24 березня 2021 р. № 400/226/21
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Лісовської Н.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1
до відповідача:Баштанської міської ради, вул. Героїв Небесної Сотні, 38, м. Баштанка, Миколаївська область, 56101
про:скасування рішення від 30.07.2020 № 45 та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Баштанської міської ради про скасування рішення від 30.07.2020 р. № 45, зобов'язання надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що рішенням суду у справі № 400/4732/19 відповідача зобов'язано розглянути заяву позивача від 30.01.2019 р. про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою отримання у власність двох земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства в межах Новоєгорівського територіального органу Баштанської міської об'єднаної територіальної громади загальною площею 2 га, а саме: однієї ділянки площею 1,6 га та другої площею 0,4 га. Рішення відповідача від 30.07.2020 р. № 45 не відповідає ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України (далі - ЗК України). У рішенні не зазначено, у чому саме полягає невідповідність місця розташування земельних ділянок вимогам законів.
Відповідач 24.02.2021 р. подав відзив на позов (а. с. 46-47), відповідно до якого бажані позивачем земельні ділянки знаходяться в межах населеного пункту та мають цільове призначення землі житлової та громадської забудови. Позивач же просить надати їх для ведення особистого селянського господарства, для чого необхідно змінити цільове призначення, що суперечить земельному законодавству. Враховуючи викладене, відповідач просив залишити позов без задоволення, а справу розглядати в письмовому провадженні.
У судовому засідання позивач надав свої пояснення, в яких підтримав позовні вимоги.
За клопотанням позивача рішення у справі прийнято в письмовому провадженні.
Заслухавши пояснення позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:
30.01.2019 р. позивач звернувся до відповідача із заявою про надання йому дозволу на виготовлення проекту землеустрою для передачі у власність двох земельних ділянок у межах Новоєгорівського територіального органу виконавчого комітету міської ради Баштанського району Миколаївської області, площею 1,6 га та 0,4 га.
01.03.2019 р. листом № С-7/02.03-6/3 відповідач відмовив позивачу в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, з посиланням на те, що земельні ділянки, на які претендує позивач, мають призначення житлова та громадська забудова та для вирішення проблеми по суті необхідно розробити детальний план території.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 18.03.2020 р. по справі № 400/4732/19 бездіяльність відповідача визнано протиправною та зобов'язано розглянути заяву позивача від 30.01.2019 р. про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою отримання у власність двох земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства в межах Новоєгорівського територіального органу Баштанської міської об'єднаної територіальної громади загальною площею 2 га, а саме: однієї ділянки площею 1,6 га та другої площею 0,4 га, відповідно до ст.118 ЗК України (а. с. 21-23).
На виконання рішення суду відповідач повторно розглянув заяву позивача від 30.01.2019 р.
Рішенням XLVIII сесії сьомого скликання від 30.07.2020 р. № 45 позивачу відмовлено в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 1,6 га та другої площею 0,4 га в межах села Новоєгорівка Баштанського району Миколаївської області, у зв'язку з невідповідністю місця розташування вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації (а. с. 18).
Стаття 14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Законом, який регулює земельні правовідносини, є ЗК України, а також прийняті відповідно до Конституції України та цього Кодексу нормативно-правові акти.
Відповідно до п. б) ч. 1 ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.
Згідно з ч. 1-3 ст. 116 ЗК України громадяни … набувають права власності … земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами … здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (п. в) ч. 3 ст. 116 ЗК України).
У ст. 121 ЗК України передбачено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам, зокрема, для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.
З огляду на це, позивач, який є громадянином України, має право на набуття права власності на земельну ділянку для особистого селянського господарства.
Підставою для набуття прав на земельну ділянку є відповідне рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Водночас, ухвалення рішення є результатом певної правової процедури, яка йому передує.
У світлі вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України така процедура є способом дій відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування.
Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами України визначено у ст. 118 ЗК України. Відповідно до положень ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для … ведення особистого селянського господарства … у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
У ч. 7 ст. 118 ЗК України зазначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" відносить до виключної компетенції пленарних засідань сільської, селищної, міської ради.
Частиною десятою ст. 118 ЗК України визначено, що відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.
Обґрунтовуючи законність рішення від 30.07.2020 р. № 45 відповідач посилається на те, що розташування бажаних позивачем земельних ділянок не відповідає вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, оскільки земельні ділянки відносяться до земель житлової та громадської забудови.
Частина 2 ст. 77 КАС України покладає саме на відповідача, як на суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення.
Всупереч викладеній нормі відповідач не надав жодних доказів того, що бажані позивачем земельні ділянки відносяться до земель житлової та громадської забудови. Відтак, оскаржуване рішення суд вважає протиправним, що є підставою для його скасування.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, суд виходить з того, що ненадання відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або вмотивованої відмови у його наданні у встановлений строк не перешкоджає розробці проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, оскільки особа має право замовити розробку такого проекту самостійно. Таким чином, дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не є рішенням, без якого не може бути реалізоване право на отримання земельної ділянки у власність.
Зазначений правовий висновок Верховний Суд висловлював у постановах від 31.01.2018 р. у справі № 814/741/16 і від 14.03.2018 р. у справі № 804/3703/16.
Закон не забороняє діяти так само і у разі прийняття відповідним органом у належній формі рішення про відмову у наданні дозволу з підстав, які особа вважає незаконними.
Суд звертає увагу, що відповідно до ст. 22 Закону України "Про землеустрій" землеустрій здійснюється на підставі: а) рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо проведення робіт із землеустрою; б) укладених договорів між юридичними чи фізичними особами (землевласниками і землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою; в) судових рішень.
Таким чином, підставою для розробки проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, окрім рішення про надання дозволу, може бути договір або судове рішення.
Суд відзначає, що надання дозволу не гарантує особі прийняття відповідним органом рішення про надання земельної ділянки у власність. Дозвіл і проект землеустрою, розроблений на його підставі, є лише стадіями єдиного процесу надання земельної ділянки у власність.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 29.08.2019 р. по справі № 240/5288/18.
Таким чином, позивач не був позбавлений можливості з січня 2019 року виготовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність без рішення відповідача і навіть після отримання рішення про відмову.
До того ж, позивач всупереч вимогам ч. 1 ст. 77 КАС України не надав доказів щодо розташування бажаних ним земельних ділянок, не зазначив у позовних вимогах їхні розмірі та інші дані, які б надали можливість суду ідентифікувати їх та встановити місцезнаходження.
Встановлені судом обставини є підставою для відмови в задоволенні позову в цій частині.
Крім того, суд не вбачає достатніх підстав для задоволення вимоги позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду шляхом зобов'язання відповідача подати в установлений судом термін звіт про виконання судового рішення.
Так, ч. 1 ст. 382 КАС України встановлено, що суд, який ухвалив рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Таким чином, вказаною статтею передбачено право, а не обов'язок суду зобов'язати суб'єкт владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання рішення. В силу обов'язковості рішення суду, відсутні підстави вважати, що відповідач його не виконає.
Згідно з ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Позивач надав квитанцію про сплату судового збору в сумі 908,00 грн (а. с. 33), відтак стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає 454,00 грн.
Керуючись ст. 2, 19, 241, 244, 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Баштанської міської ради (вул. Героїв Небесної Сотні, 38, м. Баштанка, Миколаївська область, 56101, ідентифікаційний код 04376469) про скасування рішення від 30.07.2020 р. № 45, зобов'язання надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства - задовольнити частково.
2. Скасувати рішення XLVIII сесії сьомого скликання Баштанської міської ради від 30.07.2020 р. № 45 про відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства громадянину ОСОБА_1 .
3. У задоволенні позовної вимоги про зобов'язання надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства - відмовити.
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Баштанської міської ради (вул. Героїв Небесної Сотні, 38, м. Баштанка, Миколаївська область, 56101, ідентифікаційний код 04376469) судовий збір у сумі 454,00 грн (чотириста п'ятдесят чотири грн 00 коп.) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дата складення повного судового рішення 24.03.2021 р.
Суддя Н.В. Лісовська