23 березня 2021 року № 320/414/21
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панченко Н.Д., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у м. Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Сквирського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), треті особи Державне підприємство "СЕТАМ", ОСОБА_2 , Головне управління ДПС у Київській області, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Служба у справах дітей та сім'ї Сквирської районної державної адміністрації Київської області про визнання дій протиправними,
до суду звернувся ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) з позовом до Сквирського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (Київська область, м. Сквира, вул. Слобідська 3) треті особи Державне підприємство "СЕТАМ" (м. Київ, вул. Стрілецька 4-6), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), Головне управління ДПС у Київській області (м. Київ, вул. Народного ополчення 5а), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ), ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 ), ОСОБА_5 ( АДРЕСА_1 ), Служба у справах дітей та сім'ї Сквирської районної державної адміністрації Київської області (Київська область, м. Сквира, вул. Богачевського 28) в якому просить суд:
визнати протиправними дії Сквирського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) вчинені у зведеному виконавчому проваджені №59592219 щодо передачі на реалізацію без попереднього письмового дозволу органів опіки та піклування або відповідного рішення суду та в період мораторію на відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення належного позивачу нерухомого майна, а саме: домоволодіння, до складу якого входять житловий будинок загальною площею 58.70 кв.м. з надвірним господарськими будівлями та спорудами, земельна ділянка загальною площею 0,25 га., та земельної ділянки загальною площею 0,4125 га., що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем всупереч вимогам чинного законодавства протиправно було передано на реалізацію без попереднього письмового дозволу органів опіки та піклування або відповідного рішення суду належного позивачу нерухомого майна, а саме: домоволодіння до складу якого входять житловий будинок загальною площею 58.70 кв.м. з надвірним господарськими будівлями та спорудами, земельна ділянка загальною площею 0,25 га., та земельної ділянки загальною площею 0,4125 га., що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 .
Ухвалою суду від 10.02.2021 відкрито спрощене позовне провадження у справі з викликом сторін та проведенням судового засідання і запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву. Судове засідання у справі призначено було на 17.02.2021.
17 лютого 2021 року розгляд справи був відкладений на 22 лютого 2021 року.
Сторони по час та місця розгляду справи були повідомлені належним чином, проте в судове засідання не з'явились. Позивач розгляд справи просив здійснювати без його участі, про що зазначив в клопотанні від 02.02.2021.
22 лютого 2021 року протокольною ухвалою судом вирішено подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.
У зв'язку з недостатнім фінансуванням та відсутністю коштів на укладення нових договорів для закупівлі знаків поштової оплати та/або оплату послуг з пересилання поштової кореспонденції Київського окружного адміністративного суду станом на 10 лютого 2021 року тимчасово припинилось відправлення поштової кореспонденції суду.
З урахуванням відсутності фінансування на відправлення поштової кореспонденції, судом було направлено 18.02.2021 о 15:56 на офіційну електронну адресу відповідача (info@sk.ko.dvs.gov.ua), ухвалу суду про відкриття провадження та адміністративний позов з додатками.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач отримав ухвалу суду про відкриття провадження по справі та адміністративний позов з додатками 18.02.2021 о 15:56, про що свідчить звіт про успішне доставлення електронної пошти, який наявний в матеріалах справи.
Судом встановлено, що станом на час розгляду даної справи, відповідачем не було виконано вимоги ухвали суду від 10.02.2021 та не надано суду відзив на адміністративний позов та матеріали виконавчого провадження №59592219.
Частиною 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи, що відповідач по справі своїм процесуальним правом на подання відзиву не скористався, суд визнав за можливе розгляд справи здійснювати за наявними матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з наступного.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Як вбачається з матеріалів справи, на виконанні у Сквирському районному відділі державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебуває виконавче провадження №59592219 про стягнення з ОСОБА_1 271331,10 грн.
Крім того судом встановлено, що у власності позивача перебуває нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 та земельна ділянка, на якій розташований будинок. Зазначені обставини підтверджуються копією витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно та державним актом на право власності на земельну ділянку.
У зазначеному будинку разом з позивачем також зареєстровані та постійно проживають інші особи, а саме: ОСОБА_3 , ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) разом з малолітньою дитиною - ОСОБА_5 , ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ). Вищезазначені обставини підтверджуються копіями паспортів, свідоцтвом про шлюб, свідоцтвом про народження дитини та довідкою про реєстрацію місця проживання зазначених осіб.
02 липня 2019 року позивач на адресу відповідача направив клопотання про залучення до участі у виконавчому проваджені органів опіки та піклування та отримання їх дозволів на реалізацію нерухомого майна.
16 вересня 2019 року служба у справах дітей та сім'ї Сквирської районної Державної адміністрації надіслало представнику позивача лист №441 в якому повідомило, що з метою захисту майнових прав дитини та відповідно до чинного законодавства України, Сквирському районному відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області було відмовлено у наданні дозволу для реалізації майна, а саме житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідачем 09 червня 2020 року було винесено постанову про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні - Товариство з обмеженою відповідальністю «Експертно-консультаційний центр».
Згідно письмово повідомлення відповідача за №26930 від 20.10.2020 суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання ТОВ «Експертно- консультаційний центр», надано письмові звіти про оцінку належного ОСОБА_1 як боржнику нерухомого майна, а саме: домоволодіння, до складу якого входять: житловий будинок загальною площею 58,70 кв. м., з надвірними господарськими будівлями та спорудами, земельна ділянка загальною площею 0,25 га, та земельна ділянки загальною площею 0.4125 га. що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
28 грудня 2020 року вказане майно позивача було передано на реалізацію, що підтверджується роздруківками з офіційного веб-сайту Державного підприємства «СЕТАМ» та на 18 січня 2021 року з 9.00 год. до 18.00 год. були призначені електронні торги щодо реалізації вищезазначеного нерухомого майна боржника - ОСОБА_1 .
Не погоджуючись з такими діями відповідача позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, застосовуючи нормативно-правові акти, чинні на момент виникнення спірних правовідносин, суд виходить з такого.
Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016 (далі по тексту - Закон №1404-VIII) передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Пункт 1 ч. 2 ст. 18 Закону №1404-VIII передбачає, що виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 3 Закону №1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих написів нотаріусів.
Відповідно до ст. 5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Як передбачено приписами ст. 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов'язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз'яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов'язки.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Наказом Міністерства юстиції України № 2831/5 від 29.09.2016 затверджено Порядок реалізації арештованого майна (далі по тексту - Порядок).
Реалізація майна здійснюється після визначення його вартості (оцінки) відповідно до статті 57 Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до пункту 3,4 розділу ІІ Порядку, виконавець у строк не пізніше п'яти робочих днів після ознайомлення сторін із результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна готує проект заявки на реалізацію арештованого майна, який містить інформацію, передбачену абзацами третім - шістнадцятим пункту 2 цього розділу.
Державний виконавець направляє заявку на реалізацію арештованого майна начальнику відділу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, для підписання та передачі Організатору.
Заявка на реалізацію арештованого майна подається разом із такими документами (в електронній або паперовий формі):
копія виконавчого документа, а в разі наявності зведеного виконавчого провадження - довідка виконавця щодо загальної кількості виконавчих документів та суми, що підлягає стягненню за ними;
копія постанови про опис та арешт майна боржника, а у разі якщо опис та арешт майна проводили до набрання чинності Законом України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» - копія акта опису та арешту майна боржника;
копії документів, що підтверджують вартість (оцінку) майна (повідомлення сторін про визначення вартості майна, акт виконавця про визначення вартості майна або звіт суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання про оцінку майна, строк чинності якого відповідає вимогам частини шостої статті 57 Закону України «Про виконавче провадження»);
у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, - копія дозволу органів опіки та піклування або відповідне рішення суду;
копії документів, що підтверджують наявність (відсутність) чинних обтяжень майна.
Не підлягає передачі на реалізацію майно, щодо якого наявний письмовий висновок експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зносу, пошкодженням або в разі, якщо витрати, пов'язані зі зверненням на таке майно стягнення, перевищують грошову суму, за яку воно може бути реалізовано.
Начальник відділу державної виконавчої служби після отримання проекту заявки та документів щодо передачі майна на реалізацію у строк до трьох робочих днів перевіряє ці документи на відповідність вимогам законодавства, наявність відомостей про місце зберігання й демонстрації майна та у разі виявлення порушень визначає їх перелік та встановлює строк для усунення порушень, який становить не більше трьох робочих днів, а у разі, якщо відповідно до законодавства реалізація майна неможлива, документи щодо передачі майна на реалізацію повертаються державному виконавцю, який їх подав, із зазначенням визначених законодавством підстав, що унеможливлюють реалізацію майна.
У разі встановлення відповідності заявки на реалізацію арештованого майна та доданих документів вимогам законодавства чи після приведення їх у відповідність до вимог законодавства начальник відділу державної виконавчої служби підписує таку заявку (за допомогою кваліфікованого електронного підпису із застосуванням засобів кваліфікованого електронного підпису, які мають вбудовані апаратно-програмні засоби, що забезпечують захист записаних на них даних від несанкціонованого доступу, від безпосереднього ознайомлення із значенням параметрів особистих ключів та їх копіювання або власноруч у випадку, передбаченому пунктом 4 розділу І цього Порядку) та надсилає її разом із документами, передбаченими абзацами четвертим-восьмим пункту 3 розділу ІІ цього Порядку, Організатору в електронному вигляді через особистий кабінет відділу державної виконавчої служби для внесення інформації про проведення електронних торгів (торгів за фіксованою ціною) до Системи.
Відповідно до пункту 28 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 29.09.2016 № 2832/5), зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 за № 489/20802, у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Якщо такий дозвіл не надано, виконавець продовжує виконання рішення за рахунок іншого майна боржника, а в разі відсутності такого майна повертає виконавчий документ стягувачу з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої статті 37 Закону.
Суд зазначає, що доказів отримання відповідачем дозволу органів опіки та піклування або відповідного рішення суду відповідачем не надано та матеріали виконавчого провадження не містять.
Пунктом 1 статті 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, яку ратифіковано постановою Верховної Ради Української РСР 27.02.1991, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Статтею 18 Законом України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 №2402-III передбачено, що держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку.
Діти - члени сім'ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.
Органи опіки та піклування зобов'язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла.
Статтею 12 вказаного Закону передбачено, що держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна.
Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень.
Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону.
Для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав та інтересів дітей при наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, яке належить дітям.
Пунктом 4 розділу ІІ Порядку передбачено, що приватний виконавець самостійно формує і перевіряє заявку та документи щодо передання майна на реалізацію на відповідність вимогам законодавства та після встановлення відповідності документів таким вимогам підписує (за допомогою кваліфікованого електронного підпису із застосуванням засобів кваліфікованого електронного підпису, які мають вбудовані апаратно-програмні засоби, що забезпечують захист записаних на них даних від несанкціонованого доступу, від безпосереднього ознайомлення із значенням параметрів особистих ключів та їх копіювання або власноруч у випадку, передбаченому пунктом 4 розділу І цього Порядку) заявку на реалізацію арештованого майна та надсилає її разом із документами, передбаченими абзацами четвертим-восьмим пункту 3 розділу ІІ цього Порядку, в електронному вигляді через особистий кабінет приватного виконавця для внесення інформації про проведення електронних торгів (торгів за фіксованою ціною) до Системи.
Перевірка змісту заявки на відповідність вимогам законодавства Організатором не здійснюється. За відповідність документів, на підставі яких вноситься інформація до Системи, а також за достовірність інформації, зазначеної у заявці, відповідають посадові особи відділу державної виконавчої служби (приватний виконавець).
За таких обставин суд констатує, що державний виконавець (відповідач) не вжив належних заходів та не отримав дозволу органів опіки та піклування або відповідне рішення суду, для реалізації нерухомого майна, як наслідок безпідставно передав майно, яким мають право користуватись діти, на реалізацію.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (частина 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно з приписами ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Дослідивши наявні у справі докази, а також проаналізувавши наведені вище законодавчі норми, суд дійшов висновку, що відповідач діяв не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а відтак наявні підстави для задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, судовий збір в розмірі 908,00 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст. ст. 73, 74 - 77, 90, 94, 241, 245, 246, 250, 259 - 263, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправними дії Сквирського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) вчинені у зведеному виконавчому проваджені №59592219 щодо передачі на реалізацію без попереднього письмового дозволу органів опіки та піклування або відповідного рішення суду належному ОСОБА_1 нерухомого майна, а саме, житлового будинку загальною площею 58.70 кв.м. з надвірним господарськими будівлями та спорудами, земельної ділянки загальною площею 0,25 га. та земельної ділянки загальною площею 0,4125 га., що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 .
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 908 (дев'ятсот вісім) гривень 00 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Сквирського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (код ЄДРПОУ 34920995).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до вимог ч. 6 ст. 287 КАС України апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Повний текст рішення складено та підписано 23.03.2021.
Суддя Панченко Н.Д.