24 березня 2021 року м. Дніпросправа № 199/9189/20 (2-а/199/12/21)
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Мельника В.В. (доповідач),
суддів: Сафронової С.В., Чепурнова Д.В.,
за участю секретаря судового засідання Лащенка Р.В.,
розглянувши у відкритому
судовому засіданні в м. Дніпрі
апеляційну скаргу Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради
на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 05 лютого 2021 року (головуючий суддя - Руденко В.В.) в адміністративній справі
за позовом ОСОБА_1
до Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради
про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська із позовом до Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради (далі - Відповідач), в якому просив суд:
- скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення серія РАП №281871818 до повідомлення серії ІД №00268334 від 27 листопада 2020 року;
- закрити відносно ОСОБА_1 провадження по адміністративній справі.
В обґрунтування заявлених вимог Позивач посилається на те, що вказана постанова винесена з порушенням чинного законодавства, зокрема норм КУпАП, оскільки Відповідачем порушено терміни розгляду справ про адміністративні правопорушення та матеріали справи не містять доказів наявності в діях Позивача складу адміністративного правопорушення. З огляду на обставини викладені у позовній заяві просив суд задовольнити позовні вимоги.
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 05 лютого 2021 по справі №199/9189/20(2-а/199/12/21) позов ОСОБА_1 до Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задоволено (а.с. 46-47).
Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, оскаржив його в апеляційному порядку (а.с. 49-51).
В апеляційній скарзі заявник, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Вимоги апеляційної скарги мотивовано, зокрема тим, що, при винесенні спірної постанови Відповідачем дотримано вимоги КУпАП, у тому числі щодо строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ч. 1 ст. 38 КУпАП.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу Позивач, також, вказав і про те, що вчинення Позивачем інкримінованого адміністративного правопорушення підтверджується фотознімками транспортного засобу Mercedes Benz державний номерний знак НОМЕР_1 в момент вчинення правопорушення на яких зафіксовано: дату порушення 27.11.2020 року; місце розташування транспортного засобу по відношенню до нерухомих об'єктів по АДРЕСА_1 ; географічні координати 48.463533,35.04209; час вчинення правопорушення з 09:32 до 10:27 год.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.
Мотивуючи відзив Позивач, зокрема зазначив про те, що: рішення виконавчого комітету ДМР від 27.08.2019 №792 та від 02.09.2020 №90/60 не були опубліковані в друкованих засобах масової інформації, тому не можуть вважатися чинними, а відтак не породжують прав та обов'язків для сторін; Відповідач до суду першої інстанції не надав доказів про дотримання вимог, передбачених ст. 279-1 КУпАП та ЗУ «Про захист персональних даних» стосовно направлення запиту на інформацію про належного користування транспортного засобу Mercedes Benz державний номерний знак НОМЕР_1 ; 6 різних фотознімків із відображенням нерухомого автомобіля Mercedes Benz державний номерний знак НОМЕР_1 з різних ракурсів не можуть слугувати належним доказом факту вчинення адміністративного правопорушення.
В судовому засіданні представник Відповідача вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі.
Позивач проти вимог апеляційної скарги заперечив.
Заслухавши пояснення представника Відповідача та Позивача, кожного окремо, проаналізувавши вимоги та підстави апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи в їх сукупності, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла таких висновків.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 17 грудня 2020 року відносно Позивача складена постанова про накладення адміністративного стягнення серії РАП №281871818, якою на останнього було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 200 гривень.
В обґрунтування спірної постанови вказано те, що 27 листопада 2020 року Позивач, керуючи транспортним засобом Mercedes Benz державний номерний знак НОМЕР_1 , не оплатив вартість послуг користування майданчиком для платного паркування за адресою АДРЕСА_1, чим порушив абз. 2 п. 26 Правил паркування транспортних засобів та здійснив правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 152-1 КУпАП (а.с.5).
Оскарження правомірності винесеного суб'єктом владних повноважень рішення у формі постанови від 17 грудня 2020 року є предметом судового розгляду в даній справі.
Спірні правовідносини, що виникли між сторонами по справі врегульовано положеннями Кодексу України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 року №80731-X; Постанови Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 року №1342 «Про затвердження Правил паркування транспортних засобів».
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що надані Відповідачем докази у вигляді фотознімків не є належним доказом вчинення Позивачем адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 152-1 КУпАП, оскільки такі фотознімки не підтверджують користування Позивачем майданчиком для паркування більш як 10 хвилин безперервно.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п. 4 Правил паркування транспортних засобів паркування - розміщення транспортного засобу на майданчику для паркування.
Згідно з абз. 2 п. 26 Правил паркування транспортних засобів користувач зобов'язаний сплатити вартість послуг з користування майданчиками для платного паркування.
Частиною 1 статті 152-1 КУпАП передбачено відповідальність за порушення правил паркування транспортних засобів, у тому числі неоплата вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування за кожну добу користування.
У Примітці до статті 152-1 КУпАП роз'яснено, що під неоплатою вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування слід розуміти неоплату вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування транспортних засобів більш як за 10 хвилин користування майданчиком для платного паркування транспортних засобів (крім майданчиків, обладнаних автоматичними в'їзними та виїзними терміналами, на яких оплата відбувається під час виїзду з майданчика).
Відповідно до Примітки до статті 14-2 КУпАП режим фотозйомки (відеозапису) передбачає здійснення уповноваженою посадовою особою фото/відеофіксації обставин порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів, а саме: дати, часу (моменту), місця розташування транспортного засобу по відношенню до нерухомих об'єктів та/або географічних координат, інших ознак наявності складу адміністративного правопорушення, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу. При здійсненні фотозйомки обов'язковою є наявність не менше двох зображень транспортного засобу, отриманих з різних або протилежних ракурсів, а в разі фіксації порушення, що полягає у неоплаті вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування в межах населеного пункту, в якому не впроваджена автоматизована система контролю оплати паркування, обов'язковою є наявність додаткового зображення (зображень), що фіксує відсутність документа про оплату послуг з користування майданчиком для платного паркування під лобовим склом транспортного засобу.
Статтею 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішенні справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функцію фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Частиною другою ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
З матеріалів справи вбачається, що спірна постанова містить вказівку про здійснення фотозйомки за допомогою технічного засобу Logic Instrument Fieldbook K80V2 (а.с. 5).
Судом апеляційної інстанції встановлено, що Відповідач, на якого покладено обов'язок доказування, до суду першої інстанції на підтвердження факту вчинення Позивачем правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 152-1 КУпАП, надав фотознімки подій 27 листопада 2020 року із зображенням транспортного засобу Mercedes Benz державний номерний знак НОМЕР_1 (час: з 09:32 год. по 10:27 год.) (а.с. 37-38).
Дослідивши надані докази, колегія суддів встановила, що на вказаних фотознімках зафіксовано розташування транспортного засобу Mercedes Benz державний номерний знак НОМЕР_1 на одному й тому ж паркувальному місці, яке позначено блакитною смугою на проїзній частині та на бордюрі, не змінювалось у зафіксовані Відповідачем проміжки часу з 09:32 год. по 10:27 год. у тому числі відносно нерухомих об'єктів.
При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що матеріали даної справи не містять доказів оплати 27 листопада 2020 року за послуги паркування транспортного засобу Mercedes Benz державний номерний знак НОМЕР_1 на майданчику для платного паркування за адресою АДРЕСА_1.
З огляду на вказане, колегія суддів дійшла висновку про те, що надані Відповідачем фотознімки подій 27 листопада 2020 року є належними доказами вчинення Позивачем адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 152-1 КУпАП, оскільки фіксують факт користування Позивачем майданчиком для платного паркування більше як 10 хвилин у відповідну добу користування 27 листопада 2020 року.
Щодо доводів Позивача про порушення Відповідачем строків розгляду справи про адміністративне правопорушення, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).
З матеріалів справи встановлено, що днем вчинення Позивачем інкримінованого правопорушення є 27 листопада 2020 року, а спірну постанову про накладення на Позивача адміністративного стягнення у вигляді штрафу винесено 17 грудня 2020 року, тобто в межах строків передбачених КУпАП для накладення адміністративного стягнення.
Поряд із зазначеним, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними доводи Позивача про порушення порядку прийняття рішень виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 27.08.2019 №792 та від 02.09.2020 №90/60, оскільки правомірність прийняття вказаних рішень виконавчим комітетом Дніпровської міської ради не є предметом судового розгляду у даній справі.
Підсумовуючи вищевикладене, та з урахуванням наявності в матеріалах справи належних доказів на підтвердження вчинення Позивачем адміністративного правопорушення, колегія суддів дійшла висновку про доведеність належними та допустимими доказами вчинення Позивачем інкримінованого адміністративного правопорушення та, як наслідок, правомірність притягнення Позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 152-1 КУпАП.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Суд враховує й те, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
За даних обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи не повно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини, однак зроблені судом першої інстанції висновки не відповідають фактичним обставинам справи, тому рішення суду першої інстанції у даній справі про задоволення адміністративного позову підлягає скасуванню.
Керуючись статтями 243, 310, 317, 321, 322, 325, 325, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради - задовольнити.
Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 05 лютого 2021 по справі №199/9189/20(2-а/199/12/21) - скасувати.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та, відповідно до ч. 3 ст. 272 Кодексу адміністративного судочинства України, касаційному оскарженню не підлягає.
В повному обсязі постанова складена 24 березня 2021 року.
Головуючий - суддя В.В. Мельник
суддя С.В. Сафронова
суддя Д.В. Чепурнов