов'язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень діючого на час виникнення спірних правовідносин процесуального законодавства покладено на Відповідача-2.
Аналогічна правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 по справі № 524/5536/17, від 17.07.2019 по справі № 295/3099/17 та від 13.02.2020 року по справі № 524/9716/16-а.
Інших доказів, які б свідчили про наявність у Позивача вини у вчиненні адміністративного правопорушення, за яке він притягнутий до відповідальності, зокрема, пояснень свідків, матеріали справи не містять.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про відсутність належних доказів вчинення Позивачем правопорушення, встановленого частиною 2 статті 122 КУпАП, оскільки відеозапис, наданий Відповідачем-2 на підтвердження факту порушення Позивачем правил дорожнього руху, не може вважатися належним доказом у зв'язку з тим, що оскаржувана постанова про притягнення Позивача до адміністративної відповідальності не містить посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснений даний відеозапис.
Оскільки Відповідачем-2 не було надано до суду жодних належних доказів вчинення Позивачем адміністративного правопорушення, тому колегія суддів вважає, що відсутні підстави для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у зв'язку з чим оскаржувана постанова серії ЕАМ № 2996621 від 18.08.2020 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, винесену Інспектором управління патрульної поліції в Миколаївській області сержант поліції Храповим С.С. за ч. 2 ст. 122 КУпАП, у вигляді штрафу в розмірі 425 грн., підлягає скасуванню, а провадження у справі - закриттю.
Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції та Департаменту патрульної поліції Національної поліції України є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Разом з тим, суд першої інтонації також дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог в цій частині, проте з інших підстав, узявши до уваги відеозапис «video_2020-10-15_15-52-40.mp4», але не звернув уваги на те, що в оскаржуваній постанові не було зазначено технічного засобу, за допомогою якого було здійснено цей відеозапис.
При цьому, судом першої інстанції правомірно відмовлено Позивачу у задоволенні позовних вимог до інспектора управління патрульної поліції в Миколаївській області сержант поліції Храпова С.С., оскільки при розгляді справ про адміністративні правопорушення інспектори відповідного органу діють не як самостійний суб'єкт владних повноважень, а від імені органів Національної поліції, яка регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів, а саме - від імені Департаменту патрульної поліції Національної поліції України і її територіальних органів, тому інспектори не можуть виступати самостійним відповідачем у таких справах, оскільки належним відповідачем є саме відповідний орган.
За наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення (п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.
Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (ч. 4 ст. 317 КАС України).
Враховуючи вищевикладене та те, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо частково задоволення позовних вимог, але з інших мотивів, колегія суддів вважає необхідним, відповідно до ст.ст. 315, 317 КАС України, змінити мотивувальну частину судового рішення в цій частині, шляхом її викладення в редакції цієї постанови.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 14 січня 2021 року - задовольнити частково.
Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 14 січня 2021 року за позовом ОСОБА_1 до Інспектора управління патрульної поліції в Миколаївській області сержант поліції Храпова Сергія Сергійовича, Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови про адміністративне правопорушення - змінити, виклавши мотивувальну частину оскаржуваного рішення в редакції даної постанови.
В іншій частині рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 14 січня 2021 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач: М.П. Коваль
Суддів: О.О. Кравець
Суддя: Л.Є. Зуєва