Справа № 420/6609/20
24 березня 2021 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Кравченка М.М.,
розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.05.2020 року № 0075285105, рішень від 15.05.2020 року № 0075265105 та від 26.06.2019 року № 0081365107, -
ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС в Одеській області, в якій просив: визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС в Одеській області № 0075285105 від 15.05.2020; визнати протиправним і скасувати рішення ГУ ДПС в Одеській області № 0075265105 від 15.05.2020; визнати протиправним і скасувати рішення ГУ ДПС в Одеській області № 0081365107 від 26.06.2019.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив наступне. ОСОБА_1 25.12.2003 був взятий на облік у податковій службі як фізична особа-підприємець, номер взяття на облік: 3064. 24.07.2018 ФОП ОСОБА_1 було припинено, номер запису: 25560060004027171. Дата зняття з обліку в податковій 24.07.2018, номер зняття з обліку: 1815540702082. Після припинення діяльності у липні 2018 року ОСОБА_1 з'явився до податкової для уточнення стану розрахунків із бюджетом, де йому було повідомлено, що заяви про зупинення діяльності в податковій немає і він повинен доплатити єдиний соціальний внесок. ОСОБА_1 погасив всю суму заборгованості перед бюджетом, про яку йому повідомив інспектор. Влітку 2019 року, під час перевірки даних електронного кабінету платника податків знову в ОСОБА_1 з'явився борг перед бюджетом. В червні 2019 року позивач з'явився до податкової та отримав нову суму до погашення, що ним знову було зроблено. Оскільки ОСОБА_1 не отримував жодних документів, повідомлень-рішень, актів тощо про нарахування недоїмки, він звернувся із письмовою заявою до податкової. Жодної відповіді не було отримано. В останніх числах квітня 2020 року ОСОБА_1 випадково у електронному кабінеті платника побачив, що 03.01.2020 йому знову були зроблені донарахування податковою. Жодних рішень, повідомлень-рішень, актів тощо із податкової він не отримував ані особисто, ані поштою, тому звернувся до ДПС з інформаційним запитом повторно. 29.05.2020 ОСОБА_1 вручено листа від ГУ ДПС в Одеській області, в якому містилося податкове повідомлення-рішення від 15.05.2020 № 0075285105 (сума штрафної санкції 235,39 гривень), рішення № 0075265105 від 15.05.2020 (сума штрафної санкції 850,00 гривень) та рішення № 0081365107 від 26.06.2019 (сума штрафної санкції 39833,91 гривень). Позивач вважає, що вказані рішення і повідомлення-рішення ГУ ДПС в Одеській області є незаконними, та такими, що порушують права позивача і підлягають скасуванню.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 03.08.2020 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.05.2020 року № 0075285105, рішень від 15.05.2020 року № 0075265105 та від 26.06.2019 року № 0081365107 було прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі.
У відзиві на позовну заяву відповідач вказує, що відповідно до ч.4 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом а фінансів України від 20.04.2015 року № 449 та зареєстрованого в і юстиції України 07 травня 2015 р. за № 508/26953 (зі змінами та доповненнями) вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи). Отже доводи позивача про те, що дані рішення не мають законних підстав та має розрахунок боргу не відповідає дійсності, згідно до вимог чинного законодавства. Згідно з п.2 ч.1 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» - платниками єдиного внеску є: особи-підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах договору (контракту) або інших умовах передбачених законодавством про працю чи за цивільно-правовим договором. Відповідно до зазначених норм позивач є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Згідно з п.1 ч.2 ст.6 Закону № 2464 платники єдиного внеску зобов'язані своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок. Статтею 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначений порядок оскарження платниками єдиного внеску рішень та вимог про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску. Суми пені та штрафів, передбачених цим Законом, підлягають сплаті платником єдиного внеску протягом десяти календарних днів після надходження відповідного рішення. При цьому платник у зазначений строк має право оскаржити таке рішення до органу доходів і зборів вищого рівня або до суду з одночасним обов'язковим письмовим повідомленням про це територіального органу доходів і зборів, яким прийнято це рішення. Порядок, строки та процедура оскарження вимоги про сплату єдиного внеску поширюються на оскарження рішень органу доходів і зборів щодо нарахування пені та застосування штрафів (п.14 ст.25 Закону № 2464). Щодо рішення № 0081365107 від 26.06.2019 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на суму штрафу 6622 грн. 73 коп. та пені 33211 грн. 18 коп. воно винесене на підставі інформаційних баз даних платника податків, що підтверджується інтегрованими картками ОСОБА_1 .
У відповіді на відзив позивач зазначає, що відповідач у своєму відзиві фактично підтверджує, що рішення № 0081365107 від 26.06.2019 (сума штрафної санкції 39833,91 гривень) винесене безпідставно, без проведення перевірки та складання акту. Відповідно до ч.3 ст.9 Закону України про ЄСВ, обчислення єдиного внеску податковими органами у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати ЄСВ, звітності, що подається платниками до податкових органів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується ЄСВ. Також п.5 розділу VII Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування встановлюється, що розрахунок штрафної санкції здійснюється за даними акта документальної перевірки платника єдиного внеску. Даний акт перевірки, як вбачається з відзиву, відсутній, податковою не складався, розрахунку штрафної санкції також немає. Норми пункту 4.1.4 ст.4, пункту 56.21 ст. 56 ПК України однією з основних засад податкового законодавства України визначають презумпцію правомірності рішень платника податку, відповідно до якої, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків. Розмір штрафних санкцій, застосованих до ОСОБА_1 , порушує принцип розумності і справедливості, і являє собою непропорційну міру щодо законної мети переслідування, у зв'язку з чим це нарахування є несумісним із ст.1 Протоколу 1 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Крім того, застосування штрафних санкцій за період з 2013 по 2018 роки не відповідає в повній мірі критерію своєчасності накладення стягнення.
Згідно з ч.3 ст.194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
Відповідно до ч.9 ст.205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Згідно з ч.3 ст.268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
З урахуванням зазначеного, суд вирішив розглянути вказану справу в письмовому провадженні.
Дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити частково. Свій висновок суд вмотивовує наступним чином. Так, суд, -
Згідно з ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
ОСОБА_1 25.12.2003 року був взятий на облік у органах державної податкової служби як фізична особа-підприємець, номер взяття на облік: 3064.
24.07.2018 року ФОП ОСОБА_1 було припинено, номер запису: 25560060004027171, дата зняття з обліку в податковій 24.07.2018 року, номер зняття з обліку: 1815540702082.
Позивач зазначає, що ФОП ОСОБА_1 не здійснює діяльність з грудня 2012 року, про що ним було подано заяву до ДПІ Суворовського району м. Одеси ГУ ДПС України в Одеській області. Після припинення діяльності у липні 2018 року ОСОБА_1 з'явився до податкової для уточнення стану розрахунків із бюджетом, де йому було повідомлено, що заяви про зупинення діяльності в податковій немає і він повинен доплатити єдиний соціальний внесок.
Як вказує позивач, він погасив всю суму заборгованості перед бюджетом, про яку йому повідомив інспектор. Влітку 2019 року під час перевірки даних електронного кабінету платника податків знову в ОСОБА_1 з'явився борг перед бюджетом. В червні 2019 року позивач з'явився до податкової та отримав нову суму до погашення, що ним знову було зроблено. Оскільки ОСОБА_1 не отримував жодних документів, повідомлень-рішень, актів тощо про нарахування недоїмки, він звернувся із письмовою заявою до податкової (з проханням надати відповідні документи). Жодної відповіді не було отримано. В останніх числах квітня 2020 року ОСОБА_1 випадково у електронному кабінеті платника побачив, що 03.01.2020 йому знову були зроблені донарахування податковою. Жодних рішень, повідомлень-рішень, актів тощо із податкової він не отримував ані особисто, ані поштою, тому звернувся до ДПС з інформаційним запитом повторно.
29.05.2020 року ОСОБА_1 отримав листа від ГУ ДПС в Одеській області, в якому містилося: податкове повідомлення-рішення від 15.05.2020 року № 0075285105 (сума штрафної санкції 235,39 гривень), рішення № 0075265105 року від 15.05.2020 (сума штрафної санкції 850,00 гривень) та рішення № 0081365107 від 26.06.2019 (сума штрафної санкції 39833,91 гривень).
Відповідно до п.2 ч.1 ст.1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з ч.2 ст.8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок не входить до системи оподаткування.
Відповідно до ч.1 ст.12 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» завданнями центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є забезпечення адміністрування єдиного внеску шляхом його збору, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою єдиного внеску.
Згідно з п.1 ч.2 ст.6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску.
За правилом ч.2 ст.50 Цивільного кодексу України фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.
Відповідно до ч.8 ст.4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.
Згідно з ч.1 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є, зокрема: фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців); фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичні особи, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту).
Відповідно до п.8 ч.6 Розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 року № 449 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 року за № 508/26953, за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.
Згідно з п.5 Розділу VII Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 року № 449 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 року за № 508/26953, за несплату, неповну сплату або несвоєчасну сплату суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок (авансових платежів), накладається штраф у розмірі 10 відсотків таких несплачених або несвоєчасно сплачених сум. При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій за несплату, неповну або несвоєчасну сплату суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок (авансових платежів), за формою згідно з додатком 15 до цієї Інструкції. Розрахунок зазначеної штрафної санкції здійснюється за даними акта документальної перевірки платника єдиного внеску.
З урахуванням зазначеного, платниками єдиного внеску, крім іншого, є: громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці, фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичні особи, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту).
Підприємництво - це, зокрема, безпосередня самостійна, систематична, на власний ризик діяльність по наданню послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними особами, зареєстрованими як суб'єкти підприємницької діяльності, що набувають або позбавляються статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію/припинення реєстрації підприємницької діяльності цією фізичною особою, та до вказаних осіб можуть застосовуватися фінансові санкції у вигляді штрафів та пені у разі порушення норм Закону про ЄСВ.
Таким чином, суд погоджується з позивачем, що фінансові санкції у вигляді штрафів та пені у разі порушення норм Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» можуть бути застосовані, зокрема, до фізичних осіб - підприємців, відомості про реєстрацію яких внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань, та лише після внесення вказаних відомостей до реєстру фізична особа набуває статусу підприємця (фізичної особи-підприємця).
Суд зазначає, що зобов'язання набуті підприємцем під час здійснення ним господарської діяльності залишаються навіть після припинення державної реєстрації господарської діяльності ФОП, у випадку припинення суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб'єктів підприємницької діяльності) її зобов'язання не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати; фізична особа-підприємець відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.
Відповідно до ч.ч.1-4 ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами. Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. У разі несплати або несвоєчасної сплати частини суми страхових внесків, що сплачується за рахунок коштів державного бюджету відповідно до Закону України "Про державну підтримку сільського господарства України", положення цієї статті застосовуються виключно щодо суми страхових внесків, що має сплачуватися платником єдиного внеску. У разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. У разі несплати частини суми страхових внесків, що сплачується за рахунок коштів державного бюджету відповідно до Закону України "Про державну підтримку сільського господарства України", орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної податкової і митної політики, інформує про це платників єдиного внеску. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку. Скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до органу доходів і зборів вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це органу доходів і зборів, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску. Орган доходів і зборів, який розглядає скаргу платника єдиного внеску, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його платнику єдиного внеску протягом 30 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника єдиного внеску поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. Якщо протягом цього строку вмотивоване рішення органом доходів і зборів не надсилається платнику єдиного внеску, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника єдиного внеску. Порядок узгодження сум недоїмки з єдиного внеску встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. У разі якщо згоди з органом доходів і зборів не досягнуто, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку. У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня надходження узгодженої вимоги, орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки. У випадках, зазначених в абзаці дев'ятому цієї частини, орган доходів і зборів також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки. При цьому заходи досудового врегулювання спорів, передбачені законом, не застосовуються.
Згідно з ч.ч.10-11 ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу. Орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: 1) у разі ухилення від взяття на облік або несвоєчасного подання заяви про взяття на облік платниками єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», накладається штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; 2) за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум; 3) за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску; 5) за неналежне ведення бухгалтерської документації, на підставі якої нараховується єдиний внесок, накладається штраф у розмірі від восьми до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; 6) за несплату, неповну сплату або несвоєчасну сплату суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок (авансових платежів), накладається штраф у розмірі 10 відсотків таких несплачених або несвоєчасно сплачених сум; 7) за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої цим Законом, органом доходів і зборів здійснюється накладення штрафу в розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання, несвоєчасне подання або подання не за встановленою формою. Ті самі дії, вчинені платником єдиного внеску, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 60 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання, несвоєчасне подання або подання не за встановленою формою звітності, передбаченої цим Законом.
Відповідно до ч.ч.13-16 ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» нарахування пені, передбаченої цим Законом, починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно. У разі оскарження платником єдиного внеску вимоги про сплату недоїмки нарахування пені зупиняється з дня подання скарги до органу доходів і зборів або позову до суду. Про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа органу доходів і зборів у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску. Суми пені та штрафів, передбачених цим Законом, підлягають сплаті платником єдиного внеску протягом десяти календарних днів після надходження відповідного рішення. Зазначені суми зараховуються на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для зарахування єдиного внеску. При цьому платник у зазначений строк має право оскаржити таке рішення до органу доходів і зборів вищого рівня або до суду з одночасним обов'язковим письмовим повідомленням про це територіального органу доходів і зборів, яким прийнято це рішення. Оскарження рішення органу доходів і зборів про застосування фінансових санкцій зупиняє перебіг строку їх сплати до винесення органом доходів і зборів вищого рівня та/або центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, або судом рішення у справі. Строк сплати фінансових санкцій також зупиняється до ухвалення судом рішення у разі оскарження платником єдиного внеску вимоги про сплату недоїмки, якщо застосування фінансових санкцій пов'язано з виникненням або несвоєчасною сплатою суми недоїмки. Порядок, строки та процедура оскарження вимоги про сплату єдиного внеску поширюються на оскарження рішень органу доходів і зборів щодо нарахування пені та застосування штрафів. Рішення органу доходів і зборів про нарахування пені та/або застосування штрафів, передбачених частинами одинадцятою і дванадцятою цієї статті, є виконавчим документом. У разі якщо платник єдиного внеску не сплатив зазначені в рішенні суми протягом десяти календарних днів, а також не повідомив у цей строк орган доходів і зборів про оскарження рішення, таке рішення передається державній виконавчій службі в порядку, встановленому законом. Суми штрафів та нарахованої пені, застосованих за порушення порядку та строків нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску, стягуються в такому самому порядку, що і суми недоїмки із сплати єдиного внеску. Суми штрафів та нарахованої пені включаються до вимоги про сплату недоїмки, якщо їх застосування пов'язано з виникненням та сплатою недоїмки. Строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.
З матеріалів справи вбачається, що застосування до позивача штрафу у розмірі 6622,73 грн. та нарахування пені у розмірі 33211,18 грн. відповідно до рішення від 26.06.2019 року № 0081365107 було здійснено податковим органом за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску ОСОБА_1 після 17.10.2018 року згідно інформації з інтегрованої картки платника, тобто фактично після припинення здійснення господарської діяльності як фізичною особою-підприємцем.
З урахуванням зазначеного, оскільки ОСОБА_1 з 24.07.2018 року в даному випадку не був платником ЄСВ як фізична особа-підприємець, тому застосування до нього штрафу у розмірі 6622,73 грн. та нарахування пені у розмірі 33211,18 грн. за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску після 24.07.2018 року є безпідставним.
Таким чином, на думку суду, рішення від 26.06.2019 року № 0081365107 є протиправним та належить до скасування.
Згідно з ч.3 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» обчислення єдиного внеску податковими органами у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до податкових органів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
З матеріалів справи вбачається, що податкове повідомлення-рішення від 15.05.2020 року № 0075285105 про застосування штрафу у сумі 235,39 грн. було прийняте відповідачем за результатами проведення камеральної перевірки з питань дотримання порядку нарахування та сплати єдиного податку, за наслідками якої складено акт від 15.05.2020 року № 004202/15-32-51-05/ НОМЕР_1 , в якому встановлено порушення з боку позивача строків сплати авансового внеску по єдиному податку згідно п.295.1 ст.295 Податкового кодексу України у розмірі 1176,95 грн. на 1401 день в період здійснення ним господарської діяльності як фізичною особою-підприємцем.
Відповідно до п.295.1 ст.295 Податкового кодексу України платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця. Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року. У разі якщо сільська, селищна або міська рада приймає рішення щодо зміни раніше встановлених ставок єдиного податку, єдиний податок сплачується за такими ставками у порядку та строки, визначені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 цього Кодексу.
Згідно з 126.1 ст.126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Тобто, податкове повідомлення-рішення від 15.05.2020 року № 0075285105 є повністю обґрунтованим та законним.
При цьому, суд зазначає, що відповідно до п.102.1 ст.102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.
Згідно з п.102.2 ст.102 Податкового кодексу України грошове зобов'язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного в абзаці першому пункту 102.1 цієї статті, якщо: 102.2.1. податкову декларацію за період, протягом якого виникло податкове зобов'язання, не було подано; 102.2.2. посадову особу платника податків (фізичну особу - платника податків) засуджено за ухилення від сплати зазначеного грошового зобов'язання або у кримінальному провадженні винесено рішення про його закриття з нереабілітуючих підстав, яке набрало законної сили.
Відповідно до п.102.4 ст.102 Податкового кодексу України у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.
З урахуванням зазначеного, у суду відсутні підстави вважати, що застосування відповідачем до позивача штрафу на підставі податкового повідомлення-рішення від 15.05.2020 року № 0075285105 було здійснено з пропуском передбачених законом строків.
З матеріалів справи вбачається, що рішення від 15.05.2020 року № 0075265105 про застосування штрафних санкцій у сумі 850,00 грн. було прийняте відповідачем за результатами проведення камеральної перевірки звітності по єдиному внеску, за наслідками якої складено акт від 15.05.2020 року № 001282/15-32-51-05/ НОМЕР_1 , в якому встановлено порушення з боку позивача п.4 ч.2 ст.6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», а саме звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2014-2018 роки було подано з порушенням строку подання звітності по єдиному внеску.
Згідно з п.4 ч.2 ст.6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платник єдиного внеску зобов'язаний подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв'язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю.
Відповідно до п.7 ч.11 ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» податковий орган застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої цим Законом, податковим органом здійснюється накладення штрафу в розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання, несвоєчасне подання або подання не за встановленою формою. Ті самі дії, вчинені платником єдиного внеску, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 60 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання, несвоєчасне подання або подання не за встановленою формою звітності, передбаченої цим Законом.
Тобто, рішення від 15.05.2020 року № 0075265105 є повністю обґрунтованим та законним.
При цьому, суд зазначає, що згідно з ч.16 ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.
З урахуванням зазначеного, у суду відсутні підстави вважати, що застосування відповідачем до позивача штрафних санкцій на підставі рішення від 15.05.2020 року № 0075265105 було здійснено з пропуском передбачених законом строків.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Згідно з ч.ч.1-2 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до положень ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.
Згідно з п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року, заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з ч.ч.3-4 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору. При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Керуючись Конституцією України, ст.ст.2, 77, 90, 139, 242-246, 250 КАС України, суд -
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044, ідентифікаційний код 43142370) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.05.2020 року № 0075285105, рішень від 15.05.2020 року № 0075265105 та від 26.06.2019 року № 0081365107 - задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення від 26.06.2019 року № 0081365107.
3. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
4. Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ 43142370) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 840,80 грн.
Порядок і строки оскарження рішення визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.
Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.
Суддя М.М. Кравченко