ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
24 березня 2021 року м. Київ № 826/13630/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Чудак О.М., за участю секретаря судового засідання Лисун А.А., представника позивача Гузієнка Д.В., представника Міністерства оборони України Андрєєва Д.В., представника Адміністрації Державної прикордонної служби України Дубас В.В., у відсутність представників ІНФОРМАЦІЯ_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , Адміністрації Державної прикордонної служби України про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,
установив:
20.08.2018 ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Міністерства оборони України (далі - Міноборони України), ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 ), Адміністрації Державної прикордонної служби України (далі - Адміністрація ДПС) про:
- визнання дій Міноборони України щодо непризначення одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності ІІ групи, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 (далі - Порядок № 975) та статей 16 - 16-3 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII), - протиправними;
- визнання дій Черкаського ОВК щодо непризначення одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності ІІ групи, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, відповідно до Порядку № 975 та статей 16 - 16-3 Закону №2011-XII, - протиправними;
- визнання дій Адміністрації ДПС щодо непризначення одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності ІІ групи, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, відповідно до Порядку №975 та статей 16 - 16-3 Закону №2011-XII, - протиправними;
- зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_3 надіслати до Міноборони України письмову вимогу щодо призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності ІІ групи, яка настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ОСОБА_1 обов'язків військової служби, відповідно до Закону №2011-XII та Порядку № 975;
- зобов'язання Міноборони України призначити одноразову грошову допомогу у разі настання інвалідності ІІ групи, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, відповідно до статей 16 - 16-3 Закону №2011-XII та Порядку № 975 у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення інвалідності, з врахуванням висновків суду.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив про неправомірну відмову у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності ІІ групи, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.09.2018 прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 , відкрито провадження у цій справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
28.09.2018 від Адміністрації ДПС до Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву ОСОБА_1 з висловленою позицією щодо відсутності підстав для задоволення позову, з огляду на те, що відповідно до пункту 17 Порядку № 975 особам, звільненим з військової служби, виплата одноразової грошової допомоги здійснюється органом державної влади, який здійснював розрахунок під час звільнення з військової служби. Натомість позивач ніколи не проходив службу в органах ДПС України. При цьому, жодним нормативно-правовим актом України не визначено, що ДПС України є правонаступником Середньоазіатського прикордонного округу КДБ СРСР.
У письмовому відзиві на позовну заяву ОСОБА_1 . Міноборони України вказує на те, що воно при розгляді документів позивача не порушувало прав позивача на отримання одноразової грошової допомоги, оскільки громадяни, які проходили військову службу в прикордонних військах колишнього СРСР мають рівні права на соціальний захист із особами, які проходили службу у Державній прикордонній службі України, а не з військовослужбовцями Збройних Сил України. При цьому, Міноборони вказало на те, що оскільки позивач проходив строкову військову службу, а інвалідність йому встановлена через 35 років з моменту звільнення із вказаної служби, то він не має права на отримання одноразової грошової допомоги. Окрім цього, відповідачем звернуто увагу на те, що позивачем не було додано усіх документів , визначених пунктом 11 Порядку № 975, а саме документа, що свідчить про причини та обставини поранення.
Черкаський ОВК у письмовому відзиві заперечує проти позовних вимог ОСОБА_1 та вказує на те, що заявник до нього не подавав визначені документи про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності. А відповідно Черкаське ОВК не надсилало визначений пакет документів на адресу Департаменту фінансів Міноборони.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.02.2021 у справі призначено судове засідання.
В судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав та просив їх задовольнити. Пояснив обставини щодо підпису позивачем позовної заяви та строку звернення до суду, обґрунтованого відсутністю у ОСОБА_1 будь якого повідомлення Черкаським ОВК про наслідки розгляду його звернення.
Присутні представники відповідачів проти задоволення вимог заперечували.
Представники Черкаського ОВК в засідання не прибули, причини неприбуття не повідомили.
Отже, дослідивши матеріали справи, оцінивши пояснення, надані учасниками судового процесу, а також докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд встановив наступне.
Позивач проходив строкову військову службу в Збройних Силах СРСР з 23.04.1979, зокрема з 04.01.1980 по 01.01.1981 брав участь у бойових діях, що підтверджується довідкою Черкаського об'єднаного міського військового комісаріату від 09.12.2015№ 2552.
Також, позивач має посвідчення, видане 09.04.1996 серії НОМЕР_1 , пред'явник якого має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.
Окрім цього, позивач має посвідчення, видане 22.02.2016 серії НОМЕР_2 , пред'явник якого є особою з інвалідністю ІІ групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни.
Згідно із витягом із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 02.02.2016 № 368 поранення голови (контузія головного мозку 1980 р) рядового у відставці ОСОБА_1 , 1960 року народження, наслідком якого стали шкіряні рубці в вищезазначених анатомічних ділянках, що підтверджене актом судово-медичного дослідження Черкаського обласного бюро судово-медичної експертизи від 10.12.2015, що у подальшому призвело до розвитку захворювань: «Стійких віддалених наслідків перенесеної ЗЧМТ (контузії голосного мозку 1980 року) у вигляді післятравматичної, гіпертонічної та дискуляторної енцефалопатії ІІ-ІІІ ст., з розсіяною невралгічною мікросимптоматікої, стійким цефалічним синдромом, лівобічною рефрактерно-підрамідною недостатністю, вираженим вестибуло-атаксичним, астено-невротичним синдромами. ІХС. Стенокардія напруження ІІ ФК. Післяінфарктного кардіосклерозу (інфаркт міокарду 23.11.2010). Атеросклерозу вінцевих судин. Стенування ПКА (20.03.2012). СН ІІ А ст. ФК ІІІ ст. Гіпертонічної хвороби ІІІ ст., ступеню 2 Гіпертензивного серця.», що підтверджується військово-медичними і військово-обліковими документами - поранення (контузії) та захворювання, так, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
При первинному огляді Обласною Медико-соціальною експертною комісією (далі - МСЕК) № 2 м. Черкаси позивачу безтерміново встановлена ІІ група інвалідності з 23.05.2011, причина інвалідності: загальне захворювання, що підтверджується випискою із акта огляду МСЕК до довідки серії 10 ААА № 356828.
При повторному огляді 12.12.2016 Обласною МСЕК № 1 м. Черкаси позивачу встановлено безтерміново ІІ групу інвалідності з 12.12.2016, причина інвалідності: поранення, так, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, що підтверджується випискою із акта огляду МСЕК до довідки серії 12 ААА № 199018.
У зв'язку з встановленням позивачу ІІ групи інвалідності, яка пов'язана з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії, позивач 14.03.2016 ОСОБА_1 звернувся до Черкаського ОВК із заявою про виплату йому одноразової грошової допомогу разом із доданими документами: копія сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по-батькові і місце реєстрації; копія довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру; копію виписки з акта МСЕК про встановлення групи інвалідності серія 12 ААА № 199018 від 12.02.2016; копія сторінок військового квитка; довідку банку, копію витягу з протоколу засідання ЦВЛК, копію акта судово-медичної експертизи.
29.06.2018 ОСОБА_1 звернувся до Адміністрації ДПС України із заявою разом із доданими документами, у якій висловив прохання ухвалити рішення, яким провести йому, як особі з інвалідністю ІІ групи внаслідок виконання обов'язків військової служби, нарахування та виплату одноразової грошової допомоги у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення групи інвалідності.
Листом від 25.07.2018 № 11/Б-9941 Адміністрація ДПС України повідомила позивача про відсутність правових підстав для розгляду по суті заявленого позивачем клопотання про призначення і виплату йому зазначеної вище допомоги, оскільки він не перебуває на обліку в органах ДПС України. З огляду на те, що позивач проходив строкову військову службу та звільнення з цієї служби здійснювалось на підставі наказів Міністра оборони колишнього СРСР, тому Адміністрація ДПС України зазначила, що позивач перебуває на військовому обліку в військовому комісаріаті Міноборони України. Отже питання виплати вказаної вище одноразової грошової допомоги має розглядати Міноборони України.
Не погоджуючись із такими діями відповідачів, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.
Суд, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, дійшов наступних висновків.
В силу вимог частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України від 25.03.1992 №2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон №2232-ХІІ).
Разом з цим, основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначені Законом №2011-ХІІ, у статті 1 якого, зокрема, встановлено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до статті 41 Закону №2232-ХІІ виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом №2011-ХІІ.
Відповідно до підпункту 4 пункту 2 статті 16, підпункту «б» частини першої статті 16-2 Закону № 2011-ХІІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.
Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності IІ групи.
Підставою для отримання одноразової грошової допомоги є встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.
При цьому, призначення і виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, урегульовано Порядком № 975.
Так, відповідно до пункту 2 Порядку № 975 особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги: допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.
Частиною другою пункту 3 Порядку № 975 встановлено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Одноразова грошова допомога призначається і виплачується військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи (підпункт 1 пункту 6 Порядку).
Перелік документів, які військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу зазначений у пункті 11 Порядку № 975.
Такими документами відповідно до пункту 11 Порядку № 975 є: заява про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідка медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності.
До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема, про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення особою дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).
Аналіз наведених норм права свідчить про те, що законодавець делегував Уряду повноваження визначати порядок призначення та виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16-2 Закону № 2011-XII.
Подання зазначених у пункту 11 Порядку № 975 документів при зверненні за призначенням одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення інвалідності, є необхідною умовою для призначення такої допомоги та ґрунтується на необхідності перевірити відсутність обмежень, встановлених у статті 16-4 Закону № 2011-XII (зокрема, коли інвалідність є наслідком вчинення особою дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння; навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров'ю), за наявності яких особа позбавляється права на отримання такої допомоги.
Водночас, обов'язок перевірити, чи не настала інвалідність за обставин, перелік яких визначений у статті 16-4 Закону № 2011-XII, покладено на орган, що приймає рішення про призначення та виплату одноразової грошової допомоги.
Отже, вимога Черкаського ОВК щодо необхідності подання військовослужбовцем, військовозобов'язаним чи резервістом, щодо якого вирішується питання про виплату одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, має легітимну мету, відповідає вимогам законності та не є свавільною.
Така позиція узгоджується із правовим висновком, викладеним у постанові Верховний Суд у складі суддів Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 10.04.2019 у справі № 822/220/18.
З огляду на відсутність у абзаці 6 пункту 11 Порядку № 975 вказівки про якийсь конкретний документ (військово-облікові документи, медична довідка, акт розслідування, архівна довідка, виписка з історії хвороби, тощо), який свідчить про причини та обставини поранення говорить про те, що в кожному конкретному випадку це можуть бути різні документи, які достовірно свідчать про причини та обставини поранення.
Водночас, подання до Черкаського ОВК відповідного рішення військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв, яким встановлено, що отримані особою поранення, травма, контузія, захворювання, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, не виключає необхідності подання інших, зазначених у пункті 11 Порядку № 975, документів, що свідчать про причини та обставини поранення, травми, контузії та захворювання.
Згідно із пунктом 13 Порядку № 975 розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або, у разі відмови, для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.
Тобто вказаний Порядок № 975 регламентує чіткий алгоритм та послідовність дій щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги.
Судом встановлено, що позивач проходив службу саме у збройних силах СРСР, які на той час були підпорядковані та знаходились на фінансовому забезпеченні Міністерства оборони СРСР, правонаступником якого в подальшому стало Міністерство оборони України, то в силу статті 16 Закону № 2011-ХІІ і Порядку № 975,обов'язок для призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги, у зв'язку із встановленням йому інвалідності, пов'язаною з виконанням обов'язків військової служби, покладений саме на Міністерство оборони України.
Такий правовий висновок узгоджується із правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 20.02.2018 у справі № 813/1576/17.
З урахуванням наведеного, суд доходить висновку, що позовні вимоги до Адміністрації ДПС не підлягають задоволенню з огляду на їх не обґрунтованість.
При цьому, аналіз зазначених вище норм матеріального права свідчить про те, що за зверненням особи за призначенням одноразової грошової допомоги, уповноважений орган (обласний військовий комісар за місцем проживання цієї особи) оформлює та подає в Департамент фінансів Міністерства оборони України затверджений пунктом 11 Порядку № 975 перелік документів для призначення такої допомоги. Своєю чергою, розпорядник бюджетних коштів в особі Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум на підставі зазначених документів приймає рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги.
Разом з цим, відповідальними за повноту та достовірність документів, визначених пункті 11 Порядку № 975, є заявник та обласний військовий комісаріат за його місцем проживання.
З урахуванням наведеного, позовні вимоги до Міноборони є передчасними та не підлягають задоволенню, оскільки Черкаський ОВК не складав висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги позивачу з огляду на некомплектність документів відповідно до пункту 11 цього Порядку № 975 та не подавав їх до Міноборони України.
При цьому, у справі яка розглядається судом встановлено, що позивачем до Черкаського ОВК подано не всі документи, передбачені Порядком № 975, а саме: документа, що свідчить про причини та обставини загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста, зокрема про те, що вона не пов'язана з вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; копію витягу з наказу командира військової частини про звільнення з військової служби (для військовослужбовців строкової військової служби - копію військового квитка), у зв'язку із цим та з огляду на те, що саме на Черкаське ОВК покладено обов'язок перевірки комплектності поданих позивачем документів, то суд приходить до висновку, що дії Черкаського ОВК щодо розгляду заяви та документів позивача про виплату одноразової грошової допомоги, вчинені в порядку, у спосіб та в межах наданих законом повноважень та підстави для визнання їх протиправними не має.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.
Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту на підставі пункту 9 частини першої статті 5 Закону України від 08.07.2011 №3674-VI «Про судовий збір».
Оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження понесення сторонами судових витрат, підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат та компенсації судових витрат за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, відсутні.
Що стосується висловленої позивачем вимоги про допущення рішення до негайного виконання, то статтею 371 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено вичерпний перелік випадків за наявності яких суд допускає та може допустити рішення до негайного виконання. Дана категорія справ не віднесена до рішень, які підлягають негайному виконанню. Тому підстави для звернення рішення до негайного виконання відсутні.
Що ж стосується зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, то дійсно відповідно до частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Отже, встановити судовий контроль за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд першої чи апеляційної інстанції може під час прийняття рішення у справі.
Враховуючи, що заявлені вимоги ОСОБА_1 не знайшли свого підтвердження в ході розгляду даної справи, суд не вбачає підстав для встановлення судового контролю за виконанням зазначеного рішення.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 77, 139, 242-246, 255, 371, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , Адміністрації Державної прикордонної служби України про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити повністю.
У допуску рішення до негайного виконання, - відмовити.
У встановлені контролю за виконанням рішення суду шляхом зобов'язання подати до суду звіт про виконання судового рішення протягом семи днів з дня отримання копії судового рішення, - відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повний текст рішення складено й проголошено в судовому засіданні 24.03.2021.
Суддя О.М. Чудак