17 березня 2021 року м. Дніпросправа № 160/9841/20
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Мельника В.В. (доповідач),
суддів: Чепурнова Д.В., Сафронової С.В.,
за участю секретаря судового засідання Рубана А.В.,
розглянувши у відкритому
судовому засіданні в м. Дніпрі
апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області
на додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2020 року (головуючий суддя - Кучма К.С.) в адміністративній справі
за позовом Приватного підприємства «Арсенал-2010»
до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області, Державної податкової служби України
про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії, -
Приватне підприємство «Арсенал-2010» (далі - Позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області (далі - Відповідач-1), Державної податкової служби України (далі - Відповідач-2), в якому просило:
- визнати протиправним та скасувати рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 13.04.2020 р. №1522224/34683850 про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної №1 від 02.03.2020 р.;
- зобов'язати ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 02.03.2020 р. №1, датою її подання до реєстрації - 30.03.2020 р.;
- визнати протиправним та скасувати рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 16.03.2020 р. №16633 про відповідність Приватного підприємства «Арсенал-2010» критеріям ризиковості платника на підставі пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2020 року позовну заяву задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 13.04.2020 р. №1522224/34683850 про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної №1 від 02.03.2020 р.
Зобов'язано Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 02.03.2020 р. №1, датою її подання до реєстрації - 30.03.2020 р.
У задоволенні решти позовної заяви - відмовлено.
30 грудня 2020 року від Позивача до суду першої інстанції надійшла заява, в якій він просив суд ухвалити додаткове рішення у справі №160/9841/20, яким вирішити питання про відшкодування витрат Приватного підприємства «Арсенал-2010» на професійну правничу допомогу в сумі 3000 грн.
Додатковим рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2020 року присуджено за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольска, 17а, м. Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ 43145015) на користь Приватного підприємства «Арсенал-2010» (вул.40 років Перемоги, 11/49, м. Кам'янське, 51937, код ЄДРПОУ34683850) судові витрати на правову допомогу в розмірі 750 грн.
Присуджено за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України (Львівська площа, 8, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 43005393) на користь Приватного підприємства «Арсенал-2010» (вул.40 років Перемоги, 11/49, м. Кам'янське, 51937, код ЄДРПОУ34683850) судові витрати на правову допомогу в розмірі 750 грн.
Ухвалюючи додаткове рішення суд першої інстанції, зокрема, зазначив, що враховуючи той факт, що позовні вимоги в даній справі було задоволено частково, а дана справа є незначної складності та підлягала вирішенню за правилами спрощеного позовного провадження згідно з п.3 ч.6 ст.12, ч.2, ч.3 ст.257 КАС України без проведення судових засідань, сплачені позивачем витрати на правову допомогу підлягають поверненню лише в частині 1500 грн.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Відповідач-1 оскаржив його в апеляційному порядку.
В апеляційній скарзі Відповідач-1, із посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати додаткове рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про розподіл судових витрат на правову допомогу.
Вимоги апеляційної скарги мотивовано, зокрема, тим, що сума судових витрат на правову допомогу у розмірі 1500,00 грн. є значно завищеною, не є співмірною понесеним витратам та не відповідає принципу розумності.
Позивачем надано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що Позивач підтвердив витрати на правову допомогу належними та допустимими доказами у справі. Також Позивач вказує, що Відповідач-1 не надав жодного доказу на підтвердження своєї позиції стосовно завищеності суми судових витрат на правову допомогу.
Відповідач-2 належним чином сповіщений про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання представника не направив, що не перешкоджає розгляду справи.
Представник Відповідача-1 у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги.
Представник Позивача у судовому засіданні проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечував.
Заслухавши пояснення представників учасників справи, кожного окремо, проаналізувавши вимоги та підстави апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи в їх сукупності, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла таких висновків.
Судом встановлено, 07.07.2020 року Позивачем укладено договір про надання правничої допомоги з Адвокатським об'єднанням «Пашніна і партнери» №07-07/2020.
Відповідно до акту виконаних робіт від 13.07.2020 року, згідно договору про надання правничої допомоги від 07.07.2020 року №07-07/2020 Адвокатським об'єднанням «Пашніна і партнери» були надані наступні послуги:
- ознайомлення з матеріалами справи, загальна вартість 500 грн.;
- складання адміністративного позову, загальна вартість 2500 грн.
З приводу компенсації вказаних витрат, понесених Позивачем, останній звернувся до суду із відповідною заявою. Задовольняючи частково дану заяву та покладаючи на Відповідачів судові витрати Позивача на правничу допомогу, суд першої інстанції зазначив, що оскільки позовні вимоги в даній справі було задоволено частково, а дана справа є незначної складності та підлягала вирішенню за правилами спрощеного позовного провадження згідно з п.3 ч.6 ст.12, ч.2, ч.3 ст.257 КАС України без проведення судових засідань, сплачені позивачем витрати на правничу допомогу підлягають поверненню лише в частині 1500 грн.
Зі змісту апеляційної скарги не вбачається доводів, які б змістовно конкурували із наведеними висновками суду першої інстанції, аргументів, які б спростовували їх належність та обґрунтованість.
Натомість Відповідач-1 лише вказує на те, що сума судових витрат на правову допомогу у розмірі 1500,00 грн. є значно завищеною, не є співмірною понесеним витратам та не відповідає принципу розумності.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п'ятій статті 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.
Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 14 листопада 2019 року у справі №826/7375/18; адміністративне провадження №К/9901/19922/19.
Відповідачем-1 не наведено жодного обгрунтування та доказів із метою доведення неналежності сформульованих судом першої інстанції висновків стосовно необхідності часткового покладення на Відповідачів понесених Позивачем витрат на правничу допомогу.
Також Відповідачем-1 не спростовано правильність застосування судом критеріїв, визначених частиною п'ятою статті 134 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат у частині витрат Позивача на професійну правничу допомогу.
Фактично Відповідач-1 лише посилається на завищеність, неспівмірність розміру витрат на правничу допомогу, покладених судом на Відповідачів, але не конкретизує в чому саме полягає така завищеність і неспівмірність, тобто вказані доводи Відповідача-1 є поверхневими і не можуть вважатись прийнятними та достатніми.
За даних обставин колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування додаткового рішення суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.
У відзиві на апеляційну скаргу Приватне підприємство «Арсенал-2010» просить суд здійснити розподіл судових витрат та стягнути з Відповідача-1 на користь Позивача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2000,00 грн.
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, надану під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, у розмірі 2000 грн. Позивач надав:
- копію договору №22-01/2021 про надання правової допомогу від 22 січня 2021 року;
- копію додатку №1 до договору №22-01/2021 про надання правової допомогу від 22 січня 2021 року «Опис і вартість правової допомоги (робіт/послуг)»;
- копію рахунку-фактури №СФ-2201 від 22 січня 2021 року на суму 2000,00 грн.;
- копію акту виконаних робіт (наданих послуг) від 25 січня 2021 року по Договору №22-01/2021 про надання правової допомоги від 22 січня 2021 року;
- копію платіжного доручення №64 від 25 січня 2021 року від 25 січня 2021 року.
Проаналізувавши надані Позивачем докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв'язку із розглядом справи в суді апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає, що в межах наданої Позивачу правничої допомоги вартістю 2000,00 грн. адвокатським об'єднанням «Пашніна і партнери» було складено тільки відзив на апеляційну скаргу Відповідача-1. Відшкодування витрат на іншу правничу допомогу Позивачем не заявлено.
У контексті наданої правничої допомоги щодо складення відзиву слід зазначити, що апеляційна скарга Відповідача-1 переважно містить текст нормативно-правових актів, рішень Європейського суду з прав людини, обгрунтування щодо порядку представництва інтересів Відповідача-1 та опосередковує незначну кількість доводів, що безпосередньо стосуються даної справи та оскаржуваного судового рішення.
За правовими висновками, викладеними у пункті 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. рішення ЄСПЛ у справі «East/West» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Limited., заява № 19336/04, § 268)).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Крім того, у відповідності до частини 5 статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним, зокрема, із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг).
З огляду на викладене, враховуючи вищенаведену оцінку змісту апеляційної скарги Відповідача-1, суд апеляційної інстанції вважає, що витрати на правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн. є неспівмірними зі складністю справи і складення відзиву на апеляційну скаргу не потребувало часу, достатнього щоб вважати витрати на складення відзиву у розмірі 2000,00 грн. необхідними і неминучими.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність зменшення розміру витрат Позивача на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, до 500,00 грн., що відповідатиме критеріям частини 5 статті 134 КАС України.
Керуючись статтями 243, 310, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.
Додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2020 року у справі №160/9841/20 - залишити без змін.
Заяву Приватного підприємства «Арсенал-2010» про стягнення витрат на правничу допомогу - задовольнити частково.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 43145015) на користь Приватного підприємства «Арсенал-2010» (код ЄДРПОУ 34683850) судові витрати у розмірі 500 (п'ятсот) гривень 00 копійок.
В іншій частині заяви - відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
В повному обсязі постанова складена 24 березня 2021 року.
Головуючий - суддя В.В. Мельник
суддя Д.В. Чепурнов
суддя С.В. Сафронова