24 березня 2021 р. м. Чернівці Справа № 600/1306/21-а
Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Лелюк О.П., розглянувши заяву Чернівецького міського комунального підрядного шляхово-експлуатаційного підприємства про забезпечення позову до пред'явлення позову,
24 березня 2021 року до суду від Чернівецького міського комунального підрядного шляхово-експлуатаційного підприємства надійшла заява про забезпечення позову до пред'явлення позову, в якій він просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії розпорядження Чернівецького міського голови Клічука Романа Васильовича №445-р від 31 грудня 2020 року «Про створення комісії з вивчення питання ефективності використання та розпорядження комунальним майном, в тому числі земельними ділянками».
Заяву обґрунтовано тим, що зазначене розпорядження видано з порушенням положень Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Так, заявник вказував, що статтями 42, 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» не передбачено права міського голови створювати комісію з вивчення питання ефективності використання та розпорядження комунальним майном, в тому числі земельними ділянками. На його думку, Чернівецький міський голова Клічук Роман Васильович без визначеної законом процедури (проведення сесії міської ради, винесення рішення тощо) незаконно видав оскаржуване розпорядження про створення комісії. Крім цього, заявник зазначив про намір оскаржити в судовому порядку розпорядження Чернівецького міського голови Клічука Романа Васильовича №445-р від 31 грудня 2020 року, а тому вважає, що у межах спору, який виник між сторонами, недопустимою є ситуація, при якій одночасно здійснюється і судовий розгляд справи про оскарження такого розпорядження, і його виконання, що у свою чергу може сприяти настанню негативних наслідків для заявника. На думку останнього, подальше вчинення будь-яких дій може істотно ускладнити або унеможливити поновлення його порушених прав у випадку задоволення заявленого ним позову. Крім цього, заявник вбачає очевидну небезпеку та складність у подальшому, без вжиття таких заходів, відновлення своїх прав, свобод та інтересів.
Розглянувши заяву про забезпечення позову та перевіривши додані до неї матеріали, суд зазначає наступне.
Так, розпорядженням Чернівецького міського голови від 31 грудня 2020 року №445-р відповідно до статей 42, 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» створено комісію з вивчення питання ефективності використання та розпорядження комунальним майном, в тому числі земельними ділянками, у складі: Голова комісії: Маховіков Євгеній Сергійович - заступник міського голови з питань діяльності виконавчих органів міської ради; секретар комісії: Ігнат Максим Іванович - спеціаліст 1 категорії, юрист відділу правового забезпечення питань земельних відносин та будівництва юридичного управління міської ради; члени комісії: Білоскурський Руслан Романович - голова постійної комісії міської ради з питань економіки, підприємництва, інвестицій та туризму; Бурак Олександр Кризонтович - перший заступник директора, начальник управління комунального господарства та розвитку інфраструктури департаменту житлово-комунального господарства міської ради; Зазуляк Василь Володимирович - заступник міського голови з питань діяльності виконавчих органів міської ради; Іванческул Віталій Миколайович - заступник начальника управління, начальник відділу землеустрою управління земельних ресурсів департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин міської ради; Просяний Олексій Валентинович - голова постійної комісії міської ради з питань земельних відносин, архітектури та будівництва; Шепелько Тетяна Миколаївна - голова постійної комісії міської ради з питань законності, прав і свобод людини, регламенту, депутатської етики та запобігання корупції.
12 березня 2021 року на адресу начальника міського комунального підрядного шляхово-експлуатаційного підприємства Дущака Е.І. надійшов лист від Чернівецького міського голови надійшов лист №01/02-08/598, в якому вказано, що розпорядженням Чернівецького міського голови №445-Р від 31 грудня 2020 року створено комісію з вивчення питання використання та розпорядженню комунальним майном, у тому числі земельними ділянками. Комісію створено з метою вивчення питання додільного, ефективного та раціонального використання земель комунальної власності міста. Одним із питань, що перебуває на розгляді комісії, є ефективність використання земельної ділянки за адресою вул. Кошового Олега, 41-А, площею 0,5718 га (кадастровий помер 7310136300:17:004:1105, яка надана у постійне користування комунальному підприємству. Так, в процесі роботи комісії з'ясовано, що земельна ділянка по вул. Кошового Олега, 41-А (кадастровий номер 7310136300:17:004:1105) знаходиться в зоні Ж-3 (зона багатоповерхової квартирної житлової та громадської забудови), а отже, підлягає вивченню доцільність користування такою земельною ділянкою комунальним підприємством. Окрім того, детальному вивченню підлягає і сама доцільність забудови земельної ділянки по вул. Кошового Олега, 41-А. Беручи до уваги висновки комісії, викладені у протоколі №2 засідання, рекомендовано Дущаку Е.І. як керівнику комунального підприємства на час роботи комісії утриматись від подання заяв на отримання містобудівних умов та обмежень щодо забудови земельної ділянки по вул. Кошового Олега 41-А, а також запропоновано невідкладно звернутись до Чернівецької міської рада з заявою про припинення права постійного користування на земельну ділянку по вул. Кошового Олега, 41-А (кадастровий номер 7310136300:17:004:1105).
Питання забезпечення позову регулюються главою 10 Розділу І Кодексу адміністративного судочинства України (статті 150-158).
Згідно частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Відповідно до частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно частини першої та другої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Таким чином, забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Наведеною вище нормою процесуального закону передбачено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову і суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Водночас будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об'єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам (роз'яснення Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»).
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 826/8556/17, від 24 квітня 2019 року у справі № 826/10936/18, які суд враховує в силу частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.
Аналіз змісту поданої до пред'явлення позову заяви про забезпечення позову дає підстави для висновку про не наведення заявником обґрунтованих доводів та, відповідно, не надання належних доказів, які б у своїй сукупності могли свідчити про те, що невжиття заходів, про які просить позивач, може істотно ускладнити чи унеможливити:
1) виконання рішення суду, прийнятого за результатом розгляду даної справи;
2) ефективний захист порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся;
3) поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
Отже, заявником не наведено підстав для забезпечення позову, передбачених пунктом 1 частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України.
Твердження, викладені в обґрунтування поданої заяви (про те, що виконання оскаржуваного розпорядження може сприяти настанню негативних наслідків для заявника, а подальше вчинення будь-яких дій може істотно ускладнити або унеможливити поновлення його порушених прав у випадку задоволення заявленого ним позову та про очевидну небезпеку та складність у подальшому, без вжиття заходів забезпечення позову, відновлення своїх прав, свобод та інтересів) ґрунтуються виключно на безпідставних припущеннях заявника.
Застосування судом обраного заявником заходу забезпечення позову не може ґрунтуватись лише на доводах позивача про ймовірність порушення у майбутньому його прав та інтересів оскаржуваним рішенням.
Доводи заяви про незаконність розпорядження Чернівецького міського голови Клічука Романа Васильовича №445-р від 31 грудня 2020 року з огляду на порушення норм Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та Регламенту Чернівецької міської ради VІІІ скликання, затвердженого рішенням №29 від 28 січня 2021 року, тобто фактично твердження заявника про очевидну протиправність оскаржуваного рішення, суд оцінює критично та вважає їх передчасними, оскільки наведення в ухвалі суду про забезпечення позову очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення відповідача буде фактично означати вирішення спору по суті до ухвалення рішення в адміністративній справі, що в даному випадку є неприпустимим та порушуватиме такі визначальні принципи адміністративного судочинства як змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі (стаття 9 Кодексу адміністративного судочинства України).
Також, вирішуючи заяву про забезпечення позову, суд звертає увагу на те, що згідно пункту 2 розпорядження Чернівецького міського голови Клічука Романа Васильовича №445-р від 31 грудня 2020 року зобов'язано висновки та пропозиції комісії надати до 01 лютого 2021 року. А в листі Чернівецького міського голови від 12 березня 2021 року №01/02-08/598, адресованого начальнику міського комунального підрядного шляхово-експлуатаційного підприємства Дущаку Е.І., вказано про з'ясування комісією, створеною вказаним розпорядженням, певних обставин, а також про висновки комісії, викладені у протоколі №2 засідання.
Зазначене свідчить про те, що розпорядження Чернівецького міського голови Клічука Романа Васильовича №445-р від 31 грудня 2020 року фактично вичерпало свою дію та створена на його виконання комісія виконала роботу, виклала свої висновки, на підставі яких міський голова і звернувся до начальника міського комунального підрядного шляхово-експлуатаційного підприємства Дущака Е.І. листом від 12 березня 2021 року №01/02-08/598.
За таких обставин безпідставними є твердження заявника про недопустимість ситуації, при якій одночасно здійснюється і судовий розгляд справи про оскарження розпорядження №445-р від 31 грудня 2020 року, і його виконання, що може сприяти настанню негативних наслідків для заявника.
Прохання заявника зупинити дію розпорядження, яке по суті вичерпало свою дію, є безпідставним та необґрунтованим.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви Чернівецького міського комунального підрядного шляхово-експлуатаційного підприємства про забезпечення позову до пред'явлення позову.
Керуючись статтями 150, 154, 241, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні заяви Чернівецького міського комунального підрядного шляхово-експлуатаційного підприємства про забезпечення позову до пред'явлення позову відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання. Апеляційну скаргу на дану ухвалу може бути подано до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Суддя О.П. Лелюк